Рішення № 81034794, 09.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 квітня 2019 року № 826/18616/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доГоловного управління державної міграційної служби України в .м Києві, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській областіпровизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління державної міграційної служби України в .м Києві) (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-а, код ЄДР: 37768863) (далі - відповідач 1, ГУ ДМСУ в м. Києві), Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-а, код ЄДР: 42552598) (далі - відповідач 2, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області), в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення від 27.10.2016 № 10/10-0147 про скасування дозволу на імміграцію в Україну;

2) зобов'язати відповідача виконати законодавство України в частині зміни прізвища в посвідці на проживання з ОСОБА_1 на ОСОБА_1, відповідно до зміни в анкетних даних, паспорта громадянина Російської Федерації НОМЕР_9.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірне рішення є протиправним та таким шо підлягає скасуванню з наступних підстав.

Так, позивач вказала, що вона та її чоловік ОСОБА_2 проживали разом спільною родиною в м. Києві до 16.09.1986.

16.09.1986 вона та її чоловік розірвали шлюб та отримали свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_1, видане відділом РАГС у Залізничного району м. Києва.

Як зазначає позивач, згідно даного свідоцтва, після розірвання шлюбу вона повинна отримати «дівоче» прізвище - «ОСОБА_1».

У позовній заяві позивач вказує на те, що відразу після розірвання шлюбу за декілька днів вона вирішила переїхати на постійне місця проживання до м. Москва (Російська Федерація), де мешкали її сестри та інші родичі. 30.09.1986 вона була прийнята на посаду бухгалтера в Московській області.

Так, остання вказала, що після розірвання шлюбу, прибувши до Москви вона повинна була змінити паспорт з прізвищем «ОСОБА_1» на прізвище «ОСОБА_1».

Натомість зазначає, що заміна всіх її документів на нове прізвище, потребувало б багато часу та зусиль, а враховуючи складний час, після розлучення та переїзду на нове місце проживання, вона вирішила написати заяву до Ступінського відділу РАГС з проханням залишити прізвище «ОСОБА_1».

Надалі працювала в Московській області. Після того, як Російська Соціалістична Республіка стала Російською Федерацією, вона отримала громадянство Росії, та паспорт громадянина з прізвищем «ОСОБА_1».

Однак, як зазначає позивач, 28.02.2001, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я та неможливістю працювати далі, вона звільнилася з останнього місця роботи та постійно лікувалася і підтримувалася за рахунок доньки (ОСОБА_5), яка, як стверджує позивач, на той час проживала в Україні у м. Києві.

В той же час, позивач додає, що 27.06.2011 закінчився термін дії її внутрішнього паспорта громадянина Росії і відповідно до норм законодавство Російської Федерації, вона отримує новий паспорт НОМЕР_2 з прізвищем «ОСОБА_1» з терміном дії до 27.06.2016.

Позивач стверджує, що у 2013 році стан її здоров'я різко погіршився, перебувати на території Російської Федерації вона не мала можливості, у зв'язку з чим у 2013 році вона приймає рішення щодо переїзду та зміни постійного місця проживання з Російської Федерації до міста Києва (Україна).

Так, як зазначає позивач, приїхавши до міста Києва вона подала заяву до Солом'янського районного відділу в м. Києві Державної Міграційної служби України, з проханням надати їй дозвіл на імміграцію в Україну, виклавши свої обставини, та надавши відповідні документи, перелік яких регламентує ст. 9 Закону України «Про імміграцію».

19.03.2013 позивач отримує дозвіл на імміграцію в Україну з прізвищем «ОСОБА_1» та 05.05.2013 вона отримала посвідку на постійне проживання в Україні НОМЕР_3.

Остання зазначає, що місцем її постійного проживання була та є квартира за адресою: АДРЕСА_1.

Між тим, позивач зазначає, що у 2016 році, а саме 27.06 спливав термін дії її закордонного паспорта громадянина Російської Федерації, у зв'язку з чим разом з онукою вона поїхала до Російської Федерації задля отримання нового паспорту, який отримала у вересня 2016 року вже з прізвищем «ОСОБА_1».

Позивач зазначає, що повернувшись до м. Київ, 13.09.2016 нею було подано заяву до Солом'янського РВ ГУДМС України в м. Києві, в якій просила замінити в посвідці на проживання прізвище на «ОСОБА_1», відповідно до її анкетних даних паспорта громадянина Російської Федерації та просила направити їй письмову відповідь за адресою проживання.

Як стверджує позивач у позовній заяві, від ГУ ДМС України у строки визначені законодавством України нею отримано відповідь, в якій зазначено про те, що підрозділ ДМС Солом'янського району м. Києва готує рішення про скасування дозволу на імміграцію, посилаючись на порушення позивачем Закону України «Про імміграцію».

Між тим, як зазначає позивач, у такій відповіді не містилося чіткої інформації, на яке саме порушення посилається орган ДМС, при прийнятті рішення.

При цьому, у позовній заяві позивач наголошує на тому, що офіційної відповіді у відповідності до законодавства України, від Солом'янського районного відділу в м. Києві ДМС України нею на даний час не отримано, хоча Закон України «Про звернення громадян» визначає граничні строки відповіді не більше одного місяця, а у деяких випадках цей строк може бути подовжено до 45 діб.

Отже, позивач вказує, що враховуючи те, що її заява була зареєстрована 13.09.2016, то граничний термін отримання нею відповіді сплив 28.10.2016, у зв'язку з чим наголошує, що Солом'янський відділ ДМС України грубо порушив законодавство України, зокрема, ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», щодо строку розгляду такої заяви.

Так, остання вказала, що лише 11.11.2016 у її поштовій скринці вона отримала звичайний поштовий лист відповідача, в якому містилося рішення від 27.10.2016 №10/10-0147 «Про скасування дозволу на імміграцію в Україну» на підставі п. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію».

Між тим, позивача зазначає, що на момент вирішення питання про надання їй дозволу на імміграцію, фактів неправильного оформлення документів, надання неправдивих відомостей чи підроблених документів відповідачем не встановлено. Позивач додала, що Солом'янським в м. Києві відділом Державної міграційної служби України, як суб'єктом владних повноважень в оскаржуваному рішенні від 27.10.2016 №10/10-0147 не вказано конкретної підстави для скасування дозволу на міграцію або про який саме випадок і яким саме Законом України цей випадок передбачений, на який відповідач посилався як на підставу для скасування дозволу на імміграцію.

Позивач також звертає увагу суду на п. 14 Порядку № 1983 із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 453, передбачає, що обмін посвідки здійснюється у разі зміни прізвища, імені та по батькові іноземця та особи без громадянства тощо та установлення розбіжностей у записах (невідповідності внесених до посвідки записів записам в інших документах).

Крім того, посилаючись на п. 15 зазначеного Порядку остання вказала, що у разі коли зміна прізвища та (або) власного імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах тягнуть за собою обмін паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, документи на обмін посвідки подаються не пізніше ніж через місяць після отримання нового паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства. Між тим, позивач стверджує, що новий паспорт вона отримала 16.08.2016, а із заявою про обмін посвідки вона звернулась 13.09.2016, з огляду на що зазначає, що нею не порушено законодавчі строки звернення до органів міграційної служби щодо обміну посвідки.

Позивач також зазначає, що відповідачем не встановлено та документально не підтверджено, які саме для отримання дозволу на імміграцію вона подавала свідомо неправдиві відомості, підроблені документи чи документи, що втратили чинність.

Відтак, підсумовуючи викладене позивач зазначає, що оскаржуване рішення на скасування дозволу на імміграцію в Україну від 27.10.2016 № 10/10-0147, не містить відомостей про те, що зазначені вище або інші обставини відповідачем вивчалися (перевірялися) чи бралися до уваги при його прийнятті, водночас важливість цих обставин є, на її переконання, підставою для обов'язкового врахування, з огляду на що просить суд задовольнити позов в повному обсязі та скасувати оскаржуване рішення.

Позиція відповідачів.

Відповідач 1 надіслав до суду заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Так, представник відповідача вказав, що ОСОБА_1 прибула в Україну з Російської Федерації з приватною метою. Перебуваючи в Україні на законних підставах, 12.02.2013 іноземка звернулась до Солом'янського РВ ГУДМС України в м. Києві з клопотанням щодо надання їй дозволу на імміграцію в Україну, оскільки відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4, повторно виданого, 12.12.2012 Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, Україна, вона має дочку, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилась на території України, а саме: в м. Києві.

Після проведення визначених імміграційним законодавством перевірок та в зв'язку з відсутністю підстав для відмови, 19.03.2013 керівництвом Солом'янського РВ ГУДМС України в м. Києві було прийняте рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 3 ст. 4 (особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням) Закону України «Про імміграцію» та 05.04.2013 іноземку було документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3, терміном дії «безстроково».

Як зазначає представник відповідача, 13.09.2016 громадянка ОСОБА_1 звернулась на особистий прийом до керівництва Солом'янського РВ ГУ ДМС України в м. Києві з заявою про вжиття необхідних заходів направлених на виправлення прізвища у посвідці на постійне проживання в Україні з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1» надавши копії паспортних документів внутрішнього паспорту громадянина Російської Федерації та паспорту громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_1 та свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5, виданого 16.09.1986 відділом РАГСа Залізничного райвиконкому м. Києва, Україна. Дану заяву було зареєстровано за № МК-401-16.

Так, представник міграційної служби вказав, що керівництвом Солом'янського РВ ГУ ДМС України в м. Києві було проведено ретельну перевірку матеріалів справи № 10-0147 щодо надання дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідкою на постійне проживання громадянки Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає на території України на підставі посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_3, виданої 05.04.2013 Солом'янським РВ ГУ ДМС України в м. Києві, терміном дії «безстроково» та з'ясовано, що при подачі заяви щодо отримання дозволу на імміграцію в Україну громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 в заяві зазначила свідомо неправдиві відомості та пред'явила недійсні документи (внутрішній та паспорт громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон) на прізвище «ОСОБА_1», не вказавши про те, що відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5, виданого 16.09.1986 відділом РАГСа Залізничного райвиконкому м. Києва, Україна, вона має прізвище «ОСОБА_1».

Представник відповідача зазначає, що 04.10.2016 на адресу ОСОБА_1, було направлено відповідь, де чітко вказано порушення, з посиланням на правову норму, та повідомлено про підготовку проекту скасування дозволу на імміграцію в Україну, з огляду на що відповідь на заява позивача від 13.09.2016 була направлена у відповідності до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» за адерсою: АДРЕСА_1.

В подальшому, а саме 27.10.2016 Солом'янським РВ ГУ ДМС України в м. Києві, після погодження з Департаментом міграційної служби України було прийняте остаточне рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 19.03.2013 за № 10/10-014 громадянці Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі п. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» та п. 21 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983, а посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3, видану 05.04.2013, на підставі цього дозволу, визнано недійсною та такою, що підлягає вилученню.

Представник відповідача 1 також зазначає, що громадянка ОСОБА_1 з 16.09.1986 проживала по недійсним документам та при розгляді матеріалів про надання дозволу на імміграцію в Україну, усвідомлюючи, що документи не дійсні, подала неправдиві відомості приховавши наявність вищевказаного свідоцтва про розірвання шлюбу, з огляду на шо на момент прийняття рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну у Солом'янського РВ ГУ ДМС України в м. Києві не було підстав для відмови. Підстави виникли коли іноземка поміняла паспорти та пред'явила свідоцтво про розірвання шлюбу, отже відповідно до ст. 12 «Підстави для скасування дозволу на імміграцію» Закону України «Про імміграцію» - Дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо з'ясується, що його надано на підставі, свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

Щодо посилання позивача на норму Закону, а саме п. 15 Постанови Кабінету Міністрів України № 251 (зі змінами), яка передбачає, що у разі коли зміна прізвища та (або) власного імені, чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах тягнуть за собою обмін паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, документи на обмін посвідки подаються не пізніше ніж через місяць після отримання нового паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, то представник відповідача вказав, що позивачем помилково трактовано вказану норма оскільки така норма вказує порядок дії іноземця у випадку коли зміна прізвища та (або) власного імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах які тягнуть за собою обмін паспортного документа іноземця, відбулась після отримання дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні та відповідно до п/п 5 цієї статті - на обмін подаються документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України), а не коли зміна паспортних документів повинна була відбутись ще у 1986 році після розірвання шлюбу.

Зважаючи на викладене представник відповідача наголосив на правомірності оскаржуваного рішення, з огляду на що просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач 2, будучи повідомленим належним чином про розгляд даної справи, відзиви на позову заяву не надав, проте відповідачем 2 на вимогу суду надано матеріали міграційної справи ОСОБА_1.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Добрянської Я.І. від 01.12.2016 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

На підставі розпорядження керівника апарату суду про повторний автоматичний розподіл судових справ від 10.10.2017 № 5502 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу повторно автоматично розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Ухвалою від 26.10.2017 вказану адміністративну справу прийнято до провадження судді Кармазіна О.А. та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 21.11.2017 за згодою учасників справи ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (далі - КАС України), слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4 та ст. 264 КАС України.

Ухвалою суду від 11.03.2019 здійснено заміну неналежного відповідача з Солом'янського РВ ГУДМС України в м. Києві на належного відповідача - Головне управління ДМС в м. Києві.

Ухвалою суду від 26.03.2019 залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Так, як видно з матеріалів справи, зокрема, з свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_5, яке видане відділом РАГС у Залізничного району м. Києва (том. 1 а.с. 19), 16.09.1986 між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 було розірвано шлюб. У даному свідоцтві зазначено, що після розірвання шлюбу ОСОБА_1 присвоєно прізвище ОСОБА_1.

Позивач у позовній заяві зазначила, що після розірвання шлюбу, вона переїхала до Москви та зобов'язана була змінити паспорт з прізвищем «ОСОБА_1» на прізвище «ОСОБА_1».

Натомість позивач зазначає, що заміна всіх її документів на нове прізвище, потребувало б багато часу та зусиль, з огляду на що вона вирішила написати заяву до Ступінського відділу РАГС з проханням залишити прізвище «ОСОБА_1».

27.06.2011 позивач отримує паспорт громадянина Російської Федерації НОМЕР_2 з прізвищем «ОСОБА_1», термін дії якого до 27.06.2016.

19.03.2013 ОСОБА_1 на підставі закордонного паспорту Російської Федерації НОМЕР_2 отримує дозвіл на імміграцію в Україну № 10/0147 з терміном дії до 19.03.2014 (том. 1 ас. 18).

На підставі вказаного дозволу ОСОБА_1 видано посвідку на постійне місце проживання в Україні.

В подальшому, 16.08.2016 позивач отримує новий паспорт громадянина Російської Федерації НОМЕР_7 із прізвищем ОСОБА_1, із терміном дії до 16.08.2021.

У зв'язку із отриманням нового паспорта із новим прізвищем, 13.09.2016 позивач подає до відповідача заяву (том 1, а.с. 26-28), в якій просить Солом'янський РВ в м. Києві ГУ ДМСУ прийняти та розглянути вказану заяву та вжити необхідних заходів, направлених на виправлення прізвища у посвідці з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1».

04.10.2016 на вказану заяву відповідачем позивачу надано відповідь № 10/К-401-16 (том 1 а.с. 42), в якій роз'яснено про те: «що при подачі заяви щодо отримання дозволу на імміграцію в Україну Ви у заяві зазначили свідомо неправдиві відомості та пред'явили недійсні документи (внутрішній та паспорт громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон) на прізвище «ОСОБА_1», не вказавши про те, що відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5, виданого 16.09.1986 відділу РАГСу Залізничного райвиконкому м. Києва, Україна, Ви маєте прізвище «ОСОБА_1».

Враховуючи викладене встановлено, що рішення Солом'янського РВ ГУ ДМС України в м. Києві від 19.03.2013 про надання дозволу на імміграцію в Україну прийняте на підставі свідомо неправдивих відомостей в заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну та підлягає скасуванню відповідно до п. 1 ст. 12 Закону Україну «Про імміграцію» (якщо з'ясується, що дозвіл надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність) та п. 21 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983».

Також, у даній відповіді міститься інформація про те, що на даний час підготовлено проект та вирішується питання щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого 19.03.2013 Солом'янським РВ ГУ ДМС України в м. Києві за № 10/0147 на ім'я громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 про яке буде повідомлено додатково.

27.10.2016 відповідачем прийнято рішення № 10/10-0147 (а.с. 13) про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне місце проживання в Україні громадянці Російської Федерації ОСОБА_1, яким на підставі п. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» ОСОБА_1 скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 09.09.2014 за № 10-0442.

Позивач, вважаючи вказане рішення такими, що порушує її права, звернулася з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства врегульовано Законом України «Про імміграцію»

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: 1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України; 2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України; 3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням; 4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України; 5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в'їзду та перебування на території України.

Натомість відповідно до ст. 12 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Так, процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію, визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 (далі - Порядок № 1983).

Згідно з п.п. 21-24 Порядку № 1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України «Про імміграцію». Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення прийнято на підставі п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію», а саме дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

Суд погоджується з прийняттям відповідачем такого рішення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію», з огляду на наступне.

Як вже було зазначено судом, 16.09.1986 ОСОБА_1 та ОСОБА_9 розірвали шлюб, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_5 видане відділом РАГС у Залізничного району м. Києва (том. 1 а.с. 19). У даному свідоцтві зазначено, що після розірвання шлюбу ОСОБА_1 присвоєно прізвище ОСОБА_1.

Тобто, після розірвання шлюбу, позивач зобов'язана була здійснити заміну прізвища з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1». Про такі зобов'язання позивач також зазначає і у позовній заяві.

27.06.2011 позивач отримує паспорт громадянина Російської Федерації НОМЕР_2 з прізвищем «ОСОБА_1» для виїзду за кордон, термін дії якого до 27.06.2016.

19.03.2013 ОСОБА_1 на підставі закордонного паспорту Російської Федерації НОМЕР_2 отримує дозвіл на імміграцію в Україну № 10/0147 з терміном дії до 19.03.2014.

При цьому, досліджуючи матеріали справи № 10-01/47 про оформлення дозволу на імміграцію громадян Російської Федерації ОСОБА_1, суд зазначає про наступне.

Так, для оформлення дозволу на імміграцію громадянці Російської Федерації позивачем було надано заяву від 12.03.2013 із прізвищем ОСОБА_1; паспорт громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон НОМЕР_2 з прізвищем «ОСОБА_1», термін дії якого до 27.06.2016; переклад паспорту громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон НОМЕР_2 на українську мову; паспорт громадянина Російської Федерації; переклад паспорту громадянина Російської Федерації; свідоцтво про народження ОСОБА_5; свідоцтво про укладення шлюбу між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 від 08.04.1989; свідоцтво про смерть ОСОБА_5 заяву про реєстрацію місця проживання від 11.02.2013; довідку, що підтверджує наявність житла.

На підставі вказаних матеріалів позивачу видано дозвіл на імміграцію в Україну від 19.03.2013 № 10/0147 із прізвищем ОСОБА_1.

На підставі вказаного дозволу ОСОБА_1 видано посвідку на постійне місце проживання в Україні.

В подальшому, 16.08.2016 позивач отримує новий паспорт громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон НОМЕР_7 із прізвищем ОСОБА_1, із терміном дії до 16.08.2021.

З тих же матеріалів справи № 10-01/47 про оформлення дозволу на імміграцію громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 видно, що 13.03.2016 позивач подає заяву в який просить вжити необхідних заходів щодо виправлення прізвища у посвідці з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1». До вказаної заяви позивачем було надано паспорт громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон НОМЕР_7 із прізвищем ОСОБА_1 та свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5, виданого 16.09.1986 відділу РАГСу Залізничного райвиконкому м. Києва, Україна, відповідно до якого, починаючи з 16.09.1986 позивач має прізвище «ОСОБА_1».

Відтак, проаналізувавши вказані обставини отримання позивачем у 2013 році дозволу на імміграцію, суд приходить до висновку, що при поданні 12.03.2013 заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну та доданих до неї документів позивачем було приховано факт розірвання 16.09.1986 шлюбу з ОСОБА_9 та приховано те, що відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 16.09.1986 серії НОМЕР_5 прізвищем позивача є ОСОБА_1.

Тобто, з метою отримання у 2013 році дозволу на імміграцію в Україну позивачем відповідачу було надано свідомо неправдиві відомості, з огляду на що суд зазначає, що рішення від 27.10.2016 № 10/10-0147 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, яким на підставі п. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» (з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність) скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, є правомірним.

Також судом враховується посилання позивача у позовній заяві на те, що після розірвання шлюбу 16.09.1986 вона зобов'язана була здійснити заміну прізвища з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1», що було зроблено лише у 2016 року.

При цьому, суд вважає безпідставним посилання позивача на те, що позивачу не було повідомлено, з яких підстав та обставин відповідач прийняв спірне рішення, оскільки зі змісту листа відповідача від 04.10.2016 № 10/К-401-16 (том 1 а.с. 42), видно, що відповідачем роз'яснено позивачу про те, що при подачі заяви щодо отримання дозволу на імміграцію в Україну вона у заяві зазначила свідомо неправдиві відомості та пред'явили недійсні документи (внутрішній та паспорт громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон) на прізвище «ОСОБА_1», не вказавши про те, що відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5, виданого 16.09.1986 відділу РАГСу Залізничного райвиконкому м. Києва, Україна вона має прізвище «ОСОБА_1».

Крім того, вказаним листом позивачу було повідомлено, що рішення Солом'янського РВ ГУ ДМС України в м. Києві від 19.03.2013 про надання дозволу на імміграцію в Україну прийняте на підставі свідомо неправдивих відомостей в заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну та підлягає скасуванню відповідно до п. 1 ст. 12 Закону Україну «Про імміграцію» (якщо з'ясується, що дозвіл надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність) та п. 21 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983.

Щодо посилання позивача на те, що її заяву від 13.09.2016 було розглянуто не у строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян», то суд вважає вказані доводи необґрунтовані, з огляду на те, що листам від 04.10.2016 № 10/К-401-16 відповідач надав позивачу відповідь, в якій повідомив, що керівництвом Солом'янського районного відділу ГУ ДМСУ в м. Києві уважно розглянуто заяву позивача та роз'яснено, як вже було зазначено судом, про те, що при подачі заяви щодо отримання дозволу на імміграцію в Україну позивач у заяві зазначила свідомо неправдиві відомості та пред'явили недійсні документи внутрішній та паспорт громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон) на прізвище «ОСОБА_1», не вказавши про те, що відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5, виданого 16.09.1986 відділу РАГСу Залізничного райвиконкому м. Києва, Україна вона має прізвище «ОСОБА_1». Також вказаним листом було повідомлено позивача про те, що вирішується питання про скасування дозволу на імміграцію в Україну, про що відповідним рішенням позивача буде повідомлено додатково.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивачем у позовній заяві (том 1 а.с. 7, абзац 4) зазначено про те, що лист від 04.10.2016 № 10/К-401-16 нею отримано у строки визначені законодавством України. Тобто, заяву позивача від 13.09.2016 відповідачем розглянуто у строки, передбачені ст. 20 Закону України «Про звернення громадян».

Щодо посилання позивача на п. 14 Порядку № 1983 із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 453, який передбачає, що обмін посвідки здійснюється у разі зміни прізвища, імені та по батькові іноземця та особи без громадянства тощо та установлення розбіжностей у записах (невідповідності внесених до посвідки записів записам в інших документах), то суд зазначає про наступне.

Так, відповідно до п. 10 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 № 251 посвідка на тимчасове проживання видається строком до одного року з можливістю його продовження щоразу на один рік на підставі заяви іноземця чи особи без громадянства та документів, зазначених у підпункті 4 пункту 6 цього Порядку, які подаються до територіального органу або підрозділу ДМС не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку дії посвідки.

У разі коли протягом строку дії посвідки на тимчасове проживання в документах, зазначених у пункті 6 цього Порядку, змінилися відомості, такі документи подаються до територіального органу або підрозділу ДМС, який видав посвідку, протягом місяця з моменту настання змін (для документів, зазначених у підпунктах 1 і 2 пункту 6 цього Порядку) або протягом 10 днів (для документів, зазначених у підпункті 4 пункту 6 цього Порядку).

Відповідно до п. 14 вказаного порядку обмін посвідки здійснюється у разі: 1) зміни прізвища, імені та по батькові іноземця та особи без громадянства тощо; 2) установлення розбіжностей у записах (невідповідності внесених до посвідки записів записам в інших документах); 3) непридатності посвідки до користування (пошкодження з різних причин тощо).

Проаналізувавши вказані норми, суд зазначає про те, що обмін посвідки здійснюється зокрема, у разі зміни прізвища, імені та по батькові іноземця та особи без громадянства, лише у тому разі якщо така зміна прізвища, імені та по батькові іноземця та особи без громадянства відбулась після отримання такою особою посвідки на проживання в Україні.

Відповідно до ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно з ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, проаналізувавши вказані обставини у їх сукупності в контексті викладених норм, суд дійшов висновку, що спірне рішення є правомірним та такими, що скасуванню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, а також виходячи із заявлених вимог та підстав позову, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 1 ст. 77 КАС України, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються її позовні вимоги.

Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з'ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін