Ухвала суду № 81034791, 09.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

09 квітня 2019 року м. Київ № 640/3026/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 3, 2-й поверх, к. 208, код ЄДР: 40895265), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 20.08.2018 № 59.

Як вбачається зі штампу ДП «Укрпошта», проставленого на конверті, в якому надіслана позовна заява, позовна заява направлена поштовим зв'язком 19.02.2019, що крім іншого підтверджується відомостями за штриховим ідентифікатором за № 0100171497412.

Позов зареєстрований канцелярією суду 20.02.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2019 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а також причини пропуску строку звернення до суду судом визнано не поважними. Для усунення недоліків позивачу необхідно було подати до суду протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху:

1) заяви із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків представника позивача (вимоги ч. 6 ст. 160 КАС України в кореспонденції з приписами п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України);

2) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та доказів поважності причин його пропуску;

3) обґрунтованого розрахунку суми за правничу допомогу, детального опису здійснених витрат необхідних для надання правничої допомоги та доказів здійснених позивачем витрат на правничу допомогу.

На виконання вимог ухвалу суду від 25.02.2019 позивачем надано до суду розрахунок суми за правничу допомогу, опис здійснених витрат необхідних для надання правничої допомоги.

Також позивачем надано клопотання про поновлення строку звернення до суду.

В обґрунтування вказаного клопотання представник позивача зазначив, що 20.08.2018 Дисциплінарною палатою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва без повідомлення переслідуваної особи про відкриття дисциплінарного провадження та час і місце розгляду скарги, було прийнято рішення № 59 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності із накладенням стягнення у вигляді попередження.

Як зазначає представник позивача у позовній заяві та клопотанні про поновлення процесуального строку на звернення до суду, про відкриття провадження та притягнення до відповідальності ОСОБА_1 стало відомо 28.08.2018 із отриманої поштою копії рішення від 20.08.2018 № 59.

Як зазначив представник позивача у вказаному клопотанні з посиланням на ст. 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно- дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

Так, представник позивача вказав, що адвокатом ОСОБА_1 було прийнято рішення про позасудовий (внутрішньо корпоративний) спосіб розв'язання конфлікту.

18.09.2018, у строк встановлений ст. 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ним було подано скаргу до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на предмет скасування рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 20.08.2018 № 59 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Натомість, як зазначив представник позивача, 10.10.2018 ОСОБА_1 отримано лист Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 25.09.2018 № 1740, яким скарги повернуто без розгляду.

17.10.2018 ОСОБА_1 повторно звернувся до Вищої кваліфікаційно- дисциплінарної комісії адвокатури із скаргою.

05.11.2018 Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури у прийнятті скарги було повторно відмовлено.

Так, представник позивача у клопотанні про поновлення процесуальних строків наголошує, що єдиним способом захисту порушених прав став судовий порядок врегулювання внутрішньо корпоративного конфлікту.

Цитуючи, у клопотанні про поновлення процесуальних строків ч. 1 ст. 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представник позивача зазначає, що тридцятиденний строк на оскарження рішення у дисциплінарній справі встановлений лише для подання скарги до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, в той час як строк оскарження до суду регламентований загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України, тобто шестимісячний строк.

Також представник позивача наголошує, що якби законодавець мав на меті встановити тридцятиденний строк для звернення як до ВКДКА, так і до суду, то він би побудував норму ч. 1 ст. 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» таким же чином як і норму ч. 7 ст. 52. та вказав би - адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.

Підсумовуючи викладене представник позивача просив поновити строк звернення до суду та відкрити провадження у справі.

Разом з тим, суд зазначає, що наведені позивачем обґрунтування поважності причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, не можуть бути прийняті судом як такі, що підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

Згідно з ч. 7 ст. 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.

Відтак, аналіз вказаних положень, структури норми, у т.ч. у взаємозв'язку з положеннями ч. 7 ст. 52 Закону дають підстави для висновку, що Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено тридцятиденний строк для звернення як до ВКДКА, так і до суду.

При цьому, суд вважає тлумачення представником позивача вимог ч. 1 ст. 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» помилковим, з огляду на те, що вимоги ч. 1 ст. 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» чітко та недвозначно передбачають, що адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

Тобто, зміст вимог ч. 1 ст. 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» свідчить про те, що перед адвокатом чи особою, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката постає вибір щодо оскарження такого рішення до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

Суд також зазначає, що законодавець надає суб'єкту оскарження альтернативну вибору до якого органу такий суб'єкт оскарження може звернутись із скаргою. При цьому строк, протягом якого суб'єкт оскарження може оскаржити таке рішення, визначений ч. 1 ст. 42 вказаного Закону, тобто тридцять днів, є сталим та незмінним, як то для звернення до ВКДКА, так і для звернення до суду.

Між тим, зважаючи на те, що позивач скористався вимогами ч. 1 ст. 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та звернувся у тридцятиденний строк зі скаргою до ВКДКА, таке оскарження є досудовим порядком вирішення спору. Про досудовий порядок врегулювання такого конфлікту також зазначає і представник позивача у клопотанні про поновлення процесуальних строків.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Як вже було зазначено судом, про що також зазначає і представник позивача як у позовній заяві так і у клопотанні про поновлення процесуальних строків, рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 20.08.2018 № 59 він отримав 28.08.2018.

До клопотання про поновлення процесуальних строків представником позивача додано скаргу від 18.09.2018 на рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 20.08.2018 № 59, подану до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Натомість, листом від 25.09.2018 № 1740 ВКДКА вказану скаргу повернуто ОСОБА_1 без розгляду.

Як зазначає представник позивача у клопотанні про поновлення процесуальних строків, вказану скаргу ним отримано 10.10.2018.

Тобто, зважаючи на те, що позивач скористався порядком досудового вирішення спору, а саме 18.09.2018 він звернувся зі скаргою до ВКДКА на рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 20.08.2018 № 59, яку ВКДКА листом від 25.09.2018 № 1740 повернула ОСОБА_1 без розгляду, а вказаний лист, як зазначає представник позивача отримано ОСОБА_1 10.10.2018, то суд вказує, що саме з 10.10.2018 для ОСОБА_1 встановлювався тримісячний строк для звернення до суду, що визначений ч. 4 ст. 122 КАС України, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення Дисциплінарної палати.

Враховуючи викладене суд зазначає, що тримісячний строк звернення до суду у ОСОБА_1 починався з 10.10.2018 та закінчився 10.01.2019.

Між тим, суд повторно зазначає, що до суду з даним позовом позивач звернувся лише 19.02.2019, що підтверджується штампом ДП «Укрпошта», проставленого на конверті, в якому надіслана позовна заява та відомостями із сайту ДП «Укрпошта» за штриховим ідентифікатором за № 0100171497412.

За таких обставин, суд звертає увагу на те, що ані позовна заява, ані додані до неї документи не містять жодних обґрунтувань щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, зокрема, не звернення до суду у тримісячний строк, з дня отримання позивачем рішення щодо розгляду його скарги (10.10.2018), у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що причини пропуску строку, викладені у клопотанні про поновлення процесуальних строків, є неповажними.

При цьому, суд не бере до уваги те, що 17.10.2018 позивач повторно звернувся до ВКДКА зі скаргою № 2018/10/10/17-005, яку 05.11.2018 було також повернуто позивачу, оскільки, за висновком суду, позивач скористався досудовим оскарженням рішення від 20.08.2018 № 59, звернувшись зі скаргою до ВКДКА саме 18.09.2018, яку було повернуло позивачу та отримано останнім 10.10.2018. При цьому, із листів ВКДКА вбачається, що як при першому зверненні, так і при другому зверненні заявником не було надано до ВКДКА копії оскаржуваного рішення, підтвердження його направлення стороні по справі та в обох випадках не було надано доказів оплати за організаційно-технічне забезпечення розгляду скарги. Наведене в обох випадках стало підставою для повернення скарг. Доказів скасування вказаних рішень ВКДКА не надано. Відтак, подальше звернення до ВКДКА, повернуте у зв'язку з невиконанням встановлених вимог щодо порядку подання скарг, не змінюють порядку обчислення строку звернення до суду, як зазначено вище судом.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Крім того, суд також враховує, що позивач як фахівець у сфері права має бути обізнаний про правила регулювання строків для звернення до суду, у тому числі і до звернення до адміністративного суду.

Враховуючи вищевказане, суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, для поновлення строку звернення до суду, а отже, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем не наведено інших причин поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку про відмову позивачу у задоволенні клопотання про поновлення процесуальних строків звернення до суду та, як наслідок повернення позовної заяви позивачу.

Керуючись ст. 123, п. 9 ч. 3 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Причини пропуску звернення до суду ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1), викладені у клопотанні про поновлення процесуальних строків звернення до суду, визнати неповажними та відмовити у поновленні строку звернення до суду.

Позовну заяву повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву. Копія позовної заяви залишається в суді.

Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 -- 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) .

Суддя О.А. Кармазін