Рішення № 81033940, 09.04.2019, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/14/19

Провадження №2/603/131/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2019 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Іванчука В. М.

при секретарі : Сандалюку О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Монастириська справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом про визнання права власності на спадкове майно, в якому із врахуванням змінених позовних вимог просить визнати за нею право власності на спадкове майно за законом, що залишилось після смерті ОСОБА_3

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 16.12.2010 року померла тітка позивача – ОСОБА_3 Після її смерті відкрилась спадщина на спадкове майно до якого входить: земельна ділянка площею 0,28 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 міської ради Тернопільської області; земельна ділянка площею 0,41 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 міської ради Тернопільської області; земельна ділянка площею 0,52 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 міської ради Тернопільської області. Вказану спадщину позивач прийняла, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час її смерті.

Після смерті спадкодавця, позивач ОСОБА_1 з метою оформлення спадкових прав звернулась із заявою до нотаріальної контори, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину їй відмовлено, у зв’язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на майно, яке підлягає спадкуванню. Крім того, у позивача виникли труднощі у підтвердженні факту родинних відносин, у зв’язку з чим просить встановити факт родинних відносин того, що ОСОБА_3, яка померла 16.12.2010 року була рідною сестрою матеір позивача - ОСОБА_4, яка померла 27.06.2015 року.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, хоча повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи. Згідно позовної заяви, позивач просить проводити розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради Тернопільської області в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, проти позову не заперечує.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 16 грудня 2010 року померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ИД №112249, виданим 16.12.2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_2 районного управління юстиції Тернопільської області, актовий запис №80.

Як вбачається із копій наданих суду правовстановлюючих документів, ОСОБА_3 за життя на праві приватної власності належала: земельна ділянка площею 0,28 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 міської ради Тернопільської області; земельна ділянка площею 0,41 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 міської ради Тернопільської області; земельна ділянка площею 0,52 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 міської ради Тернопільської області.

Наведене підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №015633, виданого ОСОБА_2 райдержадміністрацією 04.09.2004 року.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне їй майно, яку прийняла позивач – ОСОБА_1, оскільки постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується довідкою №3438 виданою 26.11.2018 року, виконкомом ОСОБА_2 міської ради Тернопільської області.

Таким чином, судом встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла позивач – ОСОБА_1

Щодо вимоги позивача про встановлення юридичного факту, а саме встановлення факту родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_3 та матір’ю позивача – ОСОБА_4, суд враховує наступне.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

В даному випадку встановлення факту родинних відносин необхідно позивачу для прийняття спадщини.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до роз'яснень, викладених в інформаційному листі Верховного Суду України від 19.06.2013 року щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в графі «Встановлення факту родинних відносин між фізичними особами» факт родинних відносин між фізичними особами (п. 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК в старій редакції) встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника: право на спадщину, право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо. Таким чином, факт, що просить встановити позивач має юридичне значення.

Окрім цього судом виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право.

Родинні відносини між спадкодавцем ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка згідно свідоцтва про народження серії ІV-УР №2250824 від 20.04.1962 року, є матір’ю позивача ОСОБА_1, підтверджуються наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії ЯФ №009228, виданим ОСОБА_2 рай бюро ЗАГС Тернопільської області від 14.04.1950 року та копією Свідоцтва про народження і хрещення (переклад з латинської мови українською мовою) №158 від 30.06.1942 року.

Отже, факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4,зокрема того, що ОСОБА_3 була рідною сестрою ОСОБА_4, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, тому заявлені вимоги про встановлення факту родинних відносин, підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом п’ятої черги, відмови від прийняття спадщини не заявляла та спадщину прийняла.

Інших спадкоємців, які претендували б на частку спадкового майна, немає.

Після смерті спадкодавця, позивач ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_3, проте як вбачається із повідомлення нотаріуса ОСОБА_2 державної нотаріальної контори №734/01-16 від 23.11.2018 року, нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв’язку з відсутністю оригіналу Державного акту на право власності на спадкове майно та відсутністю правовстановлюючих документів підтверджуючих родинні відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Відповідно до ч.1 ст. 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановленні судом.

Згідно ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи визначені у заповіті.

Таким чином, оцінюючи всі перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до переконання що позивачем доведено обставини, викладені у позовній заяві, тому позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, ст. 328, 392, 1222, 1225, 1268 ЦК України, ст.81 Земельного Кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно - задоволити.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а саме, що ОСОБА_3, яка померла 16.12.2010 року була рідною сестрою ОСОБА_4, яка померла 27.06.2015 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за законом, яке залишилось після смерті ОСОБА_3, яка померла 16.12.2010 року, а саме на:

-земельну ділянку площею 0,28 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 міської ради Тернопільської області, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №015633;

-земельну ділянку площею 0,41 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 міської ради Тернопільської області, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №015633;

-земельну ділянку площею 0,52 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 міської ради Тернопільської області, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №015633.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1, вул.Галицька, м.Монастириська Тернопільської області, паспорт громадянина України серії НЮ 391021.

Відповідач: ОСОБА_2 міська рада Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058433.

Суддя ОСОБА_5