Рішення № 81033881, 05.04.2019, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1040/18

2/583/49/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2019 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді - Плотникової Н.Б.

при секретарі - Логвиненко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка Сумської області справу за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2,

про встановлення порядку користування житловим будинком,

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим будинком, в якому просить встановити за ним для проживання у будинку по вул. Гоголя, 6 м. Охтирка кімнати № 2, 4, 5, 8, 9 загальною площею 55,7 кв.м.; виділити ОСОБА_2 для проживання у будинку по вул. Гоголя, 6 м. Охтирка кімнати № 1а, 3, 6, 7 загальною площею 57,5 кв.м., коридор № 1 визначити спільним місцем користування.

Свої вимоги мотивує тим, що з 14.01.1998 по 14.11.2017 він (позивач) перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 та проживав з нею в житловому будинку по вул. Гоголя, 6 м. Охтирка. Житловий будинок за вказаною адресою був придбаний ним (позивачем) 19.05.1997 за його (позивача) особисті кошти. Відповідачка своїх коштів в придбання будинку не вкладала, проживала разом з ним в м. Охтирка з 02.07.1997, а прописана в спірному житловому будинку з 21.11.2006. Після розлучення він спільно з відповідачкою вирішили продати будинок по вул.. Гоголя, 6 м. Охтирка, кошти розділити між собою, щоб кожен з них мав змогу проживати окремо. Однак у подальшому відповідачка стала чинити перешкоди у продажу будинку. З серпня 2017 року він (позивач) змушений проживати разом зі своєю матір’ю, яка потребує постійного стороннього догляду, за іншою адресою: по вул. Сковороди, 10, м. Охтирка, та планує перевезти матір у належний йому будинок по вул.. Гоголя, 6 м. Охтирка, щоб забезпечити їй належний догляд. Однак відповідачка перешкоджає йому у вільному доступі до житлового будинку по вул. Гоголя, 6, м. Охтирка, влаштовує скандали, коли він з’являється в будинку, викликає поліцію. Через такі дії відповідачки він (позивач) не може користуватися своїм особистим майном. На пропозицію встановити порядок їх спільного проживання у будинку ОСОБА_2 не реагує, тому він вимушений звернутися до суду із даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, та пояснив, що він є власником житлового будинку по вул. Гоголя, 6 м. Охтирка. Вважає, що існує можливість встановити такий порядок користування даним житловим будинком, про який він просить в своїй позовній заяві, який надасть можливість встановити окреме користування житловим будинком йому (позивачу) та відповідачці, оскільки через постійні конфлікти спільне користування даним житловим будинком разом з відповідачкою неможливе. Запропонований ним порядок користування будинком не порушить прав відповідачки, оскільки відповідачка зможе провести автономне опалення, електропостачання та водопостачання для тих кімнат, які їй будуть виділені.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні в задоволенні позову просили відмовити. Позивач ОСОБА_2 пояснила, що з червня 1991 року вони з позивачем проживали разом як чоловік і жінка у цивільному шлюбі. 04.08.1991 в них народилася донька ОСОБА_4 Спочатку вони проживали в ІНФОРМАЦІЯ_1, в квартирі, яку вона отримала в 1991 році, та яку вони з позивачем потім продали в 2006-2007 роках. В 1993 році вона з позивачем переїхали до м. Охтирка, де проживали в ІНФОРМАЦІЯ_2. В подальшому 19.05.1997 за спільні кошти вона з позивачем придбали спірне домоволодіння по вул. Гоголя, 6, м. Охтирка та почали в ньому робити ремонт, будувати господарській споруди. На придбання будинку надали кошти її мати, брат і сестра в сумі 5000 доларів США. Будинок був придбаний за 11 500 доларів США. 14.01.1998 вони офіційно зареєстрували шлюб. В будинку вони замінили покрівлю, вікна, переклеїли шпалери, зробили стелю та підлогу, виклали плиткою ванну кімнату та кухню. З літа 1998 року вона (відповідач) стала проживати в спірному будинку. Позивач у серпні 2017 року сам пішов зі спірного житлового будинку проживати до своєї матері, оскільки та потребувала постійного догляду, яка проживає в окремому великому будинку, перешкод позивачу в користуванні будинком вона (ОСОБА_2Г.) не чинила. Так як спірний будинок був придбаний за її та позивача спільні кошти, крім того, за час проживання в будинку ними спільно було проведено ремонт будинку, збудовані господарські споруди, вона (відповідачка) має такі ж самі права на спірний будинок, як і позивач. Вона (відповідачка) не згодна з встановленням порядку користування житловим будинком у спосіб, запропонований позивачем, при якому у користуванні позивача залишаються кухня 1-8 площею 7,0 кв.м., санвузол 1-9 площею 3,0 кв.м. та вітальня 1-2 площею 10,8 кв.м., так як вона є пенсіонером і в неї відсутня фінансова можливість обладнати окреме опалення, електро- та водопостачання, крім того, на даний час юридично власником спірного житлового будинку є позивач, і всі роботи з обладнання окремого опалення, електро та водопостачання можуть проводитися лише за згодою позивача.

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_3 пояснила, що позивач обрав невірний спосіб захисту, оскільки ОСОБА_1 ставить питання про визначення порядку користування житловим будинком як між власником будинку та членом його сім’ї, в той час як питання про встановлення порядку користування житловим будинком може стояти лише між співвласниками будинку і лише у випадку, коли виділ частки будинку в натурі неможливий. Позов ОСОБА_1 порушить права відповідача, так як ОСОБА_2 буде позбавлена права користування водою, газом, електропостачанням, тобто фактично буде порушено її право користування жилим приміщенням будинку по вул.. Гоголя,6 м. Охтирка.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача та її представника, вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Положеннями статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності із положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Відповідно до частини 1статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 383 ЦК України, зокрема, встановлено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до статті 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Судом встановлено, що 19.05.1997 року на підстав договору купівлі – продажу, посвідченого державним нотаріусом Охтирської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 за реєстровим № 21297, ОСОБА_1 придбав у власність житловий будинок з господарчими спорудами, що знаходиться за адресою: вул. Гоголя, 6, м. Охтирка, розташований на земельній ділянці площею 910 кв.м. (а.с.15).

Таким чином, позивач є власником будинку, а отже має охоронюване законом право володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд.

14.01.1998 позивач та відповідачка зареєстрували шлюб, що не заперечували сторони в судовому засіданні

14.11.2017 шлюб було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу.

Встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 як член сім’ї власника житлового будинку (дружина) з травня 1998 року проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3, та з 21.11.2006 значиться зареєстрованою в даному будинку, що не заперечували сторони в судовому засіданні.

Іншого житла відповідачка не має.

Стаття 156 ЖК Української РСР визначає, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу ( ч. 4 ст. 156 ЖК Української РСР).

Відповідно до технічного паспорту від 19.12.2017 р. житловий будинок по вул. Гоголя, 6 м. Охтирка, щодо якого позивач просить встановити порядок користування, має загальну площу 118,1 кв.м., житлову площу 73,5 кв.м., та складається з: І – тамбур площею 4,9 кв.м., 1-1 – веранда площею 13,9 кв.м., 1-2 – вітальня площею 10,8 кв.м., 1-3- коридор площею 5,0 кв.м., 1-4 – житлова площею 13,1 кв.м., 1-5 – житлова площею 21,8 кв.м., 1-6 – житлова площею 28,2 кв.м., 1-7- житлова площею 10,4 кв.м., 1-8- кухня площею 7,0 кв.м., 1-9 – санвузол площею 3,0 кв.м. (а.с. 16-19).

Між позивачем та відповідачкою виникають конфлікти щодо користування спірним житловим будинком та добровільно домовитись про порядок володіння та користування даним житловим будинком вони не можуть.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 29.06.2018 та 23.11.2018 звертався до Охтирського відділу поліції ГУНП в Сумській області з приводу того, що ОСОБА_2 заважає користуватися спільним майном, створює перешкоди в потраплянні до будинку шляхом заміни замків (а.с. 51, 83).

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи вищевикладене та встановлені обставини справи, а також те, що спірні правовідносини не стосуються розподілу майна, суд приходить до висновку про можливість встановлення порядку користування житловим будинком, а саме між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід встановити наступний порядок користування будинком: виділити позивачу ОСОБА_1 у користування: житлову кімнату 1-4 площею 13,1 кв.м., житлову кімнату 1-5 площею 21,8 кв.м., а відповідачці ОСОБА_6 виділити у користування: житлову кімнату 1-6 площею 28,2 кв.м., житлову кімнату 1-7 площею 10,4 кв.м.

При цьому суд враховує ту обставину, що відповідно до статті 405 ЦК України позивач, як власник будинку, визначає житлове приміщення, яке мають право займати члени його сім’ї.

Разом з тим, не підлягає задоволенню позовна вимога позивача в частині щодо виділення йому у користування вітальні 1-2, кухні 1- 8 та санвузла 1- 9 з наступних підстав.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 7 від 04.10.1991 р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» в п. 6 роз'яснив, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст.115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.

Враховуючи, що нежитлові приміщення: тамбур І площею 4,9 кв.м., кухня 1-8 площею 7,0 кв.м., санвузол 1-9 площею 3,0 кв.м., веранда 1-1 площею 13,9 кв.м., вітальня 1-2 площею 10,8 кв.м., коридор 1-3 площею 5,0 кв.м., - є місцями загального користування, тому суд вважає за необхідне залишити їх у спільному користуванні сторін, так як це є ефективним та раціональним та не порушує житлових прав позивача та відповідачки, які повинні мати доступ до всіх нежитлових приміщень і водночас бути забезпеченими житловою площею.

Доводи представника відповідача про те, що позивач обрав невірний спосіб захисту, оскільки питання про встановлення порядку користування житловим будинком може стояти лише між співвласниками будинку і лише у випадку, коли виділ частки будинку в натурі неможливий, - суд не бере до уваги та вважає, що вимоги позивача щодо встановлення порядку користування житловим будинком є правомірними та відповідають вимогам діючого законодавства, крім того, з досліджених судом доказів вбачається, що між сторонами виник спір з приводу користування спірним житловим будинком, який підлягає вирішенню в судовому порядку.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає неможливим встановлення порядку користування житловим будинком у спосіб, запропонований позивачем, при якому у користуванні позивача залишаються кухня 1-8 площею 7,0 кв.м., санвузол 1-9 площею 3,0 кв.м. та вітальня 1-2 площею 10,8 кв.м., що, на його думку, забезпечить відокремлене користування ним спірним житловим будинком, оскільки це призведе до порушення права відповідачки на користування займаним приміщенням, передбачене ч. 4 ст. 156 ЖК України, крім того, предметом даного спору не є поділ спільної власності з метою припинення такого її режиму.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, ст..ст. 317, 319, 405 ЦК України, ст. 156 ЖК Української РСР, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим будинком задовольнити частково.

Встановити порядок користування житловим будинком № 6 по вул. Гоголя, м. Охтирка Сумської області, наступним чином:

Виділити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП:НОМЕР_1, вул. Гоголя, 6 м. Охтирка Сумської області) в користування: житлову кімнату 1-4 площею 13,1 кв.м., житлову кімнату 1-5 площею 21,8 кв.м.

Виділити ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП: НОМЕР_2, вул.. Гоголя, 6 м. Охтирка Сумської області) в користування: житлову кімнату 1-6 площею 28,2 кв.м., житлову кімнату 1-7 площею 10,4 кв.м.

Залишити у спільному користуванні нежитлові приміщення: тамбур І площею 4,9 кв.м., кухню 1-8 площею 7,0 кв.м., санвузол 1-9 площею 3,0 кв.м., веранду 1-1 площею 13,9 кв.м., вітальню 1-2 площею 10,8 кв.м., коридор 1-3 площею 5,0 кв.м.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП: НОМЕР_2, вул.. Гоголя, 6 м. Охтирка Сумської області) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП:НОМЕР_1, вул.. Гоголя, 6 м. Охтирка Сумської області) судовий збір в сумі 704,80 грн.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суду Сумської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду: ОСОБА_7