Вирок № 81031204, 09.04.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/2786/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2019 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого - судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Іваника Р.В.,

прокурора Грицишина В.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1.,

захисника Савчука О.Л.,

перекладача Маркелової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Баку, Азербайджанської республіки, громадянина Азербайджанської республіки, зареєстрованого АДРЕСА_1, раніше не судимого, без постійного місця проживання в Україні,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 Кримінального кодексу України,

встановив:

ОСОБА_1, 03.03.2018 року, близько 19 години 00 хвилин, перебуваючи в приміщенні хостелу АДРЕСА_2, діючи умисно, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок, виявляючи явну неповагу до установлених норм поведінки, протиставляючи себе таким чином суспільству, проявляючи грубу силу та зухвалість, під надуманим, дріб'язковим приводом розпочав конфлікт з ОСОБА_4, під час якого висловлювався нецензурною лайкою та, використовуючи заздалегідь заготовлений та пристосований ним для нанесення тілесних ушкоджень кухонний ніж, наніс потерпілому удар ножем по тулубу, заподіявши, згідно з висновком експерта № 82/18 від 15.03.2018 року, колото-різану рану грудної клітки зліва по задньо-під паховій лінії в проекції 4-го ребра, заподіяна ріжучим предметом та відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав частково. Вказав, що 03.03.2018 року в нього виник словесний конфлікт з потерпілим з приводу вживання спиртних напоїв. Даний конфлікт в них з потерпілим був обоюдним. Спочатку була словесна перепалка, яка перейшла в шарпанину, а в подальшому в ході конфлікту він наніс потерпілому удар ножем. До цього з потерпілим в нього жодних конфліктів не було. В АДРЕСА_2 він проживав, але його виселили звідти за декілька днів до 03.03.2018 року. Визнає, що дійсно наніс потерпілому удар кухонним ножем, який попередньо взяв на кухні, в чому розкаюється. Заперечує, що заздалегідь заготовив та пристосовав для нанесення тілесних ушкоджень потерпілому даний кухонний ніж. Не памятає чи вживав нецензурну лексику під час конфлікту.

Судом під час судового розгляду створені всі необхідні умови для реалізації сторонами процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, що зокрема підтверджується тим, що в жодного з учасників процесу(сторони кримінального провадження) зауважень з цього приводу не виникло.

Безпосередньо дослідивши докази подані під час судового розгляду, як стороною обвинувачення так і стороною захисту, оцінюючи їх в сукупності, з точки зору достатності та взаємозв'язку, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши обвинуваченого та потерпілого, перевіривши доводи учасників процесу, суд приходить до переконання, що незважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї вини у пред'явленому йому обвинуваченні, його вина повністю та об'єктивно стверджується наступними дослідженими по справі доказами.

Показами потерпілого ОСОБА_4, даними ним в судовому засіданні про те, що 03.03.2018 року близько 19-ої години обвинувачений зайшов без дозволу на територію хостелу. Він зробив йому зауваження з цього приводу. У відповідь на це обвинувачений його вдарив. Між ними почалась нетривала щарпанина. Обвинувачений відмовлявся покинути хостел, але потім пішов. Приблизно через п'ять хвилин він повернувся з ножем і намагався нанести йому удар. Перший удар він відбив, другий не побачив і той поранив його в ліву сторону тулуба в ділянці серця. Третій удар він також відбив та забрав в обвинуваченого ніж. В ході даного конфлікту обвинувачений виражався нецензурно. Внаслідок дій обвинуваченого хостел припинив роботу на день. Всі три удари обвинувачений наносив цілеспрямовано в ділянку серця. Всі події відбувались приблизно на протязі 15 хвилин. Обвинувачений і раніше проживав у цьому хостелі. Його звідти виселили за 4 дні до події. До цього жодних конфліктів з обвинуваченим в нього не було. Підстав говорити неправду про обвинуваченого в нього немає, неприязних стосунків між ними теж немає

Протоколом проведення слідчого експерименту від 29.03.2019 року за участю підозрюваного ОСОБА_1. та фототаблицею до нього, згідно якого підозрюваний ОСОБА_1. повідомив, що наніс ОСОБА_4 один удар ножем. Після цього, показав, яким саме способом - у лівий бік у підпахову ділянку.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 28.03.2019 року за участю потерпілого ОСОБА_4, згідно якого останній показав, як саме та за яких обставин ОСОБА_1. намагався нанести йому удари в область серця та підпахову ділянку. Також показав, як ОСОБА_1. наніс йому удар у підпахову ділянку.

Листом адміністратора закладу АДРЕСА_2 ОСОБА_5 від 23.03.2018 року, про те, що робота хостелу в період часу з 19 години по 23 годину була зірвана, у зв'язку з нанесенням ОСОБА_4 тілесних ушкоджень та заподіяно матеріальних збитків на суму 2 000 гривень.

Висновком експерта №82/18, згідно якого у громадянина ОСОБА_4 була одна рана в під пахвовій ділянці зліва, котра заподіяна ріжучим предметом, могла утворитись 03.03.2018 року та відноситься до легкого тілесного ушодження з короткочасним розладом здоров'я.

Висновком додаткової судово-медичної експертизи №112/18 від 29.03.2019 року. Згідно якої у громадянина ОСОБА_6 було одне поранення м'яких тканин, котре розташовувалось у підпаховій ділянці зліва. Воно заподіяне ріжучим предметом, можливо лезом чи вістрям ножа, могло утворитись 03.03.2018 року при обставинах та у такий спосіб, як вказує ОСОБА_4 при проведенні слідчого експерименту від 28.03.2019 року. Дане поранення відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Протоколом огляду місця події від 03.03.2018 року, відповідно до якого було оглянуто квартиру АДРЕСА_2, в якій розміщений АДРЕСА_2, в ході проведення якого виявлені сліди РБКта вилучено кухонний ніж.

Оцінюючи вищеописані зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази, зокрема показання потерпілого і обвинуваченого, письмові докази по справі, суд визнає їх належними і допустимими в процесі доказування, оскільки такі знаходяться у об'єктивному взаємозв'язку з пред'явленим обвинуваченням, нічим не спростовані, передбачені як джерела доказування КПК України та зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством, а відтак суд вважає повністю доведеним факт вчинення злочину та винуватість обвинуваченого у вчиненні злочинних дій.

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом (ст. 2 КК України).

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.

За оцінкою показів потерпілого в цілому, в сукупності з іншими вищенаведеними доказами, суд встановлює, що останній підтвердив обставини викладені у обвинувальному акті, які доводять причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому злочину за обставин наведених в обвинувальному акті. Суд враховує, що під час судового розгляду потерпілий надав послідовні показання щодо обставин вчинення злочину обвинуваченим, за участю сторони захисту, тобто з дотриманням принципу змагальності. Покази потерпілого узгоджуються з вищенаведеними доказами, а також і частково з показами обвинуваченого.

Так, під час оцінки того, чи було провадження в цілому справедливим, суд враховує якість наданих суду доказів, які не дають приводу сумніватися в їх достовірності й точності.

Зважаючи на вищенаведені доводи та мотиви, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_1 доведена поза розумним сумнівом.

Водночас, оцінюючи покази обвинуваченого щодо відсутності в його діях наміру заздалегідь заготовити та пристосувати для нанесення тілесних ушкоджень потерпілому кухонний ніж, суд розцінює їх, як такі, що дані обвинуваченим, з метою пом'якшити відповідальність та уникнути покарання за скоєне, оскільки такі покази спростовуються вищенаведеними дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами. Так, в ході розгляду справи встановлено, що обвинувачений в ході конфлікту покидав приміщення, де даний конфлікт розпочався, а в подальшому повернувся з кухонним ножем та цілеспрямовано намагався нанести ним три удари потерпілому, один з яких спричинив потерпілому тілесні ушкодження.

Також суд приймає до уваги те, що в ході розгляду справи не встановлено жодних підстав в потерпілого оговорювати обвинуваченого, а також встановлено, що між обвинуваченим та потерпілим конфліктів ні до, ні після події злочину не було і між ними немає неприязних стосунків.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.4 ст.296 КК України, оскільки останній вчинив грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства (хуліганство), що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета заздалегідь заготовленого та спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.

Під час судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 після вчинення злочину, наслідки суспільно-небезпечного діяння останнього, особу обвинуваченого, його спосіб життя, історію порушень, ймовірність вчинення ним нових злочинів, зважено на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, також враховано досудову доповідь персоналу органу пробації згідно якої, існує середній ризик вчинення обвинуваченим повторного правопорушення.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд бере до уваги характер та тяжкість вчиненого ним злочину, який супроводжувався особливою зухвалістю та порушенням громадського порядку, вчинення злочину з мотивів явної неповаги до суспільства, спосіб вчинення злочину, поєднаний із застосуванням предмета заздалегідь заготовленого та спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, чим заподіяв тілесні ушкодження потерпілому. Також суд враховує фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочином наслідків, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має хронічне захворювання з приводу якого отримує медичну допомогу за місцем утримання, відсутні скарги на його поведінку за місцем утримання.

В ході розгляду справи прокурор просив не враховувати пом'якшуючої обставини зазначеної в обвинувальному акті - часткове визнання вини, оскільки така не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду.

Обставини, які пом'якшують покарання, маючи відповідну систему, характеризують знижений ступінь суспільної небезпеки особи злочинця та вчиненого ним діяння, слугують критерієм індивідуалізації покарання. В даному випадку, суд відхиляє посилання сторони захисту на дану пом'якшуючу обставину, оскільки в ході розгляду справи не здобуто доказів того, що часткове визнання вини обвинуваченим характеризують знижений ступінь суспільної небезпеки його особи та вчиненого ним діяння.

Таким чином, пом'якшуючих та обтяжуючих покарання ОСОБА_1 обставин судом не встановлено.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.

Суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі, адже така міра покарання сприятиме досягненню справедливого балансу між правами та свободами обвинуваченого та інтересами держави і суспільства, а також буде необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії.

Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили слід залишити без змін - тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 слід рахувати з моменту взяття під варту - 23 березня 2018 року.

Речові докази по справі - кухонний ніж довжиною 33 см, довжина леза 20 см, який перебуває у камері зберігання речових доказів Галицького ВП ГУ НП у Львівській області - повернути приватному підприємцю (ФОП) ОСОБА_7 (АДРЕСА_2).

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 368, 373-376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили - залишити без змін - тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 слід рахувати з моменту взяття під варту - 23 березня 2018 року.

Речові докази по справі - кухонний ніж довжиною 33 см, довжина леза 20 см, який перебуває у камері зберігання речових доказів Галицького ВП ГУ НП у Львівській області - повернути приватному підприємцю (ФОП) ОСОБА_7 (АДРЕСА_2).

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький