Рішення № 81030664, 29.03.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 29.03.2019

Справа № 320/9466/17

Провадження № 2/320/106/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Бахаєва І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Фурсової Л.І.,

представника позивача ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна та стягнення грошової компенсації, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна та стягнення грошової компенсації.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 04 вересня 2010 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем – ОСОБА_3 і проживала з ним разом до середини квітня 2014 року. З 2014 року вона переїхала мешкати до своїх батьків, та з цього часу спільного господарство з чоловіком не вела. Шлюб між ними розірвано 06 січня 2015 року. За час перебування у шлюбі ними було придбано наступне майно, а саме: шпалери в дитячу кімнату – вартістю 3 000,00 грн.; міжкімнатні двері в кількості 2 шт. – вартістю 1 000,00 грн. (кожна) на загальну вартість 2 000,00 грн.; замінено вікно та двері на балкон – вартістю 2 800,00 грн.; вхідні двері – вартістю 3 000,00 грн.; змінено ванну – вартістю 1 000,00 грн.; замінено вікно – вартістю 3 500,00 грн.; шафа купе – вартістю 10 000,00 грн.; ліжко – вартістю 3 000,00 грн.; комод – вартістю 1 500,00 грн.; пилосос в кількості – 2 шт. – вартістю 700,00 грн. (кожен) на загальна вартість 1 400,00 грн.; придбано кахель у ванну кімнату, шпалери у спальню, лінолеум на кухню, унітаз на загальну вартість – 11 000,00 грн.; телевізори в кількості 2 шт., вартістю 1 200,00 грн. (кожен) на загальну вартість – 2 400 грн.; мікрохвильову піч – вартістю 800,00 грн.; пральну машину, вартістю 3 000,00 грн.; газовий та водяний лічильники придбано та встановлено, лічильник Візор, кран, різьба, згін, на загальну вартістю – 2 000,00 грн.; електричний провід 150 метрів – вартістю 1 050,00 грн.; встановлені розетки та вимикачі – вартістю – 300,00 грн.; придбано та виготовлено пластикову стелю, вартістю 2 000,00 грн.; встановлено індивідуальне опалення – вартістю – 30 000,00 грн. Всього майна на суму 82 550,00 грн. Просить суд залишити все майно у власності відповідача, стягнувши з нього на її користь 1/2 частку від його вартості в розмірі – 41 275,00 грн. В добровільному порядку між сторонами до теперішнього часу спільне майно не розділено тому позивачка вимушена звернутися до суду.

22 лютого 2018 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначає, що окрім того майна, яке зазначено у позовній заяві ОСОБА_1, в період шлюбу ними були придбані й інші речі, а саме: спліт система HPC HPT 12 H1 вартістю 2 293 грн. 27 травня 2013 року; холодильник, вартістю 10 000 грн.; земельна ділянка, загальною площею 0,0033 га, розташована в м. Мелітополі по вулиці Леніна, буд. № 108/1; капітальний гараж, загальною площею 22,5 кв.м., розташований за адресою: м. Мелітополь, вулиця Леніна, буд. № 108/1, вартістю 10 0000 грн. При припиненні шлюбних відносин він та ОСОБА_1 добровільно вирішили питання стосовно сумісного майна. ОСОБА_1 забрала собі спліт систему HPC HPT 12 H1 та холодильник. Також вони вирішили, що він не претендує на поділ гаражу.

В судовому засіданні представник позивачки – адвокат ОСОБА_2Ю, підтримала доводи викладені в позовній заяві та просила суд стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 1/2 частку грошових коштів в розмірі 41 275 гривень, та сплачений судовий збір у розмірі 640 гривень. Зазначила, що ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області про відкриття провадження та призначення підготовчого судового засідання від 29 січня 2018 року відповідачу було встановлено 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву та відповідно до частини 1 ст. 193 ЦПК України, у строк для подання відзиву відповідач має право пред’явити зустрічний позов. Однак у встановлений судом строк відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, але зустрічний позов пред’явлено не було.

В судовому засіданні представник відповідача - адвокат ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав з огляду на те, що спірне майно вже було добровільно поділено між сторонами по справі.

Суд, допитавши представників сторін, свідків, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясування обставин справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до частини 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до частини 3 ст. 12 та частин 1,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановленим цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі.

В судовому засіданні встановлено, що 04 вересня 2010 року між ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_5) ОСОБА_6 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб у Мелітопольському відділі реєстрації актів цивільного стану Мелітопольського міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 709./а.с.6/.

06 січня 2015 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 було розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_7 присвоєно прізвище – «Коноплянко» /а.с.7/

16 вересня 2016 року ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_8. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини – «Пасечник»./а.с.8/

Той факт що за період шлюбу сторонами в квартиру було придбано майно а саме: шпалери в дитячу кімнату – вартістю 3 000,00 грн.; міжкімнатні двері в кількості 2 шт. – вартістю 1 000,00 грн. (кожна) на загальну вартість 2 000,00 грн.; замінено вікно та двері на балкон – вартістю 2 800,00 грн.; вхідні двері – вартістю 3 000,00 грн.; змінено ванну – вартістю 1 000,00 грн.; замінено вікно – вартістю 3 500,00 грн.; шафа купе – вартістю 10 000,00 грн.; ліжко – вартістю 3 000,00 грн.; комод – вартістю 1 500,00 грн.; пилосос в кількості – 2 шт. – вартістю 700,00 грн. (кожен) на загальна вартість 1 400,00 грн.; придбано кахель у ванну кімнату, шпалери у спальню, лінолеум на кухню, унітаз на загальну вартість – 11 000,00 грн.; телевізори в кількості 2 шт., вартістю 1 200,00 грн. (кожен) на загальну вартість – 2 400 грн.; мікрохвильову піч – вартістю 800,00 грн.; пральну машину, вартістю 3 000,00 грн.; газовий та водяний лічильники придбано та встановлено, лічильник Візор, кран, різьба, згін, на загальну вартістю – 2 000,00 грн.; електричний провід 150 метрів – вартістю 1 050,00 грн.; встановлені розетки та вимикачі – вартістю – 300,00 грн.; придбано та виготовлено пластикову стелю, вартістю 2 000,00 грн.; встановлено індивідуальне опалення – вартістю – 30 000,00 грн. та зроблений ремонт за рахунок батьків позивачки, підтвердили допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

Свідок ОСОБА_9, пояснив суду, що він є дядьком позивачки та вказав, що допомагав робити ремонт в квартирі племінниці, робив проводку, допомагав вішати люстри, купував з батьком позивачки індивідуальне опалення, проводив демонтаж пластикових матеріалів та стелю. За все це розраховувався батько позивачки ОСОБА_14 Шпалери в квартирі допомагала клеїти мати позивачки ОСОБА_12. За ремонт грошей він не брав.

Свідок ОСОБА_10, пояснив суду, що він являється дядьком позивачки, та вказав, що з 2010 по 2014 рік його брат ОСОБА_14 робив ремонт в квартирі доньки, встановлював індивідуальне опалення, вхідні двері, вікна, міняв електрику.

Свідок ОСОБА_11, пояснив суду, що він є двоюрідним братом ОСОБА_14, ремонт проводився за рахунок ОСОБА_14 в три кімнатній квартирі робили стелю, шпаклювали стіни, клеїли шпалери. Індивідуальне опалення робив ОСОБА_14 ОСОБА_8 позивачки ОСОБА_12 допомагала робити ремонт. Чоловік ОСОБА_1 – ОСОБА_3 ремонт робити не допомагав ні матеріально ані фізично.

Свідок ОСОБА_12, пояснила суду, що являється матір’ю позивачки, коли донька вийшла заміж, квартира належала ОСОБА_15 В ній не було ремонту, на кухні не було опалення, в вікнах лежала вата, підлога була жахливою, двері не зачинялися. Вона з чоловіком попрохали родичів допомогти робити ремонт в квартирі. Її чоловік – ОСОБА_14 платив за всі ремонтні роботи. Було проведено індивідуальне опалення, встановлені пластикові вікна, вона особисто купувала та клеїла шпалери. Батьки ОСОБА_3 в ремонті не допомагали. Шафу та комод подарувала тітка відповідача на весілля. Коли донька пішла від чоловіка в квартирі було замінено замки та доступ до квартири був неможливий тому питання про добровільний розподіл не вирішено.

Свідок ОСОБА_13, пояснив суду, що батько ОСОБА_1 замовляв виготовлення метало пластикових вікон в кількості трьох штук та балконного блоку. Про що складений відповідний договір та оплату проводив батько ОСОБА_1 Квартира знаходиться по проспекту Б.Хмельницького. Вартість одного вікна приблизно 1 300 гривень, за кв.м..

Свідок ОСОБА_14, пояснив суду, що він є батьком позивачки. Вказав такі обставини, що 04 вересня 2010 року донька вийшла заміж, та з чоловіком стали мешкати в квартирі відповідача по проспекту Б.Хмельницького в м. Мелітополі. В серпні він робив індивідуальне опалення в кватирі, та до 2013 року робив ремонт, а саме: проводку, обробку пластиком. Чекали коли з’явиться у подружжя дитина, але через деякий час донька прийшла додому та сказала, що більше не повернеться до чоловіка, вони розійшлись. Ми хотіли вирішити всі питання в добровільному порядку, відповідач та його батьки обіцяли повернути гроші за ремонт та придбане майно, тому що він на свої особисті кошти купував всі матеріали та робив ремонт, від сім’ї ОСОБА_3 допомоги не було. Тітка відповідача дарувала їм шафу-купе, при ліжкові тумбочки та комод на весілля. Також 29 жовтня 2014 року він дав в борг бабусі відповідача ОСОБА_16 28 000 гривень, що підтверджується розпискою.

Свідок ОСОБА_16, пояснила суду, що вона є бабусею відповідача та подарувала особисто онуку на весілля пральну машину. Онук та його дружина працювали разом, але отримували маленькі зарплати. Також вона придбала їм в розстрочку телевізор, CV – піч, бойлер. ОСОБА_16 вказує, що старалась для онука, та все дарувала особисто йому. Ремонт онук робив сам, а опалення, електропроводку, заміну вікон, а також клали кахель, клеїли шпалери, робили підлогу батьки ОСОБА_17. Свідок ОСОБА_16 вказує, що вона давала гроші на вхідні двері та кондиціонер. В борг гроші в ОСОБА_14 вона не брала, розписку погодилась написати щоб сплатити гроші за ремонт квартири онука, але в цій частині, суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_16, оскільки в розписці від 29 жовтня 2014 року йдеться про зобов’язання сплатити борг в розмірі 28 000 грн., та не вказано, що гроші бралися саме для відшкодування за проведений ремонт, та ця обставина не знайшла свого підствердження у показах допитаних свідків.

Cуд критично ставиться до пояснень свідка ОСОБА_16, в тій частині, що майно подароване на весілля та під час спільного подружнього життя, являється особистою власністю її онука ОСОБА_3, а не спільним сумісним майном подружжя, адже ця обставина не знайшла свого підтвердження ані в судовому засіданні ані з пояснень вище зазначених свідків по справі. Крім того в своїй позовній заяві позивачка не ставить питання про поділ спільно нажитого майна, а саме бойлера, який подаровано свідком ОСОБА_16, а тому в цій частині суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_16, оскільки це виходить за рамки позовних вимог.

Свідок ОСОБА_18 пояснила суду, що вона являється тіткою відповідача та подарувала меблі ще до весілля, що підтверджується виданим рахунком № 002 від 02 травня 2010 року, а саме: шафа-купе, ліжко, матрац, комод та дзеркало. Вони виробляють корпусні меблі. Подарували особисто ОСОБА_3 за тиждень до весілля. Вона позичала батьку ОСОБА_19 грошові кошти до весілля і половину на вікна, які вставили на квартирі. Ремонтні роботи в квартирі робив дядько ОСОБА_14. За всі роботи розрахувався батько ОСОБА_17. На вікна вона позичала гроші своєму братові, який є батьком відповідача ОСОБА_3

До пояснень свідка ОСОБА_18 суд ставиться критично, оскільки представником позивачки – адвокатом ОСОБА_2 надано пояснення, що в червні-2010 року сторонами було подано заяву про укладення шлюбу до Мелітопольського РАГСу. Дизайн шафи-купе виробники погоджували з позивачкою з метою вибору орнаменту на дзеркалі шафи-купе, вона особисто їздила до ПП «ОСОБА_18А.», яке розташовано за адресою: м. Мелітополь, вул. Гетьманська. Меблі виготовлені за розміром саме під кімнату в квартирі, в якій мешкало подружжя. Крім того, на підтвердження факту передачі грошових коштів свідком ОСОБА_18 своєму брату ОСОБА_20 документів надано не було, та поясненнями свідків не підтверджено.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, згідно із ч. 1 ст. 61 СК України.

Згідно із ст. 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України.

Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшенням, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11).

Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом, згідно із ч. 2 ст. 372 ЦК України.

Враховуючи те, що зазначене у позовній заяві майно на загальну суму 82 550,00 грн. було набуто сторонами за час шлюбу, то воно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути компенсацію вартості 1/2 частини майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а саме в розмірі 41 275,00 грн.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог про поділ спільного майна подружжя, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 1/2 частини вартості спільного майна подружжя, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, оскільки, ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд вважає позов обґрунтований та законний, в зв’язку з чим останній підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_21 слід стягнути понесені судові витрати з оплати судового збору в розмірі 640 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України суд –

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна та стягнення грошової компенсації – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП – НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП – НОМЕР_2, 1/2 частку грошових коштів в розмірі 41 275 (сорок одна тисяча двісті сімдесят п’ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП – НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП – НОМЕР_2, судові витрати з оплати судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення (ухвала), якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08 квітня 2019 року.

СУДДЯ І.М. БАХАЄВ