Рішення № 81030660, 28.03.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/5156/18 2/335/185/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Геєць Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4,

Відповідача ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про припинення права власності на частку у спільному майні, визнання права власності на 1/6 частку квартири, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про припинення права власності на частку у спільному майні, визнання права власності на 1/6 частку квартири, посилаючись на те, що вона є власником 5/6 частин квартири 19 по вулиці Сорок років Радянської України (вул. Незалежності після перейменування) в будинку 72 в м. Запоріжжі, на підставі договору дарування частини квартири від 13 жовтня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6

Власником іншої 1/6 частини квартири 19 по вулиці Сорок років Радянської України (вул. Незалежності після перейменування) в будинку 72 в м. Запоріжжі була відповідач по справі - ОСОБА_3, але під час розгляду даної цивільної справи ОСОБА_3 уклала договір дарування на користь свого чоловіка ОСОБА_5, який на сьогоднішній час є власником спірної 1/6 частини квартири.

Відповідач ОСОБА_5 у квартирі не проживає, не приймає участі в утриманні квартири та збереженні спільного майна, оплаті комунальних послуг. За умови незначності частки володіння відповідача спільне користування та володіння квартирою не можливе.

У зв’язку з цим, позивач пропонувала неодноразово придбати частку попередньому власнику ОСОБА_3 за ринковою вартістю, в тому числі письмово, але отримувала тільки усну відмову, без належного обґрунтування такого рішення. Проте жодних намірів у проживанні та користуванні спільним майном, збереження спільного майна відповідач не здійснює.

У зв’язку з тим, що частка ОСОБА_5 є незначною, а продати свою частку останній позивачу відмовляється, виділити в натурі частки неможливо, тому позивач бажає в судовому порядку припинити його право на частку у спільному майні, шляхом сплати ОСОБА_5 ринкової вартості за попереднім внесенням на депозитний рахунок суду.

Для визначення зазначених обставин, було проведено до підготовки позову до суду будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам ТОВ „Регіонального судово-експертного бюро” відповідно до вимог п. 7 ст. 102, ст. 106 ЦПК України.

Відповідно висновку експерта № 2359 ОСОБА_7 ТОВ „Регіонального судово- експертного бюро” від 15.03.2018 року визначається наступне:

Проведеним дослідженням визначено, що розробити та запропонувати на розгляд варіанти виділення в натурі належних ОСОБА_1 5/6 частин та належних ОСОБА_3 1/6 частин в квартирі 19 по вулиці Сорок років Радянської України (вул. Незалежності після перейменування) в будинку 72 в м. Запоріжжі, з технічної точки зору, з урахуванням вимог нормативних документів, що діють в області будівництва на території України, не видається за можливе, тому що на ідеальну частку в 1/6 частини покладається приміщень загальною площею 13,87 кв.м., а мінімальна площа однокімнатної квартири складає не менш 30,0 кв.м. (п. 2.22 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення»), також крім того розділить квартиру на дві окремі ізольовані квартири не можливо, так як відсутня технічна можливість такого переобладнання.

Дійсна (ринкова) вартість належних ОСОБА_3 1/6 частин в квартирі 19 по вулиці Сорок років Радянської України (вул. Незалежності після перейменування) в будинку 72 в м. Запоріжжі складає 123020,00 грн.

У зв’язку з тим, що відповідач не користується своєю часткою в квартирі не проживає в ній, забезпечений іншим житлом, його частка є незначною, позивач вважає, що припинення права власності не завдасть істотної шкоди відповідачу.

Відповідач ОСОБА_3 з позовними вимогами ОСОБА_1 не погодилась, подала відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 45-52).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити з підстав, що викладені в ньому.

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, наведених у відзиві на позов. Просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що у разі припинення його права власності на частку належної йому квартири йому буде завдано істотної шкоди, оскільки спірна частка квартири є єдиним його житлом.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 є власником 5/6 частин квартири 19 по вулиці Сорок років Радянської України (вул. Незалежності після перейменування) в будинку 72 в м. Запоріжжі, на підставі договору дарування частини квартири від 13 жовтня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 12-16).

Власником іншої 1/6 частини квартири 19 по вулиці Сорок років Радянської України (вул. Незалежності після перейменування) в будинку 72 в м. Запоріжжі була відповідач по справі - ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 53-54).

Під час розгляду даної цивільної справи 14.08.2018 року ОСОБА_3 уклала договір дарування на користь свого чоловіка ОСОБА_5, який на сьогоднішній час є власником спірної 1/6 частини квартири (т. 1 а.с. 166-167, 236-237).

У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові ОСОБА_8 Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.

Вимоги, передбачені ч. 2 ст. 365 ЦК України, позивачем виконані, та позивачем внесено на депозитний рахунок суду суму вартості 1/6 частки спірної квартири – 123 020,00 грн., визначеної відповідно до висновку експерта № 2359 ОСОБА_7 ТОВ „Регіонального судово- експертного бюро” від 15.03.2018 року (т. 1 а.с. 18-27, т. 2 а.с. 3).

Відповідно до вказаного висновку, визначається наступне:

Проведеним дослідженням визначено, що розробити та запропонувати на розгляд варіанти виділення в натурі належних ОСОБА_1 5/6 частин та належних ОСОБА_3 1/6 частин в квартирі 19 по вулиці Сорок років Радянської України (вул. Незалежності після перейменування) в будинку 72 в м. Запоріжжі, з технічної точки зору, з урахуванням вимог нормативних документів, що діють в області будівництва на території України, не видається за можливе, тому що на ідеальну частку в 1/6 частини покладається приміщень загальною площею 13,87 кв.м., а мінімальна площа однокімнатної квартири складає не менш 30,0 кв.м. (п. 2.22 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення»), також крім того розділить квартиру на дві окремі ізольовані квартири не можливо, так як відсутня технічна можливість такого переобладнання.

Дійсна, (ринкова) вартість належних ОСОБА_3 1/6 частин в квартирі 19 по вулиці Сорок років Радянської України (вул. Незалежності після перейменування) в будинку 72 в м. Запоріжжі складає 123 020,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно вимог ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 78 ЦПУ України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що позивачем та представником позивача у судовому засіданні доведено ту обставину, що річ – спірна квартира є неподільною, що підтверджується висновком щодо технічної не можливості виділу в натурі частки об’єкта нерухомого майна від 15.03.2018 року.

Ринкова вартість спірної квартири підтверджується висновку експерта № 2359 ОСОБА_7 ТОВ „Регіонального судово-експертного бюро” від 15.03.2018 року, відповідно до якого вартість квартири АДРЕСА_1 становить 738 118 грн.

Суд не знайшов підстав для сумніву у правильності складення висновку експерта № 2359 ОСОБА_7 ТОВ „Регіонального судово-експертного бюро” від 15.03.2018 року, оскільки експерт був обізнаний про відповідальність за ст. 384 КК України, має вищу будівельно-технічну освіту, кваліфікацію судового експерта за фахом, посвідчення Міністерства Юстиції № 455 видане на підставі рішення № 29 від 27.05.2016 року Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, стаж експертної роботи з 2001 року, внесений до реєстру судових експертів України.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_7 не мав права складати висновок.

Крім того, допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_7 підтвердив обставини, викладені у висновку експерта № 2359 від 15.03.2018 року. Зазначив, що дослідження спірної квартири проведено методом візуально-інструментального обстеження приміщення квартири та методом аналізу ринку нерухомості, також зазначив, що при визначені ринкової вартості спірної квартири ним також враховано, як зовнішні так і внутрішні фактори, що впливають на вартість житла.

Вказаний висновок є належним та допустимим доказом на підтвердження вартості спірної квартири.

Пояснення відповідачів та представника відповідача про те, що вони не погоджуються з вартістю визначеного майна, так як фактична вартість його значно більше, суд вважає безпідставними, так як ні відповідачі ні представник відповідача не заявили клопотання про призначення судової експертизи для оцінки спірного нерухомого майна.

Звіт про оцінку майна Запорізької товарної біржі „Гілея” від 15.06.2018 року складений на замовлення ОСОБА_3, відповідно до якого ринкова вартість спірної квартири на дату оцінки складає 1 139 175, 00 грн. судом не приймається до уваги, оскільки ринкова вартість спірної квартири визначена без врахування, як зовнішніх так і внутрішніх факторів, що впливають на вартість житла (т. 1 а.с. 100-125).

Разом з цим, враховуючи пояснення, які надані сторонами, та досліджені письмові докази, суд приходить до висновку, що припинення права ОСОБА_5 на 1/6 частку спірного майна завдасть істотної шкоди інтересам відповідача як співвласника, так як він не має іншого окремого житла, за запропоновану позивачем суму 123 020,00 грн. він не зможе придбати окреме житло.

Отже, враховуючи викладене суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, так як таке припинення права власності відповідача ОСОБА_5 на 1/6 частку спірної квартири завдасть істотної шкоди інтересам відповідача як співвласника, відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст. 365 ЦК України.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_3 також слід відмовити, оскільки позивачем не наведено відповідно до уточненого позову будь яких позовних вимог до вказаного відповідача, не зазначено в чому полягає порушення не визнання прав позивача цим відповідачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про припинення права власності на частку у спільному майні, визнання права власності на 1/6 частку квартири – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телемунікаційної системи подається до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 05.04.2019 року.

Суддя: Ю.В.Геєць