Рішення № 81027241, 04.04.2019, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/219/2019

130/2996/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2019 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Порощука П.П.,

при секретарі Маліщук Н.А.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача - адвоката Чоловського О.М.,

представника третьої особи на стороні відповідача - Жмеринської міської ради Смірнова С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Чоловського Олександра Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_5, з участю третьої особи відповідача - Жмеринської міської ради, про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом зняття з реєстрації обліку місця проживання,-

В С Т А Н О В И В

22.12.2018 року позивач ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Чоловський О.М. звернулася до суду з даною позовною заявою про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом зняття з реєстрації обліку місця проживання з тих підстав, що відповідач ОСОБА_5 не проживає в житловому приміщені понад один рік без поважних причин. Позовні вимоги мотивовано тим, що вона являється власником квартири АДРЕСА_1. Правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності є рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Вінницької області у справі №2-1466-2008 від 28.10.2008 року. За даним рішенням позивача ОСОБА_1 було визнано власником зазначеної квартири площею 45,5 кв.м, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності індексний номер 144291635 від 07.11.2018 року. За цією адресою позивач проживає разом зі своєю родинною, тобто з двома малолітніми дітьми ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. За вказаною адресою зареєстрований, але не проживає понад рік колишній чоловік ОСОБА_5, шлюб з яким розірвано за рішенням суду від 19.09.2019 року, яке набуло законної сили 22.10.20018 року. Ще до моменту ухвалення рішення про розірвання шлюбу відповідач перестав проживати із позивачем, у належній їй квартирі по АДРЕСА_1. Факт відсутності за місцем проживання колишнього чоловіка ОСОБА_5 підтверджується довідкою квартального комітету «Першотравневий» №880 від 23.11.2018 року. Той факт, що відповідач зареєстрований у квартирі позивача проте не проживає там, чинить перешкоди для законного власника житла, а саме перешкоджає вільному користуванню та розпорядженню власним майном позивачу та обмежує її законні права, як власника та користувача житлом. Крім того, факт реєстрації колишнього чоловіка позивача у зазначеній квартирі, сприяє надмірному нарахуванні комунальних платежів, за комунальні послуги по факту позивачу не надаються. Реєстрація місця проживання відповідача перешкоджає в отриманні та нарахуванні субсидії на сплату комунальних платежів позивача, добровільно відповідач відмовляється знятись з місця реєстрації.

Ухвалою від 05.02.2019 року відкрито провадження по справі та призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження

Ухвалою суду від 20.02.2019 року залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Жмеринську міську раду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги та пояснила, що з відповідачем тривалий час не проживають та не спілкуються. Останній раз бачилися з ним на Новий рік 2018 року, однак посварилися і їй з тих пір невідомо про нього нічого. Його матір та його сестра не повідомляють його теперішнє місце проживання. Шлюб між ними розірвано, вона проживає одна з двома малолітніми дітьми, не має можливості сплачувати комунальні послуги в повному обсязі, тому для отримання субсидії необхідно зняти відповідача з реєстраційного обліку з вказаної квартири.

Представник позивачів адвокат Чоловський О.М. підтримав заявлені позовні вимоги. Зазначив, що реєстрація відповідача ОСОБА_5 перешкоджає позивачу отримати субсидію по сплаті комунальних послуг, добровільно він не знімається з реєстрації, в зазначеній квартирі тривалий час не проживає. Просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. На адресу суду повернувся конверт з відміткою «За закінченням встановленого строку зберігання».

Представник третьої особи на стороні відповідача Жмеринської міської ради Смірнов С.М. заперечив щодо задоволення заявлених позовних вимог та покладався з приводу прийняття законного рішенні в даній цивільній справі на розсуд суду, мотивуючи своє позицію тим, що відповідач ОСОБА_5 також є власником квартири, оскільки вона набута під час перебування сторін в шлюбі, тобто є спільним майном подружжя. Його право власності є непорушним, а тому позовні вимоги є безпідставними.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що з сторонами у справі являються сусідами та підтримують дружні стосунки. Їй відомо, що відповідач ОСОБА_5 вже тривалий час не проживає за адресою АДРЕСА_1. Шлюб між сторонами розірвано. Останній раз бачила відповідача ОСОБА_5, коли він приходив до своєї сім'ї, був скандал і після того, більше його за цією адресою не бачила. Позивач одна з дітьми проживає за вказаною адресою та самостійно сплачує всі комунальні послуги.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що являється кумою сторонам у справі. Їй відомо, що тривалий час та ще до розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_5 не проживає разом з сім'єю. Вони не спілкуються, його нове місце проживання не відомо. Позивач ОСОБА_1 проживає сама з дітьми та самостійно сплачує всі комунальні платежі, оформити субсидію не може, бо відповідач зареєстрований в квартирі позивачі.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, відсутність підстав, передбачених ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_5

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до копії паспорта позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1.

Згідно копії рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 28.10.2008 року визнано за позивачем ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 45,5 кв.м. (а.с.7), що за реєстраційним посвідчення ВООБТІ записано в книгу №72 за реєстровим №7412 (а.с.8).

Згідно витягу від 07.11.2018 року, зазначене рішення суду було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 1684607405103 (а.с.9).

За довідкою квартального комітету «Першотравневий» від 23.11.2018 року №880, до складу сім'ї позивача ОСОБА_1, яка зареєстрована по АДРЕСА_1, входять син ОСОБА_6, 2008 року народження, син ОСОБА_7, 2014 року, батько ОСОБА_5,1984 року з сім'єю за даною адресою зареєстрований, але не проживає більше року (а.с.10).

За копією заочного рішення від 19.09.2018 року, яке набуло законної сили 22.10.2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що зареєстрований 27.11.2007 року у відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Жмеринка Жмеринського міськрайонного управління юстиції Вінницької області, актовий запис №440, розірвано (а.с.11).

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом.

Отже, за рішенням суду позивач ОСОБА_1 являється власником квартири по АДРЕСА_1, однак з 27.11.2007 року по 22.10.2018 року позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_5, тобто фактично відповідач ОСОБА_5, є співвласником квартири по АДРЕСА_1 та йому належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном разом з співвласником позивачем ОСОБА_1 У здійсненні свого права власності відповідач не може бути обмежений незалежно від того проживає він у квартирі чи ні.

Згідно ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.1-2,7 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно із ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як визначено ч.2 ст.405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно з п.33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз'яснено, що відповідно до положень ст.ст.391,396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Водночас відповідно до статті 7 Закону України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4)оголошення фізичної особи померлою.

З огляду на те, що Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 року (справа № 21-1438а15).

Враховуючи правові підстави даного позову і його правове обґрунтування, суд вважає, що він не підлягає задоволенню з огляду на те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим вимогу про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Крім того, зняття з реєстрації місця проживання проводиться відповідним органом реєстрації на підставі рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням, виселення, що набрало законної сили, а не судом, а тому зняття з реєстрації місця проживання відповідача не належить до компетенції суду.

Відповідно до правових позиції Європейського суду з прав людини, а саме п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожній особі окрім інших прав гарантується право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Право на житло гарантоване людині ст.47,48 Конституції України.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінивши наявні у справі докази у відповідності до ст.ст.77,78,79,89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх досліджені, які свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_5 являються власниками квартири АДРЕСА_1, приходить до висновку, що право власності позивача не є порушеними.

Вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а отже, вимоги позивача є незаконним і необґрунтованими, а тому, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.3, 4, 12, 13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст..317, 319, 321, 391, ЦК, ст.ст.72,150 ЖК, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Чоловського Олександра Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_5, з участю третьої особи відповідача - Жмеринської міської ради, про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом зняття з реєстрації обліку місця проживання - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде проголошений 08.04.2019 року о 16:00 год..

Суддя Порощук П.П.