Рішення № 81026475, 25.09.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/1374/18

Справа №760/18948/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Ковальській К.О.,

за участю представника позивача - Компанець Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у вересні 2017 року звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором оренди, в якому просив стягнути з відповідача суму заборгованості за невиконання зобов'язань за договором від 27.02.2010 № 5129 в розмірі 84 295,51 грн., яка складається з: несплаченої орендної плати - 67 017, 40 грн., інфляційних втрат - 14 263,49 грн., 3% річних - 3 041,62 грн. Також просив стягнути судовий збір в розмірі 1600,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.02.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір № 5129 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та згідно п.п. 1.1 розділу 1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення, загальною площею 140,90 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_2, на першому поверсі 14-поверхової будівлі, що перебуває на балансі Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (балансоутримувач). Позивач посилається на те, що згідно п.п. 1.2 розділу 1 договору, майно передається в оренду з метою розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи. Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 27.02.2010.

Позивач посилався на те, що розділом 3 договору визначені умови орендної плати. Так, пунктом 3.1. договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (пункт 3.2. Договору). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.3. Договору). Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (пункт 3.5. договору).

Позивач вказав, що у відповідності до пункту 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до

пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на

кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Позивач стверджував, що кожного місяця балансоутримувач надавав орендарю для сплати орендної плати Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), розрахунок орендної плати та рахунок - фактуру. Проте, станом на дату звернення до суду із вказаним позовом, орендарем не сплачена орендна плата за травень 2015, липень 2015, грудень 2016, січень 2016 та лютий 2016 на загальну суму 67 017,40 грн.

Позивачем пояснено, що 09.03.2016 листом № 30-06/2588 Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву на підставі актів приймання-передачі (повернення) нерухомого майна, повідомила відповідача про припинення договору оренди № 5129 від 27.02.2010 з 01.03.2016 (акт приймання-передачі орендованого майна від 27.02.2016).

Позивач посилався на те, що згідно пункту 3.11. договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не

звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції до державного бюджету

та балансоутримувачу.

Таким чином, позивач вважає, що орендар не виконав своїх зобов'язань за договором, чим порушив вимоги пункту 3.6. договору.

Позивач пояснив, що для врегулювання питання щодо виконання відповідачем своїх зобов'язань, він 28.03.2017 направив претензію № ЦХП-20/1237. Проте, ані відповіді, ані оплати за порушення умов договору на адресу позивача не надійшло.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідачу було нараховано інфляційні втрати на суму 14 263,49 грн. та 3% річних - 3 041,62 грн.

Також позивачем зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» прийнято рішення про утворення ПАТ «Укрзалізниця», 100 % акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізуються шляхом злиття. До переліку зазначених підприємств ввійшло і ДП «Укрзалізничпостач», на базі якого була утворена філія «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця». З 01.12.2015 ПАТ «Укрзалізниця» розпочало свою діяльність. З зазначеної дати всі права і обов'язки за договорами ДП «Укрзалізничпостач» перейшли до ПАТ «Укрзалізниця» в особі філії "Центр забезпечення виробництва". 11.01.2016 філія «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» листом № ЦЗВ-20/15 повідомила відповідача, що ПАТ «Укрзалізниця» в особі Філія є правонаступником ДП «Укрзалізничпостач».

Крім того, зазначено, що на момент звернення до суду позивачу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стало відомо, що діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 припинено з 21.03.2017 (дата запису 21.03.2017, номер запису 20730060005015694), а тому позивач в силу положень ст.ст. 51, 52, 598,609 ЦК України та ст. ст. 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, як до фізичної особи, а не ФОП.

Враховуючи викладене, позивач просив позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України. Про причину неявки суд до відома не поставив. Судова повістка, що направлялася на його адресу за зареєстрованим місцем проживання, поверталася до суду без вручення з відмітками поштового відділення про повернення в зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до ч.ч. 3, 5, 8 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Днем вручення судової повістки є день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи вимоги даної норми закону суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.

Згідно ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, беручи до уваги позицію представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця», прийнято рішення про утворення ПАТ «Укрзалізниця», 100% акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізуються шляхом злиття. До переліку зазначених підприємств ввійшло і ДП «Укрзалізничпостач», на базі якого була утворена філія «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця».

З 01.12.2015 всі права і обов'язки за договорами ДП «Укрзалізничпостач» перейшли до ПАТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва».

Таким чином, ПАТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» є правонаступником ДП «Укрзалізничпостач».

Встановлено, що 27.02.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір № 5129 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та згідно п.п. 1.1 розділу 1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення, загальною площею 140,90 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_2, на першому поверсі 14-поверхової будівлі, що перебуває на балансі Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (балансоутримувач). Згідно п.п. 1.2 розділу 1 договору, майно передається в оренду з метою розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Право власності ПАТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» на будівлю, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на першому поверсі 14-поверхової будівлі, підтверджується наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) Управління Південно-Західної залізниці від 04.07.1995 № Н-421, актом про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 15.04.1997 № 99, наказом ПАТ «Укрзалізниця» від 01.12.2015 № 035 «Про наділення майном філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця».

Факт передачі майна в оренду підтверджується Актом приймання-передачі орендованого майна від 27.02.2010.

Вбачається, що розділом 3 договору визначені умови орендної плати. Так, пунктом 3.1. договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (пункт 3.2. Договору). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.3. Договору). Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (пункт 3.5. договору).

У відповідності до пункту 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Матеріалами справи підтверджується те, що балансоутримувач надавав орендарю для сплати витрат орендної плати, рахунок-фактуру та акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), зокрема за спірний період: за травень 2015, липень 2015, грудень 2016, січень 2016 та лютий 2016 року.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; виконання зобов'язань; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

В порушення умов договору орендарем своєчасно не сплачено балансоутримувачу орендну плату, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за травень 2015, липень 2015, грудень 2016, січень 2016 та лютий 2016 року на загальну суму 67 017,40 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно з приписами ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч. 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами( ст. 629 ЦК України). Відповідно до ст.ст. 623, 625 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 625 ЦК України, божник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання ним грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно даних розрахунку заборгованості відповідача за порушення договірних зобов'язань за договором оренди від 27.02.2010 № 5129, станом на 15.08.2017 загальна сума заборгованості становить 84 295,51 грн., яка складається з: несплаченої орендної плати - 67 017, 40 грн., інфляційних втрат - 14 263,49 грн., 3% річних - 3 041,62 грн.

Наданий позивачем розрахунок перевірений судом та є арифметично вірним.

Згідно п. 3.11 договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 09.03.2016 № 30-06/2588 повідомлено ФОП ОСОБА_2 та ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» про припинення договору оренди № 5129 від 27.02.2010.

Так, на підставі наданих актів приймання-передачі (повернення) нерухомого майна, загальною площею 140,9 кв.м., що розміщене за адресою: 01024, АДРЕСА_2, слід вважати договір оренди №5129 від 27.02.2010, таким, що припинив свою дію з 01.03.2016.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач 28.03.2017 направляв відповідачу претензію №ЦЗВ-20/1237, відповідно до якої з метою врегулювання ситуації в досудовому порядку, просив відповідача розглянути претензію в 10-ти денний темін та перерахувати на розрахунковий рахунок філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» суму орендної плати за червень 2015, серпень 2015, січень 2016, лютий 2016 та березень 2016 року в розмірі 67 017,40 грн., а також індекс інфляції та 3 % річних на загальну суму 11 214,03 грн.

Дана претензія залишилась поза увагою відповідача.

Крім того, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стало відомо, що діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 припинено з 21.03.2017.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, враховуючи, що відповідач своїм правом з`явитися в суд і спростувати доводи позивача не скористався, будь-яких доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 76-81 ЦПК України на спростування доводів позивача відповідачем не надано і клопотань перед судом про їх витребування не заявлено, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 1600,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись Законом України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 16, 525, 526, 530, 549, 598, 610, 611, 612, 625, 629, 759, 762 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 223, 258, 263-265, 273, 280, 284, 289, 354 ЦПК України, на підставі, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНКОПП: НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (рахунок ТВБВ № 10026/084 філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», МФО 322669, р/р № 26006300148368, код ЄДРПОУ 40081347) заборгованість у розмірі 84 295, 51 грн. та судовий збір у розмірі 1600 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.А. Усатова