Ухвала суду № 81025443, 14.03.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/17807/13-к

У Х В А Л А

14.03.2019

м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва колегіально судом в складі трьох суддів: головуючого судді Бірси О.В., суддів Виниченко Л.М., Гончарука В.П., секретаря судових засідань Ярмак І.В., та за участю сторін судового провадження з боку обвинувачення та захисту у кримінальному провадженні унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.11.2012 за № 12012000000000003 розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про самовідвід, клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 про відмову від захисника ОСОБА_5 на призначення їй іншого, клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про призначення йому захисника, встановив :

у провадженні цього місцевого суду на етапі судового розгляду знаходиться вказане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч.2,3 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст.205; ч. 3 ст. 209; ч.1 ст. 255; ч. 3 ст. 27 ч. 2, 3 ст.358; ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364-1; ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України; ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 28 ч. 2, 3 ст. 358; ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205; ч. 3 ст. 209; ч. 1 ст. 255; ч. 2, 3 ст. 358; ч. 2 ст. 364-1; ч. 2 ст. 366 КК України; ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України; ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 28 ч. 2,3 ст. 358; ч. 3 ст. 209; ч. 1 ст. 255; ч. 2, 3 ст. 358; ч. 2 ст. 364-1; ч. 2 ст. 366 КК України; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366; ч. 1 ст. 255; ч. 2 ст. 364-1; ч. 2 ст. 366 КК України; ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_8, у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 190; ч. 1 ст. 255 КК України; ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_9, у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст. 255, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 364-1; ч. 2 ст. 366 КК України; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_10, у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст. 255; ч. 4 ст. 190; ч. 2, 3 ст. 358 КК України.

В ході його судового розгляду захисники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали заяви про самовідвід.

Захисник ОСОБА_2 свій самовідвід умотивував суперечністю та різною правовою позицію його та обвинуваченої ОСОБА_15 яка виникла у судовому засіданні від 15.01.2019 під час обговорення питань з числа регламентованих ч. 2 ст. 347 КПК України.

На конкретні норми КПК України автор цього звернення (ОСОБА_2.) у ньому не посилається.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_13 заявлений захисником ОСОБА_2 самовідвід, як наведені у ньому мотиви підтримала, указала, що дійсно з 15.01.2019 у них виникли різні правової позиції щодо тактики її захисту у цьому провадженні.

Захисник ОСОБА_3 свій самовідвід умотивував суперечністю та різною правовою позицію його та обвинуваченого ОСОБА_6 (в інших частинах звернення ОСОБА_6.), яка виникла у судовому засіданні від 15.01.2019 під час обговорення питань з числа регламентованих ч. 2 ст. 347 КПК України.

Указане на думку автора звернення свідчить про наявність у нього конфлікту інтересів щодо обраного способу захисту, у світлі чого, він, з посиланням на норми ч. 1 та ч. 4 ст. 47, ст. 80 КПК України, просить даний самовідвід задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_6 заявлений захисником ОСОБА_3 самовідвід підтримав з наведених у ньому передумов та заявив клопотання про призначення йому захисника, у порядку ст. 49 КПК України, так як його захисник заявив самовідвід, а він не має змоги, у силу фінансового становища запросити собі іншого захисника.

Обвинувачена ОСОБА_4 подала клопотання про відмову від захисника ОСОБА_5 та призначення їй іншого, яке умотивувала тим, що має із цим захисником різні позиції у побудові засобів захисту від обвинувачення, різні правові позиції.

При цьому, обвинувачена ОСОБА_4 указала, що не має коштів, аби залучити захисника для свого захисту самостійно.

Захисник ОСОБА_5 підтримав позицію ОСОБА_4 щодо доводів та мотивів,я кі обумовлюють подане нею звернення.

Інші учасники проводження зі сторони захисту (захисники ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_21, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_4.) подані звернення їх авторами підтримали уважали за можливе задовольнити з наведених у них обставин.

Сторлна обвинувачення, прокурор групи прокурорів - прокурор Київської місцевої прокуратури № 4 Марункевич Н.М. та потерпілі, уважала за можливе заявлені самовідводи захисників та клопотання обвинувачених про призначення їм адвокатів задовольнити, урозріз фактичних обставин, якими вони обумовлюються.

Суд заслухавши думку учасників судового провадження з цього питання та детально проаналізувавши мотиви викладені захисниками і обвинуваченими, які на їх переконання унеможливлюють подальшу участь у справі захисників та їх самовідводи, відповідно, приходить до наступного.

Указані звернення усі за своєю суттю мотивуються тим, що надалі за участю указаних захисників обвинуваченим не може бути забезпечено можливість отримати ефективну допомогу захисника

Разом з тим, відповідно до Конституції України, кожен має право на захист від обвинувачення та на правову допомогу.

Частиною 1 статті 20 КПК України передбачено, що обвинувачений має право на захист, яке, у тому числі, полягає у наданні йому можливості користуватися правовою допомогою захисника.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Недотримання цієї складової права на захист на різних стадіях може призвести до істотних порушень вимог КПК та скасування судового рішення.

Згідно практики ЄСПЛ відображеної, зокрема, у п. 262 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «право кожного обвинуваченого у вчиненні злочину на ефективний захист, наданий захисником…, є однією з основних ознак справедливого судового розгляду».

У п. 89 рішення ЄСПЛ від 13 лютого 2001 року у справі «Кромбах проти Франції» вказано, що «хоча право кожної особи, обвинувачуваної у вчиненні кримінального правопорушення, на ефективний захист адвокатом не є абсолютним, воно становить одну з головних підвалин справедливого судового розгляду».

У п. 63 рішення ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі «Лучанінова проти України», зазначено, що «для здійснення обвинуваченим свого права на захист йому зазвичай повинно бути забезпечено можливість отримати ефективну допомогу захисника із самого початку провадження» (п. 52 рішення ЄСПЛ від 27 листопада 2008 року у справі «Сальдуз проти Туреччини» та пункти 90-91 рішення ЄСПЛ від 12 червня 2008 року у справі «Яременко проти України»).

Тотожні висновки ЄСПЛ містяться, зокрема, у таких рішеннях: від 19 лютого 2009 року у справі «Доронін проти України», «Шабельник проти України», від 16 грудня 2010 року у справі «Боротюк проти України», від 03 листопада 2011 року у справі «Балицький проти України», від 24 листопада 2011 року у справі «Загородній проти України», від 12 січня 2012 року у справах «Тодоров проти України», «Довженко проти України», «Іглін проти України», від 15 листопада 2012 року у справі «Єрохіна проти України» та інші.

З позиції ВССУ висловленої в узагальненні «Про судову практику забезпечення права на захист у кримінальному провадженні», яке було обговорено та взято до відома на засіданні пленуму ВССУ 25.09.2015, слідує, що ЄСПЛ уже неодноразово констатував порушення права на захист у справах, де захисник не здійснював ефективний захист.

Показовим є рішення ЄСПЛ від 12 червня 2008 року у справі «Яременко проти України», де у п. 90 цього рішення ЄСПЛ як на підставу порушення п. 3 (с) ст. 6 Конвенції зазначив той факт, що кожен із двох інших захисників, які представляли заявника найімовірніше здійснювали символічний характер при наданні своїх послуг.

Таким чином, ЄСПЛ поставив під сумнів виконання захисниками ефективного захисту заявника, що становило істотне порушення вимог КПК.

А тому, ВССУ вказує на те, що судам необхідно враховувати таку практику під час перевірки забезпечення права на захист під час досудового розслідування та судового провадження у справі. За наявності ознак «символічного надання послуг» суди мають належним чином реагувати в таких випадках.

За таких умов, враховуючи зазначене суд, аналізуючи самовідводи захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відмічає таке.

Згідно ч. 1 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, … перекладач … зобов'язані заявити самовідвід.

Статтею 78 КПК України регламентовані підстави для відводу захисника, представника.

Так, захисником, представником не має права бути особа, яка брала участь у цьому ж кримінальному провадженні як слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач. Особа не має права брати участь у цьому ж кримінальному провадженні як захисник або представник також у випадках: 1) якщо вона у цьому провадженні надає або раніше надавала правову допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про надання правової допомоги; 2) зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю (зупинення дії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю або його анулювання) в порядку, передбаченому законом; 3) якщо вона є близьким родичем або членом сім'ї слідчого, прокурора, потерпілого або будь-кого із складу суду.

Разом з тим, указана стаття наведеного Кодексу не обмежує собою підстави для самовідводу захисника.

З урахуванням того, що згідно ст. 47 КПК України захисник зобов'язаний використовувати засоби захисту, передбачені цим Кодексом та іншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з'ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого.

Захисник після його залучення має право відмовитися від виконання своїх обов'язків лише у випадках: 1) якщо є обставини, які згідно з цим Кодексом виключають його участь у кримінальному провадженні; 2) незгоди з підозрюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту… ; 3) умисного невиконання підозрюваним, обвинуваченим умов укладеного з захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематичному недодержанні законних порад захисника, порушенні вимог цього Кодексу тощо; 4) якщо він свою відмову мотивує відсутністю належної кваліфікації для надання правової допомоги у конкретному провадженні, що є особливо складним.

Порядок прийняття від захисника після його залучення відмови від виконання своїх обов'язків прямо не установлений, адже ст. 54 КПК України регламентує тільки у собі порядок відмови обвинуваченого від захисника, і все, а тому, на думку суду, може бути реалізований через самовідвід захисником.

На користь цього свідчать і юридичні конструкції, використанні законодавцем у згаданих статтях Кодексу. У нормах статтей 42, 45-54 КПК йдеться про «захисника», тобто про конкретизовану сторону кримінального провадження, від персони якої можливо відмовитися після її залучення у процес, так і вона сама має право заявити собі самовідвід після такого залучення, а не відмову від загального поняття «права на захист» ,адже сам по собі самовідвід особи не тягне порушення такого права у світлі запобіжників установлених у ч. 3 ст. 89 того ж Кодексу, щодо того, що у разі задоволення відводу захисника, суд роз'яснює обвинуваченому його право запросити іншого захисника та надає йому для цього під час судового провадження - не менше сімдесяти двох годин, якщо обвинувачений у кримінальному провадженні, коли залучення захисника є обов'язковим, протягом цього часу не запросить іншого захисника, суд самостійно залучає захисника в порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу.

У той час, як фактично подальша примусова участь захисника у справі прямо може вплинути на подальше забезпеченння можливість отримати ефективну допомогу захисника для обвинувачених, що є неприйнятним.

Тому, суд, у розрізі наведених обставин, а саме того, що цим обвинуваченим надаються символічні послуги в питанні їх захисту, які не кореспондуються з поняттям «ефективний захист», що вказує на те, що захисники внаслідок неналежного виконання професійних обов'язків не забезпечують ефективний захисту заявника чого вимагають інтереси правосуддя, що є порушенням підп. «с» п. 3 ст. 6 КЗПЛ та урахуванням норм ч. 6 ст. 9 КПК України, уважає за доречне (слушне) з метою забезпечення подальшого права обвинувачених отримувати належний захист у суді від висунутого обвинувачення, а не «символічний», дані самовідводи захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити саме з цих передумов.

Щодо доводів ОСОБА_3, які стосуються імовірного його конфлікту інтересів, то слід указати таке.

Згідно норм Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Конфлікт інтересів - суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов'язками, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов'язків, а також на вчинення чи невчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності.

Відтак, при визначенні наявності чи відсутності конфлікту інтересів слід перш за все виходити з приватного (особистого) інтересу адвоката, який приймає участь у конкретній справі, та можливості впливу такого приватного інтересу на об"єктивність чи неупередженість такого адвоката.

Приватний інтерес означає будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

У цій ситуації, заявник у зверненні про самовідвід реальних обставин, які б свідчили про його приватний інтересі у даній справі, та який полягав би у будь-якому майновому чи немайновому інтересі особи, у тому числі зумовленому особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, які приймають також участь у цьому кримінальному провадженні, не указав. Не наводить автор звернення і обставин, які б виникали, у зв'язку з його членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях, для прикладу ТОВ «Кінгз Кепітал», чи Посольства благословенного Царства Божого для всіх народів.

З огляду на, що суд не знаходить передумов для задоволення самовідводу даного захисника з цих підстав, хоча і відмічає, що сприймає його самовідвід з інших мотивів, як дійсний.

Аналізуючи клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 про відмову від захисника ОСОБА_5 та призначення їй іншого, так як різні позиції у побудові засобів захисту від обвинувачення, різні правові позиції, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 54 КПК України обвинувачений має право відмовитися від захисника.

Враховуючи зазначене суд приходить до висновку, що відмова обвинуваченої ОСОБА_4 від послуг захисника ОСОБА_5 є слушною, так як останній надає їй символічні послуги в питанні його захисту, які не кореспондуються з поняттям «ефективний захист», що вказує на те, що захисник внаслідок неналежного виконання професійних обов'язків не забезпечує ефективний захисту заявника чого вимагають інтереси правосуддя, що є порушенням підп. «с» п. 3 ст. 6 Конвенції.

З огляду на, що суд приймає таку відмову обвинуваченої ОСОБА_4 від захисника ОСОБА_5, у порядку ст. 54 КПК України.

Щодо питання доцільності призначення обвинуваченій ОСОБА_4 захисника у порядку ст. 49 КПК України, суд уважає за доречне розглянути його спільно з клопотанням обвинуваченого ОСОБА_6 про призначення йому захисника, у порядку тієї ж статті наведеного Кодексу, та за наслідками їх розгляду, уважає, їх дійснити, у розрізі такого.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_3 заявив самовідвід, який був задоволений судом.

Також суд прийняв відмову обвинуваченої ОСОБА_4 від захисника ОСОБА_5, у порядку ст. 54 КПК України.

На цей час, кожен з цих обвинувачених указує, що не має коштів, а би залучити захисника самостійно.

Згідно ст. 49 КПК України, захисник призначається, зокрема, коли підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може його залучити самостійно.

Участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів (ч. 1 ст. 52 КПК України).

ОСОБА_6 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366; ч. 1 ст. 255; ч. 2 ст. 364-1; ч. 2 ст. 366 КК України, а ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст. 255; ч. 4 ст. 190; ч. 2, 3 ст. 358 КК України, тобто кожному з обвинувачених висунуто обвинувачення у тому числі і в учиненні особливо тяжкого злочину, а тому участь захисників у провадженні обов'язкова.

Останні змоги самостійно залучити захисника змоги не мають.

Разом з тим, суд зобов'язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою (ст. 49 КПК України).

Статтею 45 КПК України передбачено, що захисник допускається до участі в справі в будь-якій стадії процесу.

З огляду на наведене суд вважає за необхідне, беручи до уваги те, що обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_6 висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, та те, що, згідно наданих ним пояснень при розгляді даних питань про те, що вони не мають змоги залучити самостійно захисників в силу свого фінансового становища, з урахуванням положень ст.ст. 20, 49, 52 КПК України, Закону України «Про безоплатну правову допомогу», Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини та враховуючи і застосовуючи практику ЄСПЛ, зокрема, у п. 25 рішення від 20 грудня 2011 року у справі «Максименко проти України», що «забезпечення обвинуваченому у вчиненні злочину безоплатної юридичної допомоги, що є однією з вищезазначених гарантій, здійснюється за двох умов: якщо така особа не має достатньо коштів для оплати юридичної допомоги та якщо інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога (серед інших прикладів - п. 39 рішення від 25 вересня 1992 року у справі «Фам Хоанг проти Франції»), доручити Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києві призначити зазначеним обвинуваченим захисників у цій справі.

Також суд, на виконання вимог ч. 3 ст. 83 КПК України через задоволення самовідводу захисника суд відкладає дане судове засідання та роз'яснює обвинуваченій ОСОБА_13 її право запросити іншого захисника з наданням їй для цього час під час судового провадження - не менше сімдесяти двох годин, з урахуванням того, що якщо обвинувачена у кримінальному провадженні, де залучення захисника є обов'язковим, протягом цього часу не запросить іншого захисника, суд самостійно залучить їй захисника в порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 45, 49, 52, 54, 369-372, 376 КПК України, суд постановив :

заяви захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про самовідвід - задовольнити.

Відвести захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від участі у захисті у кримінальному провадженні унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.11.2012 за № 12012000000000003.

Клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 про відмову від захисника ОСОБА_5 та призначення їй іншого, - задовольнити.

Прийняти відмову обвинуваченої ОСОБА_4 від захисника ОСОБА_5

Доручити Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києві призначити обвинуваченій ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_10, адвоката/захисника для здійснення захисту за призначенням в порядку, передбаченому ст. 49 КПК України, у рамках даного провадження.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про призначення йому захисника, - задовольнити.

Доручити Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києві призначити обвинуваченому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, адвоката/захисника для здійснення захисту за призначенням в порядку, передбаченому ст. 49 КПК України, у рамках данного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 КПК України, через задоволення самовідводу захисника суд роз'яснює обвинуваченій ОСОБА_13 її право запросити іншого захисника та надає їй для цього під час судового провадження - не менше сімдесяти двох годин. Якщо обвинувачена у кримінальному провадженні, де залучення захисника є обов'язковим, протягом цього часу не запросить іншого захисника, суд самостійно залучить їй захисника в порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.

Копію ухвали направити на виконання до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києві (вул. Маршала Рибалко, 10/8, оф. 302, м. Київ, 04116) вказавши у супровідному листі наступну дату судового засіданні у цьому судовому провадженні.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17:00 год. 19.03.2019.

С у д д і :

О.В. Бірса Л.М. Виниченко В.П. Гончарук