Ухвала суду № 81024063, 08.04.2019, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/993/17

Провадження №1-кп/635/386/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Панас Н.Л.

при секретарі - Крилєвській І.А.

за участю прокурора - Антоненка Д.С.

потерпілого - ОСОБА_1

представника потерпілих - ОСОБА_2

обвинуваченого - ОСОБА_3

захисників - ОСОБА_4

ОСОБА_5

обвинуваченого - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у с.Покотилівка обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016220430004196 за фактом скоєння ОСОБА_3, кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.286 ч.2, 135 ч.3 КК України та ОСОБА_6, кримінального правопорушення, передбаченого ст.136 ч.3 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області перебуває зазначене кримінальне провадження.

05 квітня 2019 року прокурор звернувся до суду з клопотанням, в якому просить обрати у відношенні ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби з покладенням на нього додаткових обов'язків. Своє клопотання прокурор мотивував тим, що ОСОБА_3 вчинив тяжкі злочини, у зв'язку з чим існує ризик його переховування від суду, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України. Крім того, по справі не допитані усі свідки, у зв'язку з чим існує ризик впливу ОСОБА_3 на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав і просив його задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_7 А,М. та представник потерпілих ОСОБА_2 клопотання прокурора підтримали. Крім того, представник потерпілих в обгрунтування своєї позиції посилався на те, що ОСОБА_3 раніш неодноразово порушував застосований до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисники у судовому засіданні просили відмовити в задоволенні клопотання посилаючись на недоведеність ризиків, на які посилається прокурор і відсутність правових підстав для задоволення клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні також заперечував проти задоволення клопотання.

Заслухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст.184 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно з вимогами ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Судом встановлено, що ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 03 жовтня 2018 року у відношенні ОСОБА_3 було продовжено застосований раніш запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний час доби. Встановлено строк дії ухвали - до 03 грудня 2018 року.

При продовженні зазначеного запобіжного заходу суд виходив з наявності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

В подальшому даний запобіжний захід продовжений не був і з 03 грудня 2018 року до ОСОБА_3 не застосовується жоден запобіжний захід.

Як вбачається з матеріалів справи, обвинувачений ОСОБА_3, незважаючи на те, що з 03 грудня 2018 року до нього не застосовується жоден запобіжний захід, з'являється у кожне судове засідання.

За таких обставин суд вважає, що прокурором не доведений ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, тобто ризик переховування ОСОБА_3 від суду.

Також у судовому засіданні встановлено, що за цей час ОСОБА_3 не здійснював спроб тиснути на потерпілих, про що суду підтвердив і потерпілий ОСОБА_1 і представник потерпілих ОСОБА_2

Прокурором же, на підтвердження існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, в частині можливого тиску ОСОБА_3 на недопитаних у суді свідків, не надано жодного доказу.

Таким чином, суд доходить до висновку про те, що і даний ризик, як підстава для затосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу, доведений не був.

Суд не приймає до уваги доводи сторони потерпілих стосовно того, що при застосуванні до ОСОБА_3 запобіжного заходу слід враховувати той факт, що раніш ним вже порушувався запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту і крім того, існує обгрунтована підозра у вчиненні ним тяжкого злочину.

Доводи представника потерпілих щодо порушення ОСОБА_3 раніш запобіжних заходів, які застосовувались до нього, судом не приймаються, оскільки ці доводи були прийняті судом раніш, при застосуванні (зміні) у відношенні ОСОБА_3 запобіжних заходів. На теперішній час судом не встановлено жодного ризику, передбаченого ч.1 ст.177 КПК України, які б могли слугувати підставою для застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу.

Щодо доводів представника потерпілого про існування обгрунтованої підозри, як підстави для застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу, то суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 177 встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За загальною практикою Європейського суду з прав людини, що склалась з рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, №182, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення [6]. Безумовно, що до цих неупереджених спостерігачів відносяться й судді, незалежні у своїй діяльності, які суб’єктивно оцінюють наявність достатніх умов та обґрунтваних належних доказів, що особа ймовірно могла вчинити інкриміноване їй кримінальне правопорушення.

Крім того, відповідно до положень статті 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу обов'язково повинно містити посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів. Тобто, одних припущень слідчого та прокурора щодо наявності певних ризиків недостатньо для винесення слідчим суддею, судом рішення про обрання запобіжного заходу, кожен конкретний ризик має бути доведений та обґрунтований доказами його існування, з наданням копій матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п.111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п.4 ст.5 Конвенції.

Тобто, з урахуванням рішень Європейського суду з прав людини, існування лише однієї обгрунтованої підозри не може слугувати переконливою підставою для застосування запобіжного заходу.

А тому, за таких обставин, оскільки прокурором у судовому засіданні не доведено існування ризиків, які б могли слугувати підставою для застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний час доби, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 331 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора Харківської обласної прокуратури про застосування у відношенні ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний час доби відмовити.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя Н.Л.Панас