Постанова № 8102313, 26.01.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

справа № 2-а-8521/08/0470

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2010 року м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Черненко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Управління Софіївського групового водопроводу» про стягнення адміністративно – господарських санкцій та пені, -

в с т а н о в и в :

03 вересня 2008 р. Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить стягнути з Державного підприємства «Управління Софіївського групового водопроводу» адміністративно– господарські санкції у сумі 12195 грн. 92 коп. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007, та пені в сумі 610 грн. за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що на виконання положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Державне підприємство «Управління Софіївського групового водопроводу» повинно було створити у 2007 р. 4 робочі місця для працевлаштування інвалідів, при середньообліковій чисельності штатних працівників підприємства – 98 осіб. Відповідач не виконав норматив щодо створення одного робочих місць для працевлаштування інвалідів, чим порушив вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у зв’язку з чим зобов’язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 12195 грн. 92 коп., виходячи з розміру середньорічної заробітної плати штатного працівника, та пеню на суму заборгованості по сплаті адміністративно – господарських санкцій у сумі 610 грн., за несвоєчасну їх сплату. У добровільному порядку відповідач суму заборгованості не сплачує, тому позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.

В судове засідання сторони не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, та про підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання двічі не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, заперечень проти позову не надав. За таких обставин, у відповідності до вимог ст. 128 КАС України, справу розглянуто без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико–соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально – економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 вищевказаного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Аналіз наведених вище норм дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, покладено обов’язок, по-перше, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; по-друге, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; по-третє, якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно – господарські санкції.

Під час судового розгляду справи встановлено, що Державне підприємство «Управління Софіївського групового водопроводу» перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Згідно форми 10 – ПІ «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2007 рік, що надавався відповідачем до Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2007 році становила 98 осіб. Отже, чисельність інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для даного підприємства становить 4 особи (98*0,04=4). Проте, відповідачем у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік у відповідній графі зазначено лише про обов’язок забезпечити працевлаштування трьох інвалідів, що не відповідає вимогам законодавства. Отже, враховуючи, що у 2007 р. до середньооблікової чисельності штатних працівників підприємства входило лише 3 особи, яким встановлено інвалідність, відповідачем не виконані вимоги ст.ст. 18,19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Протягом 2007 р. Державне підприємство «Управління Софіївського групового водопроводу» подавало до Апостолівського районного центру зайнятості звіти за формою 3-ПН, в яких зазначало про відсутність на підприємстві вакантних посад для інвалідів (а.с. 9).

Таким чином, відповідачем у 2007 р. не виконані покладені на нього Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» обов’язки щодо забезпечення соціального захисту інвалідів, а саме, щодо створення робочих місць для інвалідів у відповідній кількості. Щодо обов’язку подання до відповідних державних органів, що займаються працевлаштуванням інвалідів, необхідної звітності, Державне підприємство «Управління Софіївського групового водопроводу» виконувало його формально, подаючи звітність про відсутність вакантних посад для працевлаштування інвалідів.

У відповідності до ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відповідач вказані обставини не довів.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж це встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 вказаного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно – господарські санкції в сумі, яка визначається в розмірі середньої річної заробітної плати штатного працівника на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. При цьому, адміністративно – господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами та організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 вказаного Закону.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно – господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Оскільки відповідачем в добровільному порядку адміністративно-господарські санкції за невиконання у 2007 р. нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в строки, встановлені законом, не були сплачені, позивач здійснив розрахунок зазначених санкцій за даними наданого відповідачем звіту за формою 10-ПІ від 27.02.2008 року за 2007 рік, виходячи з середньої річної заробітної плати штатного працівника та кількості незайнятих робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в сумі 12195 грн. 92 коп., а також нарахував пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій в сумі 610 грн. Загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача, складає, таким чином, 12805 грн. 92 коп.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і необхідність їх задоволення внаслідок порушення відповідачем у 2007 р. вимог ст.ст. 18-20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (незабезпечення виконання встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання відповідної звітності щодо наявності вакантних посад для працевлаштування інвалідів, несплату у встановлені строки адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць).

Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Управління Софіївського групового водопроводу» (код ЄДРПОУ 31167287, МФО 306038, р\р 26008303409 в Апостолівському ВОБ № 3079) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р\р 31210230700036, отримувач – Апостолівський район, банк отримувача УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012) адміністративно – господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 р. в сумі 12195,92 грн. (дванадцять тисяч сто дев’яносто п’ять гривень дев’яносто дві копійки), та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 610 грн. (шістсот десять гривень).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений 01.02.2010 року.

Суддя В.В.Чорна