Рішення № 81021913, 21.03.2019, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/3392/18

Провадження № 2/366/205/19

РІШЕННЯ

Іменем України

21 березня 2019 року Іванківський районний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Тетервак Н.А.,

за участю секретаря судових засідань - Німченко Н.Ю.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України, в смт.Іванків Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в особі представника позивача ОСОБА_3 до Оранської сільської ради Іванківського району Київської області про визнання права власності на майно,

В С Т А Н О В И В :

Позивач через свого представника звернувся в суд з даним позовом посилаючись на те, що 14 березня 2008 року позивачем було сплачено сільськогосподарському виробничому кооперативу «Оране» по прибутковому касового ордеру № 6 гроші в сумі п'ять тисяч шістсот сорок гривень за житловий будинок в с.Оране вул.Червоний шлях,44, а СГВК «Оране» цього ж дня згідно накладної №2 відпустило їй жилий будинок по вул.Червоний шлях,44 на суму п'ять тисяч шістсот сорок гривень.

З 14 червня 2008 року позивач вважає, що вищевказаний будинок є її власністю, оскільки вона відкрито і безперервно проживає в ньому, за власні кошти утримує його, виконує поточні ремонти, від свого імені сплачує рахунки за електроенергію та газопостачання.

Оранською сільською радою Іванкіського району Київської області згідно по господарського обліку на домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок 0066/1 на ім'я позивача.

11 грудня 2018 року позивач через свого представника за довіреністю звернулась до суб'єкта державної реєстрації прав Іванківської РДА Київської області із заявою про державну реєстрацію права приватної власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на своє ім'я, надавши видані СГВК «Оране» квитанцію до прибуткового касового ордеру №6 від 14.03.2008 року і накладну №2 від 14.03.2008 року та технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок станом на 14 вересня 2018 року.

13 грудня 2018 року за результатами розгляду вищевказаної заяви позивачем було отримано рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень №44583153 через відсутність документа, що є підставою для державної реєстрації прав, визначеного ст.27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Позивач вважає, що в неї відсутні юридичні підстави для володіння житловим будинком, тому для захисту своїх прав та інтересів змушена звертатися до суду із даним позовом.

В підготовче судове засідання сторони не з'явилися.

Представник позивача звернувся до суду із заявою про те, що позов підтримує та просить суд розглядати справу без участі позивача та його представника .

Відповідач, Оранська сільська рада Іванківського району Київської області, звернулася до суду з листом про те, заперечень проти позову не має, просять розглядати справу без участі представника сільської ради.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідач позов визнав.

Перевіривши фактичні обставини справи, наявними в ній, доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, суд з урахуванням того, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, приходить до висновку про задоволення позову та ухвалення рішення відповідно до вимог ч.3 ст.200 ЦПК України, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судом встановлено, що згідно квитанції №6 від 14.03.2008 року ОСОБА_2 було внесено СГВК «Оране» п'ять тисяч шістсот сорок гривень за житловий будинок в АДРЕСА_1 (а.с.11).

Згідно накладної №2 від 14.03.2008 року СГВК «Оране» відпустило СГВК «Оране» ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.12).

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 44 по вулиці Червоний шлях в с.Оране Іванківського району Київської області власником якого є ОСОБА_2 (а.с.13-16).

Відповідно до положень ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом 5 (п'яти) років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Пунктом 9 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 (десяти) років або рухомим майном - протягом 5 (п'яти) років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч. 3 ст. 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч. 2 ст. 344 ЦК України).

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Враховуючи положення п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення ст. 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2001 року.

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень ст.ст. 15, 16 ЦК України, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади (п. 13 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5).

Таким чином, відповідачем по цій справі Оранська сільська рада Іванківського району Київської області.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю. Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справ керується принципом верховенства права.

Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Представник позивача в наданих матеріалах до позовної заяви довів, що ОСОБА_2 з 2008 року відкрито та безперервно володіє та користується житловим будинком, утримує його в належному стані, сплачує рахунки за електроенергію та газопостачання. Окрім цього, таке відкрите та безперервне володіння житловим будинком є добросовісним, оскільки ОСОБА_2 вважала, що має право користуватися вказаним будинком, тобто вона не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Визнання відповідачем позову, не суперечить закону не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

При цьому, згідно вимог ч. 2 ст. 206 ЦПК України суд роз'яснює відповідачу наслідки визнання позову, передбачені ч. 4 цієї статті.

За таких обставин справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог, відповідач визнав позов і не заперечував проти його задоволення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що позивач добросовісно заволодів чужим майном і вже одинадцять років продовжує відкрито, безперервно володіти житловим будинком № 44, що по вул.Червоний шлях в с.Оране Іванківського району Київської області, відповідачем по справі спростувань вказаних обставин та вимог про повернення цього нерухомого майна не заявлено, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 76, 81, 89, 206, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354, п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 в особі представника позивача ОСОБА_3 до Оранської сільської ради Іванківського району Київської області про визнання права власності на майно, - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право приватної власності на житловий будинок (загальною площею 93,3 кв.м., житловою площею 53,7 кв.м. в плані під літ. «А», прибудова «а», ганок, сарай «Б», вбиральня «В», ворота з хвірткою №1, паркан №2, №3, водопровід «І», стічна яма «ІІ», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: Н.А. Тетервак