Рішення № 81017474, 28.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2019 року № 826/7726/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., при секретарі судового засідання Ніколайчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа»

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Айфін", Публічне акціонерне товариство "Рітейл Груп"

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2017 року №0022354201

за участю представників сторін:

представник позивача: Чехонадського А.О.,

представник відповідача: Бабинець М.В.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» (далі - позивач) з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.12.2017 року №0022354201 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту від 16.11.2017 №3892/28-10-42-01/36387249 «Про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації ТОВ «Фудмережа» в ЄДРПН податкових накладних наведених в додатку №1 до акту» є безпідставними, оскільки господарські операції з ТОВ «Фудком», які відображені у вищезазначених податкових накладних (постачання товарів) фактично не здійснювались, а інші податкові накладні по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Айфін» та ПАТ «Рітейл Груп» були направлені засобами телекомунікаційного зв'язку у строки, передбачені законом, проте з незрозумілих позивачу причин дані податкові накладні фактично були зареєстровані в ЄРПН, із затримкою, що призвело до незаконного застосування штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 24.05.2018 року відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи одноособово за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання на 14.06.2018 року. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву та всі докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також докази скерування відзиву позивачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечує, в якому зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, оскільки позивачем порушено терміни реєстрації податкових накладних. Зазначає, що перевірку було проведено у відповідності та з дотриманням чинних норм податкового законодавства. Крім того, відповідач звертає увагу, що позивач не підтверджує жодним чином наведені доводи, які зазначає у позовній заяві, натомість перевіркою встановлено наявність порушень норм Податкового кодексу України з боку позивача.

14.06.2018 року в судове засідання з'явились представник позивача, представник відповідача, судом оголошено перерву до 04.07.2018 року за для виклику третіх осіб та виготовлення та направлення судом судового запиту.

04.07.2018 року в судове засідання з'явився представник відповідача, судом оголошено перерву до 07.08.2018 року.

17.07.2018 року до суду надійшла відповідь на судовий запит від ДФС України разом із додатками.

07.08.2018 року в судове засідання з'явився представник відповідача, судом оголошено перерву у зв'язку з надходженням клопотання від позивача про відкладення розгляду справи до 21.08.2018 року.

21.08.2018 року в судове засідання з'явились представник позивача, представник відповідача, судом оголошено перерву у зв'язку з відсутністю зворотнього повідомлення про вручення до 18.09.2018 року.

18.09.2018 року в судове засідання з'явились представник позивача, представник відповідача, судом оголошено перерву у зв'язку повторним виготовленням судового запиту до 18.10.2018 року.

16.10.2018 року до суду надійшла відповідь на судовий запит від ДФС України разом із додатками.

18.10.2018 року в судове засідання з'явились представник позивача, представник відповідача, суд заслухавши думку учасників справи, ухвалив оголосити у підготовчому засіданні перерву до 15.11.2018 року для отримання від ДФС України витребуваних документів та повторного виклику у судове засідання третіх осіб.

23.10.2018 року до суду надійшло клопотання ДФС України про доручення до матеріалів справи копій витребовуваних документів.

15.11.2018 року в судове засідання з'явились представник позивача, представник відповідача, суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 06.12.2018 року та надати час представнику відповідача для подачі додаткових доказів.

06.12.2018 року в судове засідання з'явились представник позивача, представник відповідача, судом оголошено перерву до 24.01.2019 року для дослідження доказів наявних в матеріалах справи.

24.01.2019 року розгляд справи було відкладено, що підтверджується довідкою Окружного адміністративного суду міста Києва.

27.03.2019 року розгляд справи було відкладено, що підтверджується довідкою Окружного адміністративного суду міста Києва.

28.03.2019 року в судове засідання з'явились представник позивача, представник відповідача. Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав та мотивів, викладених в позовній заяві, просили суд задовольнити позов в повному обсязі. Представник відповідача заперечив проти позову та просив відмовити в повному обсязі. В судовому засіданні оголошено вступну та регулятивну частину рішення.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Обставини, встановлені судом.

Посадовими особами Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації ТОВ «Фудмережа» в ЄДРПН податкових накладних наведених в додатку №1 до акту, за наслідком якої складено акт №3892/28-10-42-01/36387249 від 16.11.2017 року, в якому встановлено порушення позивачем п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, та реєстрація податкових накладних з порушенням законодавчо встановлених термінів.

Як вбачається з додатку №1 до акту перевірки №3892/28-10-42-01/36387249 від 16.11.2017 року, контролюючим органом встановлено порушення законодавчо встановленого терміну реєстрації для 236 податкових накладних.

На підставі викладеного, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2017 року №0022354201, яким у зв'язку з встановленим порушенням граничних термінів реєстрації податкових накладних, визначених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 вказаного Кодексу, застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 1525452,92 грн (у розмірі 10% - 681928,77 грн, 20% - 2396,44 грн, 30% - 828924,64 грн, 40% - 12203,07 грн).

Позивач не погоджується із висновками податкового органу щодо порушення терміну реєстрації податкових накладних та прийняття на підставі цих висновків рішення, вважає його протиправним, таким, що порушує його права, свободи та інтереси, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, зокрема ЄРПН, арифметичних або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов'язань або свідчать про допущенні платником податків порушення термінів, порядку реєстрації податкових накладних, акцизних накладних або про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, відповідальність за що передбачена статтями 120, 120-1, 120-2 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 14.1.60 статті 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних (ЄРПН) - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з нормами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, згідно абз. 6 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Відповідно до положень абз. 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 120-1.1. статті 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що на платника податків покладено обов'язок по реєстрації податкової накладної протягом 15 календарних днів, наступних за датою її складання. При цьому обов'язок щодо здійснення відповідної реєстрації покладається на платника податків як відносно податкових накладних, що надаються покупцю, так і податкових накладних, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.

Суд дійшов до висновку, що на платника податків покладено обов'язок по реєстрації податкової накладної протягом 15 календарних днів, наступних за датою її складання. При цьому обов'язок щодо здійснення відповідної реєстрації покладається на платника податків як відносно податкових накладних, що надаються покупцю, так і податкових накладних, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з направлених на судові запити документів, податкові накладні, перелік яких наведено у додатку №1 до акту перевірки №3892/28-10-42-01/36387249 від 16.11.2017 року, надійшли з порушенням граничного терміну, що вказує на порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України

При цьому, позивачем не заперечується той факт, що реєстрація вказаних податкових накладних відбулася з пропуском встановленого законом 15-тиденного строку реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, разом з тим, останній вважає, що оскільки податкові накладні були помилково зареєстровані позивачем та в подальшому відносно яких було здійснено коригування кількісних та вартісних показників до початку перевірки, то відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій.

Разом із тим, приписи Податкового кодексу України не містять норм щодо звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної в ЄРПН у разі подання розрахунку коригування до податкової накладної після закінчення граничного строку для реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №816/1990/17.

Суд наголошує, що позивачем не було спростовано направлені на судові запити докази, якими підтверджено порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог, податкове повідомлення-рішення від 04.12.2017 року №0022354201 винесене Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби на підставі п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки винесене виключно на підставі норм чинного податкового законодавства.

Доводи позивача щодо наявності посередника, який забезпечує по наявним договорам опрацювання електронних відправлень з податковими накладними не є доказом, що спростовує виявлені контролюючим органом порушення в частині реєстрації податкових накладних поза межами граничного строку, оскільки не звільняє позивача від обов'язку дотримання норм Податкового кодексу України та не передбачає такого звільнення у разі неналежного виконання умов договору, укладеного між позивачем та посередником.

Крім того, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, крім іншого вважає, що у межах вирішення даної справи повною мірою забезпечено право позивача на розгляд його адміністративного позову з дотриманням принципу рівності, справедливості та безсторонності, з урахуванням приписів частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, з висновками щодо застосування цих положень, викладених у рішеннях ЄСПЛ «Бочан проти України» (№2), заява № 22251/08, рішення від 15 лютого 2015 року, «Волошин проти України», заява № 15853/08, рішення від 10 жовтня 2013 року, «Чуйкіна проти України», заява № 28924/04, рішення від 13 січня 2011 року.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 250, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядок, передбачені статтею 255 КАС України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.04.2019 року.

Суддя В.І. Келеберда