Рішення № 81017442, 01.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 квітня 2019 року 14:51 № 640/1834/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Закірова К.М., від відповідача - Станіславський Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення № 0019121305, зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані", в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № 0019121305від 06.11.2018р., та вимогу про сплату боргу №Ю-0019111305 від 06.11.2018р.

Позовні вимоги мотивовано тим, що, на думку позивача, позивачем було надано відповідачу всі документи, якими підтверджувалось використання пального в господарській діяльності позивача. У зв'язку з викладеним, позивач вважає безпідставними посилання відповідача на те, що видане співробітникам пальне має обраховуватись в якості додаткового блага.

При цьому позивач стверджує, що наявність автомобілів у нього в користування підтверджується договорами позички.

Відповідач проти позову заперечує з посиланням на те, що позивачем не було надано ні під час перевірки, ні під час оскарження її результатів, доказів наявності у позивача в користуванні автомобілів.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на підставі направлень від 16.07.2018 №3132, №3133, №3134, №3135, №3136, №3137, від 01.08.2018 №3470 було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані".

За результатами перевірки було складено акт від 03.09.2018 № 758/10-36-14-14/34202711 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АЛЬФА-МЕТАЛ-КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 34202711), податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 року, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 року.» ( далі - Акт перевірки).

Актом перевірки було сформульовано висновок про порушення позивачем приписів ч.І п.1 ст.7, п.1 п.2 п.5 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято:

вимогу про сплату боргу №Ю-0019111305 від 06.11.2018р., якою позивачу висунуто вимоги про сплату 549205,02грн. недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

та рішення № 0019121305від 06.11.2018р., яким до позивача було застосовано штраф в сумі 54920,50грн.

Прийняття зазначених рішень було мотивовано наступними обставинами, встановленими актом перевірки.

Так, акт перевірки містить посилання, що «ТОВ «АЛЬФА-МЕТАЛ-КОМПАНІ» закуповувало паливо, а саме бензин, дизельне пальне, газ та використовувало його на авто, які не належить ТОВ «АЛЬФА- МЕТАЛ-КОМПАНІ», для перевірки надано роздруківку по 203 рахунку. Крім цього, відсутнє документальне підтвердження понесених витрат, та куди саме витрачено бензин, дизельне пальне, газ. Згідно балансу підприємства відсутні власні чи орендовані авто, які могли би використовувати даний вид палива…».

Позивачем, в процесі оскарження вимоги про сплаті боргу та рішень було надано наступні документи на підтвердження правомірності дій щодо списання пального:

копії договорів оренди від 31.08.2016 року №2111 та №2112, за умовами яких позивачем орендовано вантажні автомобілі;

копії договорів позички №2 від 01.04.2015 p., №1 від 01.04.2017 p., №3 від 02.01.2017 p. , №4 від 03.04.2017 p., №5 від 03.09.2017 p., №6 від 01.12.2017 p., №7 від 01.12.2017 p., №8 від 01,12.2017 p., за умовами яких позивачем отримано у безоплатне користування транспортні засоби;

копії свідоцтв про реєстрацію вищезазначених транспортних засобів;

копії актів передачі транспортних засобів позивачу;

копії актів про списання №75 від 31.10.2016 p., №12 від 31.03.2016 p.№98 від 31.12.2015 p.№59 від 31.03.3018 p. №60 від 31.03.3018 p. №84 від 30.12.2017 p., №19 від 30.04.2017 p., №89 від 30.09.2016 p., №88 від 30.06.2016 p., №87 від 31.03.2016 p., №8 від 29.02.2016 p., №85 від 30.10.2015 p., №75 від 30.09.2015 p., №64 від 03.08.2015 p., №103 від 31.12.2015 p., №58 від 31.03.2018 p., №82 від 31.12.2017 p., №81 від 31.08.2017 p., №83 від 30.04.2017 p., №5 від 31.01.2016 p., №103 від 31.12.2015 p., у відповідності до яких позивачем було списано бензин А-92, А-95, дизельне паливо та зріджений газ.

Суд погоджується з висновками відповідача про те, що є безпідставним списання пального позивачем виключно на підставі вищезазначених документів, мотивуючи це наступним.

Згідно пункту 10 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ), та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно частини 11статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Отже, базою нарахування єдиного внеску для позивача є заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, здійснені особам, що працюють у нього за трудовим договором, а також сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Вирішуючи, чи є у даному випадку вартість пального, використаного працівниками позивача, додатковим благом, що включається до загального місячного оподатковуваного доходу працівників, суд виходив з наступного.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Базою оподаткування, відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Під загальним оподатковуваним доходом згідно цього ж пункту розуміється будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Згідно з визначенням, наведеним у підпункті 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до абзаців «а» та «б» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді:

- вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах (абзац «а»);

- вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств (абзац «б»).

Додатково до винятків, передбачених підпунктом «а» цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для інвалідів, у тому числі які призначені для участі інвалідів в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку - учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів.

Також не вважається додатковим благом платника податку сплачена суб'єктом кінематографії вартість товарів та послуг, а саме проїзду, проживання, харчування, охорони, страхування, медичного обслуговування, тренування, навчання, що пов'язані з участю такого платника податку у виробництві аудіовізуальних творів, що виробляються (створюються) суб'єктами кінематографії України, якщо це передбачено умовами договору з такими платниками податку та/або режисерським сценарієм аудіовізуального твору.

Аналіз наведених положень чинного податкового законодавства свідчить, що списання платником податків пального для заправки транспортних засобів, що орендовані у працівників такого платника податків, не буде вважатись додатковим благом працівників, за умови, що вказані транспортні засоби і пальне були використані для цілей, що прямо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною 1 статті 9 вказаного закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У контексті викладеного суд зазначає, що вартість придбаного пального визнається витратами підприємства лише у тому випадку, коли його списання відбулось на підставі первинного документу, що за формою та змістом відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містить інформацію про фактичний пробіг автомобіля, фактичні витрати пально-мастильних матеріалів, а також підтверджує виробничий характер маршруту прямування транспорту.

Отже, виключно за умови наявності зв'язку з господарською діяльністю та відповідного документального підтвердження, вартість паливно-мастильних матеріалів, в залежності від цілей використання автомобіля, може бути віднесена на загальновиробничі, операційні чи адміністративні витрати.

Наказом Міністерства транспорту України №43 від 10.02.1998 затверджено Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, які призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.

Між тим, даний наказ не має імперативного характеру для підприємства з організаційно-правовим статусом як у даній справі, у зв'язку з чим не може бути обов'язковим для визначення бази при обчисленні об'єкта оподаткування, зокрема, з урахуванням того, що серед встановлених чинним податковим законодавством обмежень щодо формування складу витрат та податкового кредиту відсутнє застереження стосовно не можливості включення до їх складу фактичних витрат на паливо, які перевищують вказані нормативи у Нормах витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті.

Наказом Державного комітету статистики України від 17.02.1998 №74, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 березня 1998 р. за № 149/2589, було затверджено типову форму №3 "Подорожній лист службового легкового автомобіля" та Інструкцію про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи.

Пунктом 2.1 вказаної Інструкції визначено, що перевізники, які експлуатують службові легкові автомобілі - власні або орендовані (без водія), зобов'язані при випуску автомобіля з гаража видати водієві оформлений відповідно до вимог даної Інструкції подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми № 3. Застосування будь-яких інших форм подорожніх листів для обліку роботи службових легкових автомобілів не допускається. Подорожній лист службового автомобіля оформлюється тільки на один робочий день (зміну) і видається за умови здачі водієм подорожнього листа за попередній день роботи. На більший строк подорожній лист видається у випадках транспортного обслуговування у міжміському сполученні понад одну добу відповідно до наказу чи розпорядження перевізника. Видача подорожнього листа реєструється у диспетчерському журналі за такими реквізитами: дата видачі, номер подорожнього листа, прізвище та ініціали водія, його підпис при одержанні подорожнього листа, дата повернення подорожнього листа, підпис відповідальної особи.

Суд звертає увагу на те, що 16.04.2013 наказ Державного комітету статистики України від 17.02.1998 №74 втратив чинність.

Разом з тим, списання палива на підприємстві повинно, на думку суду, бути обов'язково врегульовано внутрішніми наказами на підприємстві та підтверджено відповідними розрахунками. Для списання палива підприємство повинно розробити внутрішні документи, які встановлюватимуть норми його витрат з урахуванням усіх технічних характеристик автомобілів, експлуатаційних норм та інших факторів.

При цьому, суд враховує правову позицію, викладену в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2016 р. №К/800/49593/15.

Натомість, позивачем не зафіксовано жодних даних для обліку пального та можливості визначення зв'язку переданих працівникам цінностей з господарською діяльністю підприємства.

Суд зауважує, що, як в актах передачі транспортних засобів позивачу так і в договорах позички та оренди відсутнє визначення пробігу транспортного засобу на момент передачі, що унеможливлює, на думку суду, аналіз посилань позивача на здійснення витрат на експлуатацію транспортного засобу в межах господарської діяльності позивача, у зв'язку з неможливістю визначити початок такої експлуатації - пробіг до передачі.

Отже, позивачем не надано жодних доказів експлуатації транспортних засобів в межах господарської діяльності ні відповідачу під час перевірки, ні суду під час розгляду справи.

Крім того, судом встановлено, що, з урахуванням відсутності записів про пробіг транспортних засобів на момент передачі, неможлива конкретизація напрямку використання транспортного засобу, для визначення зв'язку між використанням та господарською діяльністю позивача.

З огляду на викладене та керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 09.04.2019.

Суддя С.К. Каракашьян