Рішення № 81017417, 09.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 квітня 2019 року № 826/8597/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артлайн Інвест»

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артлайн Інвест» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - Суд) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - Відповідач) та просить суд:

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 12 березня 2018 року

№ 0154611206, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у сумі 25 810 гривень;

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 12 березня 2018 року

№ 0154581206, яким встановлена сума завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 15 857 гривень.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю «Артлайн Інвест» за грудень 2017 року.

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення пункту 187.1 статті 187, пунктів 201.10 та 201.15 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2017 року на суму 20 648 гривень та суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі ПДВ 15 857 гривень. На підставі чого відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується із такими рішеннями податкового органу, оскільки ним самостійно було виявлено помилки у податкових накладних та 23 лютого 2018 року подано до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а тому вимоги пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України ним не порушено, отже висновки податкового органу щодо безпідставного неврахування податкових зобов'язань не відповідають дійсності.

Ухвалою суду від 11 червня 2018 року відкрито провадження у справі

№ 826/8597/18 з одноособовим розглядом справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Водночас запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали надати відзив на позовну заяву чи заяви про визнання позову та роз'яснено учасниками справи, що позивач має право подати до суду відповідь на відзив, відповідач - заперечення протягом п'ятиденного строку, відлік якого починається, відповідно: для позивача - з моменту отримання відзиву на позов, для відповідача - з моменту отримання відповіді на відзив.

Представник відповідача 05 липня 20158 року подав до суду відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтувавши тим, що позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість до ДПІ у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві після отримання акта перевірки, а саме 14 лютого 2018 року, отже, твердження позивача, що він самостійно виявив помилку в податковій звітності не відповідає дійсності.

А тому, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства, контролюючим органом у межах наданих, повноважень правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Зі свого боку, представник позивача у відповіді на відзив, який подано до суду 23 липня 2018 року підтримав свої вимоги повністю, однак будь-яких пояснень щодо наведених відповідачем заперечень самостійного виявлення ним помилки в податковій звітності не виклав.

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Обставини встановлені судом.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві у лютому

2018 року проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю «Артлайн Інвест» за грудень 2017 року.

За результатами перевірки встановлено невключення ТОВ «Артлайн Інвест» до податкових зобов'язань за звітний період за грудень 2017 року податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 36 505 гривень за взаємовідносинами з ТОВ «Нафтогазова компанія «Газінвестпроект», у зв'язку з чим контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 187.1 статті 187, 201.10 та 201.15 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2017 року на суму 20 648 гривень та суми завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 15 857 гривень та вказані висновки знайшли своє відображення у акті перевірки від 12 лютого 2018 року № 1454/26-15-12-06-20.

На підставі акта перевірки від 12 лютого 2018 року № 1454/26-15-12-06-20 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 12 березня 2018 року:

- № 0154611206, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у сумі 25 810 гривень;

- № 0154581206, яким встановлено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 15 857 гривень.

Однак, позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню зауважуючи на тому, що 19 січня 2018 року ним до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2017 року, в якій сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду складала 15 857 гривень.

В подальшому позивачем 16 лютого 2018 року до ДПІ Печерського району ГУ ДФС у місті Києві подано податкову декларацію з податку на додану вартість із зазначенням суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - 99 007 гривень.

Після, самостійно виявленої помилки реєстрації у грудні 2017 року податкових накладних на суму ПДВ 36 505 гривень за взаємовідносинами з ТОВ «Нафтогазова компанія «Газінвестпроект», позивачем 23 лютого 2018 року до ДПІ Печерського району ГУ ДФС у місті Києві подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Вказаний розрахунок було прийнято податковим органом, що підтверджується квитанцією № 2.

Позивач також зазначив, що податкові накладні за взаємовідносинами з ТОВ «Нафтогазова компанія «Газінвестпроект» зареєстровано помилково, жодних подій, встановлених пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України у зазначений податковий період не відбулось, вимоги статті 192 Податкового кодексу України ним виконано, а тому висновки податкового органу щодо безпідставного неврахування податкових зобов'язань не відповідають дійсності.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 ПК України кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків і зборів.

Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту16.1 статті16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України).

Відповідно до статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Зокрема, камеральні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з пунктом 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання), у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу.

Вимогами пункту 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

Порядок складання податкової накладної, порядок її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних регламентований статтею 201 ПК України.

Так, пунктами 201.14 та 201.15 статті 201 ПК України передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, під час перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2017 року (від 19 січня

2018 року реєстраційний № 9296306044) з додатками, Єдиний реєстр податкових накладних (ІС «Архів електронної звітності») контролюючим органом встановлено невключення позивачем до податкових зобов'язань податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН на суму 36 505 гривень по взаємовідносинам з ТОВ «Нафтогазова компанія «Газівестпроект» (а.с. - 8-11).

Водночас, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, 23 лютого 2018 року позивачем подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок разом із розрахунком коригування сум на додану вартість (а.с. - 38-39).

Проте, відповідачем заперечуються, наведені позивачем обставини, щодо самостійного виявлення помилки у податковій звітності, посилаючись на те, що акт перевірки отриманий представником позивача «Піка» 14 лютого 2018 року, а уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань ним надано тільки 23 лютого 2018 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. - 50).

Позивач, зі свого боку, жодних пояснень, аргументів та мотивів відхилення цих заперечень відповідача суду не надав.

Відтак, на думку відповідача, факт невключення до податкових зобов'язань за грудень 2017 року податкових накладних на суму 36 505 гривень мав місце, оскільки на момент перевірки зазначена сума не відображена, а тому контролюючим органом правомірно притягнуто позивача до відповідальності.

За таких обставин, судом встановлено, що вказаний уточнюючий розрахунок, позивачем поданий після проведення камеральної перевірки, проте до винесення контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень від 12 березня

2018 року.

Однак, суд не погоджується з твердженнями відповідача щодо правомірності прийняття ним податкових повідомлень-рішень з таких підстав.

Внесення змін до податкової звітності, регламентується статтею 50 ПК України.

Так, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Із системного аналізу вищевикладених норм вбачається, що після камеральної перевірки, у тому числі і під час її проведення, позивач мав право подати уточнюючий розрахунок до податкової декларації та виправляти помилки.

Крім цього, як вбачається з акту перевірку, камеральну перевірку проведено на предмет арифметико-логічних помилок показників податкової декларації з податку на додану вартість, тобто за такими показниками дійти висновків про реальність операцій, зв'язки з контрагентами, правильність відображення операцій у звітності не можливо, а тому результати такої перевірки є приводом для проведення документальної позапланової перевірки платника податків за відповідний період, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та підпунктом 78.1.3 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Враховуючи той факт, що матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, подання позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань до прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, контролюючим органом протиправно не прийнято його до уваги.

Зазначене доводить протиправність податкових повідомлень-рішень, внаслідок недоведеності складу податкового правопорушення та порушення способу встановлення податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, що є підставами для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи, а саме платіжним дорученням від 22 травня 2018 року № 402 підтверджується понесення позивачем судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 1 762,00 гривень, які підлягають стягнення на його користь.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 73, 76, 77, 78, 139, 143, 162, 242-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Артлайн Інвест» (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, 10-а, офіс 3/42, код ЄДРПОУ 41038580) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ,

вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті від 12 березня 2018 року

№ 0154611206 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у сумі 25 810 гривень.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 12 березня 2018 року № 0154581206, яким встановлена сума завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 15 857 гривень.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артлайн Інвест» (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, 10-а, офіс 3/42, код ЄДРПОУ 41038580) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980). Сплачений позивачем судовий збір у сумі 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривень 00 копійок.

Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда