Рішення № 81017299, 04.04.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/55/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 229 КАС України, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) 27.12.2018 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області (далі - ГУДФС у Чернігівській області), у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 09.10.2018 №0006279-5106-2508.

Свої вимоги мотивує тим, що нежитлова нерухомість, яка обліковується за позивачем відсутня і є тільки на папері. Крім того, на думку позивача, контролюючий орган здійснив обчислення сум податку з неіснуючої ставки, оскільки станом на 01.01.2017 Білейківською сільською радою, до якої підпорядковується с. Новики, була встановлена нульова ставка податку для фізичних осіб за господарські та інші будівлі. Також зазначила, що оскаржуване рішення винесено з порушенням строків його направлення, встановлених ст. 266 Податкового кодексу України.

Ухвалою судді від 11.02.2019 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача надав відзив на позов та пояснив, що ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлова нерухомість, загальною площею 1518,0 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1. У зв'язку з наведеним, враховуючи вимоги чинного законодавства, позивачу за 2017 рік нараховано податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 18 216,00 грн.

Розгляд справи просить проводити без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову має бути відмовлено, враховуючи таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлова нерухомість (реєстраційний номер об'єкта НОМЕР_2, дата державної реєстрації права власності 13.04.2017), загальною площею 1518,0 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 46-48).

Враховуючи зазначене, згідно із пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, ГУДФС у Чернігівській області визначено позивачу грошове зобов'язання із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік у сумі 18 216,00 грн., про що зазначено у податковому повідомленні-рішенні від 09.10.2018 №0006279-5106-2508 (а.с. 9)

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким викладено статтю 266 Податкового кодексу України у новій редакції, та передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

У відповідності до вимог підпункту 266.7.1 пункту 266 статті 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Судом встановлено, що позивач, як власник нерухомого майна, є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а належна йому на праві власності частина комплексу нежитлових будівель, загальною площею 1518,00 кв.м, є об'єктом оподаткування цим податком.

Таким чином, у контролюючого органу наявні правові підстави для визначення позивачу, як платнику податку, грошового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами».

Відповідно до рішення Козелецької селищної ради від 30 червня 2017 року №02-3/VІІІ с. Новики входить до Білейківського старостинського округу, що утворений на території Козелецької селищної ради (а.с. 49-50).

У свою чергу, рішенням Козелецької селищної ради від 30 червня 2017 року №01-3/ VІІІ встановлено та затверджено місцеві податки і збори на території селищної ради (а.с. 39-45). Зокрема, пунктом 6.2 Додатку №6 до вказаного рішення, установлено з 01 січня 2017 року ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб - платників податку за 1 кв.м площі об'єкта житлової нерухомості 0,5 відсотків для об'єктів нежитлової нерухомості 0,5 відсотків.

При цьому, у 2017 році на рішення органів місцевого самоврядування, прийнятих на виконання Закону України від 20.12.2016 №1797-VІІІ, не поширюються вимоги пп.4.1.9 п.4.1 та п.4.5 ст.4, пп.12.3.4 п.12.3, пп.12.4.3 п.12.4 та п.12.5 ст. 12 ПКУ, у частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Також Законом України №1791-VIII від 20.12.2016 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» установлено, що з 1 січня 2017 року до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до цього Закону, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки єдиного податку для платників першої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збору за місце для паркування транспортних засобів застосовується з коефіцієнтом 0,5.

Законом України від 21.12.2016 №1801-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень.

Враховуючи вищевикладене, а також наявну інформацію про встановлену ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб, ГУДФС у Чернігівській області обґрунтовано, у межах повноважень нарахувало ОСОБА_1 грошове зобов'язання у сумі 18 216,00 грн., про що зазначило у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач зазначив, що контролюючий орган порушив строки направлення податкового повідомлення-рішення, тому наведене є підставою для скасування останнього.

Однак, з такими доводами суд не погоджується, враховуючи таке.

Відповідно до підпункту 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до підпункту 266.10.2 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Положення пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України передбачають, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше,- за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, відповідачем строк визначення суми грошового зобов'язання не порушено. Разом з тим, порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення, само по собі не впливає на його законність та не може бути підставою для звільнення платника податку від обов'язку щодо своєчасної сплати суми податку.

Аналогічного за змістом висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 19.09.2011 (справа №21-130а11) та Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 (справа №820/1975/17).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та аналізуючи наведені положення податкового законодавства, суд приходить до висновку, що, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 09.10.2018 №0006279-5106-2508, ГУДФС у Чернігівській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, тому у задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 має бути відмовлено.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_2) до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39392183, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000) про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 08 квітня 2019 року.

Суддя С.В. Бородавкіна