Рішення № 81017276, 09.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 квітня 2019 року № 826/8868/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Рось»

до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи.

Приватне підприємство «Рось» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - Суд) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - Відповідач) та просить суд:

Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від

16 січня 2018 року № 0014831304, яким Філії «Роменський молочний завод» Приватного підприємства «Рось» збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 472 455 гривень 60 копійок;

Визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від

16 січня 2018 року № 0014841304, яким Філії «Роменський молочний завод» Приватного підприємства «Рось» збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору на загальну суму 44 577 гривень 75 копійок.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем у період з 07 по

18 грудня 2017 року щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня по 31 жовтня 2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Філії «Роменський молочний завод» ПП «Рось».

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, якими, на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України до Філії «Роменський молочний завод» застосовано штрафні (фінансові) санкції, у зв'язку із несвоєчасною сплатою до бюджету податкового зобов'язання на доходи фізичних осіб та військового збору.

Позивач не погоджується із такими рішеннями податкового органу, оскільки порушено податкове законодавства у вигляді прострочення встановленого строку сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, утриманих із заробітної плати, за що настає відповідальність за статтею 126 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 12 червня 2018 року відкрито провадження у справі

№ 826/8868/18, з одноособовим розглядом справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Водночас запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали надати відзив на позовну заяву чи заяви про визнання позову.

Представник відповідача 06 липня 2018 року подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначено про наявність підстав для відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки проведеною перевіркою контролюючим органом було встановлено факти несвоєчасного перерахування філією податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а в деяких випадках їх несплати (неперерахування), утриманих із заробітної плати в день її виплати. А тому податкові повідомлення-рішення від 16 січня 2018 року про застосування штрафних санкцій за неперерахування до бюджету до або під час виплати доходу у вигляді заробітної плати податку на доходи фізичних осіб та військового збору є такими, що відповідають вимогам законодавства.

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов висновку про наявність підстав для задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Обставини встановлені судом.

Філія «Роменський молочний завод» є відокремленим підрозділом Приватного підприємства «Рось», що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, у період з 07 по 18 грудня 2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Сумській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Філії «Роменський молочний завод» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня

по 31 жовтня 2017 року, за результатами якої складено акт від 26 грудня 2017 року

№ 4505/18-19-13-04/33370287/74.

Під час перевірки повноти та своєчасності перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб відповідачем встановлено несвоєчасність його перерахування, а саме:

- за грудень 2016 року затримка сплати податку на доходи фізичних осіб складала 22 календарних дні та 60 календарних днів;

- за січень 2017 року затримка сплати податку на доходи фізичних осіб складала 91 календарний день;

- за лютий 2017 року затримка сплати податку на доходи фізичних осіб складала 91 календарний день;

- за березень 2017 року затримка сплати податку на доходи фізичних осіб складала 149 календарних днів.

На початок перевірки станом на 07 грудня 2017 року сума несплаченого податку на доходи фізичних осіб складала - 905 805,08 гривень. На кінець перевірки було сплачено заборгованість у сумі - 167 591,40 гривень.

Щодо повноти нарахувань, утримання та сплати до бюджету військового збору в акті перевірки зазначено, що протягом вказаного періоду військовий збір нараховувався із виплачених доходів своєчасно, але перераховувався до бюджету несвоєчасно та не в повному обсязі.

Так, за грудень 2016 року затримка сплати податку на доходи фізичних осіб складала 29 та 53 календарні дні; за січень 2017 року - 30 та 91 календарний день; за лютий 2017 року - 91 календарний день; за березень 2017 року - 118 календарних днів; за квітень 2017 року - 119 календарних днів.

На кінець перевірки сума несплаченого військового збору була сплачена у повному обсязі.

На підставі акта перевірки від 26 грудня 2017 року № 4505/18-19-13-04/33370287/74 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 16 січня 2018 року:

- № 0014831304, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України та зобов'язано сплатити штраф у сумі 472 455 гривень 60 копійок;

- № 0014841304, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України та зобов'язано сплатити штраф у сумі 44 577 гривень 75 копійок.

Не погоджуючись із рішенням податкового органу, оскільки, відповідальність за несвоєчасне перерахування до бюджету вказаних податків повинна наставати за статтею 126 Податкового кодексу України та керуючись вимогами пунктів 56.1 та 56.2 статті 56 Податкового кодексу України, позивач 13 березня 2018 року звернувся зі скаргою про перегляд цих рішень до Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду скарги рішенням Державної фіскальної служби України від 26 квітня 2018 року

№ 14997/6/99-99-11-02-01-15 податкові повідомлення-рішення від 16 січня 2018 року

№ 0014831304 та № 0014841304 залишені без змін.

У зв'язку з чим та відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 ПК України кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків і зборів.

Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту16.1 статті16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України).

Статтею 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Згідно з пунктом 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи. Податкові агенти зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Особи, які відповідно до цього Податкового кодексу України мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (пункт 176.2 статті 176 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету (пункти 54.1 та 54.2 статті 54 Податкового кодексу України).

Підпунктами 168.1.2, 168.1.4 та 68.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України встановлено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Зі свого боку, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Разом з тим, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці

до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу, як передбачено нормами пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

В той же час, у пункті 127.1 статті 127 Податкового кодексу України зазначено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Із аналізу викладеного, судом встановлено, що міра відповідальності, про яку йдеться у статті 127 ПК України покладається на платників податків саме за ненарахування, несплату чи неутримання податку до чи на момент виплати доходу.

Судом зауважено, що дане правопорушення може бути вчинено шляхом бездіяльності.

Натомість об'єктивна сторона правопорушення за пунктом 126.1 статті 126 ПК України полягає у несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання, тобто коли мають місце нарахування, однак несвоєчасно сплачено податки протягом строків, передбачених Податковим кодексом України.

Відповідне порушення є закінченим у момент закінчення передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

Відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки відповідачем встановлено несвоєчасне (прострочення) перерахування до бюджету Філією «Роменський молочний завод» податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01 січня по

31 жовтня 2017 року (а. с. - 29).

Крім того, в акті перевірки зауважено, що протягом вказаного періоду підприємством військовий збір нараховувався із виплачених доходів своєчасно, але перераховувався до бюджету несвоєчасно та у неповному обсязі. Однак, на кінець перевірки суму недоїмки за військовим збором сплачено у повному обсязі (а. с. - 27).

Разом з тим, суд критично ставиться до доводів відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог, оскільки в одному випадку відповідач вказує на несвоєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а в іншому - на проведення виплати доходу у вигляді заробітної плати без сплати або з непропорційною сплатою суми податку та збору до заробітної плати (а. с. - 41, 42).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач помилково застосував до Філії «Роменський молочний завод» штрафні санкції відповідно до статті 127 Податкового кодексу України, якою передбачено накладення штрафу за ненарахування (неперерахування), неутримання та несплату податків, оскільки, як встановлено судом, такий обов'язок було виконано.

Проте судом зауважується, що не заперечується і самим відповідачем, що такий обов'язок було виконано з порушенням строків.

Із системного аналізу викладеного та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про невідповідність висновків контролюючого органу нормам чинного законодавства, що є підставами для задоволення позовних вимог.

Доказів протилежного відповідачем під час розгляду справи не було надано та правомірність і обґрунтованість позовних вимог не було спростовано.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Беручи до уваги встановлені судом обставин під час розгляду справи та проаналізувавши зазначені норми законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Долученим до матеріалів справи платіжним дорученням від 06 червня 2018 року № 1881 підтверджується понесення позивачем судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 7 755,50 гривень, які підлягають стягненню на його користь зважаючи на задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 73, 76, 77, 78, 139, 143, 162, 242-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов Приватного підприємства «Рось» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10, код ЄДРПОУ 32191954) до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 39456414) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 16 січня 2018 року № 0014831304, яким Філії «Роменський молочний завод» Приватного підприємства «Рось» збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 472 455 гривень 60 копійок.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 16 січня 2018 року № 0014841304, яким Філії «Роменський молочний завод» Приватного підприємства «Рось» збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору на загальну суму 44 577 гривень 75 копійок.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Рось» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10, код ЄДРПОУ 32191954) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 39456414) сплачений позивачем судовий збір у сумі 7 755 (сім тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) гривень 50 копійок

Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда