Рішення № 81016911, 05.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 квітня 2019 року № 730/418/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

третя особа: Адміністрація Державної прикордонної служби України

про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Борзнянського районного суду Чернігівської області з позовом до Міністерства оборони України в якому просив суд: визнати протиправною відмову Міністерства оборони України щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов'язків військової служби;зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов'язків військової служби, згідно з вимогами чинного законодавства України.

Ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 06.05.2017 відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду, а у подальшому, передано на розгляд Київському окружному адміністративному суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 вказану адміністративну справу передано до Борзнянського районного суду Чернігівської області за предметною підсудністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 вказану ухвалу Київського окружного адміністративного суду про передачу справи на розгляд іншого адміністративного суду - скасовано, а справу направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 адміністративну справу № 730/418/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

25.04.2018 від представника позивача до суду надійшло клопотання про передачу даної адміністративної справи для подальшого розгляду за територіальною підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва. Вказане клопотання представник позивача просив суд розглянути без його участі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 адміністративну справу №730/418/17 передано для розгляду по суті до Окружного адміністративного суду м. Києва.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, справа була передана на розгляд судді Мазур А.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що з 26.10.1979 року по 08.02.1989 року він проходив строкову службу у Прикордонних військах КДБ СРСР. В період з 06.03.1980 року по 08.02.1982 року приймав участь у бойових діях в Демократичній республіці Афганістан у складі військової частини ПП 2022.

16.01.2014 на підставі протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 769 від 01.04.2013, висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи № 535/ж від 01.04.2013 ОСОБА_1 було встановлено ІІІ групу інвалідності, а з 28.01.2015 ІІІ група інвалідності призначена йому пожиттєво.

Керуючись ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ", позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, як особі, яка отримала інвалідність внаслідок поранення при проходженні військової служби.

Листом від 15.03.2017 року Департаментом фінансів Міністерства оборони України йому було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що на підставі п. 17 постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 р. (далі - Постанова № 975) особам звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснює розрахунок під час звільнення з військової служби. Оскільки Міністерство оборони України не є правонаступником військ КДБ СРСР, то підстав для виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в прикордонних військах немає.

Листом від 09.02.2017 Адміністрація державної прикордонної служби також відмовила позивачу в аналогічному зверненні, посилаючись на те, що прикордонні війська КДБ СРСР були складовою частиною Збройних сил СРСР, а тому питання стосовно виплати одноразової грошової допомоги має розглядати Міністерство оборони України.

Таким чином, позивач вважає, що відмова Міністерства оборони України щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов'язків військової служби є протиправною.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період з 26.10.1979 по 08.02.1989 ОСОБА_1 проходив строкову службу в Збройних Силах, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку на території ДР Афганістан з 06.03.1980 по 08.02.1982 у військовій частині ПП 2022, що підтверджується довідкою Борзнянського районного військового комісаріату Чернігівської області від 28.12.2012 № 89.

З витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 01.04.2013 № 769 вбачається, що поранення голови, грудей, ділянки тазу, лівого плеча (контузія головного мозку - 1980 р.), рядового у відставці ОСОБА_1, 1961 р.н., наслідком яких є шкіряні рубці в зазначених анатомічних областях, що підтверджено висновком спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи № 535/ж від 01.04.2013, виданого Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, що в подальшому призвело до: "ЦВХ при церебральному атеросклерозі та гіпертонії. Поєднаної дисциркуляторної та посттравматичної енцефалопатії ІІ ст. з розсіяною вогнищевою симптоматикою, стійкою цифалгією, вестибулопатією, мнестичним зниженням, церебростенічним синдромом. Гіпертонічної хвороби ІІ ст., ступінь 2, ризик 2. ІХС. Дифузного кардіосклерозу. Аортосклерозу. СН ІІ А ст. ФКІІ", що підтверджено військово-медичними та військово-обліковими документами - поранення (контузія), ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

16.01.2014 позивачеві була встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок поранення та захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0128208.

30.01.2015 ОСОБА_1 отримав посвідчення інваліда війни ІІІ групи серії Є № 107976.

Листом від 17.01.2017 № 82 Борзнянський військовий комісаріат повідомив позивачу, що згідно п. 17 постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 р. та ч. 6 ст. 16 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ особам звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснює розрахунок під час звільнення з військової служби. Таким чином, особам які звільнилися з Прикордонних військ, виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється Міністерством оборони України.

У відповідь на звернення позивача, Департамент фінансів Міністерства оборони України своїм листом від 15.03.2017 № 248/3/6/937 повідомив, що Міністерство оборони України не є правонаступником військ КДБ СРСР, то підстав для виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в прикордонних військах немає. У зв'язку з цим, рекомендовано звернутися за одержанням допомоги до Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Листом від 09.02.2017 №11/Л-281 Адміністрація Державної прикордонної служби України повідомила про те, що позивач дійсно в 1979-1981 роках проходив строкову службу у військових частинах 2033 і 2022, що входили до складу Прикордонних військ КДБ СРСР. Прикордонні війська КДБ СРСР відповідно до ст. 4 Закону СРСР від 12.10.1967 року "О всеобщей воинской обьязаности" до 21.03.1989 були складовою Збройних сил СРСР. Відповідно до п. 2 постанови КМУ від 02.01.1992 № 3"Питання державного комітету у справах охорони державного кордону України" Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного Західного прикордонного округу КДБ СРСР. Відсутні також нормативні приписи, які зобов'язують або надають повноваження Адміністрації Держприкордонслужби України виплачувати одноразову грошову допомогу військовослужбовцям колишніх Прикордонних військ КДБ СРСР. Окрім того, оскільки останній на обліку в органах Держприкордонслужби не перебуває, будь-які інші правовідносини між позивачем та Держприкордонслужбою відсутні та, враховуючи той факт, що причинний зв'язок між травмою, отриманою ОСОБА_1 встановлено Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України, Адміністрація Держприкордонслужби вважає, що питання стосовно виплати позивачу одноразової грошової допомоги має розглядати Міністерство оборони України.

У своїх письмових запереченнях Міністерство оборони України зазначає, що у відповідності до п. 9 ст. 163 Закону України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ Міністерство оборони України не є належним відповідачем по даній справі, оскільки відповідно до п. 11 Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року позивач першочергово повинен був звернутися із заявою про отримання одноразової грошової допомоги до Чернігівського військового комісаріату, який згідно п. 13 даного Порядку у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів подає до розпорядника бюджетних коштів, в даному випадку, Адміністрації Державної прикордонної служби України, висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги. Окрім того у своїй позовній заяві позивач зазначає, що Міністерство оборони України відмовило у призначенні одноразової грошової допомоги, однак з матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідь на звернення позивачу було надано не Міністерством оборони України у формі протокольного рішення, а листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Також, з копій наданих позивачем документів не вбачається, що травма (поранення, контузія) отримані саме бід час участі в бойових діях в ДР Афганістан та не міститься жодних доказів того, що ОСОБА_1 проходив службу у Збройних силах України.

У письмових поясненнях Адміністрації Державної прикордонної служби України зазначалося, що Адміністрація Державної прикордонної служби України не є правонаступником Прикордонних військах КДБ СРСР, в яких проходив строкову військову службу ОСОБА_1 Позивач військову службу в Адміністрації Держприкордонслужби чи органах Державної прикордонної служби України ніколи не проходив, жодних розрахунків під час його звільнення з військової служби органами державної прикордонної служби не здійснювалось. Також в поясненнях йдеться про те, що призов ОСОБА_1 на військову службу та звільнення з цієї служби здійснювалось на підставі наказів Міністерства оборони колишнього СРСР, причинний зв'язок поранення встановлено протоколом Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, що також підтверджує відсутність будь-яких взаємних прав та обов'язків між Позивачем та Державною прикордонною службою України.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; (п. 2 ч. 1 ст.3 Закону № 2011-ХІІ).

Відповідно до п. 2 ст. 6 Закону України від "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього СРСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього СРСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік таких держав, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 р. № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та затвердженому нею Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, бойові дії в Афганістані, під час яких йому надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ колишнього СРСР, проходили в період із квітня 1978 р. по грудень 1989 р.

Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (п.4 ч.2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ).

Згідно із п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 162 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності 3 групи.

За змістом ч. 9 ст. 163 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року.

Відповідно до п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно із п.п. 11-13 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Суд зазначає, що Порядком № 975 встановлено виключні повноваження Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, військових формувань та правоохоронних органів, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами, для прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Щодо посилання Міністерства оборони України у своїх запереченнях на те, що правонаступником військового формування, у якому проходив службу позивач є Адміністрація державної прикордонної служби України, суд зазначає наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.01.1992 № 3 "Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України" Держаний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.

Згідно з Указом Президента України 31.07.2003 №772/2003 "Про реорганізацію Державного комітету у справах охорони державного кордону України" реорганізовано Державний комітет у справах охорони державного кордону України в Адміністрацію Державної прикордонної служби України.

Таким чином, Адміністрація Державної прикордонної служби України є лише правонаступником Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР, а не усіх прикордонних військ КДБ СРСР, як стверджує Міністерство оборони України.

На підставі вище зазначеного, суд приходить до висновку, що розгляд питання щодо призначення одноразової допомоги позивачеві, як військовослужбовцю строкової служби, віднесено до компетенції Міністерства оборони України.

Щодо процедури вирішення питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, варто зазначити також, що вказане питання регулюється Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 р. № 530, прийнятого відповідно до Законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Вказане Положення передбачає подання документів до обласного військового комісаріату з наступним направленням їх до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що чинним законодавством встановлено чітку процедуру призначення і виплати одноразової грошової допомоги, яка включає наступні етапи:

І - звернення військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста до уповноваженого органу, у даному випадку - Чернігівський обласний військовий комісаріат, з заявою про призначення допомоги;

ІІ - направлення керівником уповноваженого органу, у даному випадку - Чернігівський обласний військовий комісаріат, до розпорядника бюджетних коштів, у даному випадку - Міністерство оборони України, висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги;

ІІІ - прийняття розпорядником бюджетних коштів, у даному випадку - Міністерство оборони України, рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Поряд з цим, позивачем не дотримано встановленої процедури призначення і виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої п.п.11-13 Порядку № 975, оскільки первісно заява позивача з додатками мала бути скерована саме до Чернігівського обласного військового комісаріату, який їх мав скерувати до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для прийняття відповідного рішення.

Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 не звертався до Чернігівського обласного військового комісаріату.

Щодо позовний вимог до Міністерства оборони України, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що внаслідок недотримання позивачем чітко визначеної постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 р. "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" процедури звернення до уповноваженого органу з вимогою про призначення одноразової грошової допомоги, Міністерством оборони України не було прийнято рішення про призначення або відмову у призначенні позивачеві ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у спосіб, встановлений Порядком № 975.

Враховуючи, що самостійне звернення позивача з відповідною заявою не передбачає обов'язку Міністерства оборони України розгляду таких заяв та документів, та прийняття відповідного рішення за відсутності висновку уповноваженого органу (в конкретному випадку - Чернігівського обласного військового комісаріату) щодо виплати такої допомоги, суд дійшов висновку про передчасність заявлених позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат згідно вимог ст. 139 263 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19, 77, 90, 241-246, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур