Рішення № 81016677, 08.04.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 квітня 2019 року м. ПолтаваСправа №440/596/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Лохвицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Лохвицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (надалі - відповідач, Лохвицьке ОУПФ), у якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 1 грудня 2017 року;

зобов'язати відповідача відновити виплату пенсії ОСОБА_1 та сплатити заборгованість за період з 1 грудня 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на те, що позивач є пенсіонером, внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку у Лохвицькому ОУПФ та одержує пенсію за віком. Проте відповідач з 1 грудня 2017 року не провів виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з підстав, не передбачених статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують його право на пенсійне забезпечення.

2. Позиція відповідача.

Відповідач надав до суду відзив на позов, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 32-35/. Припинення виплати пенсії ОСОБА_1 пояснив посиланням на постанови Кабінету Міністрів України від 1.10.14 №509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб", від 5.11.14 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" та від 8.06.16 №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам". Зокрема, зауважив, що виплату пенсії позивачу припинено на підставі протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 15.11.17 №26 Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області. Відповідне рішення, за твердженням відповідача, позивачем у визначеному законом порядку не оскаржене, а відновлення виплати пенсії є можливим після особистого звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.19 позивача звільнено від сплати судового збору, відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, у цій ухвалі судом викладено висновок про дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом, що обґрунтований посиланням на висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 24.04.18 у справі №646/6250/17.

Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджено копією його паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 /а.с. 11-13/.

Позивач є пенсіонером за віком, про що свідчить копія його пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3, виданого УПФУ м. Ясинувата Донецької області 20.01.04 /а.с. 17/.

Залученою до матеріалів справи копією довідки управління соціального захисту населення Лохвицької райдержадміністрації Полтавської області від 13.03.17 №234 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи підтверджено, що фактичним місцем проживанням позивача є: АДРЕСА_2 /а.с. 15/.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Лохвицькому ОУПФ та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що відповідач не заперечує.

Виплату пенсії ОСОБА_1 припинено на підставі пункту 12 підпункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 8.06.16 №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" у зв'язку з не підтвердженням тимчасового місця проживання. Відповідне рішення ухвалене на засіданні комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Лохвицької райдержадміністрації, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено копію протоколу засідання комісії від 15.11.17 №26 /а.с. 41-42/.

На підставі протоколу від 15.11.17 №26 Лохвицьким ОУПФ 17.11.17 видане розпорядження №207 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 /а.с. 43/.

Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо не виплати пенсії з 1 грудня 2017 року, позивач звернулася до суду з цим позовом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

А відповідно до статті 46 Основного Закону, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3.05.96, ратифікована Законом України від 14.09.06 №137-V, яка набула чинності для України з 1.02.07, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І).

Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 9.07.03 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Частиною третьою статті 4 названого Закону встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 згаданого Закону передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 49 вказаного Закону, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 1 Закону України від 20.10.14 №1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи /частина перша статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"/.

Відповідно до частини другої статті 7 названого Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5.11.14 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних відносин) установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509.

Припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. N 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".

Пунктом 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8.06.16 №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", встановлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8.06.16 №365, контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад шляхом відвідування не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики. Якщо в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб є інформація щодо проходження особою фізичної ідентифікації в публічному акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України", чергова перевірка у відповідному періоді не проводиться.

У відповідності до пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, соціальні виплати припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Право громадянина на отримання пенсії є складовою частиною права на соціальний захист, гарантованого Конституцією України та Європейською соціальною хартією (переглянутою) від 3.05.96.

Нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є виключно Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, Урегульованих названим Законом, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Наведений у частині першій статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

У цій справі виплату пенсії позивачу припинено з грудня 2017 року на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Лохвицької райдержадміністрації, оформленого протоколом від 15.11.17 №26, у зв'язку зі встановленням факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування, тобто, з підстави, визначеної Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8.06.16 №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".

Водночас відповідна підстава відсутня у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Непідтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанова Кабінету Міністрів України від 8.06.16 №365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 3.05.18, ухваленому за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №805/402/18.

Згідно з частиною третьою статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Даний спір відповідає ознакам типової справи, наведеним у пунктах 113-114 постанови Верховного Суду від 3.05.18 у справі №805/402/18. Обставин, які виключають типове застосування норм права та порядок застосування таких норм, судом не встановлено.

За вищевикладених обставин, виплату пенсії ОСОБА_1 з 1 грудня 2017 року припинено з підстави, не передбаченої частиною першою статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а відтак, у спірних відносинах відповідач діяв не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, визначені Конституцією і законами України.

Стосовно посилань відповідача на те, що підставою для припинення виплати пенсії позивачу стало рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Лохвицької райдержадміністрації, оформлене протоколом від 15.11.17 №26, яке є чинним та не оскаржене, суд вкотре зауважує, що відповідна підстава відсутня у частині першій статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відтак, згадане рішення Комісії не може бути підставою для припинення виплати пенсії позивачу.

Водночас суд враховує, що на підставі протоколу від 15.11.17 №26 Лохвицьким ОУПФ 17.11.17 видане розпорядження №207 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 /а.с. 43/.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що права позивача у спірних відносинах порушені саме згаданим розпорядженням, а не діями щодо припинення виплати пенсії, адже невиплата ОСОБА_1 пенсії з 1 грудня 2017 року є наслідком видання пенсійним органом згаданого розпорядження.

Відтак, суд, керуючись приписами частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою виконання завдань адміністративного судочинства, задля повного та всебічного захисту прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати розпорядження Лохвицького ОУПФ від 17.11.17 №207.

Крім того, суд враховує, що особою, відповідальною за призначення та виплату пенсії ОСОБА_1, є Лохвицьке ОУПФ, а тому, належним способом захисту прав позивача є саме зобов'язання відповідача відновити виплату пенсії з 1.12.17 та сплатити заборгованість.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити частково.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення суду належить допустити до негайного виконання у межах виплати суми пенсії за один місяць.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.19 позивача звільнено від сплати судового збору.

Відповідач доказів понесення судових витрат до суду не надав.

За таких обставин, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 257-263, 291, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лохвицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Лохвицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 17 листопада 2017 року №207.

Зобов'язати Лохвицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (код ЄДРПОУ 40386115; вул. Перемоги, 15, м. Лохвиця, Лохвицький район, Полтавська область, 37200) відновити виплату пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2) з 1 грудня 2017 року та сплатити заборгованість.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій Лохвицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо припинення виплати пенсії з 1 грудня 2017 року відмовити.

Допустити рішення суду до негайного виконання в частині виплати пенсії за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кукоба