Рішення № 81016129, 29.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2019 року № 320/6334/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промкомплект" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промкомплект" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.08.2018 №868594/31367359, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 17.08.2017 №30;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.08.2018 №868605/31367359, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 20.10.2017 №36;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.08.2018 №868604/31367359, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 02.10.2017 №4;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.08.2018 №868603/31367359, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 31.10.2017 №47;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.08.2018 №868602/31367359, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 28.09.2017 №32;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.08.2018 №868601/31367359, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 10.10.2017 №25;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.08.2018 №868600/31367359, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 16.10.2017 №57;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.08.2018 №868599/31367359, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 03.11.2017 №3;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.08.2018 №868598/31367359, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 23.10.2017 №43;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.08.2018 №868597/31367359, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 20.10.2017 №37;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.08.2018 №868596/31367359, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 09.11.2017 №10;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.08.2018 №868595/31367359, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 31.08.2017 №32;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.08.2018 №868593/31367359, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 07.11.2017 №7;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складені ТОВ "Промкомплект" податкові накладні від 17.08.2017 №30, від 20.10.2017 №36, від 02.10.2017 №4, від 31.10.2017 №47, від 28.09.2017 №32, від 10.10.2017 №25, від 16.10.2017 №57, від 03.11.2017 №3, від 23.10.2017 №43, від 20.10.2017 №37, від 09.11.2017 №10, від 31.08.2017 №32 та від 07.11.2017 №7.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмовляючи в реєстрації податкових накладних, контролюючий орган в оскаржуваних рішеннях не зазначив конкретних обставин, які б виключали можливість реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач стверджує, що складені ним податкові накладні не відповідають визначеним у законі критеріям оцінки ризиків, у зв'язку з чим підстави для зупинення їх реєстрації були відсутні. Одночасно з цим позивач звертає увагу суду, що отримавши повідомлення про зупинення реєстрації податкових накладних, контролюючому органу було направлено пояснення та документи, що підтверджують реальність фінансово-господарських операцій, за наслідками яких було складено відповідні податкові накладні.

Як зазначає позивач, доданих до повідомлення пояснень та документів контролюючий орган під час прийняття оскаржуваних рішень не врахував, у зв'язку з чим дійшов безпідставних висновків про відмову у реєстрації податкових накладних.

При цьому, позивач зауважив, що в якості підстав для відмови було вказано: "Ненадання платником податку копій документів - первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити)". Однак, які саме документи не були надані, в оскаржуваних рішеннях зазначено (підкреслено) не було, а було лише формально процитовано норму закону, без будь-якої конкретизації.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 28.01.2019, яке було відкладено на 20.03.2019 у зв'язку з неявкою учасників справи у судове засідання.

Про дату, час та місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

У судове засідання, яке призначено на 20.03.2019, учасники справи не з'явились.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник відповідачів подав до суду клопотання про перенесення судового засідання у справі для надання йому часу для написання відзиву.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкладення розгляду справи, суд виходить з наступного.

Так, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Вказаною ухвалою запропоновано відповідачам протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву та роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали про відкриття провадження у даній справі була вручена представнику ГУ ДФС у Київській області 11.01.2019, що підтверджується відповідною розпискою.

Крім того, копія ухвали про відкриття провадження у даній справі була вручена відповідачам через засоби поштового зв'язку 17.01.2019, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Частинами 5 та 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На час прийняття рішення у даній справі відповідачі вимоги ухвали про відкриття провадження у справі не виконали, у визначений судом строк відзиву на позовну заяву не подали та не зазначили, які в них були поважні причини для ненадання відзиву у визначений судом строк.

Таким чином, враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для надання відповідачам часу для написання відзиву на позовну заяву, оскільки станом на 20.03.2019 у них було достатньо часу для його написання.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 2 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;

5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Оскільки обставин, перелічених у частині 2 статті 205 КАС України судом не встановлено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промкомплект" (код ЄДРПОУ31367359, місцезнаходження: 08600, Київська область, м. Васильків, вул.. Володимирська, буд. 57-А, офіс 12) зареєстроване як юридична особа 21.03.2001, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ТОВ "Промкомплект" взяте на облік в якості платника податків з 29.03.2001 та станом на день розгляду справи судом перебуває на обліку в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (Васильківське відділення), що підтверджується відомостями з ЄДР.

Також, позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 17.04.2001.

Видами діяльності позивача за КВЕД є, зокрема: 19.20 Виробництво продуктів нафтоперероблення; 23.99 Виробництво неметалевих мінеральних виробів, н. в. і. у.; 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний).

24.06.2015 між ТОВ "Промкомплект" (Продавець) та ТОВ "Перша дорожньо-будівельна компанія" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товару №24/06-2015.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору в редакції додаткової угоди №1 від 15.04.2016, продавець зобов'язується на умовах та в порядку, визначеному цим договором, передавати у власність покупця товар: матеріали для дорожньої розмітки (фарби та емалі дорожні, розчинники, мікрокульки, дорожні знаки, конуси і т.ін.); матеріали для ремонту та асфальтування дорожнього покриття (асфальтобетонні суміші різних типів, ЩМА, бітум, бітумні емульсії і т.ін.); запчастини для транспортних засобів та дорожньої техніки; сипучі дорожні та інші будівельні матеріали (щебінь, відсів, пісок, бетон і т.ін.); інші матеріали та товари, поставку яких узгоджено сторонами.

Номенклатура товару визначається на підставі виставлених рахунків-фактур і отриманих видаткових накладних, а покупець зобов'язується приймати товар і оплачувати його на умовах цього договору.

Пунктом 4.3 договору в редакції додаткової угоди №1 від 15.04.2016 визначено, що розрахунки за поставлений за цим договором товар проводяться шляхом: післяплати згідно виставленого продавцем рахунку-фактури на оплату товару (далі - рахунок), або передплати згідно даного договору.

Сторони також погодили, що в подальшому номенклатура відвантаженого товару, вказаного у п. 1.1, узгоджується у рахунках-фактурах та видаткових накладних.

В рамках провадження господарської діяльності, на виконання умов договору купівлі-продажу товару №24/06-2015 від 24.06.2015, ТОВ "Промкомплект" було відвантажено та поставлено ТОВ "Перша дорожньо-будівельна компанія" товар:

- асфальтобетон крупнозернистий марка 1 в кількості 218,6976735 т на загальну суму 384470,51 грн., що підтверджується видатковою накладною від 17.08.2017;

- асфальтобетон дрібнозернистий тип А марка 1 в кількості 603,68 т на загальну суму 1075757,76 грн., що підтверджується видатковою накладною від 20.10.2017 №ПК-0000083;

- асфальтобетонна суміш типу Б марка 2 дрібнозернова в кількості 24,8 т на загальну суму 40176,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 02.10.2017 №ПК-0000064;

- асфальтобетонна суміш типу Б марка 2 дрібнозернова в кількості 31 т на загальну суму 50220,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 31.10.2017 №ПК-0000089;

- асфальтобетонна суміш типу Б марка 2 дрібнозернова в кількості 25 т на загальну суму 40500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 28.09.2017 №ПК-0000062;

- асфальтобетонна суміш типу Б марка 2 дрібнозернова в кількості 26 т на загальну суму 42120,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 10.10.2017 №ПК-0000081;

- асфальтобетон дрібнозернистий тип Б М1 в кількості 133,42 т на загальну суму 309641,14 грн., що підтверджується видатковою накладною від 16.10.2017 №ПК-0000100;

- асфальтобетонна суміш типу Б марка 2 дрібнозернова в кількості 29,92 т на загальну суму 48470,40 грн., що підтверджується видатковою накладною від 03.11.2017 №ПК-0000095;

- асфальтобетонна суміш типу Б марка 2 дрібнозернова в кількості 24,06 т на загальну суму 38977,20 грн., що підтверджується видатковою накладною від 23.10.2017 №ПК-0000086;

- асфальтобетон дрібнозернистий марка 1 в кількості 587,72 т на загальну суму 1008527,52 грн., що підтверджується видатковою накладною від 20.10.2017 №ПК-0000084;

- асфальтобетонна суміш типу Б марка 2 дрібнозернова в кількості 30,32 т на загальну суму 49118,40 грн., що підтверджується видатковою накладною від 09.11.2017 №ПК-0000104;

- асфальтобетон м/з тип Б М1 (6807) в кількості 720,09 т та асфальтобетон дрібнозернистий марка 1 в кількості 397,94 т на загальну суму 1595325,95 грн., що підтверджується видатковою накладною від 31.08.2017 №ПК-0000055;

- асфальтобетон крупнозернистий тип Б М1 в кількості 154,82 т та асфальтобетон дрібнозернистий тип Б М1 в кількості 308,49 т на загальну суму 749851,18 грн., що підтверджується видатковою накладною від 07.11.2017 №ПК-0000093.

З матеріалів справи вбачається, що покупцем ТОВ "Перша дорожньо-будівельна компанія" було перераховано позивачу в якості оплати за продукцію за договором купівлі-продажу товару №24/06-2015 від 24.06.2015 кошти, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 2 а.с. 222-235; т. 3 а.с. 1-22).

За фактом настання першої з подій (відвантаження товару) позивач склав та подав для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні:

- від 17.08.2017 №30 на суму 384470,51 грн., у тому числі ПДВ 64078,42 грн.;

- від 20.10.2017 №36 на суму 1075757,76 грн., у тому числі ПДВ 179292,96 грн.;

- від 02.10.2017 №4 на суму 40176,00 грн., у тому числі ПДВ 6696,00 грн.;

- від 31.10.2017 №47 на суму 50220,00 грн., у тому числі ПДВ 8370,00 грн.;

- від 28.09.2017 №32 на суму 40500,00 грн., у тому числі ПДВ 6750,00 грн.;

- від 10.10.2017 №25 на суму 42120,00 грн., у тому числі ПДВ 7020,00 грн.;

- від 16.10.2017 №57 на суму 309641,14 грн., у тому числі ПДВ 51606,86 грн.;

- від 03.11.2017 №3 на суму 48470,40 грн., у тому числі ПДВ 8078,40 грн.;

- від 23.10.2017 №43 на суму 38977,20 грн., у тому числі ПДВ 6496,20 грн.;

- від 20.10.2017 №37 на суму 1008527,52 грн., у тому числі ПДВ 168087,92 грн.;

- від 09.11.2017 №10 на суму 49118,40 грн., у тому числі ПДВ 8186,40 грн.;

- від 31.08.2017 №32 на суму 1595325,95 грн., у тому числі ПДВ 265887,66 грн.;

- від 07.11.2017 №7 на суму 749851,18 грн., у тому числі ПДВ 124975,20 грн.

За наслідками обробки вказаних податкових накладних, контролюючий орган надіслав позивачу квитанції №1 (т. 1 а.с. 37-49), відповідно до яких податкові накладні прийняті, але їх реєстрацію зупинено.

В якості підстави для зупинення реєстрації вказаних податкових накладних відповідачем вказано таке: "Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 6807. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту "в" п.п.201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу".

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій позивачем направлено пояснення та копії документів, які підтверджують реальність здійснення операцій, а саме: договір купівлі-продажу з ТОВ "Перша дорожньо-будівельна компанія"; договори купівлі-продажу із постачальниками складових товару, що виготовляється та реалізується позивачем; додаткові угоди та специфікації до них; рахунки; товарно-транспортні накладні; видаткові накладні; акти приймання-передавання наданих послуг; платіжні доручення; виписки по карткам рахунків; оборотно-сальдові відомості; акти звіряння з контрагентами; установчі та реєстраційні документи позивача та контрагентів; фото заводу; документи про наявність власної матеріально-технічної бази у позивача.

За результатами розгляду наданих пояснень та документів, комісія ГУ ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, прийняла рішення від 02.08.2018 №868594/31367359, від 02.08.2018 №868605/31367359, від 02.08.2018 №868604/31367359, від 02.08.2018 №868603/31367359, від 02.08.2018 №868602/31367359, від 02.08.2018 №868601/31367359, від 02.08.2018 №868600/31367359, від 02.08.2018 №868599/31367359, від 02.08.2018 №868598/31367359, від 02.08.2018 №868597/31367359, від 02.08.2018 №868596/31367359, від 02.08.2018 №868595/31367359 та від 02.08.2018 №868593/31367359, якими відмовила в реєстрації податкових накладних від 17.08.2017 №30, від 20.10.2017 №36, від 02.10.2017 №4, від 31.10.2017 №47, від 28.09.2017 №32, від 10.10.2017 №25, від 16.10.2017 №57, від 03.11.2017 №3, від 23.10.2017 №43, від 20.10.2017 №37, від 09.11.2017 №10, від 31.08.2017 №32 та від 07.11.2017 №7 відповідно в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В якості підстави прийняття таких рішень вказано про ненадання платником податку копій документів, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірних рішень від 02.08.2018, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначено у Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №341) (далі також - Порядок №1246).

Пунктом 5 Порядку №1246 передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, щодо відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

Наведене положення відповідає пункту 74.2 статті 74 ПК України, яким закріплено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатні для зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пунктом 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування;

в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Системний аналіз викладених положень податкового законодавства дає підстави для висновку, що податкова накладна та процедура її реєстрації є ключовими елементами у механізмі реалізації платниками податків права на зменшення власних податкових зобов'язань з ПДВ на суму податку, що була сплачена постачальнику у складі вартості товарів або послуг (формування податкового кредиту).

При цьому, реєстрації податкової накладної, як обов'язковій умові для віднесення покупцем товарів/послуг сплаченої у складі товарів або послуг суми ПДВ до податкового кредиту, передує процедура автоматизованого співставлення податкової накладної з визначеними у законі критеріями оцінки ступеня ризиків.

У разі відповідності податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається зі змісту Квитанцій (т. 1 а.с. 37-49), відповідачем було сформовано висновок про відповідність поданих позивачем податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567 (в редакції, що діяла на момент реєстрації накладних).

У вказаних Квитанціях вказано, що за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 6807, на підставі чого було здійснено зупинення реєстрації податкових накладних.

Так, Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567 (далі - Критерії).

Цим же наказом затверджений вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік №567).

Згідно з пунктом 6 Критеріїв моніторинг податкової накладної / розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 рази більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60% - від 0,02 до 0,03; більше 50% - від 0,015 до 0,02; більше 40% - від 0,01 до 0,015, більше 30% - від 0,005 до 0,01, більше 20% - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі;

3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної / розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає одній з умов, зазначених у підпунктах 2, 3 цього пункту, реєстрація такої (такого) податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

Отже, визначення у квитанціях конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у наказі №567 "Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".

Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 1 Переліку №567 вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Критерії):

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Аналіз наведених норм свідчить, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Крім того, зі змісту Квитанцій вбачається, що відповідачем запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних відповідно до п. "в" п.п.201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом № 567.

Отже, у квитанціях зупиняючи реєстрацію податкових накладних від 17.08.2017 №30, від 20.10.2017 №36, від 02.10.2017 №4, від 31.10.2017 №47, від 28.09.2017 №32, від 10.10.2017 №25, від 16.10.2017 №57, від 03.11.2017 №3, від 23.10.2017 №43, від 20.10.2017 №37, від 09.11.2017 №10, від 31.08.2017 №32 та від 07.11.2017 №7 відповідач обмежився лише загальним посиланням на пункт 6 Критеріїв і зазначенням, що обсяг постачання позивача не відповідає обсягам придбання по товарам згідно УКТ ЗЕД: 6807, та не вказав конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений наказом №567 (п. 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

Проте суд зазначає, що згідно з пунктом 6 Критеріїв, сама по собі невідповідність обсягів постачання обсягам придбання товарів, без конкретизації у чому така невідповідність полягає, не є підставою для зупинення реєстрації податкової накладної.

Відповідно до вимог п.п.201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" п.п.201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з вимогами п.п.201.16.3 п. 201.16 ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до п.п.201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про:

- реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, умовою розблокування реєстрації податкової накладної, яка за результатами автоматизованого моніторингу була визнана такою, що відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, є подання платником податків документів, вичерпний перелік яких передбачений у згаданому наказі Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567.

22 березня 2018 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117, якою затверджені порядки зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до пункту 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок зупинення від 21.02.2018), підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Відповідно до пункту 22 Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Порядок роботи Комісії від 21.02.2018), розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи: доповідь секретаря комісії; доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби); внесення пропозицій членами комісії, їх обговорення; оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання; голосування; оголошення головою комісії результатів голосування; оформлення протоколу, який підписується учасниками засідання.

Пунктом 21 цього Порядку передбачено, що комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).

Отже, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДФС, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення комісією регіонального рівня засідання, на якому членами комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.

Як встановлено судом, у спосіб, визначений чинним законодавством, позивачем направлено відповідачу пояснення та копії документів, перелік яких кореспондує Вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567.

Однак, відповідач відмовив в реєстрації податкових накладних.

Як вказано у спірних Рішеннях, підставою для відмови податковим органом позивачу у реєстрації податкових накладних є ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити).

Водночас, суд звертає увагу на те, затверджена Порядком зупинення від 21.02.2018 форма рішення про відмову у реєстрації податкової накладної передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН з підстав ненадання платником документів, документи, яких на думку контролюючого органу не вистачає, повинні бути підкресленими.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оскаржувані рішення Комісії ГУ ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, прийняла рішення від 02.08.2018 №868594/31367359, від 02.08.2018 №868605/31367359, від 02.08.2018 №868604/31367359, від 02.08.2018 №868603/31367359, від 02.08.2018 №868602/31367359, від 02.08.2018 №868601/31367359, від 02.08.2018 №868600/31367359, від 02.08.2018 №868599/31367359, від 02.08.2018 №868598/31367359, від 02.08.2018 №868597/31367359, від 02.08.2018 №868596/31367359, від 02.08.2018 №868595/31367359 та від 02.08.2018 №868593/31367359 містять лише абстрактне твердження про їх ненадання, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, яких з урахування особливостей, характеру та обсягу господарських операцій; критерію, що слугував підставою для зупинення реєстрації податкових накладних, на думку Комісії, не вистачає.

Зміст оскаржуваних рішень дає підстави стверджувати, що комісія ГУ ДФС у Київській області, розглядаючи подані позивачем документи, не з'ясовувала специфіку проведених господарських операцій та не визначала документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарських операцій з урахуванням їх змісту і обсягу.

У той же час, аналіз наданих позивачем згідно з вичерпним переліком документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Сукупність наданих позивачем первинних документів не дають підстав для сумніву щодо реальності фінансово-господарських операцій з ТОВ "Перша дорожньо-будівельна компанія" щодо поставки товарів - асфальтобетону та асфальтобетонної суміші; наданий позивачем пакет документів був достатнім для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних.

При цьому, суд наголошує, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, повинні містити конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

Так, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Водночас, суд зауважує, що оскаржувані рішення фактично не містять чіткого визначення підстав та мотивів для прийняття Комісією Головного управління ДФС у Київській області рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, що свідчить про їх необґрунтованість.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

В своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (ToscutaandOthers v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії Комісії Головного управління ДФС у Київській області по прийняттю спірних рішень, в яких не наведені мотиви їх ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Однак, під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття спірних рішень та неврахування наданих позивачем Комісії Головного управління ДФС у Київській області документів, а відтак, не довів правомірність своїх рішень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарської операції між позивачем та ТОВ "Перша дорожньо-будівельна компанія", та приймаючи до уваги те, що такі документи були надані відповідачу, останній не мав правових підстав для прийняття рішень про відмову в реєстрації податкових накладних від 02.08.2018 №868594/31367359, від 02.08.2018 №868605/31367359, від 02.08.2018 №868604/31367359, від 02.08.2018 №868603/31367359, від 02.08.2018 №868602/31367359, від 02.08.2018 №868601/31367359, від 02.08.2018 №868600/31367359, від 02.08.2018 №868599/31367359, від 02.08.2018 №868598/31367359, від 02.08.2018 №868597/31367359, від 02.08.2018 №868596/31367359, від 02.08.2018 №868595/31367359 та від 02.08.2018 №868593/31367359.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення Комісії Головного управління ДФС у Київській області прийняті необґрунтовано, тобто без з урахуванням усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, непропорційно, тобто без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія), а відтак є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 17.08.2017 №30, від 20.10.2017 №36, від 02.10.2017 №4, від 31.10.2017 №47, від 28.09.2017 №32, від 10.10.2017 №25, від 16.10.2017 №57, від 03.11.2017 №3, від 23.10.2017 №43, від 20.10.2017 №37, від 09.11.2017 №10, від 31.08.2017 №32 та від 07.11.2017 №7, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов'язків платника податків.

Натомість, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм їх подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим, оскільки відповідні повноваження законодавчо покладені на ДФС України.

Згідно з п.п.201.16.4 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналогічні положення закріплено в пункті 28 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117.

При цьому, згідно з нормами п. 19, п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДФС України.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачами, надані позивачем документи підтверджували реальність здійснення господарських операцій по поданих податкових накладних. Документи складені з дотриманням вимог законодавства і були достатніми для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява №28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Враховуючи встановлені судом обставини протиправності прийняття комісією ГУ ДФС у Київській області рішень про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН вказані податкові накладні.

При цьому, в даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов'язання ДФС зареєструвати в ЄРПН податкові накладні є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду жодних доказів, пояснень, заперечень на підтвердження правомірності свого рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 22906,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 20.09.2018 №829 на суму 3524,00 грн. та від 06.12.2018 №1059 на суму 19382,00 грн.

Оскільки у спірних правовідносинах права позивача були порушені внаслідок протиправних дій Головного управління ДФС у Київській області, що виразились у прийнятті останнім протиправних рішень про відмову у реєстрації податкових накладних, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.08.2018 №868594/31367359, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 17.08.2017 №30.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.08.2018 №868605/31367359, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 20.10.2017 №36.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.08.2018 №868604/31367359, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 02.10.2017 №4.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.08.2018 №868603/31367359, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 31.10.2017 №47.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.08.2018 №868602/31367359, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 28.09.2017 №32.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.08.2018 №868601/31367359, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 10.10.2017 №25.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.08.2018 №868600/31367359, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 16.10.2017 №57.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.08.2018 №868599/31367359, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 03.11.2017 №3.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.08.2018 №868598/31367359, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 23.10.2017 №43.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.08.2018 №868597/31367359, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 20.10.2017 №37.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.08.2018 №868596/31367359, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 09.11.2017 №10.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.08.2018 №868595/31367359, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 31.08.2017 №32.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.08.2018 №868593/31367359, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 07.11.2017 №7.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складені ТОВ "Промкомплект" податкові накладні від 17.08.2017 №30, від 20.10.2017 №36, від 02.10.2017 №4, від 31.10.2017 №47, від 28.09.2017 №32, від 10.10.2017 №25, від 16.10.2017 №57, від 03.11.2017 №3, від 23.10.2017 №43, від 20.10.2017 №37, від 09.11.2017 №10, від 31.08.2017 №32 та від 07.11.2017 №7.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промкомплект" (код ЄДРПОУ 31367359) сплачений судовий збір у розмірі 22906 (двадцять дві тисячі дев'ятсот шість) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.