Рішення № 81016048, 03.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 квітня 2019 року Справа № 280/5168/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., за участю секретаря судового засідання Гопки Л.І.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Кондратенко Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1)

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул.Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546)

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - ГУ Держпраці у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати постанову від 18.099.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП1640/581/НД/АВ/ТД-ДС про накладення на позивача штрафу в розмірі 446760 грн.

На обґрунтування позовних вимог вказує, що викладені акті порушення, а саме допущення працівників до роботи без укладання трудових договорів, без оформлення наказів про прийняття на роботу та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, вважає надуманими, оскільки фізичні особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виконували роботу на підставі цивільно-правових договорів. В Договорах чітко передбачено термін виконання послуги, яка саме це послуга, передбачена оплата за її виконання. Виконавцями виконувалась індивідуально визначена робота. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 10.12.2018 призначено адміністративну справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 09 січня 2019 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 10.12.2018 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення виконання постанови про накладення штрафу до прийняття остаточного рішення у справі.

Ухвалою від 03.01.2019 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

09 січня 2019 року задоволено клопотання представника позивача, вирішено підготовче засідання по справі відкласти на 29 січня 2019 року.

Відповідач позов не визнав, про що надав до суду відзив на адміністративний позов (вх. № 2242 від 18.01.2019). Зокрема, вказує, що 01.03.2018 до ГУ Держпраці у Запорізькій області направлено рекомендації щодо проведення аналізу стану незадекларованої праці у регіоні. 21.08.2018 відповідачем видано наказ № 1336 про проведення інспекційного відвідування позивача з питань додержання законодавства про працю у термін до 30.08.2018. Інспектором праці в присутності ОСОБА_8 здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 У звязку з відсутністю позивача на робочому місці та неможливістю проведення інспекційного відвідування строк проведення його зупинено до 28.08.2018. Інспектором праці бручено ОСОБА_8 письмову вимогу про надання документів від 22.08.2018 № ЗП1640/581/НД. Вимогою було зобовязано позивача у строк до 11 год. 00 хв. 28.08.2018 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування. Позивач на виконання вимоги надав довідку від 23.08.2018, копію виписки з ЄДРЮО, копію пояснення ОСОБА_8 від 22.08.2018, копії Договорів про надання послуг, укладених з гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8

Так, за результатами перевірки позивача в останній день інспекційного відвідування складений Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 28.08.2018 №ЗП1640/581/НД/АВ, який повністю відповідає вимогам ч. 6 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", уніфікованій формі Акту, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України №1338, а також містить детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну норму законодавства, а саме порушення позивачем ч. 3 ст. 24 КЗпП України. Зазначає, що у зв'язку з вищенаведеними порушеннями винесено Припис про усунення виявлених порушень від 13.09.2018 №ЗП1640/581/НД/АВ/П. Акт інспекційного відвідування фізичної особи та Припис про усунення виявлених порушень направлено рекомендованим листом, що підтверджується фіскальним чеком від 29.08.2018. Пояснює, що у зв'язку з виявленими порушеннями, прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу та 10.09.2018, за 8 днів до дати розгляду справи, ФОП ОСОБА_3 листом повідомлено про розгляд справи 18.09.2018 о 14 год. 30 хв., тобто позивач був повідомлений про розгляд справи у термін та спосіб, прямо передбачені законодавством, проте до розгляду справи від позивача вмотивованого клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату не надходило. Таким чином, зауважує, що 18.09.2018 заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області Дановським В.В. на підставі Акту інспекційного відвідування винесена постанова про накладення штрафу №ЗП1640/581/НД/АВ/ТД-ФС в розмірі 446760,00 грн. на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Ураховуючи вищевикладене, вважає, що ГУ Держпраці діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що прямо передбачені законодавством України, оскаржувані припис та постанова є правомірними, а відтак просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 29.01.2019 строк підготовчого провадження було продовжено та відкладено підготовче засідання на 27.02.2019.

26 лютого 2019 року представником позивача надано до матеріалів справи відповідь на відзив (вх. №34910), у якій додатково наголошує, що відповідачем було порушено порядок проведення позапланового інспекційного відвідування, що полягало у непредявленні наказу на його проведення та відсутності підстав. Крім того, сам позивач при проведенні інспекційного відвідування був відсутній. Відповідачем не було надіслано акту перевірки.

В судовому засіданні 27.02.2019 оголошувалась перерва до 06.03.20199.

Ухвалою суду від 06.03.2019 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду на 03.04.2019.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) є фізичною особою-підприємцем, яка зареєстрована 24.04.2017 №2 101 000 0000 028238, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до наказу «Про проведення інспекційного відвідування» від 21.08.2018 № 1336 було вирішено організувати здійснення інспекційного відвідування в тому числі ФОП ОСОБА_3

Згідно із направленням від 22.08.2018 №684 інспекційне відвідування було вирішено провести в період з 21.08.2018 по 04.09.2019.

22.08.2018 відповідачем було складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ЗП1640/581/НД/НП, у звязку з відсутністю ФОП ОСОБА_3 на робочому місці.

22.08.2018 посадовою особою відповідача було вручено Вимогу про надання документів № ЗП1640/581/НД ОСОБА_8 Строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 22.08.2018 та зобовязано позивача у строк до 11 год. 00 хв. 28.08.2018 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування, а саме: трудові договори з найманими працівниками; повідомлення до ДФС про прийняття на роботу; особові картки працівників (форма П-2; відомості нарахування заробітної плати; відомості виплати заробітної плати (банківські виплати); табелі обліку робочого часу; цивільно-правові договори з працівниками (за наявності); акти виконаних робіт до них (за наявності); довідка про роботу неповнолітніх.

Позивачем на адресу відповідача було надано довідку від 23.08.2018, якою повідомлено, що на базі відпочинку «Океан» відсутні працівники, які знаходяться з позивачем у трудових відносинах та з якими укладені трудові договори (контракти). У звязку з цим надати трудові договори, повідомлення про прийняття на роботу, особові картки працівників, відомості нарахування заробітної плати, відомості виплати заробітної плати, табелі облікуробочого часу не передбачається можливим через їх відсутність. Разом з довідкою ФОП ОСОБА_3 надав пояснення ОСОБА_8, копії Договорів про надання послуг.

За результатами проведеної інспекційного відвідування складений відповідний акт № ЗП1640/581/НД/АВ від 28.08.2018, в якому зафіксовано, що в порушення позивачем ч. 3 ст. 24 КЗпП України трудові договори (оформлені наказом) із ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 не укладались і повідомлення до органів фіскальної служби не подавалось.

13 вересня 2018 року інспектором праці складений припис про усунення порушення виявлених порушень №ЗП1640/581/НД/АВ/П, яким позивача зобов'язано протягом одного місяця усунути, виявлені під час інспекційного відвідування порушення та надати письмове підтвердження його виконання до відповідача.

Акт інспекційного відвідування було направлено рекомендованим листом, що підтверджується фіскальним чеком від 29.08.2018, наявним в матеріалах справи, та отримано позивачем особисто.

Відповідачем 13.09.2018 було складено Акт про відмову від підпису № ЗП1640/581/НД/АВ/ВП.

У звязку з відмовою від підписання та отримання Акту інспекційного відвідування, Акт інспекційного відвідування та Припису були направлені позивачу рекомендованими листами із повідомленням про вручення поштового відправлення.

10 вересня 2018 року відповідачем листом №08/03.4-06/6917 повідомлено позивача, що розгляд справи про порушення законодавства про працю відбудиться 18 вересня 2018 року о 14 год. 30 хв. в приміщенні ГУ Держпраці у Запорізькій області, який направлено на наступний день на адресу позивача.

18 вересня 2018 року першим заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області на підставі акту інспекційного відвідування від 28.08.2018 №ЗП 1640/581/НД/АВ щодо порушень позивачем вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України, керуючись ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 8 Порядку про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, винесено постанову №ЗП 1640/581/НД/АВ/ТД-ДС про накладення на позивача штрафу в розмірі 446 760,00 грн.

Вважаючи прийняту за результатами інспекційного відвідування постанову протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду про її скасування.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 43 Конституції України, держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (пункт 1 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96).

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 вказаного Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення № 96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877-V).

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Частиною третьою статті 6 Закону № 877-V передбачено, що суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно з частиною п'ятою статті 7 Закону № 877-V перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання. Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) (надалі - Порядок № 295).

У відповідності до приписів пунктів 2, 3 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку № 295 у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою. Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об'єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об'єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

Згідно з підпунктом 54 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.

Так, відповідно до частини другої вказаної статті КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Як встановлено судом, підставою для винесення спірної постанови стало те, що ФОП ОСОБА_3 порушено норми частини третьої статті 24 КЗпП України, а саме зафіксовано факт допущення 4 (чотирьох) працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника чи уповноваженого органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень статті 21 КЗпП України зазначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник" зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі, додержання якої є обов'язковою при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Згідно з частиною третьою статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої, другої статті 26 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Відповідно до частини п'ятої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Таким чином інспекційним відвідуванням та під час розгляду справи в суді встановлено, що ФОП ОСОБА_3 залучав до роботи ОСОБА_5 (охоронець), ОСОБА_6 (охоронець), ОСОБА_4 (покоївка), ОСОБА_8 (видача постільних приналежностей та інвентаря) не уклавши з ними трудові договори та не повідомивши у встановленому порядку органи ДФС про прийом на роботу вказаних працівників.

Щодо наданих позивачем цивільно-правових договорів суд зазначає наступне.

Згідно з постановою Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, висловлено правову позицію про те, які ознаки договору носять трудовий характер.

Надаючи оцінку наданих позивачем цивільно-правових договорів вбачається, що вони підміняють трудовий договір з огляду на наступне.

Щодо цивільного договору про надання послуг, необхідно зазначити, що згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України договором про надання послуг є договір, відповідно до якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлене договором.

Тобто ключовою умовою, що зумовлює укладання договору про надання послуг є те, що надавана послуга споживається в процесі її надання.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Так, основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. В той же час, за цивільно-правовим договором, процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою такого договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду, при цьому, такий виконавець повинен нараховувати та сплачувати податки і збори за таким договором самостійно та відповідач не виступає у такому договорі податковим агентом виконавця за нормами податкового законодавства, на відміну від трудового договору.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства, установи організації, фізичної особи-підприємця. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, метою такого договору є отримання певного кінцевого результату після чого цивільні відносини припиняються.

Таким чином, у разі, якщо робота, виконувана особою на користь суб'єкта господарювання, збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватись на умовах трудового договору.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності позивача є, зокрема, 55.20 Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання.

Позивачем надано договір про надання послуг охоронця від 13.07.2018 між ФОП ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_5, договір про надання послуг охоронця від 02.08.2018 між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_6, договір про надання послуг покоївки від 10.07.2018 між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та договір про надання послуг по видачі постільних приналежностей та інвентаря від 01.07.2018 між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_8

Отже, з вищевикладеного випливає, вказані особи виконували роботу охоронців, покоївки та видавали постільні приналежності та інвентар на території бази відпочинку «Океан» за адресою смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, 128, де свою підприємницьку діяльність виконує позивач, а отже виконували визначену трудову функцію в діяльності суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_3 Робота, яку виконували ці працівники збігається з видом економічної діяльності позивача та є роботою з обслуговування його діяльності.

Так, як вбачається зі змісту наданих позивачем копій цивільно-правових договорів від 13.07.2018, від 02.08.2018, від 10.07.2018 та від 01.07.2018, укладених позивачем із фізичними особами, предметом їх було надання певних послуг, при цьому, в самих договорах не зазначається конкретного результату роботи (кінцевого результату), який повинен передаватися замовнику, не визначено переліку завдань роботи, а в п. 2.1.1 договорів вказано лише, що надаються послуги, перечислені в п. 1 даного договору особисто.

При цьому, слід зазначити що, незважаючи на те, що позивач наголошує, що виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт), однак вказане не відповідає дійсності, оскільки зазначені особи не організовували фактично самостійно свою роботу, виконували її не на власний ризик та розсуд, а були підпорядковані відповідній посадовій особі, у даному випадку, позивачу.

Позивачем також суду у ході судового розгляду справи були долучені до матеріалів справи копії актів приймання-передачі виконаних робіт від 31.08.2018, у яких зазначено, що підрядник та виконавець здав, в Замовник прийняв роботи у відповідності до умов договорів (переліку робіт і обсягів не зазначено).

На обґрунтування позовних вимог, позивач також посилається на те, що угоди, укладені із громадянами є дійсними і в судовому порядку протилежне не доведено.

З цього приводу суд зазначає, що звернення до суду з приводу оспорювання зазначених угод не є обов'язковим, оскільки контролюючий орган - відповідач по справі, їх не оспорює, а лише за їх змістом та характером відносить до трудових угод, що на думку суду, є обґрунтованим та правомірним.

Таким чином, суд погоджується з висновками ГУ Держпраці у Запорізькій області, що договори, укладені позивачем з фізичними особами, мають ознаки трудового характеру.

Враховуючи викладене, суд також приходить до переконання, що цивільно-правові договори мають ознаки трудового договору, отже вищезазначені наймані працівники були допущені позивачем до роботи без укладання з ними трудових договорів та без повідомлення територіального органу Державної фіскальної служби за місцем обліку її як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідною формою до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором в спосіб визначений постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413, чим порушено вимоги частини третьої статті 24 КЗпП України.

Отже, оскільки під час інспекційного відвідування встановлено, що громадяни ОСОБА_5 (охоронець), ОСОБА_6 (охоронець), ОСОБА_4 (покоївка), ОСОБА_8 (видача постільних приналежностей та інвентаря) були допущені до роботи без укладення трудового договору, тому обґрунтованим є висновок ГУ Держпраці у Запорізькій області про порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 КЗпП України.

Стосовно посилань представника позивача на порушення відповідачем процедури суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" передбачений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 17.07.2013 № 509 (надалі по тексту - Порядок №509).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 Порядку № 509 передбачено, що штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

За приписами пунктів 3, 4 Порядку № 509 уповноважена особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складання акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі справа). Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Пункт 6 Порядку 509 встановлює, що про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до пункту 7 вищезгаданого Порядку справу про накладення штрафу уповноваженою посадовою особою може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Судом встановлено, що відповідачем вчинені вичерпні дії з метою повідомлення позивача, зокрема, на адресу останнього було скеровано листа, в якому повідомлялося про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, яке направлене на його адресу 11.09.2018 рекомендованим листом, проте позивачем вказаний лист вчасно не отримано.

Проте, правом прийняти участь у розгляді справи позивач не скористався. Як свідчать матеріали справи, на встановлений час та дату позивач на розгляд справи за статтею 265 КЗпП України за результатами проведення перевірки дотримання законодавства про працю та зайнятість населення не прибув, явку представника не забезпечив, обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

Стосовно посилань представника позивача щодо непредявлення наказу та підстав для проведення інспекційного відвідування, атакож відсутності позивача при проведенні такого відвідування, суд зазначає наступне.

Відповідно до наказу та направлення на проведення заходу державного нагляду, датою початку інспекційного відвідування є 21 серпня 2018 року, а закінчення 04 вересня 018 року.

У відповідно до вимог Порядку № 295, у звязку з відсутністю об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, відповідачем було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ЗП1640/581/НД/НП від 22.08.2018 по причині відсутності посадової особи ФОП ОСОБА_3 Даний Акт було підписано ОСОБА_8, з якою на той моент було укладено договір про надання послуг. Вимогою про надання документів № ЗП1640/581/НД від 22.08.2018 було зобовязано позивача надати необхідні документи для проведення інспекційного відвідування та зупинено захід на 6 днів, до 28.08.2018. Відтак суд вважає необгрунтованими посилання позивача на його відсутність при проведенні інспекційного відвідування та необізнаність про його проведення.

Суд також не погоджується з доводами позивача про невручення Акту інспекційного відвідування, оскільки відповідно до матеріалів справи Акт інспекційного відвідування та Припис про усунення виявлених порушень направлявся рекомендованим листом, що підтверджується фіскальним чеком, наявним в матеріалах справи.

Крім того, відповідачем до суду було надано Акт про відмову від підпису № ЗП1640/581/НД/АВ/ВП від 13.09.2018, відповідно до якого Акт інспекційного відвідування було направлено обєкту відвідування з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення: поштова квитанція № 5046 від 29.08.2018 та станом на 13.09.2018 примірник акта не підписаний.

Аналізуючи вище викладені норми та матеріали справи, суд вважає, що відповідачем правомірно та у відповідності до приписів чинного законодавства позивачу нараховані штрафні санкції за фактичний допуск чотирьох працівників до роботи без оформлення трудового договору. В зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку про правомірність прийнятої відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволені позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 09.04.2019.

Суддя А.В. Сіпака