Рішення № 81015829, 14.03.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року м.Житомир справа № 240/357/19

категорія 109040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Біляченко Д.О.,

за участю: позивача,

представника відповідача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Овруцької державної нотаріальної контори про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання скасувати запис №2984816 про заборону відчуження нерухомого майна,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати протиправною бездіяльність Овруцької державної нотаріальної контори, допущену при розгляді звернення від 17.01.2019 та зобов’язати відповідача скасувати запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна) за реєстраційним номером 2984816 про заборону відчуження нерухомого майна за адресою: буд. № 1 по вул. Перемоги, смт. Першотравне, Овруцького р-ну Житомирська обл..

У обґрунтування позову вказував, що відповідно до реєстраційного посвідчення від 16.12.1985 виданою Коростенським міжміським бюро технічної інвентаризації та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 557701 від 23.09.2008 є власником житлового будинку № 1 по вул. Перемоги смт. Пертотравлеве Овруцького р-ну Житомирської області та власником земельної ділянки площею 0,0900 га для будівництва і обслуговування вказаного будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Проте, на даний час, на вказане нерухоме майно накладено заборону на відчуження за повідомленням Овруцького філіалу заводу порційних автоматів. Стверджує, що, дійсно, в 1980 році працював на Овруцькому філіалі заводу порційних автоматів і брав грошовий займ. Всю суму грошей підприємство в повному обсязі утримало з нього, шляхом відрахувань із його заробітної плати. Таким чином, заборона повинна була бути знята. При цьому позивач зазначає, що повноцінним власником будинку він став тільки 16.12.1985, а тому накладення заборони за повідомленням від 15.05.1980 є протиправною. Більш того в Реєстрі заборон указано невірне прізвище та по батькові власника нерухомого майна. У зв'язку з цим, а також ураховуючи те, що Публічне акціонерне товариство «Приладобудівник», яке було правонаступником Овруцького філіалу заводу порційних автоматів, припинено, ОСОБА_2 17.01.2019 звертався до Овруцької державної нотаріальної контори із заявою про зняття заборони на відчуження нерухомого майна. Однак у листі № 168/01-16 від 17.01.2019 відповідач указав на неможливість вилучення з реєстру обтяження. Такі дії відповідача, на думку позивача, не узгоджуються із вимогами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та порушують його право власності на нерухоме майно, яке потребує захисту в судовому порядку.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання у справі на 28.02.2019.

28.02.2019 в судовому засіданні справа не слухалася у зв'язку із неявкою відповідача. Нове судове засідання в справі призначено на 14.03.2019.

Ухвалою суду від 11.03.2019 задоволено клопотання представника Овруцької державної нотаріальної контори про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача, яка приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, позов не визнала. Пояснила, що заборона на нерухоме майно за адресою: буд. № 1 по вул. Перемоги, смт. Першотравне, Овруцького р-ну Житомирська обл., накладена за повідомленням № 1, виданим 15.05.1980 Овруцьким філіалом заводу пропорційних автоматів та перенесена до електронного Реєстру заборон 20.03.2006 не при вчиненні нотаріальної дії, а як архівний запис ДП "Інформаційний центр". У зв'язку з цим та те, що позивач не є боржником за записом про обтяження, вважає неможливим зняття даного обтяження.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Із копії реєстраційного посвідчення Коростенського міжміського бюро технічної інвентаризації від 16.12.1985 видно, що житловий будинок по вул. Перемоги, 1, в смт. Першотравне Овруцького р-ну Житомирської обл. зареєстровано за ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору про надання в безтермінове користування земельною ділянкою для будівництва житлового будинку, посвідченого Овруцькою державною нотаріальною конторою 22.01.1980 за № 227.

Згідно із державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 557301, позивач є власником земельної ділянки площею 0,0900 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: вул. Перемоги, 1, смт. Першотравневе, Овруцького району Житомирської області.

20 березня 2006 року реєстратором: Овруцька державна нотаріальна контора, до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено запис за реєстраційним номером 2984816 про заборону відчуження нерухомого майна за адресою: буд. № 1 по вул. Перемоги, смт. Першотравне, Овруцького р-ну Житомирська обл..

Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна містить наступні характеристики:

- тип обтяження: заборона (архівний запис);

- підстава обтяження: повідомлення № 1 від 15.05.1980 Овруцького філіалу Київського заводу порційних автоматів;

- об'єкт обтяження: ціле, жиле, добудоване, за адресою: Житомирська обл., Овруцький р-н, смт. Першотравневе, вул. Перемоги, будинок 1;

- власник: ОСОБА_3, ОСОБА_4.

17.01.2019 ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про зняття заборони на відчуження належного йому нерухомо майна за адресою: буд. № 1 по вул. Перемоги, смт. Першотравне , Овруцького р-ну Житомирська обл..

Листом від 17.01.2019 № 168/01-16 Овруцька державна нотаріальна контора Головного територіального Управління юстиції у Житомирській області повідомила позивачу те, що для вилучення обтяження немає законних підстав, оскільки відсутні дані про наявність правонаступника даного підприємства (обтяжувача), за повідомленням якого може бути зняте обтяження, та у відомостях з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна власник (боржник) вказаний як ОСОБА_3, що не співпадає з паспортними даними заявника.

Позивач, вважаючи, що при розгляді його звернення від 17.01.2019, відповідачем допущено протиправну бездіяльність звернувся до суду з даним позовом.

З'ясовуючи при вирішенні даної справи характер спірних правовідносин (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд ураховує, що предметом розгляду цієї адміністративної справи є бездіяльність державного реєстратора - Овруцької державної нотаріальної контори щодо не скасування запису про державну реєстрацію обтяження (заборони) нерухомого майна, що належить ОСОБА_2, внесеного до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 20.03.2006.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду та вирішення спору, далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (зі змінами і доповненнями, далі - Закон).

Відповідно до положень статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1);

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав (п. 2 ч. 1);

обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору (п. 5 ч. 1);

реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав (п. 9 ч. 1).

Згідно із ч.ч. 1, 2 статті 12 Закону, державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Частиною п'ятою статті 12 вказаного Закону визначено, що відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Відповідно до положень частини 5 статті 3 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя. Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна. Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п'ятим цієї частини. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону нотаріус є державним реєстратором.

Частиною третьою вказаної статті Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень; відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав; присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

У відповідності до частини першої статті 3 Закону загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Судом установлено, що власником житлового будинку по вул. Перемоги, 1, в смт. Першотравне Овруцького р-ну Житомирської обл., запис про заборону відчуження якого внесено відповідачем до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 2984816 20 березня 2006 року, є ОСОБА_2.

Факт належності саме позивачу, а не ОСОБА_3, вказаного об'єкту нерухомості на праві приватної власності з моменту побудови підтверджено рішенням Виконавчого комітету Першотравневої селищної Ради народних депутатів Овруцького району від 21.08.1985 № 55 "Про затвердження акту прийомки індивідуального житлового будинку гр. ОСОБА_2 та реєстраційним посвідченням Коростенського міжміського бюро технічної інвентаризації від 16.12.1985.

Одночасно із довідки Виконкому Першотравневої селищної ради Овруцького району Житомирської області від 01.03.2019 № 532 слідує, що гр. ОСОБА_3 в смт. Першотравневе не зареєстрований і не проживає.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що відомості, які містяться в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, розташовано за адресою: вул. Перемоги, 1, в смт. Першотравне Овруцького р-ну Житомирської обл., не відповідають критеріям об'єктивності та достовірності.

Щодо посилань відповідача на те, що заборона на вище вказане майно, накладена за повідомленням № 1, виданим 15.05.1980 Овруцьким філіалом заводу пропорційних автоматів, не може бути знята, оскільки відсутні дані про наявність правонаступника Овруцького філіалу заводу пропорційних автоматів, за повідомленням якого може бути зняте обтяження, то суд їх оцінює критично, позаяк у відповідності до повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної 13.06.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Публічного акціонерного товариства "ПРИЛАДОБУДІВНИК". Останнє було правонаступником Овруцького філіалу заводу пропорційних автоматів, який вказаний як видавець повідомлення на підставі якого накладено обтяження на майно позивача.

Наведене представником відповідача в судовому засіданні спростовано не було.

Стосовно доводів про те, що заборона накладена за повідомленням № 1, виданим 15.05.1980 Овруцьким філіалом заводу пропорційних автоматів, та перенесена до електронного Реєстру заборон 20.03.2006 не при вчиненні нотаріальної дії, а як архівний запис ДП "Інформаційний центр", а тому не може бути скасовано відповідачем, то суд ураховує, що саме Овруцькою державною нотаріальною конторою 20.03.2006 як державним реєстратором було внесено запис про обтяження до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Також суд зауважує, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 р. N 31/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 червня 1999 р. за N 364/3657, наказу Міністерства юстиції України від 18 серпня 2004 року N 85/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2004 р. за N 1020/9619, реєстраторами Реєстру заборон були державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп'ютерну мережу.

На момент звернення позивача із заявою від 17.01.2019 процедуру використання та перенесення державним реєстратором прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор) записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру обтяжень рухомого майна (далі разом - Реєстри) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) та використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно визначає Порядок використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 N 1844/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 р. за N 2102/22414.

У пункті 3 вказаного Порядку визначено, що відомості Реєстрів використовуються державним реєстратором для встановлення наявності (відсутності) записів про обтяження речових прав на нерухоме майно, у тому числі обтяжень податковою заставою, під час проведення державної реєстрації прав з метою їх перенесення до Державного реєстру прав та під час розгляду заяв про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, заяв/запитів на отримання інформації з Державного реєстру прав.

Згідно із п. 6 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 N 1844/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 р. за N 2102/22414, перенесення записів з Реєстрів до Державного реєстру прав здійснюється державним реєстратором прав у разі, коли наявні у Реєстрах записи є чинними та ідентифікують об'єкт нерухомого майна або суб'єкта речових прав, їх обтяжень.

Державний реєстратор переносить до відповідного розділу Державного реєстру прав, відкритого на об'єкт нерухомого майна, відомості записів, наявні у Реєстрах, у частині, що стосується такого об'єкта (п. 7 згаданого Порядку).

У контексті наведеного суд дійшов переконання, що внесений (перенесений) 20 березня 2006 року реєстратором: Овруцька державна нотаріальна контора, до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за реєстраційним номером 2984816 про заборону відчуження нерухомого майна за адресою: буд. № 1 по вул. Перемоги, смт. Першотравне , Овруцького р-ну Житомирська обл., не ідентифікує об'єкт нерухомого майна (об'єкт обтяження - невизначено) та суб'єктів обтяження.

Пунктом 50 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. N 1141 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 червня 2018 р. N 484) визначено, що зміни до записів Державного реєстру прав вносяться у випадках, передбачених законом, у тому числі в разі виникнення необхідності внесення додаткових відомостей до наявних записів Державного реєстру прав, що не пов'язані з набуттям, зміною чи припиненням речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень, зокрема проставлення відмітки про погашення запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та/або Державному реєстрі іпотек. До Державного реєстру прав під час внесення змін до його записів замість наявних та/або додатково до відомостей, що містяться у відкритому розділі або спеціальному розділі Державного реєстру прав, вносяться нові відомості, визначені у пунктах 29 - 32 цього Порядку.

За змістом п. 51 вказаного Порядку внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється за заявою особи, заінтересованої у внесенні відповідних записів, а також у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Скасування записів Державного реєстру прав здійснюється за заявою особи, заінтересованої у скасуванні відповідних записів (п. 54 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. N 1141 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 червня 2018 р. N 484)).

Враховуючи викладене, а також те, що запис № 2984816, що міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо належного ОСОБА_2 нерухомого майна за адресою: буд. № 1 по вул. Перемоги, смт. Першотравне, Овруцького р-ну Житомирська обл., не відповідає засадам державної реєстрації прав, суд зобов'язує Овруцьку державну нотаріальну контору внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна) запис про скасування державної реєстрації прав, а саме заборони відчуження нерухомого майна належного ОСОБА_2.

Разом з цим, слід указати, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача із заявою у встановленому порядку, формі, разом із повним та належно оформленим пакетом документів, за результатами розгляду якої у Овруцької державної нотаріальної контори як державного реєстратора виник обов'язок із прийняття рішення з дотриманням ст. 10 Закону.

У свою чергу, лист від 17.01.2019 свідчить про розгляд відповідачем заяви ОСОБА_2 про зняття заборони на відчуження та виключає бездіяльність реєстратора щодо розгляду його звернення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Беручи до уваги приписи зазначених норм, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає, що позов ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково.

В силу приписів ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_2 (вул. Прикордонна, 22-Д, м.Овруч, Овруцький район, Житомирська область,11101, РНОКПП: НОМЕР_1) до Овруцької державної нотаріальної контори (вул. Т.Шевченка, 24, м.Овруч, Овруцький район, Житомирська область,11100) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання скасувати запис №2984816 про заборону відчуження нерухомого майна задовольнити частково.

Зобов’язати Овруцьку державну нотаріальну контору внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна) запис про скасування державної реєстрації прав, а саме заборони відчуження нерухомого майна належного ОСОБА_2 за адресою: буд. № 1 по вул. Перемоги, смт. Першотравне, Овруцького р-ну Житомирська обл. (реєстраційним номером 2984816).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повне судове рішення складене 21 березня 2019 року