Рішення № 81015756, 29.03.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 березня 2019 рокум. Ужгород№ 807/487/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващилін Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

позивача: представник - не з'явився,

відповідача 1: представник - ОСОБА_1,

відповідача 2: представник - ОСОБА_2,

відповідача 3: представник - ОСОБА_2,

третьої особи: представник - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Мукачівського управління державної казначейської служби України Закарпатської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Мукачівського управління Державної казначейської служби України Закарпатської області, в якому просить стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 980506,98 грн. Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що у встановлений законом спосіб шляхом подання декларації з податку на додану вартість за квітень, листопад 2014 року він заявив до відшкодування на рахунок в банку суму ПДВ в розмірі 583351,00 грн. Однак проведеними документальними позаплановими виїзними перевірками зменшено суми заявленого до відшкодування податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції. Прийняті за результатами перевірок податкові повідомлення-рішення були скасовані постановами Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.01.2015 р. та від 26.06.2015 р., залишеними без змін ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду, а тому вважає, що сума бюджетного відшкодування за квітень 2014 року є узгодженою з 26 жовтня 2015 року, а за листопад 2014 року - з 08 жовтня 2015 року. Разом з тим, така сума у строки, встановлені Податковим кодексом України, позивачу виплачена не була, у зв'язку з чим підлягає стягненню з Державного бюджету України за рішенням суду.

В підготовчому судовому засіданні за клопотанням представника позивача судом залучено в якості співвідповідачів Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області та Державну казначейську службу України.

Також за заявою представника позивача залучено в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області.

Представник позивача у судове засідання 29 березня 2019 року не з'явився. Разом з тим, надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача 1 у засіданні суду проти позову заперечила з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву №393/04-09 від 18.06.2018 р. Зокрема вважає, що органи казначейства не є належним відповідачем у справах щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість, пені або стягнення митних платежів. Відповідачем в таких справах повинен бути орган Державної фіскальної служби, на обліку якого перебуває платних податку. Вважає, що спірні правовідносини виникли виключено між позивачем та Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Закарпатській області, а управління казначейства не може відповідати за зобов'язання інших бюджетних установ. Окрім того, зазначило, що органи казначейства здійснюють відшкодування ПДВ на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, а питання проведення розрахунків з бюджету відбувається безпосередньо на рівні центрального апарату Казначейства України.

Представник відповідачів 2, 3 у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи обставинами, наведеними у відзиві №01.3-12-1/61-3139 від 03.10.2018 року. Зокрема, також вважає, що спірні правовідносини виникли виключено між позивачем та Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Закарпатській області, а управління казначейства не може відповідати за зобов'язання інших бюджетних установ та не є належним відповідачем у справі. Окрім того, зазначив, що органи казначейства здійснюють відшкодування ПДВ на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, а також з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України, п. 55 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України у хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з ПДВ, то такі є втручанням у виключну компетенцію податкових органів та органів державного казначейства, а тому не є правильним способом захисту прав позивача. Також вважає, що позов в частині стягнення з Державного бюджету України пені, нарахованої на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за квітень та листопада 2014 року, заявлений передчасно, оскільки право позивача на отримання цієї суми на даний момент не порушено.

Представник 3-ї особи у засіданні суду проти позову заперечила, аргументуючи мотивами, зазначеними в поясненні б/н від 01.10.2018 р. Зокрема, вказала, що відшкодування суми податку на додану вартість здійснюється в спосіб, передбачений Податковим кодексом України (зі змінами, внесеними Законом України №1797-VIII від 21.12.2016 р.) та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №39 від 17.01.2011 р., на підставі відомостей відповідних реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та відносить до виключної компетенції податкових органів та органів державного казначейства. А тому вважає, що суд не може підміняти державний орган при виконанні делегованих повноважень та вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та 3-ї особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 19 травня 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4.) подав до Мукачівської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області (далі - Мукачівська ОДПІ) в електронній формі податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2014 року, в рядку 23.1 якої вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 251198,00 грн. (арк. спр. 11 - 14).

Також 19 грудня 2014 року ФОП ОСОБА_4 подав до Мукачівська ОДПІ в електронній формі податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року, в рядку 23.1 якої вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 333248,00 грн. (арк. спр. 16 - 19).

Разом із зазначеними податковими деклараціями позивач подав заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, в яких просив перерахувати визначені в деклараціях суми бюджетного відшкодування на відповідний банківський рахунок (арк. спр. 15, 20).

За результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки з питань, в тому числі, достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2014 року, що виникло в результаті декларування від'ємного значення за березень 2014 року, посадовими особами Мукачівської ОДПІ встановлено порушення ФОП ОСОБА_4 п.198.3 ст.198., п. 199.1 ст.199, п. 200.1 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого було зменшено податковий кредит на загальну суму 253016,00 грн., в тому числі за березень 2014 року 252490,00 грн., за квітень 2014 року 526,00 грн.; зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2014 року на 291,00 грн.; зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2014 року на суму 251198,00 грн.; зменшено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, яке включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду поточного звітного періоду за квітень 2014 року на суму 526,00 грн.

У зв'язку з виявленням вказаних порушення Мукачівською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.11.2014 р. №0053761702, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі: за березень 2014 року на 1292,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію розміром 646,00 грн., за квітень 2014 року на 250103,00 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію розміром 125697,50 грн.

Окрім того, посадовими особами Мукачівської ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_4 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за жовтень 2014 року, що виникло в результаті декларування від'ємного значення за вересень 2014 року.

За результатом проведеної перевірки встановлено порушення позивачем п. 200.1, п. 200.4, пп. "б" п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.03.2015 р. №0010891701, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 333248,00 грн., в тому числі застосовано штрафну (фінансову) санкцію розміром 166624,00 грн.

Також, посадовими особами Мукачівської ОДПІ було проведено документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за жовтень 2014 року, що виникло в результаті декларування від'ємного значення за вересень 2014 року, результати якої відображено Акті від 23.01.2015 року №79/1701/НОМЕР_1. Такою перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення розміру від'ємного значення по декларації за жовтень на суму 333248,00 грн.

Зокрема, під час проведення перевірки повноти визначення податкового кредиту за жовтень 2014 року, результати якої відображено в Акті від 16.02.2015 року №387/1701/НОМЕР_1, відповідачем було встановлено завищення позивачем бюджетного відшкодування на загальну суму 333248,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач оскаржив такі до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду в справі №807/3720/14 від 19 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015 р., а також постановою Закарпатського окружного адміністративного суду в справі №807/573/15 від 26 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2015 р., задоволено позов ФОП ОСОБА_4 до Мукачівської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 20.11.2014 р. №0053761702 та від 12.03.2015 р. №0010891701 відповідно (арк. спр. 21 - 45).

Зазначені рішення суду набрали законної сили, а отже, вказані обставини повторно не доводяться.

Згідно з нормами ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду в справі №807/750/17 від 29 листопада 2017 року встановлено, що заяви ФОП ОСОБА_4 про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень та листопад 2014 року наявні у Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, однак заявлені до відшкодування суми в розмірі 250103,00 грн. та 333248,00 грн. відповідно залишалися не відшкодованими (арк. спр. 46 - 47).

Станом на день звернення позивача з даним адміністративним позовом зазначені суми бюджетного відшкодування ФОП ОСОБА_4 перераховані не були.

З метою захисту гарантованого Податковим кодексом України права на отримання бюджетного відшкодування позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Правове регулювання порядку відшкодуванню з Державного бюджету суми податку на додану вартість та строки проведення таких розрахунків здійснюється ст. 200 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України).

Згідно п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п. 200.8 ст. 200 ПК України, до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

П. 200.10 ст. 200 ПК України (в редакції, чинній на момент подання податкової декларації) встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно пп. а) п. 200.14 ст. 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Відповідно до положень п. 200.15 ст. 200 ПК України (в редакції, чинній на момент оскарження результатів проведеної перевірки), у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Норми ПК України визначають загальні принципи узгодження грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом.

Так, відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пп. 60.1.4 п. 60.1 ст. 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовуються повідомлення-рішення органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Отже, вказані норми права пов'язують виникнення тих чи інших юридично значущих фактів з набранням судовим рішенням законної сили. При цьому, рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Абз. 2 положень п. 200.15 ст. 200 ПК України (в редакції, чинній на момент набуття законної сили рішень суду про скасування податкових повідомлень-рішень) встановлено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно п. 200.13 ст. 200 ПК України (в редакції, чинній на момент набуття законної сили рішень суду про скасування податкових повідомлень-рішень) на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Таким чином, нормами податкового законодавства (чинного на момент набуття у позивача права на отримання бюджетного відшкодування) був передбачений обов'язок контролюючого органу після закінчення процедури судового оскарження надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а в останнього - обов'язок перерахувати зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку.

Зазначені законодавчі вимоги носили імперативний характер та розширеному тлумаченню не підлягали.

На момент набуття у позивача права на отримання бюджетного відшкодування механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість був врегульований норми Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №39 від 17.01.2011 р. (далі - Порядок).

Наведені норми п. 200.13 статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 9 Порядку.

Разом з тим, судом встановлено, що у визначений законодавчими нормами строк сума бюджетного відшкодування перерахована ФОП ОСОБА_4 не була. Вказана обставина сторонами не заперечується.

Законами України від 24 грудня 2015 року №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та від 21 грудня 2016 року №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до статті 200 ПК України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

У зв'язку з прийняттям вказаних змін до ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 визнано таким, що втратив чинність Порядок № 39.

Згідно зі змінами до вказаного порядку, не передбачено надання контролюючим органом висновку про бюджетне відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Пп. 200.7.2 п. 200.7 ст. 200 ПК України передбачено, що заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 200.12 ст. 200 ПК України, узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів (п. 200.13 ст. 200 ПК України).

Вказані норми ст. 200 ПК України узгоджуються з п.п. 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26.

Зазначені законодавчі норми носять імперативний характер та жодних виключень не передбачають.

Відповідно до п. 56 підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, до 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету. Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють порядок бюджетного відшкодування податку на додану вартість, суд дійшов висновку, що після відображення контролюючим органом узгодженої суми в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування обов'язок щодо перерахунку такої з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку покладено саме на орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду в справі №807/750/17 від 29 листопада 2017 року встановлено факт внесення контролюючим органом заяв ФОП ОСОБА_4 про повернення сум бюджетних відшкодувань податку на додану вартість за квітень та листопад 2014 року до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року.

Тому суд відхиляє твердження відповідачів, що жодних правових зв'язків між позивачем та органами Державної казначейської служби не виникло, а обов'язок щодо відшкодування сум податку на додану вартість законодавством покладено виключно на відповідний орган Державної фіскальної служби.

Незважаючи на встановлений обов'язок відшкодувати суму узгодженого бюджетного відшкодування, така на день звернення з даною позовною заявою до суду, як і станом на день винесення рішення ФОП ОСОБА_4 перерахована за його заявами не була. Дана обставина сторонами не заперечується.

Суд вважає, що право на отримання з бюджету узгодженого бюджетного відшкодування є матеріальним правом позивача, захист якого гарантовано частиною першою статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, зазначеною статтею передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1 (Broniowski v. Poland, № 31443/96, пар. 98).

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-ІV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Окрім того, захист права власності гарантований Конституцією України, відповідно до ст. 41 якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Тому суд вважає, що порушене право позивача на отримання передбаченого нормами податкового законодавства бюджетного відшкодування підлягає захисту. Разом з тим, розглядаючи заявлені позовні вимоги крізь призму встановлених судом обставин справи та необхідності обрання ефективного способу захисту, суд враховує те, що такий повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

На момент виникнення спірних правовідносин обов'язковість надання уповноваженим контролюючим органом висновку до органу казначейства щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, було передбачено ст. 200 ПК України та Порядком.

Невиконання цього обов'язку спричинило порушення права платника податків на отримання з бюджету суми відшкодування податку на додану вартість, а такі способи судового захисту як визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання до органу казначейства висновку із зазначенням відповідної суми бюджетного відшкодування та зобов'язання податкового органу вчинити передбачені законодавством дії, спрямовані на підготовку і надання відповідного висновку органам казначейства, були сформульовані Верховним Судом України виходячи, зокрема, з чинного на той час законодавства.

Однак, враховуючи законодавчі зміни, що були внесені до порядку здійснення бюджетного відшкодування, з моменту виникнення у позивача права на отримання такого та до моменту звернення з даним адміністративним позовом до суду, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом стягнення з Державного бюджету України узгодженої суми бюджетного відшкодування є належним та найбільш ефективним, що забезпечить поновлення порушеного права позивача.

До такого ж висновку дійшла Велика палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2019 р. в адміністративній справі №826/7380/15. Так, зокрема, в такій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладеного в постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №21-881а15, від 17 листопада 2015 року у справі №21-4371а15, від 02 грудня 2015 року у справі №21-2650а15, від 20 квітня 2016 року у справі №21-452а16, від 07 березня 2017 року у справі №820/19449/14, про те, що відшкодування ПДВ здійснюється органом Державної казначейської служби України з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України та Порядком № 39, оскільки на момент розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду вказаний спосіб захисту не є ефективним та не призводить до поновлення порушеного права платника податків. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ч. 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, суд вважає, що відповідачами не було доведено правомірність бездіяльності щодо неперерахуванку суми бюджетного відшкодування ФОП ОСОБА_4, а тому заявлена позовна вимога стосовно стягнення зазначеної суми з Державного бюджету підлягає задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування суми податку на додану вартість за квітень 2014 року в розмірі 168414,56 грн. за період з 26.10.2015 р. по 14.05.2018 р., а також за листопад 2014 року в розмірі 228741,42 грн. за період з 08.10.2015 р. по 14.05.2018 р., суд зазначає наступне.

Згідно п. 200.23. ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, після закінчення установлених чинним законодавством строків на перерахунок бюджетного відшкодування у результаті невчинення суб'єктом владних повноважень передбачених податковим законодавством дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість.

Наведені норми встановлюють обов'язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена у строк, визначений в ст. 200 ПК України, незалежно від того, чи така бюджетна заборгованість була виплачена, чи ні. Тому неперерахування заборгованості бюджету з податку на додану вартість у визначений строк є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування. Таке застосування норми п. 200.23 ст. 200 ПК України відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 20 червня 2018 року у справі №822/2340/17 від 16 жовтня 2018 року у справі №808/939/15.

Разом з тим, суд зауважує, що для правильного визначення суми пені, що підлягає стягненню, необхідним є встановлення дати, коли така заборгованість виникла.

Так, з долученого до позовної заяви розрахунку вбачається, що позивач датою виникнення заборгованості за квітень 2014 року вважає 26 жовтня 2015 року (день набрання законної сили постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.01.2015 №807/3720/14), а за листопад 2014 року - 08 жовтня 2015 року (день набрання законної сили постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.06.2015 №807/573/14) та саме з цих дат починає нарахування пені.

Однак суд не може погодитися з таким розрахунком з огляду на положення ст. 200 ПК України (в редакції, чинній на момент набуття сумами бюджетного відшкодування статусу узгоджених), відповідно до вимог яких нарахування пені починається з наступного дня після спливу п'ятиденного строку (5 операційних днів), який наданий органу казначейства для перерахування коштів, після отримання висновку відповідного контролюючого органу. В той же час, контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Представник 3-ї особи в судовому засіданні пояснила, що в ГУ ДФС України у Закарпатській області відсутні відомості щодо дати отримання контролюючим органом відповідних рішень Львівського апеляційного адміністративного суду, а тому в своїх розрахунках суд виходить з дати оприлюднення таких в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року щодо бюджетного відшкодування за квітень 2014 року оприлюднена 04 листопада 2015 року, тому починаючи з наступного дня в контролюючого органу виник обов'язок протягом 5 робочих днів подати органу Державної казначейської служби висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (до 11 листопада 2015 року включно). Після цього в органу Державної казначейської служби виникає обов'язок протягом 5 операційних днів перерахувати кошти на поточний банківський рахунок платника податку (до 18 листопада 2015 року включно).

Таким чином, суд вважає, що кінцевим строком перерахування суми бюджетного відшкодування за квітень 2014 року є 18 листопада 2015 року, а невиплачена у вказаний строк сума набула статусу заборгованості бюджету з 19 листопада 2015 року.

Ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 року щодо бюджетного відшкодування за листопад 2014 року оприлюднена 22 жовтня 2015 року, тому починаючи з наступного дня в контролюючого органу виник обов'язок протягом 5 робочих днів подати органу Державної казначейської служби висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (до 29 жовтня 2015 року включно). Після цього в органу Державної казначейської служби виникає обов'язок протягом 5 операційних днів перерахувати кошти на поточний банківський рахунок платника податку (до 05 листопада 2015 року включно).

Таким чином, суд вважає, що кінцевим строком перерахування суми бюджетного відшкодування за листопад 2014 року є 05 листопада 2015 року, а невиплачена у вказаний строк сума набула статусу заборгованості бюджету з 06 листопада 2015 року.

Станом на день виникнення заборгованості бюджету була встановлена облікова ставка НБУ у розмірі 22% річних.

Отже, враховуючи вищенаведене, розмір пені, що підлягає стягненню у зв'язку з порушенням строків перерахування бюджетного відшкодування ФОП ОСОБА_4:

- за квітень 2014 року складає: 250103,00 грн. * (22% облікової ставки НБУ*120%)/100/365 днів) *907 день = 164073,05 грн.;

- за листопад 2014 року складає: 333248,00 грн. *(22% облікової ставки НБУ*120%)/100/365 днів *920 день = 221751,44 грн.

З врахуванням вищенаведеного розрахунку в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Мукачівського управління державної казначейської служби України Закарпатської області (місцезнаходження: пл. Миру, буд. 42, м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область, 89600, код ЄДРПОУ - 37958089), Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Панаса Мирного, буд. 2а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 37975895), Державної казначейської служби України (місцезнаходження: вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ - 37567646), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 39393632) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за квітень 2014 року в розмірі 250103,00 грн. (Двісті п'ятдесят тисяч сто три гривні 00 коп.) та пеню в розмірі 164073,05 (Сто шістдесят чотири тисячі сімдесят три гривні 05 коп.) грн., нараховану на суму такої заборгованості за період з 19.11.2015 р. по 14.05.2018 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року в розмірі 333248,00 грн. (Триста тридцять три тисячі двісті сорок вісім 00 коп.) та пеню в розмірі 221751,44 (Двісті двадцять одна тисяча сімсот п'ятдесят одна гривня 44 коп.) грн., нараховану на суму такої заборгованості за період з 06.11.2015 р. по 14.05.2018 р.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 8708 грн. 18 коп. (Вісім тисяч сімсот вісім грн. 18 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено 08 квітня 2019 року.

СуддяР.О. Ващилін