Рішення № 81015511, 01.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року Справа № 160/1829/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м.Дніпрі ради (49051, м.Дніпро, просп. Петра Калнишевського, буд 55) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25.02.2019 ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м.Дніпрі ради, в якому просить:

- поновити строки для звернення до суду із вимогами про призначення та виплату щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг, як такі, що пропущені з поважних причин;

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м.Дніпрі ради у нарахуванні в неповному обсязі та подальшому припиненні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг, за період з 05 січня 2015 року по 21 квітня 2015 року включно та у відмові у наданні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг, з 12 квітня 2016 року ОСОБА_1;

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м.Дніпрі ради здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг, за період з 05 січня 2015 року по 21 квітня 2015 року включно та з 12 квітня 2016 року по даний час та в подальшому на підставі вимог Постанови КМУ "Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України районі проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг" від 01 жовтня 2014 року за № 505;

- відповідно до вимог ст. 139 КАС України стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень з Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м.Дніпрі ради судовий збір на користь ОСОБА_1 в розмірі 704,80 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона з 2014 року є внутрішньо переміщеною особою та отримувала державну допомогу у вигляді щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасової окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття виплат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за новим місцем проживання. Згодом, відповідач листом від 12.03.2018 року №П-175 повідомив її, що державну допомогу було припинено відповідно до п.7 порядку № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» з 05.03.2015 року у зв'язку з тим, що позивач не працевлаштувалась у вказаний період, а тому згідно п.3 вказаного Порядку, особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена на підставі п.7 Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається. Позивач не згодна з таким рішенням відповідача, тому вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 28.02.2019 року було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні за статтею 263 КАС України. Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

25.03.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що під час звернення позивачки при заповненні заяви від 05.11.2014 року №639 для призначення допомоги ВПО відповідач зазначила у графі «місце роботи та час, з якого особа працює» вказала «Апеляційний суд Луганської області з 25.07.2011 року». Проте Апеляційний суд Луганської області на момент звернення позивачки (05.11.2014) до Управління знаходився у м. Луганськ, Луганська область, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження затвердженим розпорядженням КМУ від 7 листопада 2014 р. № 1085-р. На підставі вищезазначеної заяви у відповідності до Порядку № 505, Управлінням була призначена допомога ВПО позивачу як непрацюючій особі з 05.11.2014 по 04.01.2015 у розмірі 442,00 грн. щомісячно, та з 05.01.2015 по 04.03.2015 у розмірі 221,00 грн. щомісячно. У зв'язку з тим, що позивач не працевлаштувалась у вказаний період, виплату допомоги було припинено з 05.03.2015 згідно п.7 Порядку № 505. Зокрема, позивачем до Управління не надавались взагалі документи, на які вона посилається у позові, а саме: довідка про заробітну плату, копія трудової книжки, копія наказу голови суду № 74 від 18.11.2014.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради (далі - Управління) за призначенням адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - допомога ВПО).

Згідно наданих позивачем документів відповідно до «Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 (далі-Порядок № 505) Управлінням була призначена допомога ВПО позивачу як не працевлаштованій особі з 05.11.2014 по 04.01.2015 у розмірі 442,00 грн. щомісячно, та з 05.01.2015 по 04.03.2015 у розмірі 221,00 грн. щомісячно.

Так як позивач не працевлаштувалася у вказаний період, 05.03.2015 року допомога ВПО була припинена відповідачем та під час подальших звернень допомога ВПО не призначалась у відповідності з п.3,7 порядку № 505.

З 07.04.2016 року позивач офіційно працевлаштована в Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» - філія - Дніпропетровське обласне управління, де працює і на даний час.

Після працевлаштування 12.04.2016 року позивач звернулася із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, надавши в якості підтвердження факту працевлаштування завірену копію трудової книжки із відповідним записом.

Проте, вказані документи були повернуті та роз'яснено, що у відповідності з п. 3 Порядку особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається.

11.10.2016 року позивач звернулася до УПСЗН в Індустріальному районі м. Дніпра із заявою, з аналогічними вимогами, на яку позивачем було отримано відмову у задоволенні заяви.

06.03.2018 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення адресної допомоги. Відповіддю від 12.03.2018 позивачці було відмовлено.

Позивачка пов'язує порушення своїх прав щодо не призначення їй щомісячної адресної допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішнього переміщення осіб", внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішнього переміщення осіб" факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; підставами для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01 жовтня 2014 року, визначено механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності відмови відповідачем в призначенні щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання позивачу, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на підстав п. 3 Порядку № 505.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Конституції України, Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII (далі - Закон №1706-VII), Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 (далі - Порядок №505).

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону №1706-VII переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до пункту 2 Порядку №505, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Згідно з п. 3 зазначеного Порядку грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах:

-для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 гривні на одну особу (члена сім'ї);

-для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність;

-для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).

Загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 2 400 гривень.

Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Відповідно до пункту 7 Порядку №505, якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку, які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов'язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

Таким чином, аналіз вищезазначених норм свідчить, що грошова допомога у разі її припинення відповідно до пункту 7 цього Порядку № 505 не призначається лише на наступний строк, тобто чергові шість місяців. Положення зазначеного Порядку не містять норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла права особу працездатного віку, яка працевлаштувалась та як і раніше має статус внутрішньо переміщеної особи на отримання грошової допомоги. Чинним законодавством не встановлено чіткої заборони на признання такої допомоги особі в подальшому.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 28.11.2018 року у зразковій справі №127/5904/18.

За змістом ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

07.04.2016 року позивач офіційно працевлаштувалась в Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України та після працевлаштування звернулась до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги.

Таким чином, позивач звернулась із заявою не про поновлення, а про призначення державної адресної допомоги.

В даному випадку, наявність правових підстав для призначення та виплати позивачу щомісячної адресної грошової допомоги для покриття виплат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 12.04.2016 року, є підтвердженою та належним чином доведеною.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на п. 12 Порядку №505, відповідно до якого, зокрема, виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім'ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги, оскільки в ньому не йдеться про поновлення виплати грошової допомоги, а саме про призначення її. Відтак і норма п. 12 Порядку №505 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Так, позивачем були надані суду достатні докази, на обґрунтування позовних вимог.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив у призначенні адресної допомоги позивачу як внутрішньо переміщеній особі з 12.04.2016, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 768,40 грн. підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) з Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м.Дніпрі ради за рахунок його бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250,255, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м.Дніпрі ради (49051, м.Дніпро, просп. Петра Калнишевського, буд 55) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м.Дніпрі ради у нарахуванні в неповному обсязі та подальшому припиненні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг, за період з 05 січня 2015 року по 21 квітня 2015 року включно та у відмові у наданні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг, з 12 квітня 2016 року ОСОБА_1.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпрі ради здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг, за період з 05 січня 2015 року по 21 квітня 2015 року включно та з 12 квітня 2016 року по даний час та в подальшому на підставі вимог Постанови КМУ "Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України районі проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг" від 01 жовтня 2014 року за № 505.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м.Дніпрі ради (код ЄДРПОУ 03192514).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко