Рішення № 81015416, 27.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2019 р. Справа№200/1303/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., при секретарі судового засідання Сєрих М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Держпраці у Донецькій області

про: визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області від 20.12.2018 року № ДЦ 2064/542/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу в сумі 446760 грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - на підставі ордеру,

від відповідача: Мізерна О.В. - за довірен.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області від 20.12.2018 року № ДЦ 2064/542/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу в сумі 446760 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 29.11.2018 року відповідачем здійснено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення підприємницької діяльності з питань дотримання законодавства про працю щодо оформлення трудових відносин, за результатами якого складено акт № ДЦ 2064/542/АВ від 30.11.2018 року. Позивач вказує на те, що під час інспекційного відвідування встановлено, що працівники ОСОБА_4 (офіціант), ОСОБА_5 (бармен), ОСОБА_6 (кондитер) та ОСОБА_7 (повар) були допущені до роботи без оформлення трудового договору, що є порушенням трудового законодавства. Позивач зазначає, що в акті відображено, що в порушення вимог Порядку повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органом про прийняття працівника на роботу, затвердженого постановою КМУ від 17.06.2015 року № 413, не було подано до органу ДФС відповідного повідомлення про прийняття вказаних осіб на роботу. Позивач зазначає, що на підставі зазначеного акту заступником начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області 20 грудня 2018 року відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України прийнята постанова № ДЦ 2064/542/АВ/П/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в сумі 446760 грн. Позивач вважає постанову про накладення штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки прийнята з порушенням вимог чинного законодавства про працю.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що посадовими особами Головного управління Держпраці у Донецькій області у відповідності до вимог пп. 3 п. 5 Порядку № 295. А саме за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту, на підставі наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області від 26.11.2018 року № 1512 з 29 листопада 2018 року протягом двох робочих днів проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин. За наслідками проведеного заходу контролю складено акт інспекційного відвідування від 30.11.2018 року № ДЦ 2064/542/АВ яким встановлено, що у трудових відносинах з позивачем перебувають ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які були допущені до роботи без укладання трудового договору. Відповідач вказує на те, що під час перевірки ним були отримані пояснення від ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відповідно до яких було зазначено, що вони проходять стажування у ФОП ОСОБА_1 Відповідач зазначає, що умови та порядок проходження стажування передбачено Постановою КМУ від 16.01.2013 року № 20. Порядок укладання договору про стажування та типову форму договору затверджує Кабінет Міністрів України. Відповідач посилається на те, що під час інспекційного відвідування позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин щодо укладання договорів про проходження стажування працівниками ОСОБА_4. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Крім того, відповідач зазначає, що чинним законодавством передбачається можливість страхування особи у разі професійної підготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних. Відповідно до п. 1.5 Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затвердженого наказом Мінсоцполітики України, МОН України від 31.05.2013 року № 318/655, стажування - це підвищення кваліфікації безробітного з метою набуття практичних умінь і навичок для виконання професійних обов'язків за професією або на посаді, на яку претендує безробітний у роботодавця. Крім того, відповідач вказує на те, що розділами V та VІ Порядку № 20 передбачено, що громадяни, які мають офіційний статус безробітного, можуть проходити стажування - професійне навчання працівників на виробництві, чи іншому підприємстві, організації незалежно від форми власності. Стажування безробітних здійснюється на замовлення роботодавців за індивідуальною програмою, що затверджується роботодавцем і погоджується центром зайнятості. Строк підвищення кваліфікації безробітних шляхом стажування на курсах цільового призначення установлюється з урахуванням мети та складності навчання від 20 до 500 годин. Відповідач звертає увагу, що у всіх інших випадках роботодавець зобов'язаний оформити працівника на роботу відповідно до вимог статті 24 КЗпП України. З огляду на викладене відповідач вважає, що вищезазначені працівників були допущені до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказу власника, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, в порядку встановленому КМУ. Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що трудовий договір це угода про здійснення та забезпечення трудової функції, яка характеризується, тим, що працівник не сам організовує роботу і виконує її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковується відповідним посадовим особам. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально - визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання певного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власна праця працівників у процесі виробництва. Відповідач зазначає, що цивільно - правовий договір - це угода між громадянином і організацією на виконання першим визначеного обсягу робіт, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство. За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформлення актами здавання - приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Відповідач роз'яснює, що основною ознакою, яка відрізняє цивільні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності, а цивільно - правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами. Стосовно наявності в матеріалах справи цивільно - правових договорів відповідач вказує на те, що жоден з працівників під час здійснення інспекційного відвідування, 29.11.2018 року, не повідомив про наявність цивільно - правових договорів з позивачем, які були підписані власноручно ще 28.11.2018 року. Про розмір винагороди за виконану роботу та про визначену дату здійснення оплати за виконану роботу, які були передбачені договорами. В зв'язку з чим, відповідач вважає, що твердження позивача щодо наявності договорів під час інспектування та безпідставного неприйняття посадовими особами відповідача зазначених договорів є безпідставними та необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи, а посилання позивача на помилковість надання ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 пояснень про стажування з причини сильного хвилювання є хибними, оскільки мають на меті приховування трудових відносин, які фактично мали місце під час інспекційного відвідування, та уникнення відповідальності роботодавця за порушення законодавства у сфері трудових правовідносин. Відповідач зазначає, що позивачем здійснено фактичний допуск ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до роботи без укладання трудового договору, оскільки працівники виконували роботи на умовах, що регулюються Кодексом законів про працю України. Крім того, відповідач зазначає, що факт перебування ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у фактичних трудових відносинах з позивачем також підтверджується відеоматеріалом інспекційного відвідування, та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 надані усні пояснення, що вони знаходяться на стажуванні ОСОБА_7 був допущений до приготування їжі. Стосовно проведення зйомки під час здійснення інспекційного відвідування відповідач вказує на те, що діяв у спосіб та у межах чинного законодавства. Відповідач посилається на те, що посилання позивача на відсутність законних підстав для винесення постанови про накладення штрафу є безпідставними, оскільки приписами пунктів 27, 29 Порядку № 295 прямо передбачено право контролюючого органу за результатами інспекційного відвідування винести припис та/або вжити заходів притягнення до відповідальності об'єкт відвідування, а порядок № 509 регламентує процедуру розгляду справи про накладення штрафу, права обов'язки суб'єктів процедури. Також, відповідач вважає, що посадові особи управління діяли лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчинили дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримувались встановленої законом процедури та обрали лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав викладені обставини та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 26 лютого 2019 року.

26 лютого 2016 року суд відклав розгляд справи на 14 березня 2019 року, у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі.

12 березня 2019 року до суду надійшла заява ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року заяву ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, зупинено дію постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області про накладення штрафу № ДЦ 2064/542/АВ/П/ТД-ФС від 20.12.2018 року до розгляду справи та набрання чинності судовим рішенням, зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області № ДЦ 2064/542/АВ/П/ТД-ФС від 20.12.2018 року про накладення штрафу у сумі 446760 грн., за виконавчим провадженням № 58244967, що перебуває на примусовому виконанні у Слов'янському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області до розгляду справи та набрання чинності судовим рішенням.

У судовому засіданні 14 березня 2019 року в якості свідків були допитані ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця 21.04.2015 року за № 22770000000028368, включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за № НОМЕР_1 (а.с. 6).

03.10.2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області на адресу Головного управління Держпраці у Донецькій області направлено лист № 13263/04-3, відповідно до якого ГУПФУ в Донецькій області на виконання постанови КМУ від 05.09.2018 року № 649-р «Про заходи, спрямовані на деталізацію відносин у сфері зайнятості населення» надав інформацію по суб'єктам господарювання, зокрема ФОП ОСОБА_1, які мають ознаки використання праці неоформлених працівників та порушень законодавства про працю, для здійснення інспекційного відвідування (а.с. 56-57).

Відповідно до пп. 3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» за рішенням керівника органу про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин прийнятим за результатами аналізу інформації. Отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких необмежений законодавством, та джерел, зазначених у пунктах 1, 2, 4-7 цього пункту, Головним управлінням Держпраці у Донецькій області прийнято наказ № 1512 від 26.11.2018 року «Про проведення інспекційного відвідування Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1», яким відділу контролю східного напряму управління з питань праці наказано провести інспекційне відвідування суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (фактична адреса: АДРЕСА_2, кафе«ІНФОРМАЦІЯ_1») з 29.11.2018 року тривалістю 2 робочі днів з питань дотримання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин (а.с. 58-59).

26.11.2018 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області сформовано направлення на проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання ОСОБА_1 за місцем знаходження об'єкта відвідування: АДРЕСА_1 (фактична адреса: АДРЕСА_2, кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1»). Інспекційне відвідування, дата початку 29 листопада 2018 року тривалістю два робочих днів (а.с. 62-63).

З матеріалів справи вбачається, що 29.11.2018 року уповноваженою особою позивача ОСОБА_11 отримано повідомлення від 26.11.2018 року № 04.4-13-6/11373-18 «Про проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання», про що свідчить відмітка на зазначеному повідомленні (а.с. 67).

30.11.2018 року посадовими особами Головного управління Держпраці у Донецькій області за результатами проведеного інспекційного відвідування Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) місцезнаходження об'єктів відвідування: кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» розташоване за адресою: АДРЕСА_2, складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ДЦ 2064/542/АВ (а.с. 10-14).

За результатами перевірки встановлено порушення:

- ч. 1 ст. 21 КЗпП України, ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, а саме працівники ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, були допущені ФОП ОСОБА_1 до роботи без укладання трудового договору;

- постанови КМУ № 413, а саме ФОП ОСОБА_1 не було надано повідомлення про прийняття працівників ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на роботу до територіального органу ДФС України.

Позивач не погодившись з висновками викладенимив акті інспекційного відвідування подав до Головного управління Держпраці у Донецькій області заперечення на акт інспекційного відвідування № ДЦ 2064/542/АВ від 30.11.2018 року. Крім того, до заперечення на акт позивачем були надані копії цивільно - правових договорів з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, та акти виконаних робіт (а.с. 15-16).

Листом від 12.12.2018 року № 04.4-13-6/35 Головне управління Держпраці у Донецькій області повідомило позивача про те, що заперечення до акту інспекційного відвідування від 30.11.2018 року № ДЦ 2064/542/АВ є безпідставними та не спростовують факти виявлені при проведенні інспекційного відвідування (а.с. 17).

13.12.2018 року відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень № ДЦ 2064/542/АВ/П (а.с. 18-19).

17.12.2018 року представником ФОП ОСОБА_1 на адресу відповідача направлено лист відповідно до якого було зазначено, що даний припис не підлягає виконанню, оскільки відповідно до п. 21 Порядку № 295 від 26.04.2017 року, на зазначений акт інспекційного відвідування були подані заперечення(зауваження), в яких відображено і підтверджено відповідними документами, що між ФОП ОСОБА_1 та г-ми ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були укладені цивільно - правові договори про надання послуг, що узгоджується з приписами діючого законодавства України. А відтак ФОП ОСОБА_1 не було порушено вимог Закону і вона не повинна подавати повідомлення до органу ДФС (а.с. 20).

07.12.2018 року Головним управління Держпраці у Донецькій області на адресу позивача направлено повідомлення № 04.4-13-6/11822-18 про розгляд справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1, яким останню повідомлено, що розгляд справи про накладення штрафу відбудеться за адресою Головного управління Держпраці у Донецькій області: 84301, м. Краматорськ, вул. Паркова, 43а «20» грудня 2018 року о 9 год. 30 хв. (а.с. 66).

20.12.2018 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області розглянувши акт інспекційного відвідування від 30.11.2018 року № ДЦ 2064/542/АВ щодо порушень ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю, керуючись ст 259 КЗпП України, ст. 57 Закону України «Про зайнятість населення», ч. 3 с. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування», п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 року № 509, та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України вирішено накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 446760 грн., про що складено постанову про накладення штрафу № ДЦ 2064/542/АВ/П/ТД-ФС (а.с. 22).

Зазначена постанова направлена на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням 20.12.2018 року про, що зроблено відмітка у постанові.

Не погодившись з постановою про накладення штрафу від 30.11.2018 року № ДЦ 2064/542/АВ, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V (далі по тексту - Закон № 877), Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017 року, Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року, Кодексом законів про працю України (далі по тексту - КЗпП).

Суд зазначає, що приписами статті 259 Кодексу законів про працю України визначено що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, є Державна служба України з питань праці (Держпраці).

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 р. № 929-р, функції і повноваження Державної інспекції України з питань праці передані правонаступникам Державній службі України з питань праці та її територіальним органам.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України.

Державна служба України з питань праці України входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно п. 7 даного Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 11.02.2015 року № 100утворено Головне управління Держпраці у Донецькій області, реорганізувавши шляхом злиття Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області та Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області.

Відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України «Питання державної служби праці» від 30.09.2015 року № 1021-р функції і повноваження Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки, що припиняється, покладені на Державну службу з питань праці.

Наказом Держпраці України від 07.05.2015 року № 16 затверджене Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області, згідно пункту 1 якого, Головне управління Держпраці у Донецькій області є територіальним органом, який діє у складі Державної служби України з питань праці у та їй підпорядковується.

Згідност. 38 Закону України «Про охорону праці»державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Відповідно до пп. 15 п. 4 Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області, Головне управління Держпраці у Донецькій області відповідно до покладених на нього завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства з охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань: забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення; виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів; організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами та перевірки їх знань.

Таким чином, відповідач у справіорган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції щодо реалізації державної політики у сфері охорони праці.

Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V (далі по тексту - Закон № 877) визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом (стаття 1 зазначеного Закону).

Згідно частини 1 статті 4 цього Закону державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Статтею 38 Закону України «Про охорону праці» від14.10.1992 року №2694-XII передбачено, що державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно - правових актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2694 охорона праці - це система правових, соціально - економічних, організаційно - технічних, санітарно - гігієнічних і лікувально - профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 6 цього Закону умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно - побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

При цьому, нормативно - правові акти з охорони праці - це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання (ст. 27 Закону № 2694).

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку № 295 здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

Держпраці та її територіальних органів;

виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Згідно пп. 6 п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться: за інформацією: Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.

Під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю (п. 6 Порядку № 295).

Пунктом 8 Порядку № 295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Пунктом 9 Порядку № 295 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва- двох робочих днів (п. 10 Порядку № 295).

Під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право: 1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; 2) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню; якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку; 3) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження про усунення порушень до акта або припису; 4) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу перевірок об'єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником; 5) перед підписанням акта бути поінформованим про свої права та обов'язки; 6) вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства; 7) вимагати нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною інформацією об'єкта відвідування; 8) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії інспектора праці; 9) отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань, невиїзних інспектувань.

Відповідно до п. 19, 20, 21 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Крім того, пунктом 27 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області від 26.11.2018 року № 1512 «Про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1» та направлення на проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання від 26.11.2018 року № 981/04.4/15-14-12 посадовими особами Головного управління Держпраці у Донецькій області у період з 29.11.2018 року по 30.11.2018 року проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за місце знаходженнями об'єктів: кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_2, за результатами якого складено акт № ДЦ 2064/542/АВ від 30.11.2018 року.

Судом встановлено, що за результатами інспекційного відвідування встановлено порушення: ч. 1 ст. 21 КЗпП України та ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, а саме допуск працівників ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 до роботи без укладання трудового договору.

Щодо порушень встановлених під час інспекційного відвідування, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Кодексу законів про працю України визначено, що Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України визначено, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частинами 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 Кодексу законів про працю).

Одночасно, в окремих випадках робота може виконуватися не за трудовим договором, а на іншій юридичній підставі. Зокрема, можливе виконання роботи за договорами цивільно-правового характеру.

З матеріалів справи встановлено, що ФОП ОСОБА_1 отримано запит № 21/11 від 21.11.2018 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_16 просила організувати фуршет для конференції - презентації на 29.11.2018 року на 40 осіб в закладі «ІНФОРМАЦІЯ_1» (а.с. 23).

Позивач зазначала, що для забезпечення вищезазначеного заходу кількість найманих працівників, які працювали у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» було не достатньо, у зв'язку з чим 28.11.2018 року ФОП ОСОБА_1 були укладені цивільно - правові договори про надання послуг з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Так, позивачем до матеріалів справи долучений цивільно - правовий договір на виконання робіт від 28.11.2018 року укладений між ФОП ОСОБА_1 (далі - замовник) та ОСОБА_4 (далі - виконавець), відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати певну роботу: сервіровку столу та обслуговування відвідувачів кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 під час проведення конференції - презентації. Тобто своєчасно прийняти/подати замовлення, стежити за чистотою у залі у період з 15.00 до 22.00 29.11.2018 року, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити дану роботу. За виконану роботу замовник сплачує виконавцеві її ціну (винагороду) в розмірі 250 грн. Виконання роботи виконавцем оформлюється Актом приймання виконаної роботи, які підписується обома сторонами та є невід'ємною частиною цього договору. Оплата роботи здійснюється 30.11.2018 року на підставі підписаного сторонами акту приймання виконаної роботи (а.с. 26).

30.11.2018 року між замовником та виконавцем складений акт приймання - передачі виконаної роботи до договору про виконання роботи від 28.11.2018 року, відповідно до якого зазначено про виконання виконавцем роботи, відповідно до пп.1 договору від 28.11.2018 року, про сплату замовником винагороди в розмірі 250 грн. виконавцю, та про відсутність претензій до виконавця щодо якості виконаної роботи (а.с. 28).

28.11.2018 року між ФОП ОСОБА_1 (далі - замовник) та ОСОБА_5 (далі - виконавець) укладено цивільно - правовий договір про виконання роботи, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати певну роботу: виготовлення, сервіровка та подання напоїв відвідувачам кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. під час проведення презентації у строк з 15.00. год. до 22.00 год. 29.11.2018 року, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити дану роботу. За виконану роботу замовник сплачує Виконавцеві її ціну (винагороду) в розмірі 300 грн. Виконання роботи виконавцем оформлюється актом приймання виконаної роботи, які підписується обома сторонами та є невід'ємною частиною цього договору. Оплата роботи здійснюється 30.11.2018 року на підставі підписаного сторонами акту приймання виконаної роботи (а.с. 29).

30.11.2018 року між Замовником та виконавцем складений акт приймання - передачі виконаної роботи до договору про виконання роботи від 28.11.2018 року, відповідно до якого зазначено про виконання виконавцем роботи, відповідно до пп.1 договору від 28.11.2018 року, про сплату замовником винагороди в розмірі 300 грн. виконавцю, та про відсутність претензій до виконавця щодо якості виконаної роботи (а.с. 30).

Також, 28.11.2018 року між ФОП ОСОБА_1 (далі - замовник) та Сапотницькою Анастасією Володимирівною (далі - виконавець) укладено цивільно - правовий договір про виконання роботи, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати певну роботу: випекти хлібні вироби, а саме: хлібна корзина (200 гр.) - 12 шт., брускета (100 гр.) - 1 порц., брускета с кунжутом (60 гр.) - 40 порц., гренки для паштету (100 гр.) - 15 порц. для учасників конференції - презентації в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. під час проведення презентації у строк з 15.00. год. до 22.00 год. 29.11.2018 року, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити дану роботу. За виконану роботу замовник сплачує виконавцеві її ціну (винагороду) в розмірі 400 грн. Виконання роботи виконавцем оформлюється актом приймання виконаної роботи, які підписується обома сторонами та є невід'ємною частиною цього договору. Оплата роботи здійснюється 30.11.2018 року на підставі підписаного сторонами акту приймання виконаної роботи (а.с. 33).

30.11.2018 року між замовником та виконавцем складений акт приймання - передачі виконаної роботи до договору про виконання роботи від 28.11.2018 року, відповідно до якого зазначено про виконання виконавцем роботи, відповідно до пп.1 договору від 28.11.2018 року, про сплату замовником винагороди в розмірі 400 грн. виконавцю, та про відсутність претензій до виконавця щодо якості виконаної роботи (а.с. 34).

З матеріалів справи встановлено, що 28.11.2018 року між ФОП ОСОБА_1 (далі - замовник) та ОСОБА_7 (далі - виконавець) укладено цивільно - правовий договір про виконання роботи, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати певну роботу: зробити салат «Тосканський» (220 гр.) - 12 порцій, салат з квасолі з апельсиновою заправкою (250 гр.) - 1 порц., салат «Капрезе» (260 гр. - 12 порц., тістечко «Міні опера» (70 гр.) - 40 шт., капкейки в асортименті (80 гр.) - 40 шт. для фуршету під час проведення конференції - презентації в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. у період з 12.00 год. до 20.00 год. 29.11.2018 року, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити дану роботу. За виконану роботу Замовник сплачує виконавцеві її ціну (винагороду) в розмірі 500 грн. Виконання роботи виконавцем оформлюється актом приймання виконаної роботи, які підписується обома сторонами та є невід'ємною частиною цього договору. Оплата роботи здійснюється 30.11.2018 року на підставі підписаного сторонами акту приймання виконаної роботи (а.с. 38).

30.11.2018 року між замовником та виконавцем складений акт приймання - передачі виконаної роботи до договору про виконання роботи від 28.11.2018 року, відповідно до якого зазначено про виконання виконавцем роботи, відповідно до пп.1 договору від 28.11.2018 року, про сплату замовником винагороди в розмірі 500 грн. виконавцю, та про відсутність претензій до виконавця щодо якості виконаної роботи (а.с. 39).

Як вбачається з копій цивільно-правових договорів від 28.11.2018 року, укладених позивачем з вищезазначеними працівниками предметом даних договорів є виконання доручень замовника, пов'язаних з організацією та забезпеченням роботи кафе замовника. При цьому, договорами визначено, що за виконану роботу замовник сплачує виконавцям винагороду в узгодженому розмірі. Оплата здійснюється 30.11.2018 року на підставі підписаного акту приймання виконаних робіт. Відповідно до пункту 9.1 договори вважаються укладеними, з моменту їх підписання сторонами. Строк договорів починає свій перебіг у момент, визначені цими договорами та закінчується 29.11.2018 року.

Суд зазначає, що загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст.ст. 902, 903 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, як вбачається зі змісту цивільно-правових договорів, вони не мають ознак трудового характеру.

Суд зазначає, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності, підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Суд звертає увагу, що при оформленні трудового договору фізична особа повинна систематично виконувати певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а лише обумовлюється у вигляді зобов'язання виконувати роботи (надавати послуги).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17.

За таких обставин, суд зазначає про необгрунтованість висновків відповідача щодо використання позивачем праці найманих робітників без оформлення трудових відносин, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини щодо виконання ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 робіт на підставі цивільно-правових договорів.

Щодо посилань відповідача на ненадання позивачем під час інспектування цивільно-правових договорів, укладених з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд зазначає, що з наданих представником позивача пояснень вбачається, що посадовими особами Головного управління Держпраці у Донецькій області вимагалось надання трудових договорів, а про цивільно - правові договори посадові особи відповідача не зазначали. Крім того, представник позивача зазначала що на момент здійснення перевірки зазначені документи перебували за адресою реєстрації позивача.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що правовідносини між позивачем та працівниками згідно з цивільно-правових договорів не були відносинами трудового характеру, а дії позивача щодо укладення даних договорів не могли бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч.ч.1 і 3 ст.24 КЗпП України.

Одночасно, суд звертає увагу, що пунктом 11 Порядку №295 визначені права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому, згідно з цього переліку, інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

З огляду на вищевикладені встановлені та з'ясовані судом обставини, суд вважає, що цивільно - правові договори на виконання послуг, укладені між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не можна розцінювати як трудові договори в розумінні КЗпП України, та як підставу для нарахування штрафу.

Стосовно посилання відповідача на те, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були надані письмові пояснення під час інспекційного відвідування, що вони проходять стажування у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», суд зазначає наступне.

Судом в якості свідка був допитаний ОСОБА_11, який вказував на те, що після отримання від ФОП ОСОБА_16 запиту щодо організації фуршету для конференції - презентацію на 40 чоловіків було прийнято рішення про необхідність найму додаткових працівників для організації фуршету, оскільки працівників, які працюють у кафе було не достатньо. В зв'язку з чим, як зазначив свідок, 28.11.2018 року було укладено цивільно - правові договори про надання послуг з ОСОБА_4, ОСОБА_5. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Також, ОСОБА_11 зазначив, що на початок проведення відвідування був відсутній у кафе, однак після повідомлення працівниками про початок проведення інспекційного відвідування 29 листопада 2018 року прибув до приміщення кафе. Свідок вказував на те, що прибувши до кафе він побачив, що працівники є знервовані. Крім того, звертав увагу на те, що під час інспекційного відвідування повідомив перевіряючих про те, що з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладені цивільно - правові договори, а не трудові договори.

Також, судом в якості свідків були допитані ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7., які повідомили суд про те, що представники відповідача під час інспекційного відвідування ставили їм конкретні питання, а також зазначили, що надані ними письмові пояснення під час інспекційного відвідування були написані під тиском. Крім того, свідки зазначали, що оскільки не розуміли, які необхідно надати пояснення вони звертались до осіб, які проводили інспекційне відвідування посадовими особами відповідача були надані рекомендації стосовно того, що необхідно зазначити у поясненнях.

Вищезазначені свідки наполягали на тому, що представники відповідача під час інспекційного відвідування вимагали надання саме трудових договорів, а про цивільно - правові договори зовсім не питали.

Крім того, представником позивача надано суду документи стосовно того, що ОСОБА_5 працює в КЗОЗ «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов'янська» на посаді сестри медичної палатної загально психіатричного відділення № 1 по теперішній час, ОСОБА_6 працює в ПрАТ «Українська керамічна група» на посаді прибиральниці службових приміщень, а відповідно ОСОБА_4 навчається у Донбаській національній академії будівництва та архітектури з 01.09.2018 року, що також підтверджено даними особами у судовому засіданні (а.с. 143, 144, 149-153).

Відповідачем у судовому засіданні надано відеозапис, який був досліджений та долучений до матеріалів справи. Як зазначає представник відповідача на даному відеозаписі відображено проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 29.11.2018 року щодо працевлаштування ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, але суд не приймає зазначений відеозапис, оскільки не можливо встановити ким зроблено відеозапис, коли його зроблено та яким пристроєм, хто особи які є на відеозаписі та чи надавалась згода на відеозапис осіб, які відображені на відеозаписі.

Суд вказує на те, що даний відеозапис не є належним та допустимим доказом в розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України .

Суд зазначає, що в акті інспекційного відвідування зазначено про здійснення відеофіксації, але не зазначено на який пристрій вона була здійснена. Крім того, суд звертає увагу на те, що зазначений відеозапис не був долучений та не направлений позивачу разом з актом інспекційного відвідування.

Крім того, як вбачається з пояснень представника позивача та свідків проведення інспекційного відвідування посадовими особами відповідача здійснювалась окрім камери, ще й на камеру мобільного телефону, що є порушенням вимог чинного законодавства.

Представник позивача та особи, які були допитані в якості свідків звертали увагу суду на те, що інспекційне відвідування тривало більше двох годин, а відеозапис наданий відповідачем складає лише 20 хвилин.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідачем не було отримано дозвіл на проведення зйомки у приміщенні кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1».

З огляду на вищевикладене, суд критично ставиться до наданого відеозапису.

Таким чином, оскільки в діях позивача відсутні ознаки порушення Кодексу законів про працю України, а висновки викладені у акті інспекційного відвідування є безпідставними, суд вважає, що прийнята заступником начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області ОСОБА_19 постанова від 20 грудня 2018 року № ДЦ 2064/542/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу в розмірі 446760 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Також згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім цього, згідно практики Європейського суду з прав людини стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 111 рішення від 31.07.2008 року у справі "Дружстевнізаложнапріа та інші проти Чеської Республіки"; п. 157 рішення від 21.07.2011 року у справі "Сігма радіо телевіжнлтд. проти Кіпру" та інші).

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Крім цього, згідно усталеної практики Європейського суду зправ людини по справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

У відповідності до вимог ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до відповідача: Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області від 20.12.2018 року № ДЦ 2064/542/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу в сумі 446760 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судового збору в розмірі 4467,61 грн.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області від 20.12.2018 року № ДЦ 2064/542/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу в сумі 446760 грн. - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області від 20.12.2018 року № ДЦ 2064/542/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу в сумі 446760 грн.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок Головного управління Держпраці у Донецькій області (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, буд. 82, код ЄДРПОУ 39790445) судовий збір в розмірі 4467 (чотири тисячі чотириста шістдесят сім) гривень 61 копійок.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 27 березня 2019 року в присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст рішення складено та підписано 08 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська В.В.