Рішення № 81015352, 08.04.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року м. Житомир справа № 240/5215/18

категорія 10.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Токаревої М.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №Ф-13617-54 від 03.05.2018,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №Ф-13617-54 від 03.05.2018. В обґрунтування позову позивач вказує, що оскаржувана вимога була винесена на підставі помилково поданого звіту за 2017 рік, в якому було визначено базу нарахування, що призвело до суттєвого завищення зобов’язання зі сплати єдиного соціального внеску, а тому позивач вважає, що вимогу слід скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував щодо його задоволення з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Усною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання, після наданих сторонами пояснень та дослідження письмових доказів, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Позивачем 15.02.2018 та двічі 16.02.2018, подавався звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за формою № Д5 (річна) за 2017 рік. шляхом використання електронного кабінету платника.

Проте, двічі Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (Додаток 5), було не прийнято, у зв’язку з однією і тією ж помилкою зазначеною в квитанції до пакету поданих документів, а саме "Таблиця 2. Сума "Усього" по графі "Самостійно визначена сума. на яку нараховується єдиний внесок, але не менше за розмір мінімальної заробітної плати" не відповідає загальному підсумку помісячних сум". Востаннє, звіт контролюючим органом було прийнято без зауважень.

У зв’язку з виявленням помилок при оформленні та поданні звіту за формою №5, зокрема арифметичних та методологічних помилок та додатками, які полягають у тому, що у таблиці 2 Звіту за формою Д5, графа "Усього до сплати" помилково було зазначено не суму цього внеску, нараховану та сплачену за 2017 рік в розмірі 6 336 грн., а мінімальну базу нарахування за весь рік, що призвело до помилки в Звіті з ЄСВ за 2017 рік у розмірі 28 800 грн. 02.04.2018 ФОП ОСОБА_1 звернувся до Новоград-Волинської ОДПІ з заявою вважати прийнятий року Звіт по ЄСВ не дійсним та помилково наданим з посиланням на причини такого звернення.

Листом від 06.04.2018 Головним управлінням ДФС у Житомирській області позивачу було надано відповідь на його звернення за змістом якої, відповідач повідомив, що при подачі звітності було допущено помилку та подано Звіт з таблицею 1, як на загальній системі оподаткування і таблицю 2 як на спрощеній системі за 2017 рік. Крім того, було зазначено, що відповідальним за правильність заповнення Звіту є страхувальник, а також зазначено, що Порядком №435 Міністерства фінансів від 14.04.2015 не передбачено повторне подання Звіту за один і той же період після граничного терміну подання Звіту та не передбачено самостійне виправлення зазначеного типу помилок.

В подальшому відповідачем було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03 травня 2018 року № Ф-13617-54 суму 28093 грн. 18 коп.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

За визначенням пунктів 2, 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пункт 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

За правилами, встановленими ч. 2 ст. 9 Закону №2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів (далі - органи доходів і зборів) визначено Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 (далі - Порядок №435).

Пунктом 2 р. ІІІ Порядку №435 визначено, що фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою №Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми "початкова".

Звіт має містити основні дані про страхувальника та перелік таблиць Звіту. Звіт формується страхувальником або відповідальною особою страхувальника та включає таблиці, наведені у додатках 4-7 до цього Порядку (п. 2 р. IV Порядку №435).

Фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт згідно з додатком 5 до цього Порядку (п. 10 р. IV Порядку №435).

Абзацом першим частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому, абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до п. 2 р. V Порядку №435 у разі виявлення страхувальником у Звіті після закінчення строку подання такого Звіту помилки в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи, подаються скасовуючі документи, тобто страхувальник повинен сформувати та подати Звіт за попередній період, який містить перелік таблиць Звіту, відповідну таблицю із зазначенням типу форми "скасовуюча" з відомостями, які були помилкові, на одну або декількох застрахованих осіб та відповідну таблицю із зазначенням типу форми "початкова" із зазначеними правильними відомостями на одну або декількох застрахованих осіб, при цьому таблиця 6 додатка 4 до цього Порядку має містити дані щодо кожної застрахованої особи окремо.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальною підставою для винесення контролюючим органом вимоги про сплату боргу є наявність у платника заборгованості.

Таким чином, нарахування є помилковими та виникли через некоректне заповнення таблиці, яка є складовою частиною звіту, і призвели фактично до оподаткування у подвійному розмірі.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що позивач зобов'язаний сплатити самостійно нараховану суму ЄСВ незважаючи на помилковість подання ним такої звітності, а саме помилкового подання звіту із Таблицею 1 Додатку 5, яка передбачена для платників на загальній системі оподаткування, замість Таблиці 2 Додатку 5, яку має подавати платник на спрощеній системі оподаткування, оскільки відсутність норми закону, яка врегульовує внесення виправлень до звіту про суми нарахованого єдиного внеску або його відкликання платником, не може спричиняти звуження прав людини і громадянина, або спричиняти понесення ним невиправданих матеріальних втрат.

Позивачем на підтвердження сплати ЄСВ за 2017 рік було надано копії квитанції за увесь період 2017 року, які підтверджують сплату ЄСВ.

Зважаючи на те, що єдиною підставою для нарахування позивачу заборгованості по ЄСВ стало те, що у звіті позивачем у таблиці 2 Звіту за формою Д5, графа "Усього до сплати" помилково було зазначено не суму цього внеску, нараховану та сплачену за 2017 рік в розмірі 6 336 грн., а мінімальну базу нарахування за весь рік, а тому суд дійшов висновку, що відповідач протиправно нарахував позивачу борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б підтверджували наявність у позивача боргу зі сплати ЄСВ або спростували доводи позивача, не надав.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1762 грн.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Житомирській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вул. Лісова, 14, с.Рихальське, Ємільчинський район, Житомирська область,11246, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир,10003, код ЄДРПОУ 39459195) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №Ф-13617-54 від 03.05.2018 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Житомирській області №Ф-13617-54 від 03.05.2018.

Стягнути з Головного управління ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 1762,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева