Рішення № 81015237, 25.03.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року м. Житомир справа №240/6244/18

категорія 3.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О. Г.,

секретар судового засідання Бойко Т.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача Горбовського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЖИ51/ЖТ725/92/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 30 березня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог законодавства про працю не відповідають фактичним обставинам справи, а відповідачем фактично двічі притягнуто ФОП ОСОБА_3 до юридичної відповідальності за одне й те саме порушення: в порядку статті 265 Кодексу законів про працю України та у порядку статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ПРОЦЕДУРА

2. Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи.

3. 22 січня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив на позовну заяву вих. №401 від 18 січня 2019 року (а.с. 68-72).

4. 06 лютого 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 163 КАС України надійшла відповідь на відзив (а.с. 92-93).

5. 18 лютого 2019 року до відділу документального забезпечення суду в порядку статті 79 КАС України надійшло клопотання представника позивача про долучення письмових доказів до матеріалів справи із додатками (а.с. 97-103).

Крім того, 18 лютого 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 164 КАС України надійшли заперечення на відповідь на відзив вих. №887 від 18 лютого 2019 року (а.с. 105-106).

В підготовчому засіданні, призначеному на 18 лютого 2019 року о 15:00 судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 березня 2019 року о 12:00, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 18 лютого 2019 року.

6. В судовому засіданні, призначеному на 11 березня 2019 року о 12:00 судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 25 березня 2019 року о 14:30, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 11 березня 2019 року.

7. 21 березня 2019 року на офіційну електронну поштову адресу суду в порядку частини п'ятої статті 159 КАС України від представника позивача надійшли письмові пояснення від 21 березня 2019 року (а.с. 114-115).

8. В судове засідання, призначене на 25 березня 2019 року о 14:30 прибули представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладений у позовній заяві, відповіді на відзив та у письмових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та у запереченнях на відповідь на відзив.

У відповідності до положень частини третьої статті 243 КАС України та зважаючи на складність справи, складення рішення у повному обсязі може бути відкладено на строк до десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Відповідно до змісту позовної заяви, відповіді на відзив, письмових пояснень та наданих у судовому засіданні представником позивача пояснень, позивач наголошує, що спірна постанова винесена на підставі хибних висновків контролюючого органу про порушення ФОП ОСОБА_3 вимог законодавства про працю.

Вказує, що із відповідними працівниками було у встановленому законом порядку укладено цивільно-правові угоди на виконання робіт, а виплачена винагорода за договорами цивільно-правового характеру систематично вносилась до звітності, що надавалась фіскальним органам.

Зазначає, що відповідачем було фактично двічі притягнуто позивача до юридичної відповідальності за одне й те саме порушення: в порядку статті 265 Кодексу законів про працю України та у порядку статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також посилається на обставини, встановлені Лугинським районним судом Житомирської області щодо відсутності у діях ФОП ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

10. Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, заперечень на відповідь на відзив та наданих у судовому засіданні представником відповідача пояснень, Управління Держпраці у Житомирській області позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі за безпідставністю.

Зазначає, що акт інспекційного відвідування було підписано ФОП ОСОБА_3 без заперечень та зауважень, що, на думку контролюючого органу, є фактичним визнанням допущених порушень трудового законодавства.

Вказує, що спірна постанова була правомірно винесена контролюючим органом у відповідності до вимог Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509.

Враховуючи вищевикладене, наголошує, що при винесенні спірної постанови Управління Держпраці у Житомирській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та законами України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

11. Встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 29 вересня 2011 року, номер запису №22910000000000609, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №710114 (а.с. 12 та зворот).

Крім того, ФОП ОСОБА_5 отримано у встановленому законом порядку ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами, що також підтверджується наявною у матеріалах справи копією ліценції Державної служби України з лікарських засобів серії АЕ №192099 від 11 січня 2013 року (а.с. 13).

12. 01 квітня 2013 року між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с. 30), ОСОБА_7 (а.с. 31), ОСОБА_8 (а.с. 31) було укладено відповідні цивільно-правові договори про надання послуг з реалізації лікарських засобів та виробів медичного призначення.

Реальність цивільно-правових правовідносин за наслідками укладення вказаних договорів та оплата наданих послуг відповідно до умов договору підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с. 46, 49), ОСОБА_7 (а.с. 47, 50), ОСОБА_8 (а.с. 48, 51), а також у встановленому законом порядку відображена у звітності про суми виплаченої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за грудень 2017 року (а.с. 33-36), січень 2018 року (а.с. 37-40), лютий 2019 року (а.с. 41-45), які подавались позивачем до фіскального органу.

13. Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом вих. №1246/05.03 від 26 січня 2018 року на адресу Управління Держпраці у Житомирській області направило інформацію щодо страхувальників, зокрема: які нараховують заробітну плату менше мінімальної за листопад 2017 року; по яких у застрахованих осіб відсутні нарахування заробітної плати у листопаді 2017 року; у яких збільшено кількість застрахованих осіб з ознакою неповний робочий час; у яких кількість застрахованих осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами перевищує чисельність штатних працівників; перелік ФОП, у яких застраховані особи виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими договорами; у яких відбулося зменшення чисельності штатних працівників (а.с. 73-74).

14. У відповідності до пункту 1 наказу Управління Держпраці у Житомирській області "Про проведення заходу державного контролю у ФОП ОСОБА_3" від 12 березня 2018 року №361, призначено провести в період з 13 березня 2018 року по 14 березня 2018 року позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_3 (АДРЕСА_1. РНОКПП: НОМЕР_1. КВЕД 47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах) щодо додержання законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин (а.с. 75-76).

15. На підставі наказу Управління Держпраці у Житомирській області "Про проведення заходу державного контролю у ФОП ОСОБА_3" від 12 березня 2018 року №361 (а.с. 75-76) та направлення на проведення перевірки від 12 березня 2018 року №309/04(а.с. 78), головним державним інспектором з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів правління Держпраці у Житомирській області Тимощук Тетяною Павлівною було проведено захід державного контролю у формі інспекційного відвідування щодо додержання вимог законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин ФОП ОСОБА_3, результати якого оформлені Актом інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 14 березня 2018 року №ЖТ 725/92/АВ (а.с. 14-19, далі - Акт інспекційного відвідування).

У відповідності до розділу ІІІ Акту інспекційного відвідування, за результатами проведення заходу державного контролю було встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 вимог частини першої статті 21, частини третьої статті 24 Кодексу Законів про працю України. Зокрема, встановлено, що укладені між позивачем та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 цивільно-правові договори мають тривалий характер та містять ознаки трудових, а саме: працівники виконували певні трудові функції на постійному робочому місці, виконували роботу виключно на користь роботодавця і під контролем, зобов1язані дотримуватися внутрішнього розпорядку і режиму часу, отримували на постійному місці роботи заробітну плату (а.с. 17-18).

Акт інспекційного відвідування підписаний позивачем без заперечень та зауважень 14 березня 2018 року, що підтверджується особистим підписом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на примірнику Акту інспекційного відвідування (а.с. 19).

16. За результатами проведеного заходу державного контролю та на підставі порушень, зафіксованих у Акті інспекційного відвідування, Управлінням Держпраці у Житомирській області винесено:

- припис про усунення виявлених порушень №ЖТ 725/92/АВ/П від 14 березня 2018 року, відповідно до змісту якого ФОП ОСОБА_3 зобов'язано до 10 квітня 2018 року усунути порушення частини першої статті 21, частини третьої статті 24 Кодексу Законів про працю України в частині не оформлення належним чином трудових відносин (а.с. 24-25);

- протокол про адміністративне правопорушення № ЖТ725/92/АВ/П/ПТ від 14 березня 2018 року щодо невиконання ФОП ОСОБА_3 вимог законодавства про працю, відповідальність за яке передбачено частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 22-23);

- постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ЖИ51/ЖТ725/92/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 30 березня 2018 року, якою за порушення вимог частини першої статті 21, частини третьої статті 24 Кодексу Законів про працю України, на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу Законів про працю України накладено на ФОП ОСОБА_3 штраф у розмірі 335 070 грн (а.с. 20-21).

17. Статтею 129-1 ОСОБА_4 України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Положеннями статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною четвертою статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Питання порушення ФОП ОСОБА_3 вимог трудового законодавства були предметом дослідження під час розгляду Лугинським районним судом Житомирської області матеріалів про адміністративне правопорушення у справі №281/226/18 (провадження №3/281/107/18).

Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 12 червня 2018 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.

Так, судом в межах розгляду адміністративних матеріалів встановлено, що відповідно до звіту форми №Д4 про суми нарахованої заробітної плати за грудень 2017 року та січень 2018 року, який подається ФОП ОСОБА_3 до органів фіскальної служби, працівники ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 виконували роботи за договорами цивільно-правового характеру. Згідно з довідками №168, №169, №170 від 20 квітня 2018 року, виданих Лугинським районним центром первинно медико-санітарної допомоги (а.с. 59-61), вказані працівники мають постійне місце роботи у даній установі і відповідно до табелю обліку використання робочого часу форми №П-5 від 14 березня 2018 року за період з 01 березня 2018 року по 31 березня 2018 року перебували на робочих місцях.

Відповідно інформаційної довідки Жеревецької сільської ради Лугинського району Житомирської області №50 від 23 квітня 2018 року, в с. Жеревці, с. Зарічка та с. Запіллі відсутні аптечні заклади, в зв'язку з чим забезпечити населення ліками вбачається не можливим (а.с. 58).

Як встановлено судом із наданих документів, працівники ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які займалися реалізацією лікарських засобів, відповідно до цивільно-правових договорів укладених з ФОП ОСОБА_3 не перебувають у трудових відносинах з останньою і не отримують заробітну плату, а лише винагороду.

Таким чином, Лугинський районний суд Житомирської області в межах розгляду адміністративних матеріалів дійшов висновку, що обставини викладені у протоколі від 14 березня 2018 року № ЖТ725/92/АВ/П/ПТ щодо невиконання ФОП ОСОБА_3 вимог законодавства про працю, як не укладання трудового договору та не повідомлення ДФС, на підставі яких складений зазначений протокол, не знайшли свого підтвердження в суді та спростовується наданими до суду доказами. З огляду на викладене, в діях ОСОБА_3 відсутні ознаки порушення вимог законодавства про працю, передбачених частиною першою статті 21, частиною третьою статті 24 Кодексу Законів про працю України (а.с. 26-29).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

18. У відповідності до статті 8 ОСОБА_4 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_4 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_4 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_4 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_4 України гарантується.

Частиною другою статті 19 Основного Закону закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та законами України.

19. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначаються Кодексом законів про працю України від 10 грудня 1971 року (далі - КЗпП України).

Положеннями статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 259 КЗпП України встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до частини першої статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Частиною другою статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: 1) фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; 2) порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; 3) недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; 4) недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; 5) недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; 6) вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; 7) порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

20. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року №877-V (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №877-V).

Згідно з частиною першою статті 6 Закону №877-V підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Відповідно до статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.

21. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96).

Згідно пункту 1 Положення №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до підпункту 6 пункту 4 Положення №96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Підпунктом дев'ятим пункту 4 Положення №96 встановлено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Згідно з підпунктами 5-1, 6 пункту 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно, без попереднього повідомлення проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень юридичних осіб (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичних осіб, які використовують найману працю; проводити безперешкодно перевірки в адміністративних приміщеннях робочих органів виконавчих дирекцій Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування) з питань призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, ознайомлюватися під час проведення перевірок з відповідними інформацією, документами і матеріалами та отримувати від фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування необхідні для виконання повноважень Держпраці копії або витяги з документів.

У відповідності до положень підпункту 54 пункту 4 Положення №96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

22. Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 "Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок №295).

Згідно з пунктом 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Пунктом 19 Порядку №295 встановлено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Відповідно до пункту 23 Порядку №295 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Приписами пункту 25 Порядку №295 закріплено, що стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного у ньому строку усунення недоліків, якщо об'єкт відвідування не надав відповідь або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту усунення виявлених порушень.

Положеннями пункту 29 Порядку №295 визначено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

23. Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509).

Пунктом другим Порядку №509 встановлено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі: 1) рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; 2) акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади; 3) акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Згідно з абзацом 4 пункту 8 Порядку №509 постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Відповідно до пункту 9 Порядку №509 штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб'єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.

Положеннями пункту 10 Порядку №509 закріплено, що постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

24. У Рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (Беєлер проти Італії, Онер'їлдіз проти Туреччини, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти Польщі).

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20 травня 2010 року, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії").

Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

ОЦІНКА СУДУ

25. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи оскаржувану постанову на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Як встановлено зі змісту Акту інспекційного відвідування та оскаржуваної постанови, підставою для накладення на позивача штрафу є висновок контролюючого органу про порушення ФОП ОСОБА_10 вимог частини першої статті 21, частини третьої статті 24 Кодексу Законів про працю України.

Суд критично ставиться до доводів відповідача в частині наявності вказаних порушень та зазначає, що 01 квітня 2013 року між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с. 30), ОСОБА_7 (а.с. 31), ОСОБА_8 (а.с. 31) було укладено цивільно-правові договори про надання послуг з реалізації лікарських засобів та виробів медичного призначення.

Реальність цивільно-правових правовідносин за наслідками укладення вказаних договорів та оплата наданих послуг відповідно до умов договору підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с. 46, 49), ОСОБА_7 (а.с. 47, 50), ОСОБА_8 (а.с. 48, 51), а також у встановленому законом порядку відображена у звітності про суми виплаченої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за грудень 2017 року (а.с. 33-36), січень 2018 року (а.с. 37-40), лютий 2019 року (а.с. 41-45), які подавались позивачем до фіскального органу.

У відповідності до листа Міністерства охорони здоров'я України вих. №18.2-04/2923 від 05 лютого 2018 року, пунктом 158 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №929 передбачено, що у сільській місцевості у разі відсутності аптеки або структурного підрозділу аптеки роздрібна торгівля лікарськими засобами за переліком, установленим МОЗ, здійснюється у приміщеннях фельдшерських, фельдшерсько-акушерських пунктів, сільських, дільничних лікарень, амбулаторій, амбулаторій загальної практики - сімейної медицини працівниками цих закладів, які мають медичну освіту, на підставі договорів, укладених із ліцензіатом, що має ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами.

Приміщення фельдшерських, фельдшерсько-акушерських пунктів, сільських, дільничних лікарень, амбулаторій, амбулаторій загальної практики - сімейної медицини у такому випадку не є місцем провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами у значенні, наведеному в Законі України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

Таким чином, фельдшерам дозволено здійснювати реалізацію (відпуск) ліків в приміщеннях фельдшерських, фельдшерсько-акушерських пунктів, сільських, дільничних лікарень, амбулаторій, амбулаторій загальної практики - сімейної медицини працівниками цих закладів, які мають медичну освіту, на підставі договорів, укладених із ліцензіатом, що має ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами (а.с. 56-57).

Суд звертає увагу, що згідно з довідками №168, №169, №170 від 20 квітня 2018 року, виданих Лугинським районним центром первинно медико-санітарної допомоги (а.с. 59-61), вказані працівники мають постійне місце роботи у даній установі і відповідно до табелю обліку використання робочого часу форми №П-5 від 14 березня 2018 року за період з 01 березня 2018 року по 31 березня 2018 року перебували на робочих місцях.

Відповідно інформаційної довідки Жеревецької сільської ради Лугинського району Житомирської області №50 від 23 квітня 2018 року, в с. Жеревці, с. Зарічка та с. Запіллі відсутні аптечні заклади, в зв'язку з чим забезпечити населення ліками вбачається не можливим (а.с. 58).

В судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити та підтвердити доказами на підставі чого уповноважені особи прийшли до висновку про порушення позивачем ч.3 ст.24 КЗпПу.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із доводами позивача та зазначає, що працівники ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які займалися реалізацією лікарських засобів, відповідно до цивільно-правових договорів укладених з ФОП ОСОБА_3 не перебувають у трудових відносинах з останньою і не отримують заробітну плату, а лише винагороду в межах цивільно-правових договорів.

Суд також зважає на постанову Лугинського районного суду Житомирської області за результатами розгляду адміністративних матеріалів відповідно до змісту якої обставини, викладені у протоколі від 14 березня 2018 року № ЖТ725/92/АВ/П/ПТ щодо невиконання ФОП ОСОБА_3 вимог законодавства про працю, як не укладання трудового договору та не повідомлення ДФС, на підставі яких складений зазначений протокол, не знайшли свого підтвердження в суді та спростовується наданими до суду доказами, а тому в діях ОСОБА_3 відсутні ознаки порушення вимог законодавства про працю, передбачених частиною першою статті 21, частиною третьою статті 24 Кодексу Законів про працю України (а.с. 26-29).

Постанова Лугинського районного суду Житомирської області від 12 червня 2018 року у справі №281/226/18 (провадження №3/281/107/18) набрала законної сили 22 червня 2018 року, а тому обставини, встановлені вказаним судовим рішенням відповідно до положень статті 78 КАС України правомірно враховані судом.

26. Надаючи правову оцінку доводам позивача в частині фактичного подвійного притягнення позивача спірним рішенням до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення вимог трудового законодавства, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 61 Основного Закону декларовано, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України і частиною третьою статті 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Суд звертає увагу, що контролюючим органом було винесено протокол про адміністративне правопорушення № ЖТ725/92/АВ/П/ПТ від 14 березня 2018 року щодо невиконання ФОП ОСОБА_3 вимог законодавства про працю, відповідальність за яке передбачено частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 22-23).

Так, частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас, відповідно до змісту Акту інспекційного відвідування та змісту протокол про адміністративне правопорушення №ЖТ725/92/АВ/П/ПТ від 14 березня 2018 року, контролюючий орган вказував на встановлення порушення, яке передбачено частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Крім того, диспозиції абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України та частини третьої статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині визначення правопорушення абсолютно тотожні: "фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)", а обставини, що послугували підставою їх встановлення для позивача - ідентичні.

Враховуючи вищенаведені ознаки, а також пріоритетність тлумачення, яке у найбільшій мірі відповідає інтересам людини, суд дійшов висновку, що правопорушення, передбачені у частині 2 статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у частині першій та третій статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, належить до адміністративної відповідальності.

Позиція суду також узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі №814/2156/16 (адміністративне провадження №К/9901/17864/18), які відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

27. Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Так, у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Враховуючи встановлений судом факт протиправності спірної постанови та керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЖИ51/ЖТ725/92/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 30 березня 2018 року.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

28. Заслухавши пояснення сторін та учасників справи, присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені ОСОБА_4 та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЖИ51/ЖТ725/92/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 30 березня 2018 року. прийнята з порушенням частини другої статті 19 ОСОБА_4 України та не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України.

29. Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЖИ51/ЖТ725/92/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 30 березня 2018 року, а тому позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

30. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 3 350,70 грн. У зв'язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню відповідачем за рахунок бюджетних асигнувань у загальному розмірі 3 350,70 грн.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_1. РНОКПП: НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Житомирській області (вул. Шевченка, 18-а, Житомир,10008. ЄДРПОУ: 39790560) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЖИ51/ЖТ725/92/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 30 березня 2018 року.

Стягнути з Управління Держпраці у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 3 350,70 грн (три тисячі триста п'ятдесят гривень сімдесят копійок) судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 09 квітня 2019 року.

Головуючий суддя О.Г. Попова