Рішення № 81015224, 28.03.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року Справа № 160/1354/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Захарчук - Борисенко Н.В.

при секретарі судового засідання - Музиці Я.І.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Крупій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить: визнати бездіяльність відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у відмові у призначенні позивачці як внутрішнього переміщеній особі, права якої визначені законом, пенсії у зв'язку з втратою годувальника, протиправною та зобов'язати відповідача вчинити певну дію - призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 15 листопада 2018 року - з дати подачі заяви з цього питання до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу від 04 листопада 1971 року серії НОМЕР_2, виданим відділом ЗАГС Пролетарського району м. Донецька. У 2014 році з початком бойових дій на Донбасі позивачка з чоловіком були змушені виїхати з міста Донецьк і за довідками переселенців, виданих Управлінням праці і соціального захисту міста Миргород Полтавської області, до вересня 2018 року проживали в орендованому помешканні по АДРЕСА_2, продовжуючи вести спільне господарство. За цією адресою позивачка з чоловіком були зареєстровані у міській міграційній службі, що підтверджується довідками переселенців. Протягом усього часу спільного проживання у м. Миргород працівниками Управління праці і соціального захисту населення проводилися перевірки фактичного проживання за вищезазначеною адресою, про що складалися акти перевірок за обома нашими підписами. 15 листопада 2018 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Однак відповіддю від 14.12.2018 року № 411/03.6-В за підписом начальника відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 2 позивачці було відмовлено у задоволенні такої заяви на тій підставі, що для призначення пенсії по втраті годувальника необхідно надати документи, передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або факт перебування на утриманні померлого годувальника встановити у судовому порядку. Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною, та відповідача необхідно зобов'язати призначити пенсію у зв'язку із втратою годувальника, оскільки наявні всі документи, які підтверджують спільне проживання з померлим чоловіком.

13.02.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження з викликом (повідомленням) сторін.

05.03.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що на думку відповідача, позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію по втраті годувальника є передчасними, оскільки позивач із заявою про встановлення факту перебування на утриманні в порядку окремого провадження до суду не зверталась.

27.03.2019 року від представника позивача до суду надійшла письмова відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що всі документи, які підтверджують факт спільного проживання з чоловіком, позивачем при зверненні до відповідача із заявою були надані, а саме: документи на підтвердження того, що останнє місце проживання позивача з чоловіком зареєстроване з 15.02.2011 року АДРЕСА_1, що підтверджується відмітками у їхніх паспортах. Також позивач долучила довідку про склад сім'ї за цим місцем проживання від житлової організації м. Донецьк від 17.02.2011 року. Вищезазначену квартиру ними було придбано у грудні 2010 року і в пункті 7,3 Договору купівлі - продажу квартири вказано, що згода на її придбання її чоловіка ОСОБА_4 підтверджена його особистим підписом, що завірено нотаріусом. Окрім того, протягом усього часу спільного проживання позивача з її померлим наразі чоловіком у м. Миргороді працівниками Управління праці і соціального захисту населення проводилися перевірки фактичного їх проживання за вищезазначеною адресою, про що складалися акти перевірок за обома їхніми підписами.

Позивач та представник позивача у судове засідання з'явились, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити з викладених у позові підстав.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти позовних вимог заперечував в повному обсязі з викладених у відзиві підстав.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним задовольнити цей адміністративний позов повністю з наступних підстав.

З 04.11.1971 року ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу від 04 листопада 1971 року серії НОМЕР_2, виданим відділом ЗАГС Пролетарського району м. Донецька.

Останнє місце проживання зареєстроване з 15.02.2011 року по АДРЕСА_1, що підтверджується відмітками у паспортах. Вищезазначену квартиру було придбано у грудні 2010 року і в пункті 7.3 Договору купівлі - продажу квартири вказано, що згода на її придбання чоловіка позивачки підтверджена його особистим підписом, що завірено нотаріусом.

У 2014 році з початком бойових дій на Донбасі позивачка з чоловіком була змушена виїхати з міста Донецьк і за довідками переселенців, виданих Управлінням праці і соціального захисту міста Миргород Полтавської області, до вересня 2018 року проживали в орендованому помешканні по АДРЕСА_2, продовжуючи вести спільне господарство. За цією адресою позивачка з чоловіком були зареєстровані у міській міграційній службі, що підтверджується вищезазначеними довідками переселенців.

Після смерті чоловіка позивачка змінила місце проживання у межах Соборного району м. Дніпро та 09.10.2018 року в Управлінні соціального захисту населення цього району отримала нову довідку переселенця.

15.11.2018 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Відповіддю від 14.12.2018 року № 411/03.6-В за підписом начальника відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 2 позивачці було відмовлено у задоволенні такої заяви на тій підставі, що для призначення пенсії по втраті годувальника необхідно надати документи, передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або факт перебування на утриманні померлого годувальника встановити у судовому порядку.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Так, частиною 1 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму ОСОБА_5 (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

При цьому, частиною 3 цієї ж статті визначено, що до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Отже, в силу наведених норм, необхідними умовами для переходу на пенсію у зв'язку з втратою годувальника є:

- непрацездатність членів сім'ї;

- перебування на утриманні померлого годувальника.

Згідно з п. 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 визначено вичерпний перелік документів, які подаються до заяви про призначення пенсії по втраті годувальника, зокрема:

- документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника;

- свідоцтво про шлюб;

- довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності);

- свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

- документи про місце проживання;

- документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

Згідно із пунктом 2.11. цього ж Порядку, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім'ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

За приписами п. 2.16. За документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідки про склад сім'ї, а також рішення суду.

Суд зазначає, що підтвердженням спільного проживання позивачки з чоловіком є: свідоцтво про шлюб від 04.11.1971 року серії НОМЕР_2, довідки переселенців у м. Миргород та м. Дніпро, де визначено фактичне проживання за однією адресою: у АДРЕСА_2 з 2014 року по вересень 2018 року; у м. Дніпрі з кінця вересня до смерті чоловіка - АДРЕСА_3; проходження з чоловіком фізичної ідентифікації у відділеннях Ощадбанку у м. Миргород та м. Дніпро за електронними банківськими картами; наявність у позивачки та чоловіка електронних перепусток, виданих СБУ за однією датою; спільна квартира у м. Донецьку, в якій позивачка з чоловіком зареєстровані; безпосередня допомога в лікуванні чоловіка позивачки вдома у Миргороді та Дніпрі та догляд за ним як онкологічним хворим до смерті.

Отже, вказаними документами встановлено факт проживання однією родиною та факт перебування позивачки на утриманні ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Надаючи оцінку рішенню відповідача №411/03.6-13 від 17.12.2018, яким було відмовлено позивачці у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, суд вважай його невмотивованим та таким, що суперечить обставинам, встановленим в ході судового розгляду справи.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду, суд дійшов висновку, що відмова відповідача, яка оформлена листом №411/03.6-13 від 17.12.2018, прийнята всупереч вимогам Конституції України та чинного законодавства України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 768,40 грн., понесені позивачем згідно квитанції №N08TR53013 від 11.02.2019 року.

Керуючись ст.ст.90, 139, 241-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_4) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (пр.Б.Хмельницького, буд.116а, м.Дніпро, 49033) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у відмові у призначенні ОСОБА_1 як внутрішнього переміщеній особі пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 15 листопада 2018 року - з дати подачі заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судовий збір у розмірі 768, 40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 08 квітня 2019 року.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко