Ухвала суду № 81015052, 08.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

08 квітня 2019 р. Справа № 160/1009/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про закриття провадження по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна - КР" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування розрахунків, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна - КР" до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій позивач просить: - визнати протиправним та скасувати розрахунок №558 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №0022791 від 05.08.2018 року; - визнати протиправним та скасувати розрахунок №559 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №0022791 від 05.08.2018 року.

Свої позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна - КР" обґрунтовує тим, що оскаржувані розрахунки №558 та №559 від 05.08.2018р. прийняті відповідачем без дотримання вимог та приписів законодавства та нормативно-правових актів, встановлюючи порядок здійснення контролю та нагляду у сфері безпеки на транспорті, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року відкрито провадження по вказаній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

19 лютого 2019 шляхом електронного зв'язку та 06 березня 2019 року від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про закриття провадження по справі.

В обґрунтування поданого клопотання представник відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті зазначив, що оскаржувані розрахунки плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу № 558 від 05.08.2018 року, № 559 від 05.08.2018 року не є рішення Укртрансбезпеки в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. розрахунок плати за проїзд не встановлює для Позивача жодних обов'язків чи лише фіксацією певних обставин та обчисленням плати у встановленому порядку, яка є не штрафною санкцією, а є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Що стосується обов'язку сплатити нараховану плату, то вона не може бути примусово стягнута відповідачем на підставі зазначених документів. Така плата здійснюється у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. При цьому, питання щодо наявності підстав для стягнення такої плати з Позивача та їх обґрунтованості не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язане з вирішенням питання щодо стягнення матеріальних збитків, відповідно не може бути предметом розгляду в адміністративному суді. Спірний розрахунок не є актом індивідуальної дії та як наслідок не порушує прав Позивача, а отже не може бути об'єктом оскарження в порядку адміністративного судочинства України. Зважаючи на те, що плата стягується у судовому порядку, правильність її обчислення та порядок її визначення перевіряє суд, який розглядає позов про стягнення такої суми. При цьому законодавством не передбачено жодних обтяжуючих наслідків чи додаткових обов'язків для Позивача, у разі несплати згаданої суми у добровільному порядку. Крім того, посилається на позицію Великої Палати Верховного Суду в Постанові від 30.01.2019 по справі № 803/3/18.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. При цьому позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Отже, ключовим моментом щодо підвідомчості спорів у сфері публічно - правових відносин адміністративним судам є виникнення правовідносин, що мають активний вплив на права і обов'язки фізичних та юридичних осіб - припиняють, змінюють чи породжують правові наслідки для цих осіб, оскільки саме у такому випадку реалізується компетенція видавця акта як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта, а, відповідно, інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю порушено його права, свободи чи інтереси. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У поданій позовній заяві позивач оскаржує правильність та правомірність розрахунків плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, які по суті є додатками до актів про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.08.2018 №0022791 та №0022792.

При цьому, вказаний у розрахунку розмір плати за проїзд дорогами загального користування великоваговим/ великогабаритним транспортним засобом відображає позицію Укртрансбезпеки щодо розміру завданої перевізником шкоди дорогам загального користування.

Суд зазначає, що спірний розрахунок не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні статей 4, 5, 19 КАС України, оскільки не породжує для перевізника прав чи обов'язків в сфері публічно-правових відносин, а тому він не може бути предметом спору.

Правова позиція щодо розгляду справ про оскарження розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №803/3/18 (провадження №11-1173апп18).

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові вказала, що розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, тому він не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що в межах реалізації повноважень Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, Укртрансбезпеки може бути здійснено нарахування плати за проїзд великовагових транспортних засобів (суми відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування) і складено відповідний розрахунок, який не має обов'язкового характеру та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача. Однак, відшкодування таких матеріальних збитків державі проводиться у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. При цьому правильність їх обчислення та нарахування належному платнику перевіряється судом, який розглядає такий позов, а не шляхом пред'явлення адміністративного позову до Укртрансбезпеки про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовантажних та (або) великогабаритних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Пунктом першим частини першої статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що провадження у даній справі необхідно закрити, а клопотання представника відповідача - задовольнити.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Оскільки провадження по вказаній справі закрито не з підстави відмови позивача від позову, суд вважає, що підлягає поверненню з Державного бюджету України сума судового збору у розмірі 1921,00 грн., сплаченого за платіжним дорученням №520 від 22 січня 2019 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи, у відповідності до вимог п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 238, 239, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про закриття провадження по справі, - задовольнити.

Провадження в адміністративній справі №160/1009/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна - КР" (код ЄДРПОУ 38334267, юридична адреса: вул. Славна, буд. 39, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50031, адреса для листування: а/с №136, пр. Д.Яворницького, буд. 62, Дніпро, 49000) до Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, пр. Перемоги, 14, м. Київ, 010135) про визнання протиправними та скасування розрахунків, - закрити.

Повернути судовий збір, сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортуна - КР" (код ЄДРПОУ 38334267) згідно платіжного доручення №520 від 22 січня 2019 року, в сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня), оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв'язку з перебуванням судді О.М. Неклеса на лікарняному повний текст ухвали складено та підписано 08 квітня 2019 року.

Суддя О.М. Неклеса