Рішення № 81015007, 05.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року Справа № 160/9047/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н. В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах незаконними, скасувати рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 11 від 28.09.2018 р. та зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з 24 липня 2018р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24.07.2018р. він звернувся до Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №18 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зазначає, що загальний трудовий стаж на день звернення за отриманням пенсії був достатнім для призначення пенсії, але відповідач йому відмовив у призначенні пенсії на пільгових умовах, посилаючись на те, що документально не підтверджений період роботи зі шкідливими умовами праці з 24.01.1989р. по 02.05.1989р. (учнем терміста ковальсько-заготовчого цеху №2); період з 03.05.1989р. по 12.12.1995р. (термістом); з 30.11.1998р. по 18.01.2001р. (термістом постійно занятим на гарячих роботах ковальсько-штампувальної дільниці) на ВАТ «Павлоградський верстатобудівний завод», а також період роботи з 19.03.2013р. по теперішній час за професією коваля ручного кування. Позивач вважає такі дії та рішення відповідача щодо незарахування вказаного стажу до пільгової пенсії протиправними та такими, що порушують його конституційні права.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначив, що не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що згідно пільгової довідки № 288 від 24.07.2018 року підприємство професію коваля ручного кування застосовує до Списку 1 розділ XI "Оброблення металу", підрозділу 2 "Ковальско-пресове виробництво", позиція 11,2а (ковалі ручного кування) Постанови КМУ №36 від 16.01.2003 року та № 461 від 24.06.2016 року, при цьому, заявник працює в гірничому виробництві: ведення гірничих і інших видів робіт з ціллю видобутку вугілля з повним робочим днем. У переліках пільгових професій Списку №1 Постанови КМУ від 16.01.2003р. №36, Постанови КМУ від 24.06.2016р. №461, у розділі І «Гірничі роботи» професія «коваль ручного кування» відсутня. Таким чином, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Ухвалою суду від 05.12.2018 року прийнято до свого провадження вказану справу та відкрито провадження у справі та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_2, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 26.01.1989р., ОСОБА_2 працював, зокрема у ВАТ «Павлоградський верстатобудівний завод»:

з 24.01.1989 по 02.05.1989 - учнем терміста ковальсько-заготовчого цеху №2;

з 03.05.1989 по 12.12.1995 - термістом 3 розряду на тому же підприємстві;

з 30.11.1998 по 18.012001 - термістом 3 розряду на ковальсько-штампувальній ділянці №2, постійно зайнятим на гарячих роботах,

та на ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля», з 19.03.2013 по теперішній час працює ковалем ручного кування з повним робочим днем.

Вказані обставини також підтверджуються наявними в матеріалах справи Довідкою № 38 від 22.01.2001р.; Розпорядженням директора ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» №4883 від 15.12.2015р. про результати чергової атестації робочих місць для визначення права робітників підприємства на пільгове пенсійне забезпечення за Списками №№ 1, 2 пільги та компенсації; Довідкою ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 18.07.2018р.

Так, згідно Довідки №38 від 22.01.2001р., виданою ВАТ «Павлоградський верстатозавод» на підставі даних карточки Форма Т-2, в період з 24.01.1989р. по 12.12.1995р. та в період з 30.11.1998р. по 18.01.2001р. позивач працював термістом, постійно зайнятим біля печей на гарячих роботах, що відноситься до Списку №1 розділ ХІ підрозд.3а код 11103000-19100. Професія атестована пр.145 від 06.05.1996р.

24.07.2018р. позивач звернувся до Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №18 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення №11 від 28.09.2018р., яким підтверджено лише періоди роботи 30.11.1998 по 30.11.1999 та з 01.09.2000 по 31.12.2000 для зарахування до пільгового стажу за Списком №1.

Листом Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №18 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №09/03/22-19 від 23.10.2018р., за результатами розгляду заяви від 24.07.2018р., позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У вказаному Листі також зазначено, що Управлінням було направлено документи на Комісію з питання підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, проте із вищевказаного періоду роботи Рішенням Комісії №11 від 28.09.2018 року підтверджено лише з 30.11.1998 року по 30.11.1999 рік та з 01.09.2000 року по 31.12.2000 рік, для зарахування до пільгового стажу за Списком №1.

Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог абз.6 ч.3 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Частиною 2 ст.114 визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до п. "а" ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, яка підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в поряду встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.

Також, згідно п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 р. N 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Отже, для підтвердження пільгового стажу за періоди роботи після 21.08.1992 року та як наслідок можливості їх віднесення до пільгового стажу, особою також мають бути надані документи, які б підтверджували проведення атестації робочих місць.

Як слідує з матеріалів справи, згідно записів в трудовій книжці позивача НОМЕР_3 від 26.01.1989р., останній працював, зокрема у ВАТ «Павлоградський верстатобудівний завод»: з 24.01.1989 по 02.05.1989 - учнем терміста ковальсько-заготовчого цеху №2; з 03.05.1989 по 12.12.1995 - термістом 3 розряду на тому же підприємстві; з 30.11.1998 по 18.012001 - термістом 3 розряду на ковальсько-штампувальній ділянці №2, постійно зайнятим на гарячих роботах, та на ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля», з 19.03.2013 по теперішній час працює ковалем ручного кування з повним робочим днем.

Вказані обставини також підтверджуються наявними в матеріалах справи Довідкою № 38 від 22.01.2001р.; Розпорядженням директора ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» №4883 від 15.12.2015р. про результати чергової атестації робочих місць для визначення права робітників підприємства на пільгове пенсійне забезпечення за Списками №№ 1, 2 пільги та компенсації; Довідкою ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 18.07.2018р.

Згідно пункту 3 «Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005р., при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки № 1 та № 2 чинні на період роботи особи.

В період роботи позивача зі шкідливими для здоров'я умовами праці, а саме в період з 24.01.1989р. по 18.01.2001р. були чинними Списки №1 та №2, затверджені Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956р., згідно пункту 3 (термічна обробка ) Списку № 1 розділу XI «Металообробка» право на пенсію на пільгових умовах мають термісти на нагрівальних печах і їх підручні.

24.07.2018р. позивач звернувся до Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №18 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», проте йому було відмовлено в призначенні такої пенсії.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що підставою для відмови позивачу у зарахуванні пільгового стажу роботи у період з 24.01.1989 по 12.12.1995, були висновки пенсійного органу про те, що документами не підтверджено, що заявник працював на умовах зазначених в Списку №1, а саме на нагрівальних печах і ваннах.

Проте, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, оскільки факт перебування позивача на роботах на зазначених посадах повний робочий день підтверджується Довідкою № 38 від 22.01.2001р., виданою ВАТ « Павлоградський верстатозавод» на підставі даних карточки Форма Т-2, згідно якої в період з 24.01.1989р. по 12.12.1995р. та в період з 30.11.1998р. по 18.01.2001р. позивач працював термістом, постійно зайнятим біля печей на гарячих роботах, що відноситься до Списку №1 розділ ХІ підрозд.3а код 11103000-19100. Професія атестована пр.145 від 06.05.1996р.

При цьому, у листі Міністерства соціальної політики України №422/039/161-12 від 30.01.2012 року зазначено, що підтвердження особливого характеру пільгової роботи та віднесення її до переліку професій, передбачених Списком №1 є компетенцією підприємства, установи, організації або правонаступника.

Суд зазначає, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Зазначена позиція також кореспондується з позицією Верховного Суду України, яка відображена у постанові від 19.05.2015 року, положення якої за приписами ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та для всіх судів України.

Таким чином, судом встановлено факт перебування позивача на відповідній посаді та виконання ним робіт, що містяться у Списку № 1, що підтверджується наявними в матеріалах справи вищевказаними доказами.

У зв'язку з тим, що станом на час звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, позивачу виповнилось 50 років, а його пільговий стаж перевищував 10 років, що відповідно до приписів пенсійного законодавства свідчить про можливість призначення йому пенсії на пільгових умовах за Списком №1.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що загальний трудовий стаж позивача на день звернення за отриманням пенсії на пільгових умовах - 24.07.2018р. був достатнім для призначення пенсії, проте відповідач протиправно відмовив йому у призначенні пенсії на пільгових умовах, посилаючись на те, що документально не підтверджений вищевказаний період роботи зі шкідливими умовами праці, у зв'язку з чим, рішення про результати розгляду заяви №11 від 28.09.2018р., яким не зараховано вищевказаний період роботи є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з часу звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області слід визнати протиправними, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про підтвердженість спірного періоду роботи з 24.01.1989р. по 02.05.1989р., з 03.05.1989р. по 12.12.1995р., з 30.11.1998р. по 18.01.2001р. та з 19.03.2013р. по 24.07.2018р. до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, що в сукупності є достатнім для призначення позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, суд вважає, що позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах шляхом зарахування вказаного періоду ОСОБА_2 до пільгового стажу, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, суд зазначає, що позивачу відмовлено у призначені вказаної пенсії саме рішенням відповідача, яке оформлене Листом «Про відмову в призначенні пенсії» №09/03/22-19 від 23.10.2018р.

Згідно ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень, з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Надавши правову оцінку обставинам справи, суд, з метою захисту прав та інтересів позивача, з урахуванням вимог ст. 245 КАС України, а також висновків суду у даній справі щодо підтвердження права позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке оформлене Листом «Про відмову в призначенні пенсії» №09/03/22-19 від 23.10.2018р.

Дослідивши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

На підставі ст.139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 704,80грн.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо судових витрат на правничу допомогу, суд виходить з такого.

Як вбачається з ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 р. у справі № 815/4300/17.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу у межах даної адміністративної справи, судом встановлено, що матеріали справи містять договір про надання адвокатських послуг від 21.11.2018р., укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_5 та відповідно до якого вартість послуг визначена в сумі 820грн., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №0712, Акт виконаних робіт до Договору від 21.11.2018р.

Аналіз наведених вище норм права дає можливість дійти висновку, що для визначення обґрунтованості заявлених вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу судам необхідно враховувати сукупність наступних складових: складність справи та виконані адвокатом роботи; час, витрачений адвокатом на виконання робіт; обсяг виконаних робіт; ціну позову або значення справи для сторони в розрізі її репутації; публічний інтерес справи.

Суд доходить висновку, що позивачем не доведено обґрунтованість понесених витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі.

Враховуючи наведене, клопотання позивача про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області витрат на правову допомогу є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №11 від 28.09.2018р.

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке оформлене Листом «Про відмову в призначенні пенсії» №09/03/22-19 від 23.10.2018р.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах, згідно пункту «а» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за списком №1, шляхом зарахування ОСОБА_2 до стажу його роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, період роботи з 24.01.1989р. по 02.05.1989р., з 03.05.1989р. по 12.12.1995р., з 30.11.1998р. по 18.01.2001р. та з 19.03.2013р. по 24.07.2018р. з дня звернення із заявою про призначення пенсії, а саме: з 24.07.2018р.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 704,80грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області витрат на правову допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова