Вирок № 81014263, 08.04.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/623/18

н/п 1-кп/640/205/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2019 Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Губської Я.В.

при секретарі - Балан Т.А.

за участю прокурора - Бухан В.Г.

обвинуваченого - ОСОБА_1

потерпілої, цивільного позивача - ОСОБА_2

представника потерпілої - адвоката Воронцової Л.В.

представника цивільного відповідача Легеза М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12017220000001253 від 02.10.2017 року відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дніпровське, Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою технічною освітою, раніше не судимого, пенсіонера, одруженого, зареєстрований та мешкає: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, 02.10.2017 року, приблизно о 07.25 год. керував технічно справним автомобілем «MAN», р.н НОМЕР_1 з напівпричепом «BERGER», р.н. НОМЕР_2, на якому рухався по автодорозі «Київ-Харків-Довжанський» (кільцева дорога м. Харкова) з боку вул. Бєлгородське шосе в напрямку вул. Леся Сердюка у м. Харкові зі швидкістю 87 км/год, чим перевищив максимально дозволену швидкість на даній ділянці дороги 50 км/год., та грубо порушив вимоги п.п. 12.9.6) Правил дорожнього руху України, де вказано: - п. 12.9.6) «Водію забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 ...».

Під час руху по вказаній автодорозі, наближаючись до регульованого перехрестя з вулицею Леся Сердюка у м. Харкові, ОСОБА_1 проігнорував червоний для себе сигнал світлофора, що забороняє проїзд перехрестя, не зупинився перед перехрещуваною проїжджою частиною, а продовжував рух свого автомобіля з постійною швидкістю, виїхав на перехрестя зазначеної автодороги та вул. Леся Сердюка м. Харкова, чим грубо порушив вимоги п.п. 8.7.3.е), 8.10 Правил дорожнього руху України, де вказано: - п. 8.7.3.е) «Сигнали світлофора мають такі значення: червоний сигнал, у тому числі миготоливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух»; - п.8.10. «У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх не має - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним, переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів, та допустив зіткнення з автомобілем «CHEVROLET LACHETTI» р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6, 1975 р.н., який перетинав вказане перехрестя на зелений для себе сигнал світлофора, рухаючись по вулиці Леся Сердюка у м. Харкові в напрямку с. Циркуни Харківського району Харківської області. Внаслідок дорожньо-транспортної події водій ОСОБА_6 загинув на місці.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №2592-Дм/17 від 23.10.2017 причиною смерті ОСОБА_6 є несумісна з життям тупа сукупна травма тіла. Порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 виразилися в тому, що він, керуючи автомобілем «MAN» з напівпричепом «BERGER», під час наближення до регульованого перехрестя, не переконався в тому, що сигнал світлофора дозволяє йому проїзд перехрестя, проігнорував червоний для себе сигнал світлофора, виїхав на перехрестя на заборонений сигнал світлофора, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «CHEVROLET LACHETTI» під керуванням ОСОБА_6, який перетинав перехрестя на зелений для себе сигнал світлофора, що спричинило вищевказані наслідки. Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_1, відповідно до висновків автотехнічних експертиз №1216/17 від 19.12.2017 та №1226/17 від 19.12.2017, перебувають у прямому причинному зв'язку з подіє та її наслідками.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_6

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України визнав повністю та пояснив, що дійсно вчинив злочин, який йому інкриміновано та зазначено в обвинувальному акті, обставини злочину не спорював, пояснив причини та обставини скоєного. В скоєному щиро розкаюється, просить строго його не наказувати, оскільки це дуже важка для нього подія і він шкодує про те, що сталося, просить пробачення у сім*ї загиблого.

Враховуючи, що всі учасники судового провадження не оспорюють обставини даного кримінального провадження, їх визнають, суд на підставі ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою усіх учасників процесу, вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, а саме доказів, які підтверджують подію кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні правопорушення, процесуальні витрати по кримінальному провадженню, та досліджує лише докази, які стосуються цивільного позову.

За таких обставин, суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України доведена у повному обсязі та суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_6

Згідно ст. 65 КК України, особі, що вчинила злочин, призначається покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_1 раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває, не працює, є пенсіонером за віком, має ряд тяжких захворювань, з приводу яких лікується. характеризується за місцем проживання та роботи позитивно, в момент ДТП був тверезим, що підтверджується висновком за результатами медичному огляду від 02.10.2017 року.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» висновки з усіх питань, пов'язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку. Суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу. Судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання - особам, які вперше вчинили злочини і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо. Коли санкція закону, за яким особу визнано винною, нарівні з позбавленням волі на певний строк, передбачає більш м'які види покарання, при постановленні вироку потрібно обговорювати питання про призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, конкретні обставини, за яких він вчинено, визнання провини обвинуваченим в повному обсязі, відсутність до нього претензій від потерпілої, відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого та наявність обставин, які пом*якшують покарання, відсутність судимостей та відомостей про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності, відомості про тверезий стан під час ДТП, матеріальний та сімейний стан обвинуваченого, його похилий вік, стан здоров*я і вважає за можливе призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкції статті, що інкриміновано обвинуваченому.

Підстав для застосування вимог ст. 69 КК України суд не вбачає за обставин, вказаних раніше. При вирішенні даного питання, крім тяжкості вчиненого злочину судом враховано і суспільну небезпеку даного кримінального правопорушення, наслідки, що настали та ті обставини, що обвинувачений хворіє, проходить лікування.

Однак, в силу вимог ст. 75 КК України, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_1 від відбування основного призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього в силу ч.1 ст.76 КК України обов'язки. При цьому, суд приходить до висновку, що даний вид покарання є достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, відповідає тяжкості кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" при постановленні вироку суди мають обговорювати питання про застосування поряд основним покаранням відповідного додаткового, оскільки додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами.

Питання про доцільність призначення факультативного додаткового покарання вирішується за розсудом суду з урахуванням обставин конкретної справи і з обов'язковим мотивуванням у вироку прийнятого рішення.

При вирішенні питання щодо додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами суд приходить до висновку про застосування до обвинуваченого даного додаткового виду покарання, виходячи з обставин ДТП та особи ОСОБА_1, оскільки обвинувачений, який станом на теперішній час є пенсіонером за віком має посвідчення водія та вчинив правопорушення проти безпеки руху.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався, з даного приводу клопотань заявлено не було.

Згідно ст.ст. 118, 122, 124 КПК України суд стягує з ОСОБА_1 на користь держави підтверджені витрати за проведення судових експертиз у загальному розмірі 4745,76 грн.

Стосовно цивільного позову потерпілої ОСОБА_2, яка пред*явила вимоги в своїх інтересах та інтересах дітей до цивільного відповідача ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Модус драйв» про відшкодування шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 129 ЦПК України ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Як вбачається з матеріалів справи, потерпілою - ОСОБА_2 заявлений цивільний позов, в якому з урахуванням його уточнень, які прийняті судом, вона просить (а.с.126-145 т.1):

1.Вимоги до відповідача ПрАТ «Українська Акціонерна Страхова Компанія АСКА»:

Стягнути на користь ОСОБА_2 з ПрАТ «Українська Акціонерна Страхова Компанія АСКА» витрати на поховання - 9 00 гривень. Стягнути на користь ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_8 з ПрАТ «Українська Акціонерна Страхова Компанія АСКА» відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, у розмірі - 57600,00 грн. Стягнути на користь ОСОБА_9 з ПрАТ «Українська Акціонерна Страхова Компанія АСКА» відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, у розмірі -57 600,00 грн. Стягнути на користь ОСОБА_2 з ПрАТ «Українська Акціонерна Страхова Компанія АСКА» відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого, в розмірі 12800,00 грн. Стягнути на користь ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_8 з ПрАТ «Українська Акціонерна Страхова Компанія АСКА» відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого, в розмірі 12800, 00 грн. Стягнути на користь ОСОБА_9 з ПрАТ «Українська Акціонерна Страхова Компанія АСКА» відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого, в розмірі 12800,00 грн.

2. Вимоги до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно - експедиційна компанія «Модус Драйв»:

Стягнути на користь ОСОБА_9 на утримання ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно - експедиційна компанія «Модус Драйв» відшкодування шкоди, завданої смерть годувальника 953,36 грн., щомісячно з 01.11.2017 року до закінчення навчання, але не більш до досягнення ним двадцяти трьох років.

Стягнути на користь ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно - експедиційна компанія «Модус Драйв» відшкодування шкоди, завданої смерть годувальника 953,36 грн., щомісячно, починаючи з 01.11.2017 року до досягнення ОСОБА_9 вісімнадцяти років, а у випадку подальшого навчання - до закінчення навчання, але не більш до досягнення нею двадцяти трьох років.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно - експедиційна компанія «Модус Драйв» відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка у розмірі 150000 гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно - експедиційна компанія «Модус Драйв» відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька у розмірі 200000 гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_9 з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно - експедиційна компанія «Модус Драйв» відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька у розмірі 150000 гривень.

21.03.2019 року до суду подана заява потерпілої ОСОБА_2 (а.с. 47-48 т.2), в якій просить позовні вимоги до ПрАТ «Українська Акціонерна Страхова Компанія АСКА» залишити без розгляду, оскільки страховою компанією вимоги потерпілої повністю задоволені та сплачені заявлені суми.

Також, пояснювали, що претензій матеріального характеру до обвинуваченого ОСОБА_1 не має, оскільки обвинуваченим було відшкодовано шкоду згідно позовних вимог до нього.

Згідно ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

На підставі викладеного, суд залишає позовні вимоги потерпілих до обвинуваченого ОСОБА_1 та ПрАТ «Українська Акціонерна Страхова Компанія АСКА» без розгляду за заявою цивільного позивача.

Стосовно вимог ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно - експедиційна компанія «Модус Драйв», то дані вимоги потерпіла і її представник підтримали в судовому засіданні, просять позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно - експедиційна компанія «Модус Драйв» під час судового розгляду проти задоволення вимог до підприємства заперечував, однак правового обґрунтування до суду не надав.

У відповідності до вимог ст.128 КПК України особа, якій правопорушенням завдано шкоди, має право під час кримінального провадження пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого. На захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред*явлений їхніми законними представниками.

ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні в обґрунтування цивільного позову зазначають, що внаслідок ДТП, яке сталося 02.10.2017 року за участі водіїв ОСОБА_6 та ОСОБА_1, ОСОБА_6 загинув на місці. У ОСОБА_6 залишилась сім*я: дружина ОСОБА_2, син ОСОБА_9, 1997 р.н., який навчається на 1 курсі денної форми Навчально-науково інституту переробних та харчових виробництв ХНТУСГ ім. Петра Василенка та неповнолітня дочка ОСОБА_9, 2001 р.н., які проживали разом з ним в м. Люботин. Враховуючи ті обставини, що винна особа в ДТП - ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових правовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно - експедиційна компанія «Модус Драйв», був його працівником та керував транспортним засобом в силу трудових обов*язків, вважають, що цивільно-правову відповідальність за шкоду, яка була завдана ОСОБА_1 з підстав, передбачених ст.ст.1172,1187 ЦК України, несе виключно юридична особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно - експедиційна компанія «Модус Драйв».

На підставі вимог ст. 1200 ЦК України з товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно - експедиційна компанія «Модус Драйв» просять стягнути на користь ОСОБА_9 на утримання ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, шкоду, завдану смертю годувальника у розмірі 953,36 грн., щомісячно з 01.11.2017 року до закінчення навчання, але не більш до досягнення ним двадцяти трьох років. Також, просять стягнути на користь ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, з товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно - експедиційна компанія «Модус Драйв» у відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника у розмірі 953,36 грн., щомісячно, починаючи з 01.11.2017 року до досягнення ОСОБА_9 вісімнадцяти років, а у випадку подальшого навчання - до закінчення навчання, але не більш до досягнення нею двадцяти трьох років.

Крім того, у відшкодування моральної шкоди просять стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно - експедиційна компанія «Модус Драйв» на користь ОСОБА_2 суму у розмірі 150000 грн., на користь ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 суму у розмірі 200000 грн., на користь ОСОБА_9 суму у розмірі 150000 грн.

В обґрунтування розміру моральної шкоди потерпіла вказує, що загибель чоловіка та батька дітей стала для них страшним потрясінням, бо вони не можуть оправитися до теперішнього часу, у зв'язку з жахливою дорожньо- транспортною пригодою, яка трапилася з вини ОСОБА_1 Ці події зі смерті чоловіка змінили звичайний ритм життя, спричинили ряд негативних наслідків та спричиняють їй та дітям страждання. Діти втратили саме дороге, що було у них з народження - батька, внаслідок чого їй доводиться докладати додаткових зусиль для організації їх життя. Внаслідок такого психологічного розладу їй завдано суттєвих психологічних страждань, що призвело до неможливості нормально, без страху, жити та спілкуватись з родичами, близькими, оточуючими людьми, спричинило негативні зміни у житті, щоденні думки та спогади наслідки психотравмуючої події, негативні переживання та спогади, потреба в униканні психологічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; важність знання повсякденних обов*язків, тимчасова відірваність від активного соціального життя, нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, приниженої гідності; побоювання майбутнього стану здоров,я. Всі ці наведені факти є підтвердженням порушення нормальних життєвих зв 'язків як її, так і дітей через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми.

Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно вимог ст. 1187 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Відповідно до вимог ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Виходячи із положень п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв*язку з виконанням своїх трудових (службових) обов*язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до 1191 ЦК.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров*ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Під час розгляду даної справи судом встановлено та підтверджено дослідженими матеріалами справи (копією трудової книжки, наказом від 19.09.2017 року про закріплення за водієм ОСОБА_1 автомобіля «MAN», р.н НОМЕР_1 з напівпричепом «BERGER», р.н. НОМЕР_2) та учасниками не оспорюється, що водій ОСОБА_1 на момент ДТП 02.10.2017 року перебував у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно - експедиційна компанія «Модус Драйв». Доказів на підтвердження того, що водій ОСОБА_1 неправомірно заволодів автотранспортним засобом, під час керування якого стало ДТП суду не надано і дані обставини судом не встановлені.

Згідно наданого до суду договору оренди транспортних засобів від 02.01.2017 року (а.с. 50-51 т.2) товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно - експедиційна компанія «Модус Драйв» отримало у строкове платне володіння та користування транспортний засіб - автомобіль «MAN», р.н НОМЕР_1 з напівпричепом «BERGER», р.н. НОМЕР_2 строком до 31.12.2017 року.

Відповідно до вимог ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.

Судом встановлено та підтверджується наданими до суду доказами, що у загиблого ОСОБА_6 залишились діти: син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, який навчається на 1 курсі денної форми Навчально-науково інституту переробних та харчових виробництв ХНТУСГ ім. Петра Василенка та неповнолітня дочка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, які проживали разом з померлим та перебували на його утриманні.

Згідно довідки про доходи ОСОБА_6 за 2016-2017 рік, наданих СПД ФО ОСОБА_10 загальна сума доходу померлого за останній рік (з листопада 2016 року по жовтень 2017 року) складає 32588 гривень 97 коп. Таким чином, середньомісячний заробіток (доход) ОСОБА_6 складав: 32 588,97: 12 місяців = 2860,07 гривень. Відраховуючи частку, яка припадала на самого ОСОБА_6 ( 2860,07 : 3 (кількість членів його родини) = 953,36 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що дані вимоги є обґрунтованими, такими, що відповідають ст. ст. 1172, 1200 ЦК України, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст.1167 ЦК України і полягають у її відшкодуванні особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім завдання шкоди ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яка відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.

Статтею 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім'єю.

Таким чином, особами, які мають право на відшкодування шкоди в зв'язку з смертю ОСОБА_6 внаслідок ДТП є його близькі родичі (дружина та діти), які визнані в кримінальному провадженню потерпілими та пред'явили цивільні позови.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичної особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до роз'яснень, даних в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди ", обов'язковому з*ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування моральної немайнової шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги викладене, при визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з цивільного відповідача, аналізуючи обставини вчинення злочину, суд приходить до висновку, що з врахуванням смерті близької людини, непоправної втрати і душевних страждань, позовні вимоги ОСОБА_2 яка діє в своїх інтересах та інтересах дітей слід задовольнити в повному обсязі.

Також, суд вважає за можливе скасувати арешт майна, накладений згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05.10.2017 року, відповідно до вимог ч.4 ст. 174 КПК України та повернути дане майно власникам або їх законним представникам.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -

Ухвалив:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст. 286 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Звільнити ОСОБА_1 від відбуття основного покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 2 роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього в силу ч.1 ст.76 КК України обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд покладає обов'язки, передбачені ч.1 ст. 76 КК України необхідні і достатні для його виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують покарання. Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз у розмірі 4745,76 грн.

Скасувати арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05.10.2017 року на майно: автомобіль «МАН» реєстраційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за ОСОБА_11, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, місцем зберігання якого визначено спеціальний майдан зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, розташований за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 107, повернувши дане майно власникові або законному представникові, після набрання вироком законної сили.

Скасувати арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05.10.2017 року на майно: автомобіль «Шевроле-Лачетті», реєстраційний номер НОМЕР_3, що зареєстрований за ОСОБА_6, місцем зберігання якого визначено спеціальний майдан зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, розташований за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 107, повернувши дане майно спадкоємцям померлого або законному представникові, після набрання вироком законної сили.

Цивільний позов - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути на користь ОСОБА_9 на утримання ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно - експедиційна компанія «Модус Драйв» у відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника суму в розмірі 953,36 грн., щомісячно, з 01.11.2017 року до закінчення навчання, тобто до 30.06.2019 року, але не більш ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

Стягнути на користь ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно - експедиційна компанія «Модус Драйв» відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника у розмірі 953,36 грн., щомісячно, починаючи з 01.11.2017 року до досягнення ОСОБА_9 вісімнадцяти років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7, а у випадку подальшого навчання - до закінчення навчання, але не більш ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно - експедиційна компанія «Модус Драйв» у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка суму у розмірі 150000 гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно - експедиційна компанія «Модус Драйв» у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька суму у розмірі 200000 гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_9 з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно - експедиційна компанія «Модус Драйв» у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька суму у розмірі 150000 гривень.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий Я.В.Губська