Постанова № 8101420, 22.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2010                                                                                           № 13/335

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Кебал І.В.- представник за дов. № 141 від 08.02.2010;

від відповідача - Нікітіна А.М. - представник за дов. № 19/11 від 19.11.09;

Чехоєва Н.М.- представник за дов. № 1/24-11 від 24.09.09

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Компанія ТРІМ"

на рішення Господарського суду м.Києва від 04.11.2009

у справі № 13/335 ( )

за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія"

до                                                   ТОВ "Компанія ТРІМ"

про                                                   стягнення грошових коштів 48445,19 грн.

Суть рішення і скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” (далі – позивач) у вересні 2009 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Трім” (далі – відповідач) про стягнення з останнього 48445,19 грн., з яких 31673,90 грн. – прострочена заборгованість за лізинговими платежами, 1535,00 грн. – інфляційні втрати, 406,29 грн. – три відсотки річних та 14380,00 грн. – штраф. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.11.2009 у справі № 13/335 позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Трім” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” 31673,90 грн. основного боргу, 1535,00 грн. – інфляційних втрат, 406,29 грн. – трьох відсотків річних, 14380,00 грн. – штрафу, 484,45 грн. - державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що відповідач свої зобов’язання щодо сплати лізингових платежів з грудня 2008 року по серпень 2009 року належним чином не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем по оплаті лізингових платежів у розмірі 31673,90 грн. У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків, останній зобов’язаний сплатити 1535,00 грн. – інфляційних втрат, 406,29 грн. – трьох відсотків річних та 14380,00 грн. – штрафу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (з врахуванням доповнення до апеляційної скарги від 18.01.2010), в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Крім того, апелянт порушив клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції при винесенні спірного рішення порушив норми як процесуального, так і матеріального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що рішенням господарського суду міста Києва від 07.12.2009 у справі № 53/600-53/601-53/602-53/603-53/618 (набрало законної сили) було визнано недійсним пункт 3.9 Загальних умов фінансового лізингу договору фінансового лізингу № 01-200/07-авт. від 06.12.2007, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія Трім”. Апелянт вказує на те, що оскільки вказаний вище пункт 3.9 Загальних умов фінансового лізингу договору фінансового лізингу № 01-200/07-авт. від 06.12.2007, на підставі якого у відповідача і виникла заборгованість, що є предметом спору у даній справі, визнано недійсним, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2009 у справі № 13/335 Товариству з обмеженою відповідальністю „Компанія Трім” було відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу було прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у даній справі.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2010 та від 01.02.2010 у справі № 13/335 розгляд апеляційної скарги відкладався на підставі пункту 1 частини 1 статті 77 ГПК України.

В судовому засіданні 17.02.2010 представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечив. Також, представники сторін у порядку ст.69 ГПК України надали спільне клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги, яке задоволене судом та продовжено строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий термін, ніж передбачено ст. ст. 69,102 ГПК України.

У зв’язку з заявленим клопотанням позивача про відкладення розгляду справи, в судовому засіданні 17.02.2010 оголошено перерву до 22.02.2010 р.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача подано клопотання від 17.02.2010 про здійснення фіксації подальшого судового процесу у даній справі технічними засобами.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2009 у справі № 13/335 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених в апеляційній скарзі та доповненні до апеляційної скарги.

Представник позивача, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просив рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2009 у справі № 13/335 залишити без змін. При цьому позивач вважає, що п. 3.9 статті 3 Загальних умов фінансового лізингу відповідає ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг”.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, представника відповідача, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія Трім” (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №01-200/07-авт (далі – договір), відповідно до пункту 1.1 статті 1 якого зобов’язався набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (предмет лізингу), найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в специфікації і умовах передачі предмета лізингу (додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач зобов’язався прийняти предмет лізину та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Відповідно до підпунктів 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку та умов статті 3 Загальних умов фінансового лізингу. Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу; винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу (винагорода).

Згідно з пункту 3.5 статті 3 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору фінансового лізингу №01-200/07-авт від 06.12.2007) якщо передача предмету лізингу відбулася до п’ятнадцятого числа місяця, чергові лізингові платежі сплачується кожного п’ятого числа місяця, а якщо після, чергові лізингові платежі сплачується кожного двадцятого числа місяця.

Відповідно до пункту 3.7 статті 3 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору фінансового лізингу № 01-200/07-авт від 06.12.2007) всі інші чергові лізингові платежі, відповідно до графіку та Загальних умов, лізингоодержувач зобов’язаний сплачувати відповідно до умов пунктів 3.4, 3.5 загальних умов, починаючи з другого по порядку місяця, після місяця, в якому був підписаний акт. Зазначені в графіку порядкові номери місяців лізингу відповідають календарним місяцям, які в прямому порядку слідують за місяцем, в якому було підписано акт.

Відповідно до пункту 3.9 статті 3 Загальних умов фінансового лізингу на дату сплати, визначену пунктом 3.5 загальних умов, лізинговий платіж (крім авансового лізингового платежу та останнього чергового лізингового платежу), який підлягає сплаті згідно графіку та загальних умов, коригується на суму винагороди, яка визначається за формулою: V1 = So * k – So, де So – сума чергового лізингового платежу за договором на дату сплати; k – коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до долару США, встановленого НБУ за 5 (п’ять) календарних днів до сплати чергового лізингового платежу, згідно пункту 3.5 Загальних умов, та збільшеного на 0,59% ((нуль цілих п’ятдесят дев’ять сотих) відсотка, до курсу гривні до долару США, за яким АКІБ «УкрСббанк» (далі – банк, по дорученню лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту, що підтверджується відповідною довідкою банку, або завіреною копією банківської виписки, отриманих лізингодавцем для придбання предмета лізингу та його подальшої передачі лізиногоодержувачу у фінансовий лізинг. Якщо значення коефіцієнта k менше одиниці, то сума V1 не розраховується; * - знак множення; Якщо курс гривні до долара США, за яким банк по дорученню лізингодавця фактично здійснив купівлю доларів США на міжбанківському валютному ринку, що підтверджується відповідною довідкою банку, або завіреною копією банківської виписки, перевищує більш, ніж на 0,6% нуль цілих шість десятих) відсотка курс гривні до долара США, встановлений НБУ, який використовується для розрахунку коефіцієнта k, вказаного в цьому пункті, то лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про коригування лізингового платежу на суму винагороди, яке виникло внаслідок такого перевищення. Суму такого коригування лізингового платежу лізингоодержувач зобов’язаний сплатити протягом трьох робочих днів з моменту отримання такого повідомлення.

Так, згідно вказаного вище пункту 3.9 статті 3 Загальних умов фінансового лізингу, черговий лізинговий платіж, який підлягає сплаті згідно графіку та загальних умов, повинен був коригуватися на коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до долару США, встановленого НБУ за 5 (п’ять) календарних днів до сплати чергового лізингового платежу.

Отже, винагорода, згідно з положенням вказаного пункту 3.9 Загальних умов фінансового лізингу, виникає лише у випадку зміни курсу гривні до долару США відповідно до даних банку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, згідно клопотання № 02/11-04 від 02.11.2009, просив суд зупинити провадження у даній справі до розгляду пов’язаної з нею справи № 53/600-53/601-53/602-53/603-53/618, яке судом було відхилено.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.12.2009 у справі № 53/600-53/601-53/602-53/603-53/618 (набрало законної сили) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Трім” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” про визнання частково недійсними договорів фінансового лізингу № 01-22/07-авт. від 06.12.2007, № 01-181/07-авт. від 14.11.2007, № 01-255/08-обл. від 12.08.2008, № 01-12/08-обл. від 08.02.2008 та № 01-152/08-обл. від 23.06.2008 було визнано недійсним, зокрема, пункт 3.9 Загальних умов фінансового лізингу договору фінансового лізингу № 01-200/07-авт. від 06.12.2007, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія Трім”.

Відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Частиною 3 статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приймає в порядку частини 1 статті 101 ГПК України доводи відповідача щодо того, що заборгованість по сплаті основних лізингових платежів виникла на підставі недійсного пункту 3.9 статті 3 Загальних умов фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 7.2 статті 7 договору всі додатки (додаток № 1 – графік сплати лізингових платежів, додаток № 2 – специфікація і умови передачі предмета лізингу, додаток № 3 – довідка про технічний стан предмета лізингу, додаток № 4 – Загальні умови фінансового лізингу) до договору є його невід’ємними частинами.

Пунктом 9.1 статті 9 договору передбачено, що даний договір набирає чинності (вважається укладеним) після його підписання сторонами, з моменту сплати лізингоодержувачем авансового чергового платежу згідно пункту 3.2 статті 3 Загальних умов, і діє до моменту повного належного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Як встановлено судом, згідно акту приймання-передачі від 28.01.2008 на підставі договору фінансового лізингу №01-200/07-авт від 06.12.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія Трім” прийняло у володіння та користування наступне майно: автомобіль SUBARU Forester (комплектація XQ), номер кузова АА7606ЕХJF1SG5LES58G143214, державний номерний знак АА7605ЕХ, вартістю 148300,00 грн. (в т.ч. 24716,67 грн. – ПДВ).

Згідно графіку сплати лізингових платежів, який є додатком № 1 до договору фінансового лізингу №01-200/07-авт від 06.12.2007, укладеного між сторонами, відповідач повинен виплатити позивачу 50 лізингових платежів, кожен з яких включає в себе відшкодування (компенсацію) частини вартості предмета лізингу та винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу.

Так, станом на момент звернення позивача з вказаним позовом до суду першої інстанції, відповідач, згідно вказаного графіку, мав сплатити позивачу 19 загальних лізингових платежів, що складаються з відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу, в т.ч. ПДВ, та винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу без ПДВ (включаючи авансовий лізинговий платіж), сума яких складає 117657,50 грн. Вказана сума не включала винагороду (комісію) банку згідно пункту 3.9 Загальних умов, визнаного недійсним рішенням господарського суду міста Києва від 07.12.2009 у справі № 53/600-53/601-53/602-53/603-53/618).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що заборгованість відповідача перед позивачем повинна визначатися згідно графіку сплати лізингових платежів, що є невід’ємною частиною договору фінансового лізингу №01-200/07-авт від 06.12.2007.

Отже, згідно вказаного графіку, станом на момент звернення позивача до суду з вказаним позовом, відповідач мав йому сплатити 117657,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з поданих відповідачем суду апеляційної інстанції копій квитанцій про оплату та виписок банку, відповідачем, на вказану дату, було виплачено позивачу 115885,58 грн., а саме: згідно виписки банку за 24.03.2008 – 4640,09 грн., згідно виписки банку за 23.04.2008 – 4671,12 грн., згідно виписки банку за 20.05.2008 – 4630,67 грн., згідно виписки банку за 20.06.2008 – 4434,36 грн., згідно виписки банку за 17.07.2008 – 4506,04 грн., згідно виписки банку за 20.08.2008 – 4416,21 грн., згідно виписки банку за 18.09.2008 – 4430,82 грн., згідно виписки банку за 21.10.2008 – 4343,39 грн., згідно виписки банку за 20.11.2008 – 4355,56 грн., згідно виписки банку за 19.12.2008 – 4317,95 грн., згідно виписки банку за 20.01.2009 – 4234,17 грн., згідно виписки банку за 20.02.2009 – 12547,50 грн., згідно виписки банку за 20.03.2009 – 4161,35 грн., згідно квитанції № 11 від 28.05.2009 – 2252,22 грн., згідно квитанції № 14 від 28.05.2009 – 1915,25 грн., згідно квитанції № 8 від 28.05.2009 – 2214,60 грн., згідно квитанції № 200 від 25.06.2009 – 1720,23 грн., згідно квитанції № 196 від 25.06.2009 – 2251,72 грн., згідно квитанції № 125 від 20.07.2009 – 1915,25 грн., згідно квитанції № 126 від 20.07.2009 – 2139,36 грн., згідно квитанції № 41 від 26.08.2009 – 1850,25 грн., згідно квитанції № 39 від 26.08.2009 – 2129,06 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 1771,92 грн. (винагорода (комісія) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу за квітень 2009 року), в зв’язку з чим рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2009 у справі № 13/335 в цій частині підлягає скасуванню на підставі пункту 1 частини 1 статті 104 ГПК України та відповідно до пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України.

Окрім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 1535,00 грн. інфляційних втрат та 406,29 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, відповідно до пункту 3.5 статті 3 Загальних умов фінансового лізингу, якщо передача предмету лізингу відбулася до п’ятнадцятого числа місяця, чергові лізингові платежі сплачується кожного п’ятого числа місяця, а якщо після, чергові лізингові платежі сплачується кожного двадцятого числа місяця.

Як встановлено судом, передача предмету лізингу відбулася 28.01.2008 р.

Відповідно до пункту 3.4 статті 3 Загальних умов фінансового лізингу, якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов’язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує такому робочому дню, за який настає неробочий (вихідний, святковий або ін.) день.

Як вбачається з поданих відповідачем суду апеляційної інстанції платіжних документів, ним було прострочено оплату загального лізингового платежу у березні 2008 року, згідно виписки банку за 24.03.2008, у квітні 2008 року, згідно виписки банку за 23.04.2008, у жовтні 2008 року, згідно виписки банку за 21.10.2008, у квітні 2009 року, згідно квитанції № 11 від 28.05.2009 (сплачено лише відшкодування (компенсацію) частини вартості предмета лізингу), у травні 2009 року, згідно квитанцій № 14 та № 8 від 28.05.2009, у червні 2009 року, згідно квитанцій № 200 та № 196 та у серпні 2009 року, згідно квитанцій № 41 та № 39 від 26.08.2009.

Отже, згідно розрахунку Київського апеляційного господарського суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 36,16 грн. інфляційних втрат та 40,82 грн., а саме:

- інфляційні втрати: за період з 20.03.2008 по 24.03.2008, з 18.04.2009 по 20.04.2008, 20.10.2008 по 21.10.2008, 19.06.2009 по 20.06.2009 та з 20.08.2009 по 26.08.2009 не підлягають стягненню згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, в якому зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць (аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.09.2007 у справі № 28/341-06). За період з 20.04.2009 по 28.05.2009 на суму 2252,22 підлягає стягненню 11,26 грн., з 20.04.2009 по 20.08.2009 на суму 1915,25 підлягає стягненню 24,90 грн.

- три відсотки річних: за період з 20.03.2008 по 24.03.2008 – 1,89 грн.. з 18.04.2009 по 20.04.2008 – 2,28 грн., з 20.10.2008 по 21.10.2008 – 0,71 грн., з 20.04.2009 по 28.05.2009 на суму 2252,22 підлягає стягненню 7,22 грн., з 20.04.2009 по 20.08.2009 на суму 1915,25 підлягає стягненню 21,09 грн., з 19.06.2009 по 20.06.2009 – 2,29 грн. та з 20.08.2009 по 26.08.2009 – 2,29 грн.

Відповідно до пункту 9.2 статті 9 договору лізингоодержувач без відповідної письмової згоди лізингодавця не має права змінювати місцезнаходження та місце експлуатації предмета лізингу. Місцезнаходження та місце експлуатації предмета лізингу вказується в специфікації.

Відповідно до специфікації і умов передачі предмета лізингу, яка є додатком № 5 до договору фінансового лізингу №01-200/07-авт від 06.12.2007, укладеної між сторонами, місцезнаходженням предмета лізингу є м. Київ, вул. Бориспільська, 9 С, а місцем експлуатації – Україна.

Згідно з п. 7.2.1 додатку № 4 до договору відповідач зобов’язаний щоквартально письмово інформувати позивача про стан та місце знаходження майна шляхом направлення позивачу звіту у формі встановленій сторонами в додатку №3 до договору.

Відповідно до підпункту 4.2.5 пункту 4.2 статті 4 договору за порушення умов пункту 9.2 договору та умов пунктів 2.2, 6.7, 6.8, 6.10-6.12, 7.2, 9.6 загальних умов - лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 5 (п’яти) відсотків від загальної вартості предмета лізингу, вказаної в специфікації, за кожен випадок такого порушення.

Як стверджує позивач за перший-другий квартали 2009 року звіт в установленій формі відповідач не надав.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач не довів належними та допустимими доказами обставини справи щодо не направлення відповідачем звіту у формі встановленій сторонами в додатку №3 до договору за перший-другий квартали 2009 року. Додана до позовної заяви вимога про сплату штрафу в розмірі 14830,00 грн. датована та направлена відповідачу 20.08.2009 року таким доказом не є.

Натомість, відповідач щоквартально протягом 2009 року надсилав позивачу довідки про стан та місцезнаходження предмету лізингу, зокрема станом на 09.04.2009 року та станом на 09.07.2009 року, що підтверджується копією витягу з журналу реєстрації вихідної кореспонденції відповідача та супровідними листами від 09.04.2009 вих.№ 09/04-1, від 10.007.2009р. вих.№ 10/07-01.

Доказів того, що позивач не отримував вказаних довідок матеріали справи не містять. Доводи позивача щодо відсутності повідомлень про вручення цих довідок колегія суддів до уваги не приймає, оскільки умовами договору фінансового лізингу не передбачено направлення довідок про стан та місцезнаходження предмету лізингу рекомендованою поштою.

З огляду на встановлене, рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2009 у справі № 13/335 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 14380,00 грн. – штрафу також підлягає скасуванню.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2009 у справі № 13/335 підлягає скасуванню на підставі пункту 1 частини 1 статті 104 ГПК України.

Судові витрати як за розгляд справи в суді першої інстанції, так і за подання апеляційної скарги покладаються на позивача, у зв’язку з задоволенням апеляційної скарги на підставі статей 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Трім” задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2009 у справі № 13/335 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Трім” (місцезнаходження: 01014, м. Київ, дорога Набережно-Печерська, 1; фактична адреса: м. Київ, вул. Бориспільська, 9, літ. «С»; код ЄДРПОУ 33302329; п/р 260003107741 в АКБ «Юнекс», МФО 322539), а у випадку відсутності коштів з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 12, фактична адреса: 04070, м. Київ, вул. Еллінська, 8; код ЄДРПОУ 30575865; п/р 26003024740201 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005) 1771,92 грн. боргу, 36,16 грн. інфляційних втрат, 40,82 грн. трьох відсотків річних, 1,85 грн. – державного мита та 9,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті задоволення позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 12, фактична адреса: 04070, м. Київ, вул. Еллінська, 8; код ЄДРПОУ 30575865; п/р 26003024740201 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005), а у випадку відсутності коштів з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Трім” (місцезнаходження: 01014, м. Київ, дорога Набережно-Печерська, 1; фактична адреса: м. Київ, вул. Бориспільська, 9, літ. «С»; код ЄДРПОУ 33302329; п/р 260003107741 в АКБ «Юнекс», МФО 322539) 232,98 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 13/335 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді