Рішення № 81012474, 26.02.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/3683/17

Провадження № 2/760/2214/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року Солом'янський районний суд м.Києва у складі:

головуючого- судді -Кушнір С.І,

за участю секретаря - Гаєвської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації про припинення права власності, визнання права власності та виділення в натурі житлового та нежитлового приміщення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в лютому 2017 р. звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача ОСОБА_2, в якому просив:

припинити право власності відповідача ОСОБА_2 на Ѕ частку однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 27,10 кв.м. і житловою 11,85 кв.м., вартістю 80000,00 грн., одночасно передавши вказану частку спірної квартири позивачу ОСОБА_1 із зміною часток права власності на цю квартиру;

передати відповідачу ОСОБА_2 в рахунок компенсації вартості частки однокімнатної квартири НОМЕР_1, частку житлової площі в розмірі 27,10 кв.м., вартістю 80000,00 грн., в тому числі житлову 11,85 кв.м., розташованої в трьохкімнатній квартирі АДРЕСА_2, одночасно припинивши право власності позивача ОСОБА_1 на цю частку квартири із зміною часток права власності сторін спору;

виділити в натурі позивачу ОСОБА_1 житлову кімнату №3, розташованої в квартирі АДРЕСА_2, житловою площею 19,4 кв.м., вартістю 56260,00 грн. і нежитлове приміщення №2 вбиральню (поєднану), площею 3,8 кв.м., вартістю 11020 грн.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.

Так, 07.08.2007 р. позивач і відповідач уклали шлюб, зареєстрований ВРАЦС Голосіївського РУЮ в м. Києві за актовим записом №781, від якого мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10.10.2014 р. шлюб між ними був розірваний, яке набрало законної сили з 21.10.2014 р.

10.10.2007 р. позивач і відповідач за час шлюбу за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Холод Т.А. за реєстровим номером 264, придбали трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2, зареєстровану на ім'я відповідача, загальною площею 130,60 кв.м., житловою 73,70 кв.м., вартістю 378740,00 грн.

03.06.2008 р. позивач і відповідач під час шлюбу відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олофінським О.В. за реєстровим номером 3606, придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 зареєстровану на ім'я позивача, загальною площею 54,20 кв.м., житловою 23.70 кв.м., вартістю 160000,00 грн.

21.12.2015 р. рішенням Солом'янського районного суду м. Києва у цивільній справі №2-6326/15 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та усунення перешкод у користуванні власністю та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, були задоволені частково.

Суд за первісним позовом визнав за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку трьохкімнатної АДРЕСА_2, загальною площею 130,60 кв.м. Цим рішенням суд вселив позивача у спірну квартиру та зобов'язав відповідача усунути перешкоди у користуванні 1/2 часткою спірної квартири, шляхом передачі йому дублікату ключів від вхідних дверей квартири і не чинити перешкоди у користуванні цією частиною квартири, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

За зустрічним позовом відповідача суд визнав спільною сумісною власністю подружжя однокімнатну АДРЕСА_1 загальною площею 54,20 кв.м. і житловою площею 23.70 кв.м. та визнав право власності на 1/2 частку цієї квартири за відповідачем. Суд одночасно припинив право власності позивача і відповідача на визначену судом частки в розмірі 1/2 у спірних квартирах.

24.03.2016 р. ухвалою колегії суддів Апеляційного суду м. Києва апеляційні скарги позивача і відповідача відхилені, а оскаржуване рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21.12.2015 р., - залишено без змін.

Відповідно до рішення Солом'янського райсуду м. Києва від 21.12.2015 р. позивач і відповідач є співвласниками 1/2 частки трьохкімнатної АДРЕСА_2, на праві спільної часткової власності, де кожна із сторін спору володіє часткою квартири в розмірі 65,30 кв.м., вартістю 189370,00 грн., (130,60 : 2 = 65,30 х (2900 - вартість 1 кв.м. житла) = 189370), в тому числі часткою житлової площі в розмірі 36,30 кв.м., вартістю 105270,00 грн. (73,70 : 2 = 36,20 х 2900 = 105270).

Одночасно позивач і відповідач на праві спільної часткової власності є власниками 1/2 частки однокімнатної АДРЕСА_1, де кожна сторона спору володіє часткою загальної площі квартири в розмірі 27,10 кв.м., вартістю 80000,00 грн., (54,20 : 2 = 27,10 х (2952 - вартість 1 кв.м. житла) = 80000), в тому числі житлової площі в розмірі 11,85 кв. м., вартістю 34981,20 грн. (23,70 : 2 = 11,85 х 2952 = 34981,20).

Наведене свідчить, що кожна із сторін спору є володільцем частки житлової площі в розмірі 92,40 кв.м. однокімнатної АДРЕСА_3, загальною вартістю 269370,00 грн. (27,10x2952,02=80000+ 65,30x2900=189370), в тому числі є співвласниками загальної житлової площі спірних квартир в розмірі 48,70 кв.м. кожний, вартістю 141845,00 грн. (11,85+36,85=48,70).

Як зазначає позивач, вони з відповідачем є співвласниками 1/2 частки однокімнатної кв. АДРЕСА_1 загальної площею 54,20 кв.м, тобто кожний є володільцем частини квартири площею 27,10 кв.м., вартістю 80000,00 грн., що свідчить про те, що частка відповідача в цій квартирі є незначною, яка не може бути виділена в натурі без втрати цільового призначення квартири, оскільки вона є неподільною, а спільне володіння і користування квартирою є неможливим, у зв'язку з неправомірною поведінкою відповідача та відносинами, які склалися у сторін спору після розлучення, тому припинення права власності відповідача на вказану частку квартири не завдасть істотної шкоди інтересам співвласників та членам сім'ї.

Також, позивач і відповідач на праві спільної часткової власності є власниками 1/2 частки трьохкімнатної АДРЕСА_2, загальної площею 130,60 кв.м. Таким чином, кожна сторона спору є володільцем частки, площею 65,30 кв.м., вартістю 189370,00 грн. і житловою в розмірі 36,85 кв.м. Згідно технічного паспорту на квартиру НОМЕР_2, вона складається з трьох ізольованих житлових кімнат: житлова кімната №3, площею 19,4 кв.м., вартістю 56260 грн., житлова кімната №4, площею 21,7 кв.м., вартістю 62930 грн. і житлова кімната №6, площею 32,6 кв. м., вартістю 94540 грн., кухні №7, площею 16,0 кв.м., вітальні № 1, площею 21,5 кв. м., ванної кімнати №5, площею 9,3 кв. м. і вбиральня №2, площею 3,8 кв.м.

Тому, в рахунок компенсації вартості житлової площі на яку можливо буде припинено право власності відповідача, позивач просить передати у її власність 27,10 кв. м. загальної житлової площі квартири АДРЕСА_2, вартістю 80000,00 грн., часткою якої він володіє за рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21.12.2015 р.

Одночасно, для володіння і користування спірною часткою квартири позивач просить виділити йому в натурі житлову кімнату №3, житловою площею 19,4 кв. м., вартістю 56260 грн., розташованої в АДРЕСА_2 і нежитлове приміщення вбиральню (поєднану) № 2, площею 3,8 кв. м., вартістю 11020 грн.

Загальну площу в розмірі 38,20 кв. м., в тому числі 25,0 кв. м. житлової площі, що буде належати позивачу на праві власності в АДРЕСА_2, після визначення судом часток власності сторін спору у нерухомому майні, залишити у їх користуванні і володінні, відповідно до змінених часток.

Після припинення права власності частки відповідача в АДРЕСА_1 позивач буде одноосібним власником з часткою 1/1, що складає 54,20 кв.м. загальної житлової площі цієї квартири і одночасно буде володільцем 1/3 частки, що складає 38,20 кв.м. житлової площі в АДРЕСА_2 і буде власником нерухомого майна, загальною площею 92,40 кв.м.

Відповідач стане власником 2/3 частки квартири АДРЕСА_2, що складає 92,40 кв.м. загальної житлової площі цієї квартири (65,30+27,10), вартістю 269370,00 грн. (80000+189370), в тому числі житловою площею в розмірі 48,70 кв.м., (36,85+11,85), в зв'язку з чим, частки (розміри) права власності на нерухоме майно сторін спору у цій квартирі, визначених рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21.12.2015 р. підлягають перегляду і зміні.

З метою урегулювання права користування та володіння спірними квартирами, як вказує позивача, він направив в лютому 2016 р. листа відповідачу про намір продажу своєї частки в квартирі АДРЕСА_2, який був повернутий за закінченням терміну зберігання. Незважаючи на неодноразові зустрічі і телефонні перемовини протягом 2016 р. відповідач не виявила бажання вирішити спір шляхом купівлі-продажу частки у спірних квартирах та поділу коштів, чи/або визначення та виділення часток сторін спору в натурі для їх володіння і користування, оскільки відповідач чинить постійні перешкоди у праві користування часткою у спірній квартирі визначеною рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21.12.2015 р.

Неправомірні дії відповідача стали підставою для направлення подання державним виконавцем до Солом'янського ГУ НПУ в м. Києві для вирішення питання для притягнення відповідача до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України (невиконання рішення суду) і звернення з позовом до суду.

Як вважає позивач, для упорядкування права користування і володіння спірними квартирами та визначення часток у праві спільної часткової власності сторін спору, наведені обставини дають правові підстави Солом'янському районному суду м. Києва припинити право власності на частку відповідача в кв. НОМЕР_1 та виділити в натурі позивачу кімнату №3 і нежитлове приміщення № 2 (вітальню) в АДРЕСА_2, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 17.03.2017 р., відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності, визнання права власності та виділення в натурі житлового та нежитлового приміщення, та призначено справу до судового розгляду.

23.03.2018 р. до суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої представник позивача просить:

припинити право власності відповідача ОСОБА_2 на Ѕ частку однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 27,10 кв.м. і житловою 11,85 кв.м., одночасно передавши вказану частку спірної квартири позивачу ОСОБА_1 із зміною часток права власності на цю квартиру;

визнати за відповідачем ОСОБА_2 право власності на житлову площу в розмірі 27,10 кв.м., в тому числі житлову 11,85 кв.м., в трьохкімнатній квартирі АДРЕСА_2, припинивши право власності позивача ОСОБА_1 на цю частку квартири;

виділити в натурі позивачу ОСОБА_1 житлову кімнату №3, розташованої в квартирі АДРЕСА_2 житловою площею 19,4 кв.м. і нежитлове приміщення № 2 (вбиральню поєднану), площею 3,8 кв.м.

04.04.2018 р. від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити в позові повністю та визнати ідеальні частки однокімнатної квартири АДРЕСА_1 та трьохкімнатної квартири АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2, без їх реального поділу і залишити майно у їх спільній частковій власності. Заявлені позовні вимоги відповідач вважає безпідставними та необґрунтованими. Крім цього, у позивача ОСОБА_1 відсутні посилання на докази щодо можливості виділення йому житлової кімнати №3, розташованої в квартирі АДРЕСА_2 житловою площею 19,4 кв.м., і нежитлового приміщення № 2 вбиральню (поєднану), площею 3,8 кв.м. без порушення майнових прав та умов проживання неповнолітнього ОСОБА_3

06.04.2018 р. до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, відповідно до якого представник позивача повністю підтримує позовні вимоги, з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог, просить позов задовольнити, а заперечення відповідача, викладені у відзиві, вважає надуманими та такими, що суперечать матеріалам справи.

Ухвалою суду від 12.04.2018 р. до участі у справі в якості третьої особи залучено Службу у справах дітей Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації.

Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги, з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог, підтримали в повному обсязі та просили задовольнити, посилаючись на підстави та обставини, викладені в позовній заяві, та надані докази.

Відповідач та її представник в судовому засіданні заперечували проти позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, просили відмовити в задоволенні позову, повністю підтримали доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, поданому до суду.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду третю особу було повідомлено належним чином. 16.05.2018 р. до суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення, відповідно до яких представник при винесенні рішення просить врахувати інтереси малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та слухати справу за відсутності представника Служби у справах дітей Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, пояснення відповідача та її представника, врахувавши їх доводи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 07.08.2007 р.

Від шлюбу мають малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується даними свідоцтва про народження, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві 02.11.2010 р.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10.10.2014 р., шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 07.08.2007 р. відділом РАЦС Голосіївського районного управління юстиції, актовий запис № 781 - розірвано.

Встановлено, що згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 10.10.2007 р. приватним нотаріусом КМНО Холод Т.А. та зареєстровано в реєстрі за №343, ОСОБА_2 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_2.

Загальна площа даної квартири - 130,60 кв.м., житлова 73,70 кв.м., що підтверджується даними технічного паспорту.

Також, згідно договору купвлі-продажу квартири, посвідченого 03.06.2008 р. приватним нотаріусом КМНО Олофінським О.В. та зареєстровано в реєстрі за №3606, ОСОБА_1 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1

Загальна площа даної квартири - 54,20 кв.м., житлова 23.70 кв.м., що підтверджується даними технічного паспорту.

Зазначене підтверджується даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 80635897 від 17.02.2017 р. та даними витягу з Державного реєстру правочинів №6025180 від 03.06.2008 р.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21.12.2015 р., за результатами розгляду справи №2-6326/15 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та усунення перешкод у користуванні майном та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, - позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та усунення перешкод у користуванні майном, - задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Визнано за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2, загальною площею 130,60 кв.м., житловою 73,70 кв.м., одночасно припинивши у вказаній частині право власності ОСОБА_2.

Вселено ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_2.

Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1, Ѕ частиною квратири АДРЕСА_2, шляхом передачі ОСОБА_1 дублікату ключів від вхідних дверей квартири.

Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні Ѕ частиною квартири АДРЕСА_2.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задоволено.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 54,20 кв.м., житловою 23,70 кв.м., одночасно припинивши у вказаній частині право власності ОСОБА_1.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва від 24.03.2016 р., рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 р., - залишено без змін.

Звертаючись до суду з позовом позивач просить:

припинити право власності відповідача ОСОБА_2 на Ѕ частку однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 27,10 кв.м. і житловою 11,85 кв.м., одночасно передавши вказану частку спірної квартири позивачу ОСОБА_1 із зміною часток права власності на цю квартиру;

визнати за відповідачем ОСОБА_2 право власності на житлову площу в розмірі 27,10 кв.м., в тому числі житлову 11,85 кв.м., в трьохкімнатній квартирі АДРЕСА_2, припинивши право власності позивача ОСОБА_1 на цю частку квартири;

виділити в натурі позивачу ОСОБА_1 житлову кімнату №3, розташованої в квартирі АДРЕСА_2 житловою площею 19,4 кв.м. і нежитлове приміщення № 2 (вбиральню поєднану), площею 3,8 кв.м.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач та відповідач є співвласниками по Ѕ частки однокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 54,20 кв.м., та є власниками по Ѕ частки трьохкімнатної АДРЕСА_2, загальною площею 130,60 кв.м. Спільне володіння і користування квартирами є неможливим, у зв'язку з неправомірною поведінкою відповідача та відносинами, які склалися між ними після розлучення. Незважаючи на неодноразові зустрічі і телефонні перемовини протягом 2016 р. відповідач не виявила бажання вирішити спір шляхом купівлі-продажу частки у спірних квартирах та поділу коштів, чи/або визначення та виділення часток сторін спору в натурі для їх володіння і користування, оскільки відповідач чинить постійні перешкоди у праві користування часткою у спірній квартирі визначеною рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21.12.2015 р.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст. 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що відповідно до рішення Солом'янського райсуду м. Києва від 21.12.2015 р. сторони, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками по 1/2 частки трьохкімнатної АДРЕСА_2, на праві спільної часткової власності, де кожна із сторін спору володіє часткою квартири в розмірі 65,30 кв.м., в тому числі часткою житлової площі в розмірі 36,30 кв.м.

Одночасно позивач і відповідач на праві спільної часткової власності є власниками по 1/2 частки однокімнатної АДРЕСА_1, де кожна сторона спору володіє часткою загальної площі квартири в розмірі 27,10 кв.м., в тому числі житлової площі в розмірі 11,85 кв. м.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо користування житловими приміщеннями, а саме: квартирами АДРЕСА_1 частина яких перебуває у спільній частковій власності сторін.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

За правилами ст.ст. 356, 357 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Тобто, первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість, а тому рішення суду не може підмінити її собою. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

Частиною 1 ст. 369 ЦК України закріплено, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

З роз'яснень, наданих у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику за позовами про захист приватної власності» (з послідуючими змінами та доповненнями) вбачається, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.

В правовій позиції від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15 Верховний Суд України роз'яснив наступне, що при здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Системний аналіз правових норм статей 183, 358, 364 ЦК України, дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частку житлового будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

У тих випадках, коли в результаті виділу співвласнику передається частина житлового будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 та від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13.

Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 ЦК цього Кодексу.

Відповідно до висновків передпроектних пропозицій спеціаліста-архітектора перепланування квартир АДРЕСА_3 можлива і для цього є технічна можливість приєднання житлової кімнати №3 і вбиральні № 2 до АДРЕСА_1.

Згідно висновку експерта Київської незалежної судово-експертної установи за результатами проведення будівельно-технічного дослідження по заяві ОСОБА_1 по справі №760/3688/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення і виділення в натурі та визначення часток нерухомого майна №2656 від 17.10.2018 р., об'єднання двох суміжних квартир АДРЕСА_3 технічно можливе шляхом влаштування дверного отвору в самонесучій перегородці між кухнею з площею 13,4 кв.м. квартири НОМЕР_1 і житловою кімнатою з площею 19,4 кв.м. квартири НОМЕР_2.

Розподіл отриманої після перепланування новоствореної квартири, загальною площею 184,8 кв.м, технічно можливий при створенні двох окремих квартир НОМЕР_1,НОМЕР_3 з існуючими входами.

При цьому, експертом пропонується два технічно можливих варіанти розподілу новоствореної квартири, загальною площею 184,8 кв.м., що розташована на одинадцятому поверсі сімнадцятиповерхового житлового будинку АДРЕСА_2, а саме:

1 варіант:

Квартира АДРЕСА_1 складається з двох житлових кімнат з площами 23,7 кв.м, 19,4 кв.м, кухні площею 13,4 кв.м., суміщеного санітарного вузла площею 5,0 кв.м, вбиральні з площею 3,8 кв.м, коридора з площею 8,9 кв.м, заскленого балкона з площею 2,5 кв.м, балкона з площею 0,7 кв.м. Житлова площа квартири НОМЕР_1 після перепланування новоствореної квартири, загальною площею 184,8 кв.м, становить: 43,1 кв.м, загальна площа квартири НОМЕР_1 після перепланування новоствореної квартири, загальною площею 184,8 кв.м, становить: 77,4 кв.м.

Квартира АДРЕСА_2 складається з двох житлових кімнат з площами 21,7 кв.м, 32,6 кв.м, кухні площею 16,0 кв.м, суміщеного санітарного вузла площею 9,3 кв.м, коридора з площею 21,5 кв.м, заскленого балкона з площею 5,1 кв.м, балкона з площею 1,2 кв.м. Житлова площа квартири НОМЕР_2 після перепланування новоствореної квартири, загальною площею 184,8 кв.м, становить: 54,3 кв.м, загальна площа квартири НОМЕР_2 після перепланування новоствореної квартири, загальною площею 184,8 кв.м, становить: 107,4 кв.м.

При цьому необхідно закласти дверний отвір з існуючого коридору з площею 21,5 кв.м. квартири НОМЕР_2 в існуючу житлову кімнату з площею 19,4 кв.м. квартири НОМЕР_2, а також необхідно закласти дверний отвір з існуючого коридору з площею 21,5 кв.м. квартири НОМЕР_2 у вбиральню з площею 3,8 кв.м.

2 варіант:

Квартира АДРЕСА_1 складається з трьох житлових кімнат з площами 23,7 кв.м, 19,4 кв.м, 21,7 кв.м, кухні площею 13,4 кв.м., суміщеного санітарного вузла площею 5,0 кв.м, коридора з площею 8,9 кв.м, заскленого балкона з площею 2,5 кв.м, балкона з площею 0,7 кв.м. Житлова площа квартири НОМЕР_1 після перепланування новоствореної квартири, загальною площею 184,8 кв.м, становить: 64,8 кв.м, загальна площа квартири НОМЕР_1 після перепланування новоствореної квартири, загальною площею 184,8 кв.м, становить: 95,3 кв.м.

Квартира АДРЕСА_2 складається з житлової кімнати з площею 32,6 кв.м, кухні площею 16,0 кв.м, суміщеного санітарного вузла площею 9,3 кв.м, вбиральні з площею 3,8 кв.м, коридора з площею 21,5 кв.м, заскленого балкона з площею 5,1 кв.м, балкона з площею 1,2 кв.м. Житлова площа квартири НОМЕР_2 після перепланування новоствореної квартири, загальною площею 184,8 кв.м, становить: 32,6 кв.м, загальна площа квартири НОМЕР_2 після перепланування новоствореної квартири, загальною площею 184,8 кв.м, становить: 89,5 кв.м.

При цьому необхідно закласти дверний отвір з існуючого коридору з площею 21,5 кв.м. квартири НОМЕР_2 в існуючу житлову кімнату з площею 19,4 кв.м. квартири НОМЕР_2, а також необхідно закласти дверний отвір з існуючого коридору з площею 21,5 кв.м. квартири НОМЕР_2 в існуючу житлову кімнату з площею 21,7 кв.м. квартири НОМЕР_2.

При підготовці проектного рішення для перепланування розглянутих квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2, що розташовані на одинадцятому поверсі сімнадцятиповерхового житлового будинку АДРЕСА_2, для дотримання вимог п.2.25.ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення"[2], а саме: "Житлові кімнати в квартирах II категорії не можуть бути прохідними..." необхідно передбачити коридори з самонесучими перегородками для ізоляції жилих кімнат (житлової кімнати та кухні) один від одного.

Судом встановлено, що відповідач та неповнолітній син сторін - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживають у трьохкімнатній квартирі АДРЕСА_2

Представниками Служби у справах дітей було проведено обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в квартирі за адресою: АДРЕСА_2, про що складено відповідний акт від 21.03.2018 р. З даного акту вбачається, що представниками служби у справах дітей з'ясовано, що кімнату, яку позивач просить виділити йому в натурі , об лаштована під «дитячу», отже, після «приєднання» кімнати, яка є «дитячою», дитина втратить можливість користуватися нею, що значно звузить обсяг його майнових та житлових прав.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд наголошує на тому, що позивач на свій розсуд обрав спосіб захисту порушеного права та розпорядилася своїми правами щодо предмету спору, і суд, дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному ст. 13 ЦПК, розглядає дану справу лише в межах заявлених позивачем вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Суд вважає, що заявлені вимоги позивача є недоведеними

Згідно ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач та відповідач не надавали своєї згоди на отримання грошової компенсації вартості своєї частки спірного майна.

Доказів вартості частки у майні, що є спільною частковою власністю, позивачем суду також не надано.

У вищезазначеному висновку експерта Київської незалежної судово-експертної установи №2656 від 17.10.2018 р. за результатами проведення будівельно-технічного дослідження, зазначено, що виділення в натурі можливо за умови перепланування будинку (новоствореної квартири).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 367 ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виходячи зі змісту цієї норми, поділ є можливим, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом, що виключає можливість залишення у спільному користуванні співвласників будь-яких приміщень будинку. Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Так, відповідно до статті 152 ЖК України, виконання власником робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання.

Перепланування (переобладнання) квартир та нежитлових приміщень повинно відповідати проектній документації, будівельним нормам і правилам, виконуватися згідно з Правилами користування приміщеннями житлових будинків та Державним будівельним нормам України «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт».

Переобладнання - улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

При поділі житлового будинку в натурі у разі необхідності його переобладнання та перепланування до ухвалення рішення в матеріалах справи повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, правилам пожежної безпеки.

Залежно від обставин справи підлягають поданню висновки й інших служб, зокрема, погодження щодо встановлення відокремленого газо-, водо- та електропостачання.

Переобладнання та перепланування будинку повинно відповідати проектній документації, будівельним нормам і правилам. До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, тощо.

Водночас, при поділі житлового будинку в натурі у разі необхідності його переобладнання та перепланування до ухвалення рішення в матеріалах справи повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно - епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, і правилам пожежної безпеки; висновки органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекцій та інших відповідних органів про можливість встановлювати у кожному виділеному житловому приміщенні окремих лічильників, вентиляційних каналів, пов'язаних із цим переобладнанням і переплануванням; висновки інших служб, зокрема, погодження для встановлення відокремленого газо-, водо- та енергопостачання.

Таким чином, виділення частини будинку в натурі, у випадку якщо для цього необхідно здійснити перепланування будинку, можливе лише за умови наявності погодження з компетентними органами.

Вказана правова позиція висловлена 05.09.2018 року Касаційним цивільним судом в складі Верховного суду у справі № 555/2512/15, у якій предметом позову було також виділення частини будинку в натурі.

Частиною 1 ст. 369 ЦК України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до п. 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8.10.1992 № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових приміщень відповідно до статей 100 і 152 Житлового кодексу Української РСР.

Згідно ЖК України, виконання наймачем робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребують отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується (ст. 152 ЖК України). Виконання робіт, визначених частиною першою цієї статті, внаслідок яких змінюється площа, кількість чи склад приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду, допускається за письмовою згодою наймодавця (орендодавця), якщо інше не передбачено договором найму (оренди).

Згідно з пунктом 1.4.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Так, відповідно до пункту 1.4.5 Правил для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи: копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення; копія поверхових планів, завірених в установленому порядку; проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку; згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

Рішення Київської міської ради від 24.05.2012 № 587/7924 Про затвердження Порядку перепланування житлових і нежитлових приміщень у будинках у місті Києві передбачає необхідність отримання дозволу на перепланування від дозвільного органу, порядок отримання такого дозволу та вимоги до перепланування.

Враховуючи вимоги чинного законодавства щодо володіння, користування і розпорядження майном, яке перебуває у спільній сумісній власності, виконання робіт з перебудови та перепланування жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, яке передбачає втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування будинку, із подальшим використанням їх у власності одного із співвласників допускається за наявності відповідного на це дозволу та за погодженням з іншими співвласниками, без обмеження інтересів та житлових прав співвласників будинку.

Суд зазначає, що поняття реконструкції об'єкта нерухомості міститься в пункті 3 Державних будівельних норм В.3.222009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22 липня 2009 р. № 295 (ДБН), відповідно до якого реконструкція це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

Також, відповідне визначення міститься у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 р. № 76, згідно яких реконструкція жилого будинку - комплекс будівельних робіт, спрямованих на поліпшення експлуатаційних показників приміщень житлового будинку шляхом їх перепланування та переобладнання, надбудови, вбудови, прибудови з одночасним приведенням їх показників відповідно до нормативно-правових вимог. До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків. Переобладнання - улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

При цьому, суд звертає увагу на те, що здійснюючи виділ житлового та нежитлового приміщення в натурі необхідно здійснити певний перелік робіт з переобладнання та перепланування вказаних житлових квартир сторін, з'ясувати, чи передбачають вказані роботи втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування та, відповідно, перевірити чи потрібні відповідні висновки відповідних органів про допустимість пов'язаних із цим поділом переобладнань і перепланувань, а також дозвіл виконавчого комітету місцевої ради на переобладнання і перепланування житлового будинку (у разі втручання в несучі конструкції або інженерні системи загального користування).

Без встановлення зазначених обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, неможливо ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.

При цьому, суд також звертає увагу на те, що витрати на роботи по переобладнанню приміщень квартир, вартість необхідного матеріалу для встановлення перегородок має також бути поділено між колишнім подружжям після виділення приміщень в натурі, по витратам, які будуть мати вартісне підтвердження.

Суд, оцінивши надані стороною позивача докази, врахувавши заперечення відповідача, вважає за неможливе припинити право власності відповідача ОСОБА_2 на Ѕ частку однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 27,10 кв.м. і житловою 11,85 кв.м., одночасно передавши вказану частку спірної квартири позивачу ОСОБА_1 із зміною часток права власності на цю квартиру; визнати за відповідачем ОСОБА_2 право власності на житлову площу в розмірі 27,10 кв.м., в тому числі житлову 11,85 кв.м., в трьохкімнатній квартирі АДРЕСА_2, припинивши право власності позивача ОСОБА_1 на цю частку квартири; виділити в натурі позивачу ОСОБА_1 житлову кімнату №3, розташованої в квартирі АДРЕСА_2 житловою площею 19,4 кв.м. і нежитлове приміщення № 2 (вбиральню поєднану), площею 3,8 кв.м., оскільки неможливо встановити такий саме порядок, що має відповідати часткам співвласників у спільній частковій власності, не буде дотриманий баланс часток кожного з них у праві власності, з врахуванням того, що правовий режим спільної часткової власності враховує інтереси всіх учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших, При цьому, суд також враховує інтереси малолітнього сина сторін, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Враховуючи викладене, а також враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду судом справи, а тому суд вважає позов необґрунтованим, безпідставним та недоведеним, в зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 152 ЖК України, ст.ст. 57, 60, 70, 71 СК України, ст.ст. 11. 15, 16, 20, 183, 321, 328, 355-358, 364, 367, 369, 370, 392 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 15, 76-81, 89, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації про припинення права власності, визнання права власності та виділення в натурі житлового та нежитлового приміщення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: Кушнір С.І.