Рішення № 81010661, 26.03.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.03.2019 Справа №607/11828/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., з участю секретаря судового засідання Зубко О.Я., позивача ОСОБА_1, представника позивача - адвоката Островської О.Н., представників відповідачів: Стукало М.С., Клим А.А., представника третьої особи - прокурора Осядач Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України з участю третьої особи прокуратури Тернопільської області про відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України, третя особа- прокуратура Тернопільської області про відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством, втраченого заробітку, вартості втраченого майна та витрат на отримання правової допомоги. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.04.2007 року щодо нього було порушено кримінальну справу №1146259, матеріали якої 07.09.2015 року надіслано для проведення додаткового розслідування у Тернопільський РВ УМВСУ в Тернопільській області. За даним фактом 07.09.2015 року внесено відомості до ЄРДР №12015210180000458. 31.12.2015 року вказане кримінальне провадження було закрите у зв»язку із встановленням відсутності події кримінального правопорушення. Таким чином, у відповідності до положень ст.56 Конституції України, ст.ст.23,1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» він має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди за час перебування під слідством, втраченого заробітку та вартості втраченого майна, а також стягнення на його користь понесених витрат на правову допомогу за рахунок коштів державного бюджету. Вказав, що весь час перебування під слідством він знаходився у великій психологічній напрузі, порушилися його звичні життєві зв»язки та стосунки із сім»єю та оточенням, із ним розлучилася дружина, відвернулися друзі, що завдало йому значних моральних страждань та вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки він перебував під слідством в період з 27.04.2007 року по 31.12.2015 року, розмір завданої йому моральної шкоди, обчислений у відповідності до ч.3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» складає 329600,0 грн., виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01.01.2017 року у сумі 3200,00 грн. Крім цього, йому також завдано моральну шкоду у розмірі вартості втраченого ним майна- Товариства з обмеженою власністю «ВІК»(надалі-ТОВ «ВІК»), яка станом на 20.09.2017 року становить 718500,00 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 18767220,00 грн. Оскільки зазначене майно було втрачене ним через незаконні дії посадових осіб органів досудового розслідування він вправі отримати компенсацію його вартості, розмір якої виходячи із вартості підприємства станом на 2007 рік становить 718500,00 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 18767220,00 грн. ТОВ «ВІК» було придбане ним у 2003 році за ціною 150000,00 грн., що в еквіваленті становило 28142,59 доларів, станом на 2007 рік вартість підприємства складала 718500,00 доларів США, відтак розмір отриманого ним за період з 2003 року по 2007 рік прибутку склав 690357,41 доларів США, тобто прибуток за один рік становив 172589,35 доларів США. Таким чином, розмір втраченого ним через незаконні дії посадових осіб прибутку за період 2007 року по 2017 рік складає 1725893,5 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 20.09.2017 року еквівалентно 45080338,22 грн. Крім цього, за час перебування під слідством він був незаконно усунутий з посади директора Товариства з обмеженою відповідальність «Торгівельно-виробнича компанія «ЛІК»(надалі- ТВК «ЛІК») у зв»язку із чим втратив заробітну плату у розмірі 329600,00 грн., розмір якої обчислено ним виходячи із розміру мінімальної заробітної плати встановленого на 01.01.2017 року у сумі 3200 грн.(3200*103=329600). Також, за час перебування під слідством ним понесено витрати на отримання правової допомоги на загальну суму 30000 доларі США, що станом на 20.09.2017 року еквівалентно 783600,00 грн. Крім цього, постановою слідчого в ОВС ГСУ МВС України Гунько В.Ю. від 12.09.2012 року накладено арешт на належне йому майно: земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3 площею 0,0078 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; житловий будинок загальною площею 56,6 кв.м., житловою площею 32,5 кв.м.(реєстраційний номер 329435368227) і на момент звернення до суду дане майно продовжує залишатись під арештом. Із врахуванням наведеного просить: стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку 329 600,00 грн. відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством; 329 600,00 грн. втраченої заробітної плати на посаді директора ТОВ «ЛІК» за час перебування під слідством; 718 500,00 доларів США вартості втраченого підприємства - ТОВ «ВІК», яка станом на 20.09.2017 року в еквіваленті складає 18 767 220,00 грн.; 718 500,00 доларів США завданої моральної шкоди за втрату підприємства - ТОВ «ВІК», яка станом на 20.09.2017 року в еквіваленті складає 18 767 220,00 грн.; 783 600,00 грн. вартості наданої правової допомоги за час перебування під слідством; 1 725 893,5 доларів США втраченого прибутку ТОВ «ВІК» в доларах США, що станом на 20.09.2017 року в гривневому еквіваленті складає 45 080 338,22 грн.

ГУНП в Тернопільській області подало письмові заперечення та відзив на позов у яких вказало, що правова підстава для звернення із заявою про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування виникла у позивача ОСОБА_1 31.12.2015 року після винесення слідчим Тернопільського РВП ТВП ГУНП в Тернопільській області постанови про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 120152210180000458 від 07.09.2015 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.366 КК України, на підставі п.1 ч.1 ст.284 КПК України. Згідно з пунктами 1,5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування прокуратури і суду» у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода. Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок державного бюджету. Частинами 1,2 статті 12 вказаного Закону передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, в залежності від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди із прийнятим рішенням про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку. Відповідно до п. 11 наказу Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04.03.96 «Про затвердження Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди,завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1,3, 4 ст.3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, генеральної прокуратури і Служби безпеки України-відповідно до цих органів. Разом з тим, з доданих позивачем документів вбачається, що він вперше звернувся з питанням відшкодування матеріальної шкоди до прокуратури м. Тернополя, яка переслала заяву до органу, який закрив кримінальне провадження - Тернопільського ВП ГУНП, лише 21.02.2017 року, в той час як граничний термін подання цієї заяви становив 01.06.2016 року. Тернопільський ВП надіслав відповідь ОСОБА_1, що йому слід звернутися з даною заявою до ГУНП в Тернопільській області. При цьому позивачем не наведено жодних доказів на підтвердження заявлених вимог в частині відшкодування втраченого заробітку в результаті усунення його з посади директора ТОВ «ТВК «ЛІК», до позовної заяви не долучено ані доказів його перебування на зазначеній посаді, ані доказів його незаконного усунення з даної посади, ані доказів отримання ним конкретної заробітної плати на даній посаді. Також, ОСОБА_1 не надано жодного доказу, що підтверджують втрату ним ТОВ «ВІК» та його вартості. Отже,оскільки встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду віднесено до компетенції органу, що провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, відповідач вважає, що в цій частині позов ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а провадження у справі має бути закрите на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України. Також відповідач зазначив, що в обґрунтування заявленої вимоги про відшкодування завданої моральної шкоди позивачем не зазначено у чому полягає ця шкода, не надано жодних доказів, що підтверджують факт заподіяння йому цієї шкоди з вини органів досудового розслідування, прокуратури та суду, до матеріалів справи не долучено жодних довідок із закладів охорони здоров'я, які б підтверджували факт погіршення самопочуття позивача через моральні чи фізичні страждання, приниження честі, гідності та ділової репутації в період досудового розслідування чи судового розгляду справи, а визначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим. Із врахуванням викладеного, ГУНП в Тернопільській області вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити за безпідставністю, а в частині відшкодування матеріальної шкоди провадження у справі закрити, оскільки ці вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Державна казначейська служба України подала письмові заперечення на позов. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просить відмовити, посилаючись на те, що позивачем не дотримано вимог Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", та чинного Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04.03.1996 p. № 6/5/3/41 в частині процедури подання заяви про визначення розміру шкоди, завданої внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування, прокуратури чи суду. Визначений позивачем розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди необґрунтовано завищений. Так, у відповідності до п. 3 ст.13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розрахунок розміру моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру робітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Розмір мінімальної заробітної плати на 2017 рік було установлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 1 січня - 3200.00 грн. Разом з тим, відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що набрав чинності з 01.01.2017 року мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600.00 грн. В зв'язку з цим не зрозуміло з яких міркувань виходив позивач, оцінюючи моральну шкоду у загальному розмірі 48678638,22 грн., завдану громадянинові діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, оскільки ним не зазначено жодного доказу на підтвердження цих вимог. Крім того, стягнення іншої суми призведе до завдання збитків державного бюджету.

Від третьої особи у справі-прокуратури Тернопільської області надійшли письмові пояснення на позов, у яких зазначено, що норма ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», не є імперативним обов'язком держави провести особі виплату моральної шкоди, а лише надає їй право ставити вимогу про відшкодовування шкоди при доведеності у встановленому законодавством порядку факту її спричинення та обґрунтування розміру відшкодування. ОСОБА_1 разом із позовною заявою не надав належних та достовірних доказів, які б підтверджували зміст заподіяної йому моральної шкоди; характер, обсяг і тривалість моральних страждань, наявність та істотність вимушених змін у його життєвих стосунках; причинно-наслідковий зв'язок між діями органів досудового розслідування, прокуратури та заподіяною моральною шкодою. Крім того, позивачем не наведено фактів того, що процесуальні та слідчі дії, які вчинялися при розслідуванні кримінальної справи, порушеної щодо нього, були проведені з порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України. Крім того, позивачем невірно визначено період його перебування під слідством та судом Так, початок кримінального переслідування слід рахувати не з 27.04.2007 року, тобто з часу порушення СУ УМВС України в Тернопільській області кримінальної справи №1146259 на підставі заяви представника компанії «Біркінхед лімітед» Нарольського А.А. за фактом заволодіння директором ТОВ «ТВК «ЛІК» ОСОБА_1 шляхом шахрайства грошовими коштами компанії в розмірі 350 000 грн. за ознаками злочину, передбаченого за ч.4 ст.190 КК України, а з 03.05.2012 року-дати пред'явлення обвинувачення ОСОБА_1 Датою закінчення кримінального переслідування ОСОБА_1 є 31.12.2015 року-дата винесення постанови про закриття кримінального провадження. Таким чином тривалість перебування ОСОБА_1 під слідством становить 43 місяці 28 днів. Таким чином, вимога про відшкодування моральної шкоди у сумі 329600,00 грн. є необґрунтованою та завищеною. Нормами чинного законодавства не передбачено відшкодування особі моральної шкоди у формі припинення діяльності юридичної особи, керівництво якої вона здійснювала, а тому заявлена ОСОБА_1 вимога про відшкодування моральної шкоди у сумі 18767220,00 грн. завданої йому припиненням діяльності юридичної особи -ТОВ «ВІК» не ґрунтується на нормах матеріального права та не підлягає задоволенню. Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» встановлено вичерпний перелік видів грошового відшкодування, яке може бути виплачено особі внаслідок заподіяння їй шкоди в результаті незаконних дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Відтак, враховуючи положення ст.3 зазначеного Закону не підлягає відшкодуванню особі втрачений прибуток від діяльності комерційного товариства та вартість самого такого товариства, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування йому матеріальної шкоди у сумі 45080338,22 грн., як втраченого прибутку від припинення діяльності ТОВ «ВІК» та 18767220 грн. як вартості втраченого ТОВ «ВІК» взагалі є безпідставними та необґрунтованими. Оскільки кримінальне провадження №12015210180000458 закрито органами поліції Тернопільської області, то відповідно, враховуючи вимоги ст.12 Закону, уповноваженим органом для визначення розміру заподіяної ОСОБА_1 матеріальної шкоди та винесення про це відповідної постанови є органи поліції. Відтак, пред'явлений ОСОБА_1 позов про стягнення витрат на отримання правової допомоги у сумі 783600,00 грн. є передчасним, з тих підстав, що позивачем не дотримано процедуру досудового врегулювання спору, а також не долучено до позовної заяви належних доказів на підтвердження зазначених витрат. З тих самих підстав не підлягає задоволенню вимога позивача про відшкодування йому втраченої заробітної плати на посаді директора ТОВ «ЛІК» у сумі 329 600 грн., оскільки, згідно з ч.1 ст. 12 Закону розрахунок таких втрат проводиться органом, яким приймалося рішення про закриття кримінального провадження, а вже у разі незгоди із розрахованою сумою в особи виникає право звернення до суду про оскарження винесеної постанови. При цьому, заявляючи позовну вимогу про відшкодування йому втраченої заробітної плати позивачем взагалі не надано доказів про його перебування на посаді директора ТОВ «ЛІК», звільнення із вказаної посади, підстав звільнення, розрахунку заробітної плати. Вимога ОСОБА_1 що стосується зобов»язання ГУНП в Тернопільській області подати в Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради всі необхідні документи для зняття арешту з майна, в силу вимог ст.19 КАС України та ст.129 ЦПК України не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивачем фактично оскаржуються бездіяльність суб»єкта владних повноважень та ставиться до вказаного органу вимога зобов»язального характеру, а тому в цій частині провадження у справі слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 подав відповідь на заперечення на позов та пояснення у яких вказав, що 22.02.2017 року він звернувся до прокуратури Тернопільської області за роз»ясненням його прав на відшкодування шкоди завданої діями окремих представників правоохоронних органів. 20.03.2017 року він отримав відповідь про те, що його звернення направлено за належністю до органу, що закрив кримінальне провадження. Листом №К-101 від 20.04.2017 року Тернопільський РВ УМВСУ в Тернопільській області рекомендував йому звернутись для визначення та розрахунку завданої шкоди до ГУНП в Тернопільській області. 18.05.2017 року він звернувся до ГУНП в Тернопільській області та 13.06.2017 року отримав відповідь в якій було зазначено про те, що він дійсно має право на отримання відшкодування завданої шкоди, однак розрахунку відшкодування відповідач не провів, а рекомендував йому звернутися до суду. Вказав, що шкода завдана йому незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури повністю підтверджується матеріалами кримінальної справи №1146259 від 25.04.2007 року та матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12015210180000458, а тому заперечення відповідачів та третьої особи є необґрунтованими.

Державна казначейська служба України у своїх заперечення на відповідь позивача вказала, що аналізуючи зміст позовної заяви, відповідь на заперечення, а також в цілому матеріали справи, зокрема постанову Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про закриття кримінального провадження від 31.12.2015 року Державна казначейська служба України вбачає відсутність неправомірності дій органів ГУНП в Тернопільській області, органів прокуратури Тернопільської області чи інших органів. Зазначила, що ст.23 ЦК України передбачено обставини, що враховуються судом при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди. У відповідності до ч.2 ст. 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Так ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» визначено перелік випадків, при яких настає право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом. Отже, із врахуванням згаданих положень законодавства, позивач матиме право вимагати відшкодування шкоди, як моральної так і матеріальної лише при доведеності незаконності дій зокрема ГУНП в Тернопільській області. Із врахуванням наведеного вважають, що підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.

03.04.2018 року ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог відповідно до якої просить:1) окремою постановою стягнути з прокуратури Тернопільської області завдану йому моральну шкоду за весь період прокурорського нагляду з 25.04.2007 року(відкриття кримінальної справи) по 11.04.2018 року( чергове засідання суду) у сумі 491436,00 грн.( 132*3723=491436, де 132-кількість місяців, а 3723-розмір мінімальної заробітної плати на день подання заяви); 2) зобов»язати прокуратуру Тернопільської області провести оплату на протязі трьох днів після прийняття рішення судом, а за перевищення вказаного терміну нарахувати пеню в розмірі 10% за кожний день прострочки.

19.04.2018 року ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог відповідно до якої просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь:

-487713,00 грн. відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством, судом та додатковим розслідуванням;

-487713,00 грн. втраченої заробітної плати на посаді директора ТОВ «ТВК«ЛІК» за перебування під слідством,судом та додатковим розслідуванням;

-718500,00 доларів США вартості втраченого ним підприємства - ПМП «ВІК», що станом на 18.04.2018 року згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 18 739 917,00 грн.;

-718500,00 доларів США моральної шкоди завданої втратою підприємства ПМП «ВІК», що станом на 18.04.2018 року згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 18739917,00 грн.;

-782460,00 грн. витрат на правову допомогу за час перебування під слідством;

-1900963,9 доларів США втраченого прибутку ПМП «ВІК» за 11 років, що станом на 18.04.2018 року згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 49580940,44грн.;

-25000,00 грн. за проведені розрахунки суми відшкодувань матеріальної та моральної шкоди;

-25000,00 грн. за проведення нових розрахунків, оскільки за час штучного затягування відповідачем розгляду справи зросла мінімальна заробітна плата та змінився курс долара США по відношенню до гривні;

-зобов»язати ГУНП в Тернопільській області подати всі необхідні документи в Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради (та інших державних установ) для зняття усіх арештів з належного йому майна.

Прокуратура Тернопільської області у своїх поясненнях у відповідь на заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог вказала, що вимоги позивача про відшкодування шкоди на загальну суму 50000 грн. за проведення розрахунків суми відшкодування матеріальної та моральної шкоди є безпідставними та не ґрунтуються на нормах матеріального права, а відтак не підлягають задоволенню. У відповідності до положень ст.ст.1,3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» не підлягають відшкодуванню особі кошти, затрачені нею на самостійне проведення розрахунку суми відшкодування. Із врахуванням попередньо поданих письмових пояснень на позов, вважають, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.

ГУНП в Тернопільській області подало відзив на заяву про збільшення позовних вимог, у якому зазначило, що Тернопільським РВП ТВП ГУНП в Тернопільській області розглядається заява ОСОБА_1 від 13.04.2018 року про відшкодування шкоди в порядку Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», відповідна постанова за результатами розгляду якої ще не винесена. Відтак заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди є передчасними. Також відповідач вказав, що рішенням Конституційного Суду України від 27.10.1999 року №1-15/99 встановлено, що притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред»явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину. Відповідно до вимог КПК України 2012 року підозрюваним є особа, якій в порядку ст.276-279 КПК України повідомлено про підозру, відтак початок кримінального переслідування позивача слід рахувати з 03.05.2012 року(дата пред»явлення обвинувачення), а датою закінчення кримінального переслідування є 31.12.2015 року(дата винесення постанови про закриття кримінального провадження). З долучених позивачем документів-постанови про допуск захисника, договору про надання правової допомоги, акту виконаних робіт та ордера на ведення кримінальної справи від 07.10.2010 року, вбачається, що вказана правова допомога надавалась ОСОБА_1 , як свідку, про що прямо зазначено у договорі, а тому ці витрати не підпадають під дію Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» та не підлягають відшкодуванню. Решта документів, що підтверджують витрати на правову допомогу, хоча і стосуються справи, але належним чином не завірені, без номеру та дати, а вказані у квитанціях суми не відповідають відомостям, зазначеним в акті виконаних робіт, у зв»язку із чим вони не є належними доказами. Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди відповідачем зазначено, що у позовній заяві повинно бути зазначено у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю вона заподіяна, з яких міркувань виходив позивач, визначаючи її розмір. Проте, позивачем жодних доказів у підтвердження завданої моральної шкоди та обґрунтування її розміру, який є явно завищеним та необґрунтованим, не наведено. До матеріалів справи не долучено жодних довідок із закладів охорони здоров»я, які б підтверджували погіршення самопочуття позивача через перенесені моральні чи фізичні страждання в період досудового розслідування. Також, позивачем невірно обчислюється період за який підлягає відшкодуванню моральна шкода, оскільки його тривалість становить 43 місяці, а не 103 як помилково вважає ОСОБА_1 Крім цього, відповідач вказав, що оскільки до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» не було внесено відповідних змін, тому обчислення розміру моральної шкоди повинне проводитись із врахуванням п.3 розділу 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року, який набрав чинності з 01.01.2017 року, та відповідно до якого мінімальна заробітна плата як розрахункова величина після набрання чинності цим законом не застосовується для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення відповідних змін до чинного законодавства вказана величина застосовується у розмірі 1600 грн. за таких обставин підстави для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у сумі 487713 грн. відсутні. Оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не передбачено відшкодування моральної шкоди за втрату підприємства позовні вимоги на суму 18739917 грн. до задоволення також не підлягають. Не підлягає до задоволення також вимога про відшкодування втраченої заробітної плати на посаді директора ТОВ «ТКВ «ЛІК», оскільки позивач звільнений з даної посади за власним бажанням, докази чого він сам надав суду. Позивач нічим не обґрунтував та не довів факт втрати ним ПМП «ВІК», не долучив доказів ліквідації або припинення даного підприємства, не надав жодних розрахунків та доказів втрати ним прибутку, а отже вказані позовні вимоги до задоволення також не підлягають. Також, законодавчо не передбачено право на компенсацію витрат за проведені розрахунки суми відшкодувань матеріальної та моральної шкоди, крім цього позивачем не подано доказів, що ним понесені витрати в сумі 50000 грн. на проведення цих розрахунків, а у судовому засіданні вказав, що провів дані розрахунки сам, оскільки має технічну освіту, відтак позивач не поніс жодних витрат на проведення розрахунків. Органи поліції в межах власних повноважень здійснили всі необхідні дії для скасування арешту майна позивача і постановою слідчого ТРВП ТВП ГУНП в Тернопільській області від 31.12.2015 року даний арешт скасовано. Копія постанови направлена прокурору, потерпілому, заявнику, начальнику Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області. Із врахуванням наведеного просить позов в частині відшкодування втраченого заробітку, вартості надання юридичної допомоги, вартості втраченого майна, зобов»язання ГУНП вчинити дії провадженням закрити. У задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди в сумі 2367630 грн. відмовити за безпідставністю.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Встановлено, що 08.11.2006 року відбулись Установчі збори Учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «ЛІК» на яких було ухвалено рішення про створення товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «ЛІК» та обрано його директором ОСОБА_1

12.04.2007 року до прокурора Тернопільського району надійшла заява подана від імені представника «Біркінхед Лімітед» та Закревського В.А.-Нарольського А.А. про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за фактом незаконного заволодіння грошовими коштами ТОВ «ТВК «ЛІК» у сумі 350000 грн.

25.04.2007 року слідчим в ОВС СУ УМВСУ в Тернопільській області Зубко А.Є. порушено кримінальну справу №1146259 по факту шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «ТВК «ЛІК» за ознаками складу злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України. Як зазначено у мотивувальній частині постанови, 12.01.2007 року службові особи ТОВ «ТВК «ЛІК» шляхом зловживання довірою заволоділи коштами компанії «БІРКІНХЕД ЛІМІТЕД» в сумі 350 000 грн., яка являється власником 99% ТОВ «ТВК «ЛІК», чим завдали їй шкоди на вказану суму.

30.04.2007 року на загальних зборах Учасників ТОВ «ТВК «ЛІК» роботу директора ОСОБА_1 по результатах роботи за 2006 рік визнано незадовільною та ухвалено рішення про усунення ОСОБА_1 від виконання обов»язків директора ТОВ «ТВК «ЛІК» з 04.05.20017 року, на період розслідування кримінальної справи. У протоколі загальних зборів від 30.04.2007 року зазначено, що ОСОБА_1 подав заяву про звільнення з посади директора ТОВ «ТВК «ЛІК» за власним бажанням.

08.06.2007 року слідчим в ОВС СУ УМВСУ в Тернопільській області Зубко А.Є. винесено постанову про проведення обшуку за місцем знаходження ПМП «ВІК» за адресою м. Тернопіль, вул. Текстильна, 4 в ході якого ОСОБА_1 було добровільно видано бухгалтерські документи фінансово-господарської діяльності ПМП «ВІК» та ТОВ «ТВК «ЛІК».

15.08.2007 року засновника та директора ПМП «ВІК» ОСОБА_1 було допитано в якості свідка у кримінальній справі №1146259.

Із постанови ст. слідчого СЧ СУ УМВСУ в Хмельницькій області Атаманюка В.В. від 23.01.2008 року вбачається, що за вказівкою Генеральної прокуратури України кримінальну справу №1146259 для організації досудового слідства було направлено в СУ УМВСУ в Хмельницькій області і їй присвоєно №56/0085.

04.12.2008 року начальник СЧ СУ УМВСУ в Хмельницькій області Цісар І.І. виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ст.190 КК України, за відсутністю в його діях ознак складу злочину.

Постановою начальника СЧ СУ УМВСУ в Хмельницькій області Цісара І.І. від 04.12.2008 року кримінальну справу №56/0085 порушену по факту шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах службовими особами ТзОВ «ТВК «ЛІК» за ст.190 КК України, провадженням закрито, за відсутністю складу злочину.

Начальник відділу прокуратури Хмельницької області Бровчука М.В. своєю постановою від 09.12.2008 року скасував постанову начальника СЧ СУ УМВСУ в Хмельницькій області Цісара І.І. від 04.12.2008 року про закриття кримінальної справи №56/0085 на підставі п.2 ст.6 КПК України, як незаконну.

Постановою начальника СЧ СУ УМВСУ в Хмельницькій області Цісара І.І. від 24.12.2008 року кримінальну справу №56/0085, порушену по факту шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах службовими особами ТзОВ «ТВК «ЛІК» за ст.190 КК України, повторно провадженням закрито, за відсутністю складу злочину.

Зазначену постанову начальника СЧ СУ УМВСУ в Хмельницькій області від 24.12.2008 року скасовано постановою старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового слідства управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ Бабіча О.Є. від 20.01.2009 року, а кримінальну справу №56/0085 скеровано для організації провадження досудового слідства до ГСУ МВС України.

20.01.2009 року заступником Міністра-начальником ГСУ МВС України Колядою П.В. винесено постанову про відновлення досудового слідства у кримінальній справі №56/0085, порушеній за фактом заволодіння службовими особами ТОВ «ТВК «ЛІК» шляхом шахрайства чужим майном, за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України та направлено для організації провадження досудового слідства до СУ УМВСУ в Тернопільській області.

27.01.2009 року слідчим СУ УМВСУ в Тернопільській області Гончаруком С.М. винесено постанову про прийняття кримінальної справи №56/0085 до свого провадження.

07.05.2009 року заступником Генерального прокурора України Пшонкою В. винесено постанову про зміну підслідності, відповідно до якої кримінальну справу № 56/0085 вилучено із провадження слідчого СУ УМВСУ в Тернопільській області Гончарука С.М. та доручено розслідування даної справи ГСУ МВС України.

23.06.2009 року заступником начальника відділу ГСУ МВС України Гребенюком І.М. винесено постанову про прийняття кримінальної справи №56/0085 до свого провадження.

Постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС Волошина В.В. від 07.10.2010 року допущено до участі у кримінальній справі №56/0085 захисника свідка ОСОБА_1-адвоката Рукавця О.В.

08.08.2011 року старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України Гресь С.М. винесено постанову про порушення відносно ОСОБА_1 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України за фактом розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах та за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.366 КК України, за фактом службового підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, складання завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки. Вказану кримінальну справу об»єднано із кримінальною справою №56/0085.

Копію постанови про порушення відносно нього кримінальної справи №56/0085 вручено ОСОБА_1 03.05.2012 року.

08.08.2011 року т.в.о. старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Костецьким Є.Й. винесено постанову про прийняття кримінальної справи №56/0085 до свого провадження.

09.08.2011 року т.в.о. старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Костецьким Є.Й. у кримінальній справі №56/0085 винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого та пред»явлення йому обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, копію якої вручено ОСОБА_1 03.05.2012 року.

Постановою т.в.о. старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Костецького Є.Й. від 09.08.2011 року досудове слідство у кримінальній справі №56/0085 про обвинувачення ОСОБА_1 зупинено у зв»язку із оголошенням розшуку обвинуваченого.

18.08.2011 року т.в.о. старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Костецьким Є.Й. винесено постанову про відновлення досудового слідства у кримінальній справі №01-18228, порушеній СУ УМВСУ в Тернопільській області 25.04.20017 року за фактом шахрайства, вчиненого службовими особами ТОВ «ТВК «ЛІК» в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

18.08.2011 року т.в.о. старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Костецьким Є.Й. винесено постанову про зупинення досудового слідства у кримінальній справі №56/0085, оскільки не вдалося встановити місцезнаходження обвинуваченого ОСОБА_1

Постановами т.в.о. старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Костецького Є.Й. від 13.10.2011 року відновлено досудове слідство у кримінальній справі №01-18228, а досудове слідство у кримінальній справі №56/0085-зупинено.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 13.10.2011 року надано дозвіл на затримання ОСОБА_1 та доставку його до суду для вирішення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

20.03.2012 року старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України Гунько В.Ю. винесено постанову про прийняття кримінальної справи №56/0085 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України до свого провадження та відновлення досудового слідства у даній справі.

Постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Гунько В.Ю. від 28.04.2012 року в рамках досудового слідства у кримінальній справі №56/0085 було накладено арешт на все належне ОСОБА_1 майно.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 10.05.2012 року ОСОБА_1 в рамках кримінальної справи №56/0085 обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

31.08.2012 року старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України Гунько В.Ю. винесено постанову про порушення щодо ОСОБА_1 кримінальної справи №24-364 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.209 КК України, за фактом вчинення за попередньою змовою з ОСОБА_20 та невстановленою особою, легалізації(відмивання)доходів, одержаних злочинним шляхом, а саме одержаних внаслідок вчинення заволодіння коштами ТОВ «ТВК «ЛІК» в розмірі 350000 грн., копію якої вручено ОСОБА_1 31.08.2012 року.

Того ж дня, старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України Гунько В.Ю. винесено постанову про порушення щодо ОСОБА_1 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст.191 КК України, за фактом вчинення за попередньою змовою з ОСОБА_20 та невстановленою особою заволодіння у особливо великих розмірах коштами ТОВ «ТВК «ЛІК» в розмірі 350000 грн. шляхом зловживання своїм службовим становищем, копію якої вручено ОСОБА_1 31.08.2012 року.

Вказану кримінальну справу постановою від 31.08.2012 року об»єднано в одне провадження із кримінальної справою №56/0085 та присвоєно їм єдиний №24-364.

31.08.2012 року у кримінальній справі №24-364 старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України Гунько В.Ю. винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого та пред»явлення йому обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 та ч.2 ст.366 КК України.

Постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Гунько В.Ю. від 31.08.2012 року кримінальну справу №24-364 щодо ОСОБА_1 в частині пред»явленого обвинувачення за ознаками злочину, передбаченого ст.191 КК України, за фактом вчинення ним злочину у формі розтрати коштів ТОВ «ТВК» ЛІК» в розмірі 350000 грн. закрито.

08.10.2012 року заступником генерального прокурора України Пришко А.Г. затверджено обвинувальний висновок складений у кримінальній справі №24-634 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.209, ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України та ОСОБА_20 у вчиненні злочині передбачених ч.2 ст.209, ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України та скеровано його до суду.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.11.2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 29.07.2015 року, кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.209, ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України та ОСОБА_20 у вчиненні злочині передбачених ч.2 ст.209, ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України(судовий №1915/16629/2012) повернуто Генеральному прокурору України для організації додаткового розслідування з мотивів його неповноти та неправильності, які не можуть бути усунутими в судовому засіданні.

Матеріали кримінальної справи №24-364 надійшли в Тернопільський РВ УМВСУ в Тернопільській області 07.09.2015 року для проведення додаткового розслідування.

07.09.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження №12015210180000458 за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.366 КК України.

31.12.2015 року слідчим СВ ТРВП ТВП ГУНП в Тернопільській області Серединською М.В. винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12015210180000458 від 07.09.2015 року у зв»язку із встановленням відсутності події кримінального правопорушення.

Вказаною постановою слідчого одночасно скасовано арешт накладений на: земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2, (реєстраційний номер 329490068227), земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3, житловий будинок (реєстраційний номер 329435368227), квартира АДРЕСА_1, які арештовані згідно постанови про накладання арешту на майно від 12.09.2012, старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Гунько В.Ю. Копію постанови в частині скасування арешту майна направлено на виконання у Реєстраційну службу Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області.

Листом за вих.. № 04/2/2-370-1Г від 20.03.2017 року прокуратура Тернопільської області інформувала ОСОБА_1 про те, що його звернення в частині визначення та розрахунку шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду скеровано для розгляду в Тернопільський ВП ГУНП в Тернопільській області.

Тернопільська місцева прокуратура у своєму листі за вих.. № 81-30-17 від 20.03.2017 року інформувала ОСОБА_1 про те, що його звернення в частині визначення та розрахунку завданої шкоди скеровано для розгляду в Тернопільське районне відділення поліції Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області.

ГУНП в Тернопільській області 13.06.2017 року направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення за вих.. №К-62/03/9/1-2017 про те, що його звернення з приводу відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду під час здійснення досудового розслідування у кримінальній справ №1146459 слідчим управлінням в межах компетенції розглянуто.

Постановою Тернопільського районного відділення поліції ТВП ГУНП в Тернопільській області від 13.05.2018 року ОСОБА_1 відмовлено у визначенні розміру відшкодування шкоди, зазначеної в п. 4 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», у зв»язку із тим, що подані ОСОБА_1 документи, якими можна було підтвердити факт оплати грошових коштів на правову допомогу у зв»язку із притягнення його 09.08.2011 року як обвинуваченого у кримінальній справі №1146259 неналежно оформлені.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частинами 1-3 ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації. Моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

За нормами ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з п. 2 ч.2 ст. 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування, незалежно від вини цих органів

Згідно з ч.ч. 1,2,7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (надалі Закон № 266/94-ВР)

У відповідності до ст.1 Закону №266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.

Частиною другою ст.1 Закону №266/94-ВР встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Статтею третьою Закону № 266/94-ВР передбачено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги;

5) моральна шкода.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування (повернення) сум, сплачених за надання йому юридичної допомоги.

Таким чином, з огляду на те, що кримінальна справа №24-364 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.209, ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України та ОСОБА_20 у вчиненні злочині передбачених ч.2 ст.209, ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України була повернута судом до органу досудового розслідування для організації додаткового розслідування, а внесене за даним фактом до ЄРДР кримінальне провадження за №12015210180000458 від 07.09.2015 року за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.366 КК України закрите у зв»язку із встановленням відсутності події кримінального правопорушення, суд приходить до переконання, що позивач ОСОБА_1 має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди за рахунок держави.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував під слідством з моменту порушення кримінальної справи -25.04.2007 року до моменту закриття кримінального провадження у зв»язку із встановленням відсутності події кримінального правопорушення-31.12.20015 року, що становить 103 місяці та 16 календарних днів, впродовж яких він був незаконно притягнутий до кримінальної відповідальності.

При цьому, визначаючи строк перебування позивача під слідством, суд не погоджується із позицією ГУНП в Тернопільській області, та вважає, що початок обчислення даного строку слід здійснювати саме з моменту порушення кримінальної справи, а не часу пред»явлення обвинувачення, виходячи із наступних підстав.

У відповідності до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

З аналізу практики ЄСПЛ щодо тлумачення положення «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один строк у конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства»).

У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює весь період провадження.

У кримінальному провадженні відлік часу, на думку ЄСПЛ, починається з моменту висунення обвинувачення в широкому розумінні цих слів. Тобто сюди включається й арешт, і початок слідства, коли особу притягують як підозрювану, і повідомлення про кримінальне переслідування, й «інші дії, що мають на увазі схожі твердження і що істотно впливають на становище підозрюваного» (справа «Екле проти ФРН»). У п. 253 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» йдеться: «Суд зазначає, що момент, з якого ст. 6 починає застосовуватись до «кримінальних» питань, залежить від обставин справи. Провідне місце, яке займає в демократичному суспільстві право на справедливий судовий розгляд, спонукає Суд віддавати перевагу «сутнісній», а не «формальній» концепції «обвинувачення», про яке йдеться у п. 1 ст. 6 (див. п. 62 рішення ЄСПЛ від 18.01.2007 року у справі «Шубінський проти Словенії»)».

Відтак, з огляду на те, що на момент порушення кримінальної справи по факту шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «ТВК «ЛІК» за ознаками складу злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України(25.04.2007 року) єдиною службовою даного підприємства та його директором був ОСОБА_1, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями протоколів загальних зборів учасників ТзОВ «ТВК «ЛІК» від 08.11.2006 року та 30.04.2007 року, суд приходить до переконання, що саме з цього часу розпочалось кримінальне переслідування позивача.

Зазначені висновки суду також узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 31.10.2018 року у справі №383/596/15, в якій зокрема зазначено, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, починаючи з моменту порушення кримінальної справи.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону № 266/94-ВР розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу).

У разі незгоди з винесеною постановою(ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду-до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Постановою Тернопільського РВП ТВП ГУНП в Тернопільській області від 13.05.2018 року ОСОБА_1 відмовлено у визначенні розміру відшкодування шкоди, зазначеної в п. 4 ст.3 Закону № 266/94-ВР.

З приводу позовної вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу враховується наступне.

На обґрунтування позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу позивач надав такі документи: договір про надання правової допомоги №_40_/07к_ від 26.0.2007 року; договір №_36_10к_ від 07.10.2010 року; ордер адвоката Рукавця О.В. від 07.10.2010 року;постанову старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України від 07.10.2010 року про допуск адвоката Рукавця О.В. до участі у кримінальній справі №56/0085 в якості захисника ОСОБА_1; акт виконаних робіт від 07.10.2010 року на загальну суму 1200 грн.; договір про №_26_12к_ від 09.05.2012 року та акт виконаних робіт згідно з яким сума витрат на правову допомогу за період з 09.05.2012 року по 29.07.2015 року складає 53600 грн.; розрахункові квитанції №39 від 21.12.2010 року про витрати на правову допомогу в сумі 1200 грн. та витрати на відрядження у сумі 1200 грн.; № 31 від 28.12.2015 року про витрати на правову допомогу в сумі 54800 грн. та витрати на відрядження в сумі 1100 грн.; розрахункові квитанції про витрати на правову допомогу: № 13 від 25.03.2008 року в сумі 2500 грн.; №49 від 26.11.2008 року в сумі 2500 грн.; №3 від 25.01.2008 року в сумі 2500 грн.; №63 від 25.06.2007 року в сумі 2500 грн.; №98 від 23.12.2007 року в сумі 2500 грн.; №42 від 23.10.2009 року в сумі 4000 грн.; №21 від 23.06.2008 року в сумі 2500 грн.; №89 від 30.10.2007 року в сумі 2500 грн.; №50 від 29.11.2009 року в сумі 4000 грн.; №16 від 29.04.2009 року в сумі 4000 грн.; №26 від 27.06.2009 року в сумі 4000 грн.; №5 від 25.02.2009 року в сумі 4000 грн.; №54 від 25.12.2008 року в сумі 2500 грн.; №55 від 23.12.2009 року в сумі 4000 грн.; №32 від 29.08.2009 року в сумі 4000 грн.; №15 від 25.04.2008 року в сумі 2500 грн.; №94 від 28.11.2007 року в сумі 2500 грн.; №43 від 22.10.2008 року в сумі 2500 грн.; №32 від 23.08.2008 року в сумі 2500 грн.; №9 від 23.02.2008 року в сумі 2500 грн.; №79 від 29.08.2007 року в сумі 2500 грн.; №68 від 27.07.2007 року в сумі 2500 грн.; №83 від 30.09.2007 року в сумі 2500 грн.; №76 від 29.09.2007 року в сумі 2500 грн.; №53 від 26.04.2007 року в сумі 2500 грн.; №2 від 26.01.2009 року в сумі 2500 грн.; №39 від 29.09.2009 року в сумі 4000 грн.; №59 від 28.05.2007 року в сумі 2500 грн.; №29 від 29.07.2009 року в сумі 4000 грн.; №9 від 23.03.2009 року в сумі 4000 грн.; №20 від 26.05.2009 року в сумі 4000 грн.; №28 від 27.07.2008 року в сумі 2500 грн.; №38 від 27.09.2008 року в сумі 2500 грн.; №72 від 27.08.2007 року в сумі 2500 грн.; №18 від 27.05.2008 року в сумі 2500 грн.

Таким чином, в результаті проведених підрахунків, судом встановлено, що загальна сума понесених позивачем витрат на правову допомогу за відрахуванням витрат на відрядження захисника складає 160000 грн., які підлягають стягненню в користь ОСОБА_1

Статтею 4 Закону №266/94-ВР визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів досудового розслідування, прокуратури, суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок, бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до п.5 ст.3 Закону №266/94-ВР громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.13 Закону №266/94-ВР розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадку, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.

Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 грн.

Проте відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, не є його посадовим окладом, заробітною платою чи іншою виплатою, а тому підстави для застосування п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року до спірних правовідносин відсутні, відповідні зміни в частині застосування розміру розрахункової величини до Закону №266/94-ВР внесені не були.

Наведене спростовує доводи відповідачів про те, що судом при ухваленні рішення про визначення розміру моральної шкоди слід виходити із розрахункової величини прожиткового мінімуму в розмірі 1600 грн.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до переконання, що в результаті незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду в період з 25.04.2007 року по 31.12.20015 року( за виключенням періодів, коли кримінальна справа закривалась органом досудового розслідування, а саме: з 04.12.20018 року по 09.12.2008 року та з 24.12.2008 року по 20.01.2009 року) позивач зазнав моральних страждань внаслідок незаконного перебування під слідством на протязі 103 місяців та 16 днів.

Таким чином, на думку суду позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, яка завдана незаконними діями органами досудового розслідування щодо притягнення його до кримінальної відповідальності підлягають до часткового задоволення.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік» з 1 січня 2019 року мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі 4173 гривні.

За таких обставин, враховуючи характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, тривалість характеру немайнових втрат зумовлений розглядом спочатку кримінальної справи, а потім кримінального провадження стосовно нього, застосуванням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, приймаючи до уваги тяжкість вимушених змін у його життєвих зв»язках, що призвели до погіршення стосунків у сумі»ї та з оточуючими, а також появи негативних психоемоційних змін, враховуючи ступінь зниження престижу і ділової репутації, необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів для відновлення попереднього стану, виходячи з засад виваженості, розумності та справедливості, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди, який підлягає до стягнення на користь позивача становить 432044 грн. 60 коп. (4173х103=429819+4173/30*16=4432044,60, де 103 -кількість повних місяців перебування під слідством, 16-кількість календарних днів перебування під слідством, 4173- розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на момент розгляду справи).

Належні та допустимі докази того, що позивач поніс більшу моральну шкоду ніж присуджується судом, в матеріалах справи відсутні.

Суд не вбачає законодавчо визначених підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди у сумі 491436,00 грн. з прокуратури Тернопільської області за весь період прокурорського нагляду з 25.04.2007 року(відкриття кримінальної справи) по 11.04.2018 року(чергове засідання суду) та вважає, що в цій частині заявлені позовні вимоги до задоволення не підлягають за безпідставністю.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №383/596/15, у постановах Верховного Суду від 04.06.2018 року у справі №489/2492/17, від 13.06.2018 року у справі №464/6863/16, від 21.06.2018 року у справі № №205/119/17, від 25.07.2018 року у справі № 607/14493/16-ц, від 19.09.2018 року у справі №534/955/17, від 19.12.2018 року №214/5262/15-ц.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого само врядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності з Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 року № 460/2011, Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, на яке покладено повноваження по здійсненню через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів.

Пунктом 1.3. Порядку виконання Державним казначейством України рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 02.02.2007 року № 28 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2007 року за № 149/13416, виконання рішень суду, які передбачають відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, здійснюється Державним казначейством України за вимогами державних виконавців за черговістю їх надходження, за рахунок і в межах бюджетних асигнувань, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету.

Відповідно до положень ст.48 Бюджетного кодексу України, в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету.

Отже, стягнення шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду провадиться з Державного бюджету Державним казначейством України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.1 ст.82, ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що вимога ОСОБА_1 про відшкодування втраченого заробітку на посаді директора ТОВ «ТВК «ЛІК» у сумі 487713,00 грн. до задоволення не підлягає, оскільки дослідженими судом доказами підтверджується, що на загальних зборах учасників ТОВ «ТВК «ЛІК» 30.04.2007 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення його з посади директора вказаного товариства.

Із врахуванням того, що встановлений ст.3 Закону № 266/94-ВР перелік видів відшкодування шкоди, завданої особі внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу та незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування вартості втраченого підприємства ПМП «ВІК», у сумі 18739917,00 грн. та втраченого прибутку ПМП «ВІК» за 11 років, у сумі 49580940,44 грн., а також коштів, затрачених на проведення розрахунку суми відшкодування у розмірі 50000 грн. є необґрунтованими безпідставними та до задоволення не підлягають.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в ході розгляду справи ОСОБА_1 не подано жодних доказів припинення чи ліквідації ПМП «ВІК», зокрема внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури чи суду щодо позивача, доказів вартості зазначеного майна та обґрунтованого розрахунку прибутку. В ході досудового слідства у кримінальній справі, а також в подальшому досудового розслідування у кримінальному провадженні № №12015210180000458 від 07.09.2015 року позивач не був відсторонений від посади директора ПМП «ВІК», а згідно поданої ним копії податкових розрахунків сум доходу вбачається, що ПМП «ВІК» до грудня 2011 року продовжувало здійснення фінансово-господарської діяльності.

Позивач також не надав будь-яких доказів понесених витрат на проведення розрахунків сум відшкодування завданої шкоди, при цьому із його заяв вбачається, що вказані розрахунки проводились ним особисто з посиланням на наявність відповідної технічної освіти, а відтак жодних матеріальних витрат ОСОБА_1 фактично не понесено.

З приводу заявленої вимоги про зобов»язання ГУНП в Тернопільській області подати всі необхідні документи в Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради (та інших державних установ) для зняття арешту з належного позивачу майна суд зазначає, що одночасно із закриттям кримінального провадження несеного до ЄРДР за №12015210180000458 від 07.09.2015 за ознаками за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.366 КК України постановою слідчого від 31.12.2015 року скасовано арешт, накладений на майно ОСОБА_1 і дана постанова в установленому порядку була направлена на виконання у Реєстраційну службу Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області, тому вказані вимоги до задоволення не підлягають.

Враховуючи вищенаведене, суд на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення на її користь з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку 432044 грн. 60 коп. грошового відшкодування завданої моральної шкоди та 160000грн. сплачених сум за надання юридичної допомоги.

На підставі наведеного, керуючись ст..ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.16, 23, 1166, 1167, 1174, 1176 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із Державної казначейської служби України (м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) 432044 (Чотириста тридцять дві тисячі сорок чотири) гривні 60 копійок грошового відшкодування завданої моральної шкоди та 160000 гривень сплачених позивачем сум за надання юридичної допомоги.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич