Рішення № 81008308, 08.04.2019, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/266/19

Провадження № 2/321/180/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.04.2019 смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кравченко Н.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Мосієнко О.О.,

розглянувши в судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, третя особа: ОСОБА_2, про визнання права власності на спадкове майно за законом,

В С Т А Н О В И В:

В позовній заяві, що надійшла до Михайлівського районного суду Запорізької області від ОСОБА_1 вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його мати - ОСОБА_3. Після її смерті залишилось спадкове майно: житловий будинок АДРЕСА_1. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є позивач - ОСОБА_1 та третя особа - ОСОБА_2, які своєчасно звернулись до нотаріальної контори з заявами про отримання свідоцтва про право на спадщину. ОСОБА_2 15.11.2017 року отримала свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1. Позивачу постановою державного нотаріуса від 13.06.2018 року було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав відсутності оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно. Позивач зазначає, що документ на право приватної власності на житловий будинок було втрачено третьою особою по справі після отримання нею свідоцтва на право на спадщину. На підстави викладеного, в зв'язку з неможливістю реалізувати право на спадщину через втрату документів, просить визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача - Михайлівської селищної ради, Михайлівського району, Запорізької області, не з'явився, але надав суду заяву з клопотанням про розгляд справи при його відсутності, не заперечує проти задоволення позову.

Третя особа ОСОБА_2 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомлені.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_4, батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.5).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 11 січня 2018 року, виданого Михайлівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (а.с.6).

Згідно актового запису про одруження № 37 від 06 квітня 1969 року, після реєстрації шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, ОСОБА_3 змінено прізвище з «ОСОБА_3» на «ОСОБА_3» (а.с.64).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 18 лютого 1972 року Серії НОМЕР_6, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано, актовий запис № 11 (а.с.27). Після реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_3 змінено прізвище з «ОСОБА_3» на «ОСОБА_3».

Згідно копії актового запису про шлюб № 134 від 24.11.1973 року, після реєстрації шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, ОСОБА_3 змінено прізвище на з «ОСОБА_3» на «ОСОБА_3» (а.с.21).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 21 грудня 1977 року Серії НОМЕР_7, шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 розірвано, актовий запис № 129 (а.с.27 зв.ст.). Після реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_3 залишено прізвище з «ОСОБА_3».

18 березня 2014 року до Михайлівської державної нотаріальної контори надійшла заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом, на підставі якої було зареєстровано спадкову справу № 13/2014 (а.с.24).

Згідно матеріалів спадкової справи № 13/2014, із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3, також звернулась ОСОБА_2, як дочка померлої, яка 15 листопада 2017 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.55 зв.ст.).

Однак, при зверненні за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 на вимогу нотаріуса не був наданий правовстановлюючий документ на спадкове майно: житловий будинок АДРЕСА_1.

Постановою від 13 червня 2018 року № 69/02-31 державним нотаріусом Михайлівської державної нотаріальної контори відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 в зв'язку з не наданням правовстановлюючого документу на спадкове майно (а.с.7).

Відповідно до довідки КП «Михайлівське архітектурно-планувальне та техінвентаризаційне бюро» Запорізької області від 19 червня 2018 року № 576, право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 13 серпня 2002 року, № 2217 (а.см.8).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 листопада 2018 року на будинок за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано право власності на Ѕ частку за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 15 листопада 2017 року (а.с.9).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.ст.1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, та на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має протягом шести місяців з дати відкриття спадщини подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст.1218 Цивільного кодексу Україна до складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті.

Згідно ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття.

За вимогами ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов'язковим, коли об'єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа.

В свою чергу право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст.1299 ЦК України).

Право власності на нерухоме майно може бути оформлене на ім'я особи, яка померла, у разі наявності документів, які б підтвердили право власності на майно цієї особи. У випадку відсутності таких документів порушене питання вирішується у судовому порядку.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб ( спадкоємців).

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, але у зв'язку з відсутністю оригінала документа про право власності на нерухоме майно, житловий будинок АДРЕСА_1, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Мінюстом України №7/5 від 07.02.2002 року визначено, що одним із документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на нерухоме майно, є рішення суду про визнання права власності.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 5 КПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд, відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Враховуючи, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті матері, ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3, йому в порядку спадкування перейшло право власності на нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1, яку спадкоємець не має можливості оформити відповідно до вимог законодавства у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документу, питання визначення належності цього майна має вирішуватись у судовому порядку, оскільки рішення суду буде правовстановлюючим документом для оформлення права на це майно.

Стаття 392 ЦК України визначає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Для правильного вирішення спору про спадкування, суд на підставі відповідних документів зобов'язаний перевірити: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства осіб, які звернулись з позовом в суд (докази родинних та інших відносин), наявність заповіту та його чинність (виписка з Спадкового реєстру), наявність спадкової справи (виписка із Спадкового реєстру), факт прийняття спадщини спадкоємцем при визнанні права власності, відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, оскільки за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Свідоцтво про право на спадщину, відповідно до ст.67 Закону України «Про нотаріат», видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, а тому за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину не підлягають судовому розглядові. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися в суд за правилами позовного провадження.

З наявних матеріалів в справі судом встановлено вчинення позивачем дій, спрямованих на прийняття спадкового майна, а саме звернення до нотаріуса з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1, дійсно належав спадкодавцю ОСОБА_3, а ОСОБА_1 будучі спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_3, належним чином прийняв спадщину після її смерті. Позивач оформити право на спадщину не має можливості в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно. Таким чином, визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом не порушує права інших осіб та іншим шляхом вирішити питання в позасудовому порядку неможливо.

Керуючись ст.ст. 4-5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, до Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, Код ЄДРПОУ 25214512, місцезнаходження: Запорізька область, Михайлівський район, смт Михайлівка, вул. Центральна, буд. 22, третя особа: ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, про визнання права власності на спадкове майно за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_8, РНОКПП НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, право власності на Ѕ (одну другу) частку житлового будинку АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області Н.О. Кравченко