Ухвала суду № 81008271, 03.04.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 03.04.2019

Справа № 320/2384/19

Провадження № 1-кп/320/704/19

УХВАЛА

03 квітня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Урупи І.В.,

суддів – Міщенко Т.М., Гнатик Г.В.,

за участі:

секретаря судового засідання – Данчук К.В.,

прокурора — ОСОБА_1,

потерпілої – ОСОБА_2,

обвинуваченого – ОСОБА_3,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Мелітополі обвинувальний акт за кримінальним провадженням № 12019010140000158 відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ч. 1 ст. 115 КК України, що надійшов до Мелітопольського міськрайонного судуЗапорізької області 26.03.2019 від прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_5, за яким 18 січня 2019 року до обвинуваченогозастосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 березня 2019 року продовжено до 07.04.2019, інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, та ухвалою суду від 26 березня 2019 року призначено підготовче судове засідання,

ВСТАНОВИВ:

В ході проведення підготовчого судового засідання встановлено, що підстави для прийняття рішення, передбаченого п.п. 1-4 ч.2 ст.314 КПК України, відсутні, а, отже відсутні і перешкоди для призначення судового розгляду у кримінальному провадженні.

ПрокурорДовгань М.А. вважає можливим призначити судовий розгляд за обвинувальним актом відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 185 КК України та заявила клопотання про виклик в судове засідання свідків ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,ОСОБА_12

Інші учасники судового провадження думку прокурора підтримали.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що у кримінальному провадженні слід призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні, в судове засідання викликати заявлених в клопотанні свідків.

Прокурор Довгань М.А. також заявила клопотання про продовження терміну запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 115 КК України, у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що обставини, що стали підставою для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цей час не змінилися, ризики, передбачені ст.177 ч.1 КПК України, при цьому існують.

Потерпіла клопотання прокурора підтримала.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 заперечував проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили змінити його на домашній арешт, посилаючись на те, що наданий час припинили існування ризики зазначені в клопотанні слідчого судді. Просять урахувати сімейний стан обвинуваченого, який має матір, яка за станом здоров’я потребує стороннього догляду.

Суд, вислухавши учасників судового провадження вважає, що клопотання прокурора, щодо продовження терміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

В ході досудового розслідування до ОСОБА_3 18 січня 2019 року було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, який ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 березня 2019 року продовжено до 07.04.2019.

Відповідно до ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку і за наслідками розгляду цього питання суд своєю вмотивованою ухвалою може продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою до двох місяців.

У даному випадку строки запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 спливає, судове провадження не завершене.

При обранні запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 враховувалась наявність достатніх доказів підозри його у вчиненні кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ст.177 КПК України, данні про його особу який має постійне проживання, раніше не судимий.

Суд вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України мають місце і на теперішній час, а саме: з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений може без перешкод залишити своє місце проживання та переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, а також враховується тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_3, обґрунтованість обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні за обтяжуючих обставин, у стані алкогольного сп’яніння, особливо тяжкого злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, не має достатньо стійких соціальних зв’язків, не працевлаштований, а тому є достатні підстави вважати, що він, з метою ухилення від покарання за вчинений злочин, буде переховуватися від суду. Крім того йому відомі місця проживання свідків, що, з урахуванням характеристики його особи, свідчить про наявність ризику того, що він перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Вказані обставини у сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_3 усвідомлюючи ступінь тяжкості злочину за яким він обвинувачується та невідворотності покарання за його вчинення, з метою ухилення від кримінального покарання може без перешкод залишити своє місце проживання та переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, що свідчить про наявність існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а тому суд вважає, що підстав для зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 на більш м’який на теперішній час немає.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Оскільки встановлені раніше ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, при застосуванні запобіжних заходів відносно обвинуваченого на даний час продовжують існувати, та на переконання колегії суддів, даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого за ч. 1 ст. 115 КК України, який у відповідності до ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжкого злочину.

Доводи сторони захисту в частині недоведеності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів не бере до уваги, оскільки питання наявності зазначених ризиків, було встановлено слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу, на даний час вони не зменшилися. При обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 були враховані всі данні про особу обвинуваченого на які посилається сторона захисту, як на підстави для зміни запобіжного заходу на більш м’який.

Таким чином, в ході розгляду клопотання колегією суддів не встановлено підстав для зміни запобіжного заходу, та стороною захисту не підтверджено, що більш м'який запобіжний захід зможе запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, незважаючи на презумпцію невинуватості, з урахуванням серйозності висунутого обвинувачення, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даному етапі є адекватним превентивним заходом.

Оскільки заявлені при обранні та продовженні запобіжного заходу ризики щодо неналежної поведінки підозрюваного не зменшилися, що виправдовує подальше тримання ОСОБА_3 під вартою, колегія знаходить доцільним продовження раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого на час судового розгляду до 60 днів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 314,331 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд за кримінальним провадженням відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 115 КК України на 12 квітня 2019 року на 10 год. в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду за адресою м. Мелітополь, вул. Шмідта,11, колегіально судом у складі трьох професійних суддів у відкритому судовому засіданні.

Судовий розгляд провести за участю прокурора, потерпілої, обвинуваченого, його захисника та свідків згідно клопотання прокурора - надіславши їм виклики.

Клопотання прокурораДовгань М.А. щодо продовження терміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів задовольнити.

Термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, продовжити до 01 червня 2019 року включно.

Копію ухвали для виконання направити в СІЗО м. Запоріжжя.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: