Рішення № 81008197, 02.04.2019, Василівський районний суд Запорізької області

311/475/19

2/311/425/2019

02.04.2019

Провадження № 2/311/425/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого - судді Сидоренко Ю.В.,

при секретарі: Осінцевій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

07.02.2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Василівського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь заборгованість у розмірі 11966,18 гривень за кредитним договором № б/н від 16.04.2010 року, а також судові витрати у розмірі 1921,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_2, відповідно до укладеного договору № б/н 16.04.2010 року отримала у АТ КБ «ПриватБанк» кредит в розмірі 2500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. В порушення умов укладеного кредитного Договору, станом на 16.01.2019 року відповідач ОСОБА_2 має заборгованість за вказаним кредитним договором № б/н від 16.04.2010 року у загальному розмірі 11966,18 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом (тіло кредиту) в сумі – 481,29 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі – 3315,01 грн., заборгованості за пенею – 7123,87 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) – 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 546,01 грн. АТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов’язків ПАТ КБ «ПриватБанк», у зв’язку з чим на підставі рішення Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 року № 519 змінено найменування позивача з ПАТ КБ «ПриватБанк» на АТ КБ «ПриватБанк», про що зазначено у п.1.7. Статуту АТ КБ «ПриватБанк». До теперішнього часу відповідач ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.04.2010 року у добровільному порядку не погасила, тому позивач АТ КБ «ПриватБанк» вимушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Ухвалою Василівського районного суду від 21 лютого 2019 року відкрито провадження у даній справі, визначено проведення розгляду справи за правилам спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

В судове засідання представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, проте на адресу суду надано заяву представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3, в якій висловлено прохання про розгляд справи у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечують (а.с.31).

В судове засідання відповідачка ОСОБА_2 не з»явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, проте суду надано клопотання про розгляд справи без її участі та в якому також просить зменшити розмір пені до 3000 грн., посилаючись на те, що вона є єдиним годувальником в сім»ї та має на утриманні малолітню доньку, яку утримує сама, оскільки батько дитини самоусунувся від виховання та утримання дитини після розірвання шлюбу. Крім того, зазначає, що стягнення неустойки (пені) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, та починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою (ВСУ у справі № 6-1138 цс15). Проти позовних вимог в частині подвійної відповідальності та стягнення з неї одночасно нарахованих пені та штрафів, заперечує. Просить розглянути справу без її участі з урахуванням поданого клопотання про зменшення пені, із викладеною у ньому позиції (а.с.43-45).

Дослідивши надані позивачем докази на обгрунтування заявлених ним позовних вимог, оглянувши письмове клопотання відповідача ОСОБА_2 про зменшення пені та додані до нього документи, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені АТ КБ «Приватбанк» позовні вимоги, та документи на обґрунтуванням поданого відповідачем клопотання, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.13,43,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частиною 2 ст.6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

У відповідності до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 16 квітня 2010 року позичальник ОСОБА_2 отримала в банківський установі - ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит в сумі 2500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Згідно умов укладеного договору, кредитний Договір складається із: заяви позичальника, умов та Правил надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою та тарифами банку (а.с.5,6,7-21).

Згідно наданих позивачем статутних документів, Акціонерне Товариство ОСОБА_1 "ПриватБанк" є правонаступником прав та обов'язків Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_1 "ПриватБанк", у зв'язку з чим на підставі рішення Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 року № 519 змінено найменування з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на Акціонерне товариство ОСОБА_1 "ПРИВАТБАНК", про що зазначено у п.1.7. Статуту АТ КБ "ПриватБанк" в новій редакції (а.с.27-28). Станом на 14.06.2018 року проведено державну реєстрацію вищевказаних змін, що вбачається з відомостей з ЄРДПОУ (а.с.26,29).

При оформленні кредитної картки позичальник ОСОБА_2 була ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами банку, та підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, підтверджується підписом у заяві про видачу кредиту від 16 квітня 2010 року (а.с.7).

Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг (а.с.9-23), ОСОБА_1 після отримання від відповідача необхідних документів, а також заяви, приймає рішення про можливість видачі кредиту на платіжну картку, та за своїм рішенням встановити розмір кредитного ліміту (п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4); банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті з розрахунку 360 календарних днів на рік; банк має право проводити зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків (п.2.1.1.12.6), а позичальник зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором (п.2.1.1.5.5); у разі невиконання зобов’язань за договором на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку (п.2.1.1.5.6); власник карти зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту (п.1.1.2.7); при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову (п.2.1.1.7.6); у разі незгоди зі зміною Правил та/або «Тарифів банку», які викладені на банківському сайті, позичальник зобов’язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість (п. 1.1.2.4).

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме 16.04.2010 року видав відповідачу ОСОБА_2 кредитну картку № 5577212911532854 із встановленим кредитним лімітом у розмірі, встановленому Договором.

В порушення умов кредитного договору № б/н від 16.04.2010 року відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання своєчасно та у повному обсязі не виконувала, передбачені умовами договору платежі для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов Договору, своєчасно не вносила, у зв’язку з чим за кредитним договором № б/н від 16.04.2010 року утворилася заборгованість.

Згідно наданого позивачем розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.04.2010 року, відповідачка ОСОБА_2А станом на 16 січня 2019 року має заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.04.2010 року у загальному розмірі – 11966,18 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом (тіло кредиту) в сумі – 481,29 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі – 3315,01 грн., заборгованості за пенею – 7123,87 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) – 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 546,01 грн. (а.с.5-6).

Вказаний розрахунок відповідачем ОСОБА_2 оспорюється в частині подвійного нарахування штрафних санкцій у вигляді штрафу (фіксована сума) – 500,00 грн. та штрафу (процентна складова) – 546,01 грн.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги невиконання своєчасно та належним чином зобов’язань відповідачем ОСОБА_2А за умовами Кредитним договором № б/н від 16.04.2010 року, суд вважає, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитом (тіло кредиту) на суму 481,29 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 3315,01 грн., згідно складеного позивачем розрахунку заборгованості станом на 16.01.2019 року, доданим позивачем АТ КБ «ПриватБанк» до позову (а.с.5-6) є обґрунтованими, відповідачкою ОСОБА_2 в цій частині до теперішнього часу не оспорені та в судовому засіданні належними та допустимими доказами у вигляді контррозрахунку не спростовані.

Тому, суд приходить до висновку, що відповідачем ОСОБА_2А порушено умови укладеного кредитного договору щодо погашення заборгованості, в тому числі тіла кредиту, відсотків за користування кредитом та інших обов'язкових платежів.

Одночасно, з’ясовуючи питання про розмір заборгованості, яке підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2А на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк», суд зазначає наступне.

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстрочення), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. При цьому, відповідно до ст.ст.611,614,615 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору одночасно передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення, та сплату штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення строків платежів за будь яким із грошових зобов’язань.

В той же час відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачено сплату штрафу за порушення позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених договором, більш ніж на 120 днів.

Виходячи з цього, нарахування штрафу відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, є подвійною відповідальністю за порушення одних і тих же зобов’язань і суперечить положенням ст.61 Конституції України.

Оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Виходячи з цього, нарахування позивачем штрафу є подвійною відповідальністю за порушення одних і тих же зобов’язань і суперечить положенням ст.61 Конституції України.

Такі ж висновки містяться і в правовій позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 21.10.2015 року, де зазначено, що цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавлена певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

З мотивів, викладених вище, суд приходить до висновку, що вимоги Банку про стягнення штрафів у розмірі 500,00 грн. фіксована частина, 546,01 грн. процентна складова, не підлягають задоволенню.

Разом з тим, приймаючи до уваги несвоєчасне виконання відповідачкою ОСОБА_2 зобов’язань за Кредитним договором б/н від 16.04.2010 року, суд вважає, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 481,29 грн. та відсоткам за користування кредитом у сумі 3315,01 грн., згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за вищевказаним кредитним договором, доданим до позовної заяви (а.с.5-6), станом на 16.01.2019 року, є обґрунтованими.

При цьому, у відповідності до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшено за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до наданого Позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.04.2010 року вбачається, що відповідачу ОСОБА_2А нараховано пеню в сумі 7123,87 грн. за несвоєчасне погашення кредиту та процентів,

Відповідно до положення ч.3 ст.509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватись зобов’язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Виходячи з загальних положень цивільного законодавства про відповідальність та про забезпечення виконання зобов’язання санкція у вигляді пені спрямована на забезпечення виконання боржником своїх зобов’язань по поверненню позики.

Розмір санкції в грошовому виразі має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен призводити до збагачення.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2013 року по справі №1-12/2013 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» (п.3.2.) вказав, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов’язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У наведених «Керівних принципах для захисту інтересів споживачів» визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема частини третьої статті 551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов’язання).

Отже, ч.3 ст.551 ЦК України, з урахуванням положень ст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч.5 ст.12 ЦПК України щодо обов’язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року в справі № 6-1120цс15.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, розмір неустойки (пені) за кредитним договором № б/н від 16.04.2010 року становить 7123,87 грн., що суттєво перевищує розмір збитків (заборгованість по тілу кредиту 481,29 грн. та заборгованість по відсоткам за користування кредитом 3315,01 грн.). Такий розмір неустойки суд вважає таким, що значно перевищує розмір збитків.

Враховуючи зазначені обставини у сукупності, очевидну неспівмірність між нарахованою пенею і розміром зобов’язань відповідача, керуючись засадами розумності, виваженості і справедливості, суд приходить до висновку, що на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, розмір пені необхідно зменшити, що забезпечить задоволення інтересів кредитора і водночас не порушить баланс між інтересами кредитора та боржника, буде сприяти виконанню боржником своїх зобов’язань по поверненню позики.

У зв"язку з тим, що нарахування штрафу носить разовий характер, в той час як пеня нараховується за кожен день прострочення виконання грошового зобов"язання за кредитним договором, враховуючи встановлений кредитним договором подвійний характер відповідальності за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним, суд вважає, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення пені задоволенню частково, з наступних підстав.

Згідно положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

На підставі положень ч.3 ст.551 ЦК України, з урахуванням приписів ст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам в реалізації їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки (пені) за умови, що його розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення у справі. Та враховуючи ті обставини, що відповідачка ОСОБА_2 з 2012 року розлучена, має на утриманні малолітню дитину: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується відповідними належними документами, які містяться в матеріалах справи (а.с.46,47), а також те, що саме на кредитора покладено обов'язок доводити реальний розмір збитків, чого ним не було зроблено, тому суд приходить до висновку про необхідність зменшення суму пені до 3000,00 грн.

За підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заявлені АТ КБ «ПриватБанк» позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, оскільки позичальник ОСОБА_2А свої зобов’язання за укладеним кредитним договором № б/н від 16.04.2010 року належним чином та протягом тривалого періоду часу своєчасно не виконує, наявна за вищевказаним кредитним договором заборгованість, відповідачкою ОСОБА_2А до теперішнього часу у добровільному порядку не погашена, тому заборгованість за кредитним Договором № б/н від 16 квітня 2010 року, яка виникла станом на 16.01.2019 року, в загальній сумі 3796,30 гривень, та яка складається із: заборгованості за кредитом (тіло кредиту) в сумі 481,29 гривень; заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 3315,01 грн.;

заборгованості за пенею в сумі 3000,00 гривень, - підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» у судовому порядку.

В частині заявлених позовних вимог про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 неустойки (пені) в розмірі 7123,87 грн., суд вважає необхідним задовольнити частково, в сумі 3000,00 грн. за вищенаведеними правовими підставами, передбаченими ч.3 ст.551 ЦК України та в частині заявлених АТ КБ «ПриватБанк» позовних вимог щодо стягнення з відповідачки ОСОБА_2 штрафів в загальній сумі 1046,01 грн. (500,00 грн. + 546,01 грн), - то в цій частині позивачу АТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні позову слід відмовити з підстав недопустимістю застосування подвійної відповідальності.

За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 1921,00 гривень, тому відповідно до положень ст.ст.133,141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2А на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню понесені позивачем та документально ним підтверджені (а.с.1) судові витрати по оплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в сумі 1094,97 грн., виходячи з наступного розрахунку: 6796,30 грн. х 100 % : 11966,18 грн. = 57 % (відсоток розміру задоволених позовних вимог; 1921,00 грн. х 57 % : 100 % = 1094,97 грн. (сума судових витрат, пропорційна відсотку задоволеного позову).

Керуючись ст.ст.509,526,527,530,551,623,638,1048,1050,1054 ЦК України, ст.ст.9,12,13,76,81,133,141,259,263-265,268 України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків-3443209860; місце реєстрації: АДРЕСА_1, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2) на користь Акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» (01001 м.Київ, вул.Грушевського, буд.1 «Д», розрахунковий рахунок № 29092829003111 ПАТ КБ «Приватбанк», МФО – 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.04.2010 року в загальному розмірі – 6796 (шість тисяч сімсот дев’яносто шість) гривень 30 копійок, яка складається з: 481,29 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 3315,01 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 3000,00 грн. – пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за кредитним договором № б/н від 16.04.2010 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків-3443209860; місце реєстрації: АДРЕСА_1, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2) на користь Акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» (01001 м.Київ, вул.Грушевського, буд.1 «Д», розрахунковий рахунок № 29092829003111 ПАТ КБ «Приватбанк», МФО – 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в сумі - 1094 (одна тисяча дев’яносто чотири) гривні 97 копійок.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_5