Рішення № 81006842, 08.04.2019, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер судової справи: 225/6374/18

Номер провадження: 2/225/320/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року м. Торецьк

Дзержинськийміський суд Донецькоїобласті в складі:

головуючого судді Ткач Г.В.,

за участю

секретаря судового засідання Черникової Н.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «ДТЕК «Донецькі електричні мережі» про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК «Донецькі електричні мережі», в якому просять визнати дії відповідача по пред'явленню рахунку по оплаті заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 78879, 24 грн. визнати неправомірними та зобов'язати відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 78879, 24 грн. по особовому рахунку № НОМЕР_2 списати.

В обґрунтування позовних вимог зазначили наступне.

ОСОБА_1 разом зі своєю дружиною - ОСОБА_2 в рівних частинах є власниками житлового будинку АДРЕСА_1 та споживачами електричної енергії за вказаною адресою. Зазначений будинок приєднаний до електричних мереж, власником яких є АТ «ДТЕК «Донецькі електричні мережі». Засіб обліку на будинку АДРЕСА_1 був демонтований 14 листопада 2017 року за зверненням ОСОБА_1 до електропостачальника, про свідчить відповідний акт, в якому зазначено, що засіб обліку демонтується, у зв'язку зі збоєм показань електролічильника після грози з метою направлення останнього на технічну експертизу, яка проведена 30 листопада 2017 року.

Під час проведення експертизи виявлено, що лічильник НІК 2303L АПЗ № 7783327 не придатний до експлуатації, але не зазначено в зв'язку з чим він вийшов з ладу. При цьому, як при зовнішньому, так і при внутрішньому огляді приладу обліку не виявлено будь-яких пошкоджень пломб, кожухів або цоколю, а на дисплеї висвічується помилка «FFОО».Таким чином, технічна експертиза електролічильника не виявила вини споживачів в порушенні роботи приладу.

В січні 2018 року споживачами отримано рахунок на сплату електричної енергії № 6413076 від 09.01.2018 року, в якому постачальником електричної енергії зазначений розмір заборгованості в сумі 78914,52 грн.

Позивачі зазначають, що не могли спожити за 18 днів, тобто з дати останнього знімання показань електролічильника (27.10.2017 року) по день демонтування електролічильника (14.11.2017 року), електричної енергії на 47294 кВт, що за середньодобовим показником становить - 2627 кВт на добу (47294:18) , а середньогодинним споживанням 110 кВт на годину (2627:24), при тому, що потужність приєднання їх будинку до зовнішніх електромереж становить 11/9,35 кВт. Тому нарахування вказаної суми боргу вважають незаконним.

Позивачі та їх представник в судове засідання не з'явилися, представник позивачів надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, заперечував щодо їх задоволення, надав суду відзив, в якому зазначив, що в діях енергопостачальника відсутні порушення чинного законодавства, в той же час, відсутнє обгрунтування позовних вимог з боку позивачів.

Суд, розглянув позовну заяву та додані матеріали, повно та всебічно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, і, об'єктивно оцінивши докази, доходить наступних висновків.

Правовідносини між позивачами та відповідачем з постачання та споживання електричної енергії регламентуються: Цивільним кодексом України, Законом України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997р. М575/97-ВР, Житловим кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. №1875-1У, Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999р. №1357, діючими на момент виникнення спірних правовідносин, та іншими нормативно-правовими актами.

За правилами, встановленими нормами ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Згідно з нормами ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на захист своїх прав державою та належну якість продукції і обслуговування.

За правилами встановленими нормами ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Відповідно ст.26 Закону України «Про електроенергетику» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) споживання енергії можливо лише на підставі договору з енергопостачальником. Відповідно до ст.ст. 26, 27 ЗУ «Про електроенергетику», споживач (позивач по справі) зобовязаний виконувати умови договору, Правил користування електричною енергією, інших нормативно-правових актів та технічних документів, а у разі їх порушення несе відповідальність згідно з законодавством України.

Згідно з п.3 Правил користування електричною енергією для населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999р. №1357 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Правила) споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між побутовим споживачем і електропостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією і укладається на три роки. Договір про користування електричною енергією (далі - договір) вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не заявила про розірвання договору або про внесення до нього змін.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками по 1/2 частини житлового будинку НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджено Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, свідоцтвом про право на спадщину за законом, Договором купівлі-продажу від 01.07.2016 року (а.с.9-14).

08.08.2016 року між ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 було укладено Договір про приєднання до електричних мереж №08 (а.с.15). Відповідно до договору № НОМЕР_2 від 13.10.2016 року відповідачі є споживачами електричної енергії (а.с. 17-18).

Відповідно до п.12 Договору про користування електричною енергією, споживач електроенергії зобов'язується сплачувати спожиту електроенергію у відповідності з умовами договору, розрахунки споживання якої здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показів засобів обліку.

Відповідно до п.8 Правил електроустановки побутового споживача повинні бути забезпечені засобом обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію.

Згідно з п.16 Правил у разі сумніву побутового споживача у правильній роботі засобу обліку він може звернутися до енергопостачальника для проведення експертизи.

Відповідно до п.17 Правил встановлені засоби обліку підлягають періодичній повірці, обслуговуванню та ремонту відповідно до визначеного законодавством порядку. На час проведення періодичної повірки або ремонту засобу обліку електророзподільне підприємство встановлює інший засіб обліку.

Судом встановлено, що за зверненням ОСОБА_1 засіб обліку електроенергії будинку АДРЕСА_1 був демонтований 14 листопада 2017 року. Відповідно до Акту проведення експертної повірки лічильника електричної енергії від 30.11.2017 електричний лічильник № 7783327 типу НІК 2303L АПЗ не придатний до експлуатації, відносна похибка перевищує допустиму, метрологічні характеристики не відповідають вимогам ГОСТ 30206-94(МЭК 1036-90).

В січні 2018 року споживачами отримано рахунок на оплату електричної енергії №6413076 від 09.01.2018 року, в якому постачальником електричної енергії зазначений розмір заборгованості в сумі 78914,52 грн. Не погодившись з виставленим рахунком ОСОБА_2 звернулась до Дзержинського ЦОК ПАТ «ДТЕК «Донецькобленерго» з проханням надати розрахунок суми заборгованості. Ознайомившись з отриманим розрахунком заборгованості за спожиту електричну енергію за особовим рахунком НОМЕР_2, позивачі 14.03.2018 року звернулись до начальника Центру обслуговування клієнтів ПАТ «ДТЕК «Донецькобленерго» з проханням переглянути зазначений розрахунок, а 22.03.2018 року з цього ж питання також звернулись до начальника Торецьких регіональних електричних мереж ПАТ «ДТЕК «Донецькобленерго», про що додатково повідомили Дзержинський ЦОК. До теперішнього часу відповіді на зазначені звернення на адресу позивачів не надходили, відповідачем таких відповідей суду також не надано.

Дії позивачів підтверджено матеріалами справи, зокрема рахунком за електроенергію №6413076 від 09.01.2018 року, заявами ОСОБА_2, ОСОБА_1 від 14.03.2018 року, 22.03.2018 року, розрахунком заборгованості, наданим начальником Дзержинського ЦОК за період з 01.01.2017 року (а.с.19-23).

Відповідно до Акту обстеження лічильника від 29.03.2018 встановлено, що причиною індикації напису «ErrorFF» на лічильнику типу НІК 2303L АПЗ 1040 МСЕ № 7783327 є відмова електронного компоненту DD2,напис «Error FF» не може свідчити про втручання у роботу лічильника. Кількість спожитої енергії не може бути коректною. Після обстеження лічильник направлений в ремонт для відновлення технічних та метрологічних характеристик.

Таким чином, технічна експертиза електролічильника не виявила вини споживачів в порушенні роботи приладу.

Статтею 76 ЦПК встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 77 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 80 ЦПК).

Відповідно до п.19 Правил розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показів засобів обліку.

При цьому, ОСОБА_1 самостійно заявив про порушення в роботі лічильника та наполягав на проведенні експертизи і даний факт, відповідно до Правил користування електричною енергією населенням, які діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В той же час, відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати: захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (ст.13), споживачів (ст.42), захист прав і свобод людини і громадянина судом, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, відповідними міжнародними судовими установами чи міжнародними організаціями (ст.55).

Цивільно-правовий захист - це також система активних заходів, які застосовуються суб'єктом цивільного права, компетентними державними чи іншими органами, спрямована на усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Стаття 16 ЦК України визначає орієнтовний перелік способів судового захисту.

У частині 2 визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів. Третій спосіб захисту цивільних прав - припинення дії, яка порушує право пов'язаний зі вчиненням іншою особою незаконних дій, спрямованих на порушення права, належного особі. Так, зокрема, цей позов може подаватися у випадках, коли іншою особою чиняться перешкоди у здійснення власником повноважень користування та розпорядження належним йому майном (негаторний позов - ст.391 ЦК); у разі неправомірного використання об'єкта права інтелектуальної власності (ст.ст.424, 432 ЦК).

Четвертий спосіб захисту - відновлення становища, яке існувало до порушення права. Цей спосіб пов'язаний з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб'єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення. Тобто, для того, щоб подати цей позов необхідно, щоб суб'єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення.

П'ятий спосіб захисту - примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у тих випадках, коли відповідач зобов'язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов'язок. Тобто цей засіб захисту застосовується за наявності зобов'язальних правовідносин між позивачем та відповідачем. Так, він може мати місце при невиконанні обов'язку сплатити кошти за виконану роботу (за договором підряду), передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, поставки, дарування з обов'язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послуги (за договорами про виконання робіт та надання послуг).

Дев'ятий спосіб захисту - відшкодування моральної (немайнової шкоди) пов'язаний з наявністю у особи моральних страждань, що виникли з неправомірних дій (бездіяльності) іншої особи та стали наслідком знищення чи пошкодження майна, заподіянням каліцтва, іншого ушкодження здоров'я або смерті (див. коментар до статей 23 та 1167 ЦК України). Підставами для відшкодування моральної шкоди можуть слугувати: недобросовісне за явлення вимоги до суду про визнання особи недієздатною з наступною відмовою суду у задоволенні такої вимоги (ст.39 ЦК України), визнання недійсним правочину, укладеного особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними чи недієздатним за межами їх дієздатності (ст.ст.225, 226 ЦК України); порушення особистих немайнових прав фізичної особи (ст.280 ЦК); прийняття неправомірних рішень, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування (ст.1167 ЦК України ), заподіяння каліцтва, іншого ушкодження здоров'я або смерті особи (ст.1168 ЦК України).

Останній спосіб захисту цивільних прав, передбачений ст.16 ЦК України - визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування їхніх посадових і службових осіб характеризується чітко визначеним суб'єктом - заподіювачем шкоди, якими є відповідні державні органи чи їхні посадові і службові особи. Підставою для подачі такого позову слугують прийняття незаконних рішень, незаконні дії чи бездіяльність зазначених органів, що призвело до заподіяння шкоди особі. Причому відповідно до статей 1173 - 1175 ЦК України така шкода відшкодовується незалежно від вини цих органів (осіб).

Власник порушеного права може скористатись не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Згідно вищенаведених способів захисту у випадку порушення законних прав відсутнє обґрунтування позовних вимог з боку позивачів, тобто жодний із способів захисту обраний позивачами не відповідає вимогам закону.

В частині позовних вимог щодо списання боргу за спожиту електричну енергію в розмірі 78879,24 грн. по особовому рахунку № НОМЕР_2, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.8 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Враховуючи вимоги Закону та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 року № 237, виключення з активів підприємства (списання) безнадійної дебіторської заборгованості, в тому числі за якою минув строк позовної давності, є господарською діяльністю підприємства.

Особовий рахунок № НОМЕР_2 є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій відповідача і списання з цього внутрішнього господарського документа будь-яких сум є правом кредитора, тобто відповідача.

Зобов'язання АТ «ДТЕК «Донецькі електричні мережі» щодо списання заборгованості за оплату послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту.

Крім того, чинним законодавством не встановлено процедури визнання боргу за житлово-комунальні послуги безнадійним та не визначено механізму його списання, а тому така заборгованість зазначається в довідках про стан заборгованості.

Відповідно до листа Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 17 травня 2007 року № 12/1-64 списання боргів за спожиті житлово-комунальні послуги чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, позивачами не надано суду правового обґрунтування механізму реалізації списання заборгованості, яка утворилась на його особовому рахунку, а також правового підтвердження обов'язку АТ «ДТЕК «Донецькі електричні мережі» здійснювати списання вищезазначеної заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що вимоги позивачів щодо зобов'язання відповідача списати заборгованість по особовому рахунку № НОМЕР_2 в розмірі 78879,24 грн. задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 263, 265 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 1167 ЦК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «ДТЕК «Донецькі електричні мережі» про захист прав споживачів відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: