Рішення № 8100488, 02.02.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2010 р. Справа № 63/285-09

вх. № 10802/4-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Крупіна А.В., довіреність від 21.07.2008 року; першого відповідача - не з"явився; другого відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 1 філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком", м. Харків

до Військової частини № А 1451 Міністерства оборони України, м. Харків (перший відповідач) та Міністерства оборони України, м. Київ (другий відповідач)

про стягнення 46947,35 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 46947,35 грн. заборгованості, з яких: 42662,39 грн. основний борг, 2997,08 грн. пеня, 413,78 грн. - 3% річних, 874,10 грн. інфляційні, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору № 43-8, укладеного між сторонами 22.01.2009 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Позов обґрунтовано статтями 509, 525, 526, 530 ЦК України та статтею 193 ГК України.

01.02.2010 року до господарського суду, через канцелярію, від відповідача надійшли заперечення по справі, в яких він проти позову заперечує в повному обсязі. Зокрема, посилається на те, що установа відповідача утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат.

Суд, дослідивши надані заперечення, долучає їх до матеріалів справи.

01.02.2010 року до господарського суду, через канцелярію, від представника відповідача надійшла заява, в якій він просить суд розглядати справу без його участі в судовому засіданні в зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідно до статті 22 ГПК України, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, а не обов'язком, знаходить правові підстави для задоволення заяви відповідача як обґрунтованої та такої, що не суперечить нормам діючого законодавства.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Другий відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

22 січня 2009 року між сторонами був укладений договір № 43-8 оренди нерухомого майна товариства. Згідно п. 1.1 договору позивач передає, а відповідач бере у строкове платне користування частину технологічного приміщення Цеху технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 1 (ЦТЕТТМ № 1), розташоване в м. Харкові, на п'ятому поверсі восьмиповерхового будинку № 8 по вул. Нетеченська набережна, загальною площею 4 кв. м. для встановлення обладнання зв'язку відповідача.

Відповідач, у відповідності з п. 3.1. договору зобов'язався перераховувати орендну плату за користування приміщенням в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються позивачем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав свої договірні зобов'язання належним чином, на підставі акту приймання - передачі від 22.01.2009 року передав, а відповідач прийняв спірне приміщення для встановлення визначеного в акті обладнання. Копія зазначеного акту, підписаного обома сторонами та скріпленого печатками підприємств залучена до матеріалів справи.

Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, відмовився від виконання обов'язків, покладених на нього умовами договору, не сплатив у визначені договором строки вартість орендної плати, внаслідок чого станом на 09.11.2009 року утворилась заборгованість за період з січня 2009 р. по жовтень 2009 р. у розмірі 42662,39 грн.

25.06.2009 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 1-22/1464, в який позивач прохав перерахувати борг та попереджав про звернення до господарського суду за захистом своїх прав у разі невиконання вимог претензії.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 8.2 договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати товару відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996 року передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не можу бути більшим подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 2997,08 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 413,78 грн. трьох відсотків річних та 874,10 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з першого відповідача 46947,35 грн. заборгованості обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню. Суд не знаходить правових підстав для задоволення позову відносно другого відповідача - Міністерства оборони України.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, враховуючи те, що спір виник з вини відповідача - покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відносно Міністерства оборони України - відмовити.

Позов відносно Військової частини А 1451 Міністерства оборони України - задовольнити.

Стягнути з Військової частини А 1451 Міністерства оборони України ( м. Харків, вул.Дерев”янко, 3-А, р/р 35214016000423 у ВДК Дзержинського району УДК у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 08208941) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 1 філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" (м. Харків, вул. Червоножовтнева, 14, п/р 260014063 ХОД АППБ Аваль, МФО 350589, м. Харків, код ЗКПО 16479714) - 42662,39 грн. основного боргу, 2997,08 грн. пені, 413,78 грн. - 3% річних, 874,10 грн. інфляційних, 469,47 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписане 02 лютого 2010 року