Рішення № 8100300, 01.02.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2010 р. Справа № 47/163-09

вх. № 9957/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Жарікова С.М. довіреність б/н від 15.10.09р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Швейна фабрика ім. Тінякова", м. Харків

до Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, м.Харків

про стягнення 24202,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Швейна фабрика ім. Тінякова" (позивач) звернулося з позовом щодо стягнення з відповідача Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 24202,06 грн., які виникли внаслідок несплати відповідачем отриманого товару на підставі договору коміссії № 19 від 23.02.2005 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 242,02 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

У судове засідання позивач надав заяву про уточнення позовних вимог (вх.№1775), в якому просить внести зміни в реквізити відповідача відносно його юридичного статусу, а саме замінити СПДФО ОСОБА_4 на ФОП ОСОБА_4 Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін господарським судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір комісії № 19 від 23.02.05 р. (далі по тексту - договір) строком дії до 31.12.05 р.

Відповідно до п.1.1 договору комісіонер (відповідач) зобов"язався по дорученню комітента (позивач) за винагороду, в інтересах комітента від свого імені, але за рахунок комітента, здійснити продаж товарів, вказаних у накладній, які є додатком до вищевказаного договору та є його невід"ємною частиною.

Відповідно до п.7.1. договору відповідач зобов"язаний здійснювати сплату на протязі трьох банківських днів з моменту реалізації товару, або повернути нереалізований на протязі 45 днів товар ( п.12.1 договору) на протязі сьомі днів з моменту спливу строку реалізації ( п.5.1 договору).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме передав відповідачу на реалізацію товар (одяг) на загальну суму 37971,00 грн., що підтверджується видатковими реалізатора: №Т-00000204 від 09.02.2006р., №Т-00000484 від 07.04.06р., №Т-00000686 від 03.05.06р., №Т-00001209 від 04.09.06р., №Т-00001283 від 14.09.06р., №Т-00001298 від 25.09.08р., №Т-00001562 від 06.10.06 р., №Т-00001687 від 23.10.06 р., №Т-00001955 від 17.11.06 р., №Т-00000230 від 02.02.07 р., №Т-00000950 від 17.05.07 р., №Т00001029 від 05.06.07 р., №Т-00001030 від 05.06.07 р.

В період з 09.02.06р. по 05.06.07р. переданий відповідачу на комісію товар на суму 12355,60грн. позивачу не повернений та не оплачений, відповідно до реєстру накладних. Також, по вищевказаному договору відповідачем був пред"явлений позивачу звіт комісіонера про проданий товар №Т-00000710 від 18.04.07 р., відповідно до якого сума заборгованості складає 37971,00 грн., але сплата відповідачем лише частково, а саме у сумі 26124,55 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 11846,45 грн.

18.05.2009 р. позивачем було направлено відповідачу вимогу №227 з проханням розрахуватися за отриманий та реалізований товар відповідно звіту комісіонера №Т-00000710 від 18.04.07 р. та повернути нереалізований товар на суму 12355,60 грн., у разі не повернення даного товару він буде вважатися реалізованим, але відповідач на вимогу не відреагував суму боргу не сплатив, а товар на суму 12355,60 грн. не повернув.

01.10.2009 року позивачем було направлено відповідачу повідомлення №466, в якому він повідомив відповідача, що станом на 01.10.09 року сума боргу відповідача складає 24202,06 грн.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов*язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 24202,06 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, у розмірі 242,02 грн., передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі у сумі 24202,06 грн.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (61095, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2) на користь Відкритого акціонерного товариства "Швейна фабрика ім. Тінякова" (61052, м. Харків, вул. Кацарська, 2/4, р/р 26005030151332 в ОАО "СЕБ БАНК" м. Харкова, МФО 300175, код 00309915) заборгованість у розмірі 24202,06 грн., 242,02 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 02 лютого 2010 року.

Суддя

Справа №47/163-09