Рішення № 81002698, 28.03.2019, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/2193/18

Провадження № 2/682/265/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року м. Славута

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі :

головуючого судді Зеленської В.І,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача - адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з участю сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 до Західно-Чорноморської Рибоохорони Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, зміну формулювання причин звільнення, зобов'язання внести зміни у трудову книжку щодо формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, недоплачених відпускних та вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку,

в с т а н о в и в:

27.07.2018 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом в інтересах ОСОБА_2 до Західно-Чорноморської Рибоохорони Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ №1-к від 15.06.2018 року про її звільнення з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України - за прогул; змінити формулювання підстав звільнення на ч. 1 п. 1 ст. 40 КЗпП; зобов'язати відповідача внести зміни у трудову книжку щодо підстав звільнення; зобов'язати виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 07 червня 2018 року по день фактичного розрахунку, недоплачені відпускні за період відпустки з 2 по 15 травня 2018 р, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу при звільненні.

22 лютого 2019 р до початку судового розгляду представник позивача - адвокат ОСОБА_3 подала заяву про уточнення позовних вимог, в якій здійснила розрахунок коштів, що підлягають стягненню з відповідача в користь позивачки.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 підтримали позовні вимоги.

Позивач ОСОБА_2 пояснила, що 05 квітня 2017 року її прийнято на роботу на посаду діловода Західно-Чорноморської рибоохорони Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства по сроковому трудовому договору до закінчення ліквідації. У зв'язку з виробничою необхідністю на неї було покладено обов'язки начальника відділу - головного бухгалтера, відділу фінансування бухгалтерського обліку та звітності. 18 січня 2018 року її письмово попереджено про наступне звільнення через два місяці у зв'язку з ліквідацією Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. По закінченню двохмісячного терміну її не звільнили та попередили про необхідність подати бухгалтерські звіти за І квартал 2018 року. Після звітів, з 2 по 15 травня вона була у відпустці. Оскільки після відпусти звільнення не відбулось, а вона не мала наміру продовжувати трудові відносини з відповідачем, то 23 травня 2018 року подала заяву про звільненя з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, враховуючи, що персональне попередження про вивільнення їй було вручене 18.01.2018 року. Відпрацювавши два тижні, 06 червня 2018 року голова ліквідаційної комісії запропонував їй залишитися на роботі ще на тиждень, але вона відмовилася та наступного дня на роботу не вийшла. Наказ про звільнення їй не вручали, розрахункові не виплатили, але вона вважала, що дотрималась вимог трудового законодавства щодо попередження роботодавця про наступне звільнення за два тижні, тому не вважала за потрібне виходити на роботу. 13 червня 2018 р вона прийшла до членів ліквідаційної комісії підприємства за розрахунком, але її повідомили про звільнення за прогули та ознайомили з наказом про звільнення на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Вважає своє звільнення незаконним, тому просить змінити формулювання причин звільнення на п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, зобов'язати відповідача внести відповідні зміни в трудову книжку, стягнути з відповідача в її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по день фактичного розрахунку, що станом на 22.02.2019 р становить 144338,68 грн, стягнути 6458,04 грн недоплачених відпускних за період відпустки з 2 по 15 травня 2018 р, компенсацію за 15 днів невикористаної відпустки - 8765,40 грн, вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку, що становить 15231,72 грн.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з участю сторін, але його представник в судове засідання не з'явився. У письмовому відзиві просить відмовити в позові з таких підстав. 30 листопада 2015 року розпочався процес ліквідації Західно-Чорноморської рибохорони Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства Державного агенства рибного господарства України. 18.01.2018 р ОСОБА_2 було попереджено про можливе звільнення із займаної посади після закінчення двохмісячного терміну за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства. Проте, після закінчення двохмісячного терміну Західно-Чорноморська рибохорона не виявила наміру звільняти позивачку одразу по закінченні двохмісячного терміну, тому трудові відносини за мовчазною згодою сторін вважалися продовженими. 23 травня 2018 р ОСОБА_2 подала заяву про її звільнення у зв'язку з ліквідацією підприємства. Проте, працівник не може ініціювати звільнення з роботи з таких підстав, тому заява позивачки не відповідала вимогам трудового законодавства. разом з тим, голова ліквідаційної комісії не заперечував проти звільнення ОСОБА_2, але вказав, що вона, як головний бухгалтер, повинна подати звіти, здійснити розрахунок заробітної плати та премій працівникам, передати документи, ключ ЕЦП і справи. ОСОБА_2 таку умову не виконала і з 7 червня 2018 р не з'явилась на робочому місці, від дачі пояснень щодо причин неявки на роботу відмовилась, тому була звільнена за прогули.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши письмові заперечення відповідача і докази, суд знаходить, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 05 квітня 2017 року ОСОБА_2 було прийнято на роботу по строковому трудовому договору до закінчення ліквідації на посаду діловода Західно-Чорноморської рибоохорони на підставі наказу № 49 від 03.04.2017 року (а.с.8). Відповідні відомості були внесені в трудову книжку ОСОБА_2 (а.с.7).

Наказом №50 від 03.04.2017 року у зв'язку з виробничою необхідністю на ОСОБА_2 було покладено виконання обов'язків начальника відділу - головного бухгалтера, відділу фінансування бухгалтерського обліку та звітності з наданням права другого підпису, розпорядження рахунками та підписання платіжних документів з 05 квітня 2017 року (а.с.9).

18 січня 2018 року Головою ліквідаційної комісії ОСОБА_2 вручене письмове попередження про наступне звільнення з роботи по п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з дотриманням вимог чинного законодавства України, наданням пільг та компенсацій згідно із законом, зокрема, вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, у зв'язку з ліквідацією Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства та скороченням посади (а.с.10).

По закінченні двохмісячного терміну - 19 березня 2018 р і надалі адміністрація відповідача (голова ліквідаційної комісії) не виявила наміру звільняти позивачку, тому трудові відносини за мовчазною згодою сторін вважалися продовженими.

23 травня 2018 року ОСОБА_2 подала заяву про звільненя її з посади діловода з 23 травня 2018 р у зв'язку з ліквідацією за ст.40 КЗпП України, попередження про вивільнення отримано 18.01.2018 року. Просила також виключити її зі складу Комісії з ліквідації Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використанні і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства (а.с.11). При цьому ОСОБА_2 зазначила, що претензій щодо подальшого працевлаштування до Західно-Чорноморської рибохорони вона не має (а.с.113).

ОСОБА_4 записки члена ліквідаційної комісії ОСОБА_5 від 13.06.2018 р, сліжбових записок діловода ОСОБА_6 від 07.06.2018 р, від 08.06.2018 р, від 11.06.2018 р, ОСОБА_6 відсутності на робочому місці № 745 від 07.06.2018 р, № 746 від 08.06.2018 р, № 750 від 11.06.2018 р та з Табелю обліку використаного робочого часу вбачається, що ОСОБА_2 - в.о. начальника відділу фінансування, бухгалтерського обліку та звітності - головний бухгалтер була відсутня на робочому місці у вказані дати (а.с.116, 117-118, 120-124).

Письмові пояснення з приводу відсутності на робочому місці 07.06.2018 р з 11.00 до 16.30, 08.06.2018 р з 09.00 до 14.00 год та 11.06.2018 р з 09.00-12.15 год ОСОБА_2 надати відмовилась (119).

Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Наказом №1-к від 15.06.2018 року ОСОБА_2 звільнено за прогул без поважних причин відповідно п.4 ст.40 КЗпП України 18 червня 2018 року. Копію наказу про звільнення ОСОБА_2 отримала 20.06.2018 р (а.с.114).

Відповідно до ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є:

1) угода сторін;

2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;

3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу;

4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45);

5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;

7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

7-1) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції", встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення;

7-2) з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади";

8) підстави, передбачені контрактом;

9) підстави, передбачені іншими законами.

Таким чином стаття 40 КЗпП України передбачає розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. А тому працівник не може ініціювати звільнення з роботи з підстав, передбачених ст. 40 КЗпП, в тому числі на підставі п. 1 ч. 1 цієї статті.

Працівник може ініціювати розірвання трудового договору у випадках, передбачених статтями 38, 39 КЗпП УКраїни, зокрема: працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, за власним бажанням, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні, або строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу.

Проаналізувавши наведені норми трудового законодавства та досліджені докази, суд прийшов до висновку, що заява ОСОБА_2 від 23.05.2018 р про її звільнення з роботи у зв'язку з ліквідацією за ст. 40 КЗпП України є безпідставною.

Крім цього, ОСОБА_2 залишила робоче місце і не вийшла на роботу, не будучи ознайомленою з наказом про звільнення, трудова книжка 23.05.2018 р їй вручена не була, письмові пояснення з приводу невиходу на роботу вона не надала. Тому суд вважає дії голови комісії з ліквідації Західно-Чорноморської рибохорони Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використанні і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства та його наказ № 1-к від 15 червня 2018 р про звільнення ОСОБА_2 з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України законними і обгрунтованими і підстав для зміни формулювання підстав звільнення та внесення змін у трудову книжку позивачки не вбачає.

Відповідно до ч. 2 ст.. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Оскільки суд не вбачає підстав для поновлення позивачки на роботі чи для зміни формулювання підстав її звільнення, внесення змін у трудову книжку, позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та вихідної допомоги при звільненні, передбаченої ч. 1 ст. 44 КЗпП України, задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Стаття 116 КЗпП України визначає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Статтею 82 КЗпП України визначено порядок обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ст. 75 КЗпП).

Отже, за відпрацьований період позивачка набула право на щорічну відпустку тривалістю 29 днів.

В судовому засіданні позивач пояснила, а відповідач не заперечив у відзиві на позов, що з 2 по 15 травня 2018 р, тобто 14 днів, ОСОБА_2 перебувала у відпустці.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки (Абзац перший пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ від 8 лютого 1995 р. N 100 ).

З довідки про доходи від 21.01.2019 р № 21 та з розрахункових листків за січень- червень 2018 р (а.с.105-107) вбачається, що ОСОБА_2 за 14 днів відпустки виплачено 1723,00 грн .

Проте, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ від 8 лютого 1995 р. N 100, з урахуванням заробітку ОСОБА_2 за 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки (а.с.12), розмір відпускних повинен становити 7547,40 грн (виходячи з середньоденного заробітку 539,10 грн). Отже, позивачці недоплачено відповідачем 5824,40 грн відпускних за 14 днів відпустки у травні 2018 р, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.

Згідно зі ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

При звільненні ОСОБА_2 слід було виплатити компенсацію за невикористану відпустку, що становить 15 днів (за період роботи з 05.04.2017 р по 18.06.2018 р).

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ від 8 лютого 1995 р. N 100, розмір компенсації за невикористану відпустку позивачці становить 8086,50 грн (виходячи з середньоденного заробітку 539,10 грн).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачка не заявила вимог, що передбачені ст. 117 КЗпП України. Тому суд не вбачає підстав для здійснення розрахунку заробітку з моменту звільнення по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволеним вимогам в користь позивачки слід стягнути витрати за надання правничої допомоги (а.с.88-88а), що становить 400 грн., та в користь держави - судовий збір, що становить 209,75 грн.

Керуючись ст. ст. 4-13, 17, 18, 141, 263, 265, 273 ЦПК України, ст. ст. 40, 36, 47, 83, 116 КЗпП України, суд

в и р і ш и в

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Західно-Чорноморської Рибоохорони Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в користь ОСОБА_2 5824 грн 40 коп недоплачених відпускних за період щорічної відпустки з 2 травня 2018 р по 15 травня 2018 р; компенсацію за 15 днів невикористаної відпустки в сумі 8086 грн 50 коп та 400 грн витрат на правову допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Західно-Чорноморської Рибоохорони Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в користь держави 209 грн 75 коп судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Славутський міськрайонний суд.

Повний текст рішення буде виготовлено 5 квітня 2019 року.

Головуючий суддя В.І.Зеленська