Вирок № 81002199, 08.04.2019, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1694/16-к

1-кп/467/1/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2019 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Кологривої Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.,

прокурора Нижнік Л.І.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисника Багдасаряна А.Ю.

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка кримінальне провадження № 42015150130000007 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Арбузинка Арбузинського району Миколаївської області, громадянина України, маючого вищу освіту, не працюючого, одруженого, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця х. Облівной Мартинівського району Ростовської області Росії, громадянина України, маючого вищу освіту, працюючого оперуповноваженим Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області, одруженого, жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого

В С Т А Н О В И В:

15.06.2015 року наказом начальника УМВС України в Миколаївській області №164о/с ОСОБА_2 призначено інспектором дозвільної системи Арбузинського районного відділу УМВС України в Миколаївській області (далі - інспектор дозвільної системи Арбузинського РВ УМВС). 31.07.2013 року наказом начальника УМВС України в Миколаївській області №56 о/с ОСОБА_2 присвоєно спеціальне звання лейтенант міліції.

22.06.2015 року наказом начальника УМВС України в Миколаївській області №171о/с ОСОБА_1 призначено оперуповноваженим сектору карного розшуку Арбузинського районного відділу УМВС України в Миколаївській області (далі -оперуповноважений СКР Арбузинського РВ УМВС). 25.02.2014 року наказом начальника УМВС України в Миколаївській області №135 о/с ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання лейтенант міліції.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 5 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року діяльність міліції будувалася на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, правовою основою діяльності міліції є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку. Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт.

У статті 10 Закону вказано, що міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана: забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок; виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою оперативно - розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством; приймати і реєструвати заяви й повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення; брати участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством; виявляти та припиняти адміністративні правопорушення, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ; приймати рішення про накладення адміністративних стягнень та забезпечувати їх виконання у випадках, передбачених законом; виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення та ін.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про міліцію" міліції для виконання покладених на неї обов'язків було надано право, в тому числі затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання, - на строки і в порядку, передбачені законом.

Згідно ст.12 Закону України «Про міліцію» міліція мала право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом. Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції. Перевищення повноважень по застосуванню сили, в тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про міліцію" працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою лише для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов'язків.

Статтею 21 Конституції України визначено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Відповідно до ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Крім того, статтею 29 Конституції України визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що нікого не може бути піддано нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 року правоохоронними органами є, зокрема, органи внутрішніх справ.

Арбузинський РВ УМВС України в Миколаївській області був складовим підрозділом органів внутрішніх справ, правоохоронним органом, який здійснює правозастосовні та правоохоронні функції, а його працівники, які виконують вказані функції, працівниками правоохоронного органу.

Відповідно до функціональних обов'язків інспектор дозвільної системи Арбузинського РВ УМВС ОСОБА_2 в службовій діяльності керується, зокрема, законом України «Про міліцію».

Відповідно до затверджених начальником Арбузинського РВ УМВС від 03.07.2015 року за №53/4082 функціональних обов'язків оперуповноваженого СКР Арбузинського РВ УМВС ОСОБА_1, оперуповноважений СКР в службовій діяльності керується, зокрема, законом України «Про міліцію».

ОСОБА_2 та ОСОБА_1, займаючи відповідні посади в Арбузинському РВ УМВС України в Миколаївській області, були наділеним правом в межах своєї компетенції висувати вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання фізичними та юридичними особами, незалежно від їх відомчої приналежності та підпорядкування. У зв'язку з чим, відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України, були службовими особами правоохоронного органу, які постійно здійснюють функції представників влади.

19.07.2015 року о 08 годині інспектор дозвільної системи Арбузинського РВ УМВС ОСОБА_2 та оперуповноважений СКР Арбузинського РВ УМВС ОСОБА_1 заступили на добове оперативне чергування по Арбузинському РВ УМВС та знаходились при виконанні службових обов'язків в приміщенні райвідділу.

19.07.2015 року о 20 годині 20 хвилин до чергової частини Арбузинського РВ УМВС України в Миколаївській області надійшло повідомлення на лінію оператора «102» від ОСОБА_6 про те, що в смт. Арбузинка в магазині «Продукти» невідома жінка вчинила з нею сварку. Оперативним черговим Арбузинського РВ УМВС на місце події направлено слідчо-оперативну групу (далі - СОГ) у складі працівників міліції Арбузинського РВ УМВС оперуповноваженого СКР лейтенанта міліції ОСОБА_1 та інспектора дозвільної системи лейтенанта міліції ОСОБА_2

На місці події ОСОБА_6 надала заяву та пояснення слідчо-оперативній групі райвідділу у складі оперуповноваженого СКР лейтенанта міліції ОСОБА_1 та інспектора дозвільної системи лейтенанта міліції ОСОБА_2 про те що 19.07.2015 року о 20 годині до магазину «Продукти», розташованому на Центральній площі смт. Арбузинка, де працює заявниця, зайшла ОСОБА_5, яка перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, безпричинно вчинила сварку, висловлювалась нецензурною лайкою, погрожувала фізичною розправою. Під час надання пояснень працівникам міліції ОСОБА_6 повідомила місце мешкання ОСОБА_5 - АДРЕСА_3

Прибувши близько 20 години 40 хвилин до місця проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 викликали з подвір'я домоволодіння на вулицю чоловіка ОСОБА_5 ОСОБА_5 У ході розмови з ОСОБА_5 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запропонували йому покликати дружину ОСОБА_5, зазначивши, що вона образила господарку магазину «Продукти» ОСОБА_6 Однак ОСОБА_5 заперечив вказаний факт та відмовився кликати дружину.

Після цього у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник умисел на застосування до ОСОБА_5 та ОСОБА_5 фізичної сили та психологічного тиску з метою впливу на них задля того, щоб вони в подальшому не вчиняли протиправних дій.

Діючи всупереч положенням ст.ст. 2, 3, 5, 10-13 Закону України «Про міліцію», ст.ст. 21, 29, 30 Конституції України та в порушення ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушуючи дану ними присягу неухильно додержуватися Конституції та Законів України, бути чесним, гуманним, сумлінним і дисциплінованим, з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, не допускати порушень прав і свобод людини та громадянина, всіляко сприяти зміцненню правопорядку, за порушення якої готовий нести відповідальність, встановлену законом, інспектор дозвільної системи Арбузинського РВ УМВС ОСОБА_2 та оперуповноважений СКР Арбузинського РВ УМВС ОСОБА_1, реалізуючи виниклий злочинний умисел, перевищуючи надані їм повноваження, застосували фізичну силу та психологічний тиск щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_5

Так, ОСОБА_1, перевищуючи надані йому повноваження, реалізуючи виниклий злочинний умисел завдав ОСОБА_5 один удар рукою в область ребер зліва. ОСОБА_2 перевищуючи надані йому повноваження, реалізуючи виниклий злочинний умисел, застосував до ОСОБА_5 фізичну силу і прийом рукопашного бою «загиб руки за спину». Після цього продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_2 та ОСОБА_1, штовхнули ОСОБА_5 на землю обличчям донизу.

Окрім того, ОСОБА_1 продовжуючи свою злочинну діяльність, перевищуючи надані йому повноваження, реалізуючи злочинний умисел завдав ОСОБА_5, коли той підвівся на коліна, близько п'яти ударів ногами і руками в область тулуба і голови. Після чого ОСОБА_2, перевищуючи надані йому повноваження,наніс ОСОБА_5 два удари в праве плече.

В свою чергу ОСОБА_5 став кликати на допомогу, після чого з подвір'я домоволодіння на вулицю вибігла його дружина ОСОБА_5

ОСОБА_2, перевищуючи надані йому повноваження тареалізуючи виниклий злочинний умисел, застосував до ОСОБА_5 фізичну силу і прийом рукопашного бою «загиб руки за спину» та використав спецзасіб - наручники, надягнувши їх на зап'ястя останній. Після чогонасильно заштовхав ОСОБА_5 до службового автомобіля на заднє сидіння та пристебнув останню частиною одягнутих наручників до внутрішньої ручки автомобілю. Також при посадці ОСОБА_5 до салону автомобіля ОСОБА_2, перевищуючи свої службові повноваження, наніс їй удар ногою в праву ногу.

Після цього, ОСОБА_1 використав спецзасіб - наручники, надягнувши їх на зап'ястя рук ОСОБА_5 та застосовуючи фізичну силу і психологічний тиск, що супроводжувалося образливими висловлюваннями та приниженням, також насильно заштовхав ОСОБА_5 до службового автомобіля на заднє сидіння з метою доставки останніх до райвідділу.

Усі дії вказаних співробітників міліції супроводжувалися висловлюваннями на адресу ОСОБА_5, ОСОБА_5 погроз продовженням застосування насильства.

На шляху до райвідділу в салоні службового автомобіля ОСОБА_1, продовжуючи свою злочинну діяльність, перевищуючи надані службові повноваження, наніс ОСОБА_5 декілька ударів рукою в обличчя.

За таких обставин, застосувавши до ОСОБА_5 та ОСОБА_5 фізичне насильство, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 о 21 годині 15 хвилин 19.07.2015 року безпідставно та незаконно доставили в наручниках ОСОБА_5 і ОСОБА_5 до адміністративної будівлі райвідділу за адресою: смт. Арбузинка, вул. Шевченко, 200.

Таким чином, інспектор дозвільної системи Арбузинського РВ УМВС ОСОБА_2 та оперуповноважений СКР Арбузинського РВ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_1 перевищили надані їм службові повноваження, закріплені у ст.ст. 2, 3, 4, 5, 10, 12 Закону України «Про міліцію», свої функціональні обов'язки та ст. ст. 21, 28, 29 Конституції України, застосували до ОСОБА_5 та ОСОБА_5 фізичне насильство, погрози насильством, спеціальні засоби, болісні і такі, що ображають особисту гідність потерпілого, дії, за відсутності ознак катування.

В результаті зазначених сумісних протиправних дій інспектора дозвільної системи Арбузинського РВ УМВС ОСОБА_2 та оперуповноваженого СКР Арбузинського РВ УМВС ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я у вигляді перелому 7, 8 ребер зліва та легкі тілесні ушкодження, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я у виді закритої черепно-мозкової травми, яка проявилась струсом головного мозку, а також легкі тілесні ушкодження у виді крововиливу правого плечового суглоба, забою лівого колінного суглоба; потерпіла ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді крововиливів верхніх кінцівок, забою правого гомілковостопового суглоба, які відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Вищезазначеними сумісними протиправними діями інспектора дозвільної системи Арбузинського РВ УМВС ОСОБА_2та оперуповноваженого СКР Арбузинського РВ УМВС ОСОБА_1 завдано істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам, зокрема авторитету і престижу органів внутрішніх справ України, так і інтересам окремих громадян, зокрема ОСОБА_5 та ОСОБА_5, що виразилось в порушенні охоронюваних Конституцією та іншими законами України прав людини на свободу та особисту недоторканність через застосування до них фізичного насильства, заподіянні тілесних ушкоджень середньої тяжкості та легких тілесних ушкоджень, погрози насильством,застосуванні спеціальних засобів та болісних і таких, що ображають особисту гідність потерпілих дій.

Викладене обвинувачення підтверджується сукупністю доказів, досліджених судом.

Обвинувачений ОСОБА_1 суду показав, що ввечері 19 липня 2015 року до чергової частини надійшло повідомлення від ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_5 вчинила сварку. Черговий ОСОБА_8 направив групу на місце події, до складу якої ввійшов він - оперуповноважений і ОСОБА_2 - інспектор дозвільної системи. На службовому автомобілі ВАЗ 2107 вони поїхали до магазину, розташованому в смт. Арбузинка по вул. Леніна. У магазині ОСОБА_6 їм пояснила, що ОСОБА_5 у магазині разом з якоюсь жінкою вчинили сварку та погрожувала їй фізичною розправою. Вони прийняли від неї заяву про подію, при цьому вона їм повідомила, що ОСОБА_5 проживає по вул. Леніна. Далі вони під'їхали за місцем проживання останньої та залишили автомобіль біля двору, підійшли до хвіртки, при цьому ОСОБА_2 був з правої сторони, а він зліва. З двору вийшов ОСОБА_5 у стані алкогольного сп'яніння без верхнього одягу у шльопанцях та спортивних штанах, хитаючись. У двір вони не заходили. Він з ОСОБА_2 назвалися, показали посвідчення працівників міліції, були при цьому у форменому одягу. Він мав з собою «ПМ» у кобурі, наручники, газовий балон, «Терен», виданий на час чергування гумовий кийок він залишив у кабінеті. Вони пояснили ОСОБА_5, що щодо його дружини надійшла заява, на що він почав сваритися. Також вийшов їх 4-річний син, ОСОБА_2 його попрохав, щоб він покликав матір. Згодом вийшла і ОСОБА_5, вдягнена у футболку та бриджі, яка обурювалась нецензурною лайкою від того, чому вони приїхали. ОСОБА_2 їй запропонував піти до автомобіля, щоб відібрати у неї пояснення, та сів на пасажирське сидіння. У цей момент ОСОБА_5 підбіг ззаду до ОСОБА_5, взяв її за руки та потяг у двір, забороняючи їй давати пояснення. Він знову підійшов до ОСОБА_5, щоб його запокоїти, однак останній махав руками і виражався нецензурними словами, оскорбляв його та наніс кулаком удар в область грудної клітини правою рукою. Від чого він відійшов назад. ОСОБА_2 ОСОБА_5 пояснив, що він вчиняє злісну непокору працівнику поліції. Однак ОСОБА_5 вдарив його правою ногою в ліву голень, також хтів вдарити ОСОБА_2 по обличчю, однак він заблокував його руку, щоб зробити загиб за спину. Наручники одягти йому не вдалося, так як вибігла ОСОБА_5 та накинулась на ОСОБА_2 ззаду на спину, ОСОБА_2 при цьому одійшов. Він одвів ОСОБА_5 та побачив, що ОСОБА_5 зірвала погон у ОСОБА_2, забігла до двору та кричала звідти нецензурними словами. У цей час з двору вийшли ОСОБА_9 і ОСОБА_10, ОСОБА_5 сварилися. Всі були п'яні, махали руками. ОСОБА_2 зателефонував черговому та попрохав допомоги. Вони хтіли ОСОБА_5 завести до райвідділу міліції, однак останні сварилися, а ОСОБА_5 кидалася на нього. Побачивши, що біжать ОСОБА_11 і ОСОБА_12, ОСОБА_5 припинила сваритися. ОСОБА_2 взяв її за руку та супроводив до автомобіля, вона сіла на заднє сидіння. Далі він почув, що остання почала вибивати двері, ОСОБА_2 при цьому побіг до автомобіля, а ОСОБА_5 почав кидатися на них, намагаючись вдарити. Він потягнув та завів ОСОБА_5 одну руку за спину, а ОСОБА_11 - іншу, він чого ОСОБА_5 почав падати на землю. Тому вони почали його класти на землю з метою одягнути наручники, при цьому він став на коліна, а потім ліг. ОСОБА_11 дістав наручники, вони їх наділи та посадили до дружини в автомобіль, яка була вже там пристебнута наручниками. ОСОБА_5 теж сів на заднє сидіння, поряд з ним сів ОСОБА_12 Він сів за кермо та поїхав до райвідділу міліції, ОСОБА_11 пішов пішки. Коли вони приїхали до райвідділу, то завели ОСОБА_5 до фойє, ОСОБА_11 записав їх до журналу доставлених, вони всі четверо написали рапорти про подію та передали у чергову частину про застосування наручників. Черговий ОСОБА_8 дав направлення на медичне освідування на стан сп'яніння. До лікарні разом з ним поїхали ОСОБА_2 та ОСОБА_12 ОСОБА_5 у лікарні вів себе спокійно, а ОСОБА_5 кричала на них і на чоловіка. Вона спочатку погодилася пройти освідування, а потім відмовилася. Ніхто з ОСОБА_5 не скаржився лікарю на болі. Черговий сказав, щоб після лікарні вони їхали назад. Коли їх привезли до райвідділу, то ОСОБА_2 взяв пояснення у ОСОБА_5 Потерпілі у журналі написали, що претензій не мають та пішли додому. Удари потерпілим працівники міліції не здійснювали. У нього з ОСОБА_2 гумових кийків не було, вони були тільки у ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які їх не застосували. Метою доставки до райвідділу було припинення правопорушень за ст. ст. 173, 178, 185 КпАП України. Вони як зацікавлені особи по справі після того як написали рапорти, подальші дії робили з вказівки чергового. Протокол затримання має складати черговий, до його повноважень також не входило складати протокол про адміністративне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_2 суду показав, що близько 20 години 19 липня 2015 року черговий направив його разом з ОСОБА_1 на виклик за телефонним дзвінком ОСОБА_6 до чергової частини. Йому видали наручники, «Кобру-1», при цьому гумовий кийок та газовий балончик він залишив у кабінеті. Коли вони приїхали до магазину, то ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_5 разом з якоюсь жінкою вчинила сварку та вказала її місце проживання. Він разом з ОСОБА_1 поїхали до неї додому з метою відібрати у неї пояснення для встановлення в її діях наявності складу правопорушення, передбаченого ст. 173 КпАП України. Під'їхавши до подвір'я, вдвох підійшли до хвіртки. З двору вийшов ОСОБА_5 у нетверезому стані, вони йому пояснили, чому вони приїхали, однак він відразу себе розпочав агресивно вести, кричав, виражався нецензурною лайкою. Потім вийшов їх син, якого він попрохав покликати матір. Далі вийшла ОСОБА_5 і, почувши про ОСОБА_6, почала кричать, що вони всі куплені. Він її попрохав дати пояснення по даному факту, на що вона погодилася і вони разом підійшли до автомобіля. Він сів на переднє сидіння, а ОСОБА_5 стояла біля нього. Однак підбіг ОСОБА_5, схватив її за руку та почав затягувати її до двору, вимагаючи не давати пояснення. Він хтів його запокоїти, але побачивши, що останній наносить ОСОБА_1 удар в груди рукою, виліз з автомобіля, однак ОСОБА_5 його вдарив ногою по його лівій нозі та намагався нанести удар йому кулаком в обличчя. Тоді ОСОБА_1 схватив його за праву руку, заблокував її, а він схватив його ліву руку і теж її заблокував, бо останній хтів вирватися. Вони почали його тримати в такій позі, щоб заспокоїти. Вибігла ОСОБА_5, пригнула йому на спину, почала рвати йому сорочку та царапатися нігтями, висіла на ньому, одірвала йому погон, побігла у двір та махала погоном. У цей час коло хвіртки стояли жінка з чоловіком, всі почали їх ображати нецензурними словами. Він зателефонував черговому та попрохав допомоги. Прийшли ОСОБА_11 і ОСОБА_12 з гумовими кийками та почали їх заспокоювати. Він запропонував ОСОБА_5 проїхати до райвідділу, вказавши, що своїми діями вона вчиняє злісну непокору працівнику міліції, вказавши їй шлях рукою і посадив до автомобіля. Почувши удари в двері автомобіля, він побачив у вікно, що остання ногами стукає у двері. У автомобілі він намагався її заспокоїти, взяв наручники та пристебнув її за руку. У цей час ОСОБА_11 з ОСОБА_1 підвели ОСОБА_5, посадили до автомобіля, з ними сів також ОСОБА_12 Він сам сидів на пасажирському місці, а ОСОБА_1 за кермом. У райвідділі потерпілих вони завели до фойє, черговий їм сказав писати рапорти, вони написали. Потім за вказівкою чергового вони повезли їх на медичне освідування до лікарні. У лікарні потерпілі себе вели агресивно, висловлювалися нецензурною лайкою та відмовилися проходити медичне освідування. За вказівкою чергового вони їх привезли до райвідділу, де у ОСОБА_5 він відібрав письмове пояснення. Далі черговий їм сказав, що вони зацікавлені особи і не мають права нічого робити. Ніхто з працівників міліції удари потерпілим не наносив, гумових кийків у нього та ОСОБА_1 з собою не було. Протокол про затримання складає черговий, а протокол про адміністративне правопорушення мають складати інші особи.

Потерпілий ОСОБА_5 суду показав, що 19 липня 2015 року близько 19 години, коли він разом з ОСОБА_10, ОСОБА_9, своєю дружиною та малолітнім сином знаходилися вдома, до їхнього двору під'їхав службовий автомобіль міліції, з якого вийшли два працівники міліції, одягнені у формений одяг - ОСОБА_2 і ОСОБА_1 Він підійшов до хвіртки. На запитання працівників міліції він відповів, що дружини немає вдома. Тоді вони почали стверджувати, що він п'яний і тому поїде з ними. Почувши це, він відійшов від хвіртки. ОСОБА_1 знову запитав де дружина. Він не хтів звати дружину, бо не довіряє працівникам міліції та поцікавився навіщо вона їм. Працівники міліції розповіли, що вона вчинила сварку у магазині «Продукти» з продавцем. Тоді він почав розповідати, що у цей магазин ніхто не ходить, бо продавець сварлива. У ході бесіди ОСОБА_1 наблизився до нього, взяв його за ліву руку та запропонував проїхати з ними, на що він відмовився. Тоді ОСОБА_1 почав тягнути його за ліву руку, а іншою наніс два удари в лівий бік по ребрам, внаслідок чого він зігнувся. Далі ОСОБА_1 заломав йому ліву руку за спину, а ОСОБА_2 - праву руку. Після цього вони одягли на нього наручники, опустили на коліна лицем донизу та почали бити. ОСОБА_1 зліва вдарив його ногою в область ребер, в область голови 3-4 рази рукою, а також ногою в область коліна, внаслідок чого виник забій лівого колінного суглобу. Крововилив плечового суглобу виник від того, що ОСОБА_2 наніс удари в область плеча рукою, а можливо, гумовим кийком, а також кулаком в область голови. Чи били обвинувачені його гумовими кийками він сказати точно не може, це його припущення. У обвинувачених він гумових кийків не бачив. Гематоми на волосяній ділянці голови виникли внаслідок того, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 наносили удари в область голови рукою. Не пам'ятає хто наніс і чим тілесні ушкодження, від яких виникли гематома правої ушної раковини і подряпина лівого ліктьового суглобу. Подряпина зап'ястя лівої руки виникла від того, що ОСОБА_1 одягав наручники. Подряпина сідниць зліва виникла від того, що ОСОБА_1 наніс йому удари ногою по сідницях. Він почав кричати і звати на допомогу, все бачив його малолітній син. На крик прибігла дружина, вимагала його відпустити. У дружини з ОСОБА_2 зав'язався конфлікт, вона почала його тягнути, а він заштовхав її у службовий автомобіль. Коли ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заштовхали його до автомобіля на заднє сидіння, там вже була пристебнута наручниками до ручки його дружина. Коли автомобіль їхав до відділу міліції ОСОБА_1 двічі вдарив його кулаком у обличчя і наказав мовчати. У приміщенні коридору райвідділу міліції його наручниками пристебнув до загорожі ОСОБА_1, а дружину посадили на лавку. Потім повезли їх до лікарні для огляду на стан алкогольного сп'яніння, перед цим хтось зняв з нього наручники. Там він поскаржився на біль у лівому боку, однак лікар сказала, що спочатку необхідно пройти тест на алкоголь, а потім інше. Коли він з дружиною відмовилися проходити медичний огляд, то їх знову привезли до відділу міліції та протримали до 24 години ночі, примусили написати пояснення, що вони претензій до працівників міліції не мають і їх відпустили. Ніякого протоколу не складалось. Вранці йому стало погано, він пішов до лікарні, де було виявлено перелом 2 - 3 ребер. Під час перебування у наручниках до міліції приїжджав його батько, а також ОСОБА_9 приводила його малолітнього сина. У цей день з дружиною вони були у стані алкогольного сп'яніння.

Потерпіла ОСОБА_5 показала, що 19 липня 2015 року близько 19 години вона разом з своїм чоловіком, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 відпочивали та вживали алкогольні напої. Вона разом з ОСОБА_9 пішли до магазину за продуктами. Тільки вона зайшла до приміщення магазину, як продавщиця їй наказала вийти. Вона вийшла, не сварилась з нею, тільки сказала, що якщо так, то до цього магазину ніхто не зайде. Повернувшись додому, вона зайшла до будинку. Потім, почувши крик чоловіка та дитини, вийшла на вулицю, де побачила, що чоловік стоїть на колінах з руками за спиною у наручниках, а його б'ють гумовими кийками по всьому тілу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 Вона зробила їм зауваження, однак вони не відреагували. Тоді вона взяла ОСОБА_2 за руку і спитала що вони роблять, на що ОСОБА_2 відштовхнув її, а ОСОБА_1 продовжував бити чоловіка. Далі вона хтіла забрати дитину, підійшла, а ОСОБА_2 знову її відштовхнув від чоловіка. Пізніше ОСОБА_2 взяв її за руку і застосував «Загиб руки за спину» і намагався заштовхнути її в автомобіль, але вона опиралась і не хтіла сідати. Тоді ОСОБА_2 насильно посадив її до автомобіля, вдарив її ногу своєю ногою, від чого вона отримала забій правого гомілкового суглобу, надів наручники і пристебнув до поручнів ручки однією рукою і повернувся до ОСОБА_1 У автомобілі вона стукала ступнею по дверях, щоб її випустили. Пізніше прийшло ще два працівника міліції, які у конфлікт не вмішувалися. Чоловіка у наручниках посадили до автомобілю та повезли їх до відділу міліції. У райвідділі чоловіка пристебнули наручниками до поручнів, а з неї наручники зняли. Туди ж прийшла ОСОБА_9 і привела їхнього сина. Далі їх повезли до лікарні, де чоловік скаржився на біль, однак на нього ніхто не звертав уваги. Проходити медогляд на стан сп'яніння вони відмовилися. Їх привезли знову до відділу міліції, через хвилин 30 їх змусили написати заяву, що вони претензій до працівників міліції не мають і їх відпустили. Вранці чоловіку стало зле і вони поїхали до лікарні, де було у нього виявлено струс мозку та зламані ребра. Вона ж отримала синці на руках від кайданків, що їх одягав їй ОСОБА_2 Ніяких документів у міліції з ними не складалося. Гумові кийки до неї не застосовувалися. Інші двоє міліціонерів прийшли, коли вона вже були в автомобілі. ОСОБА_1 бив чоловіка гумовим кийком, коли той стояв на колінах, по тулубу, по голові, по плечам та по рукам.

Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14 суду показали, що їм зателефонувала родичка та повідомила, що необхідно поїхати додому до сина, бо вдома у нього вдома чути якись шум. Коли вони приїхали, то нікого вдома не було, тільки стояв міліцейський автомобіль. Тоді вони поїхали до райвідділу міліції, невістка з внуками були на вулиці, а син у приміщенні відділу сидів на лавці і був прив'язаний наручниками до труби. У його присутності зняли з сина наручники. Син жалівся на біль в боку і на те, що його побили працівники міліції. Поскільки онук не хтів їхати з ними і залишився з батьками, вони повернулися додому. Вважали, що сина і невістку затримують у міліції до ранку, тому наказали їм не шуміти і не скандалити, та поїхали додому. Вранці ОСОБА_13 відвіз сина до лікарні.

Малолітній свідок ОСОБА_5 показав, що він почув, що під'їхав автомобіль та повідомив про це батьку. Батько вийшов до двох працівників міліції, які приїхали, на вулицю, а він залишився стояти біля хвіртки. Батько став розповідати працівникам міліції, що у магазині погана продавщиця, на що вони заперечували і стверджували, що нормальна. Він побачив як один з них наблизився до батька і вдарив його кулаком у бік та заламав йому руку за спину. Інший зробив теж саме. Потім вони почали бити батька руками, ногами, поставили на коліна та почали бити ще й кийками. Батько почав кричати, вибігла мати, один з міліціонерів почав тягати її за руку та посадив у автомобіль, а інший бив батька руками і ногами. Батько знову почав кричати і на крик вибігла ОСОБА_9 Батька посадили у автомобіль та поїхали. Далі він з ОСОБА_9 пішов до міліції. У коридорі він побачив, що батьки були прикуті до лавки. Потім з мами зняли кайдани і він з ними поїхав до лікарні, де батько жалівся на біль у боку. Батьки не хтіли проходити медосвідування і їх знову привезли до міліції. Працівники міліції вимагали від батьків щось підписати і тоді вони їх відпустять. Коли батьки щось підписали, то їх відпустили і вони пішли додому. Вранці батько втратив свідомість і його повезли до лікарні.

Свідок ОСОБА_10 показав, що влітку два роки назад він разом з ОСОБА_9 сиділи у ОСОБА_5 вдома та вживали алкогольні напої. ОСОБА_5 вийшов з-за столу та пішов до хвіртки. Почувши розмову на підвищених тонах, він теж пізніше вийшов за ним і побачив, що його два міліціонера посадили до автомобіля та поїхали. На вулиці залишилися тільки він та ОСОБА_9 Де була потерпіла та їх дитина він не знає. Потім знову приїхав наряд міліції та привіз його до райвідділу. У коридорі він побачив, що ОСОБА_5 лежить на землі, скрутившись, чи були на ньому наручники, він не пам'ятає. Тоді ж приїхав батько ОСОБА_5 Через 10-15 хвилин його відпустили і він разом з ОСОБА_9, яка сама прийшла до міліції, повернулись додому до ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_9 показала, що вона перебувала вдома у ОСОБА_5, де вживали алкогольні напої. Вона ходила разом з ОСОБА_5 до магазину, де її відразу господарка вигнала і вона пішла, а ОСОБА_5 залишилася. Потім вони повернулися до ОСОБА_5, прибіг їх син ОСОБА_17 та повідомив, що приїхали працівники міліції. ОСОБА_5 вийшов на вулицю, а через кілька хвилин вони почули крики, а потім вийшла і ОСОБА_5 Коли вона вийшла, то побачила, що ОСОБА_5 лежав обличчям вниз, руки за спину, чи був він у наручниках, вона не пам'ятає, а над ними стояли ОСОБА_2 і ОСОБА_1 При цьому ОСОБА_5 когось з них відтягувала, бо вони тримали ОСОБА_5, який намагався встати, виривався, висловлював невдоволення діями працівників міліції, його заспокоювали. Коли ОСОБА_5 відтягувала ОСОБА_2 від чоловіка, вона зірвала у нього погон, після чого її стали затягувати у автомобіль, прикували наручниками за руку до ручки автомобіля, бо вона била ногами по дверці. Хто саме з них це робив, вона не пам'ятає. Потім прийшли ще двоє міліціонерів з кийками, вони допомогли їх затягнути в автомобіль. ОСОБА_5 посадили рядом у автомобіль і поїхали. Потім ОСОБА_2 і ОСОБА_1 повернулися і шукали погон. Вона привела дитину до райвідділу і бачила, що ОСОБА_5 ходив по коридору, держався за бік. У ОСОБА_2 і ОСОБА_1 гумових кийків не було.

Свідок ОСОБА_18 показала, що вона була черговим лікарем, коли працівники міліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у якого був відірваний погон, привели на медичне освідування на стан алкогольного сп'яніння подружжя ОСОБА_5 разом з дитиною. ОСОБА_5 перебували в стані алкогольного сп'яніння і були роздражнені. При цьому потерпіла плакала та жалілась на те, що їй заламували руку, а потерпілий запитував у працівників міліції причину, з якої його привели до лікарні та били по спині. Потерпілому зробили забір слюни та зміряли тиск, а потерпіла відмовилася від проходження медогляду. Потерпілі у ході проведення огляду скарги на самопочуття не заявляли, а сварилися з працівниками міліції. Наступного дня її запросили на консультацію до хірурга, де ОСОБА_5 пред'являв скарги на болі у ребрах та головні болі. Чи мали тілесні ушкодження потерпілі на момент огляду вона не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_19 показала, що під час її чергування до лікарні троє міліціонерів, серед яких були ОСОБА_2 та ОСОБА_1, привели ОСОБА_5, з якими була дитина, для проведення медичного освідування, від проведення якого вони відмовилися. ОСОБА_5 тільки поміряли тиск, він сперечався з працівниками міліції з причин його доставки до лікарні. На формі у ОСОБА_2 був відірваний погон.

Свідок ОСОБА_8 показав, що 19 липня 2015 року він перебував на зміні як оперативний черговий. Надійшов телефонний дзвінок продавця про те, що дружина ОСОБА_5 вчинила сварку у магазині, за яким він направив туди слідчо-оперативну групу у складі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Йому відомо, що вони поїхали до магазину, а потім за місцем проживання ОСОБА_5, звідки зателефонували та попрохали допомогу, вказавши, що ОСОБА_5 ведуть себе неадекватно. Він направив туди ОСОБА_12 та ОСОБА_11 Пізніше СОГ привезла до райвідділу ОСОБА_5. ОСОБА_5 прибув у наручниках та сидів у фойє на стільці у наручниках хвилин з 10, поки він не зняв наручники з нього. Обоє ОСОБА_5 у фойє виражалися брутальною лайкою та ображали всіх. Приїхав батько ОСОБА_5 та розмовляв з ним про щось. У цей час ОСОБА_2 та ОСОБА_1 поїхали додому до ОСОБА_5 для опитування свідків для складання адміністративного протоколу за ст. 173 та ст. 185 КпАП України. Коли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернулися, то він видав направлення на медосвідування ОСОБА_5, що було необхідно для складання адміністративного протоколу. З цим направленням та ОСОБА_5 до лікарні поїхали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Він не пам'ятає чи повертались ОСОБА_5 після лікарні до відділу. Протоколи про адміністративне правопорушення та про адміністративне затримання не складалися у зв'язку з тим, що вони були замкнені у сейфі начальником дільничних інспекторів Кузнецом, якого не було на роботі. ОСОБА_5 на здоров'я не скаржилися. Про застосування спецзасобів учасники СОГ написали рапорти.

Свідок ОСОБА_12 показав, що під час його чергування у складі слідчо-оперативній групі черговий направив його та ОСОБА_11 на допомогу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 Біля двору ОСОБА_5 він побачив службовий автомобіль та людей. ОСОБА_5 сиділа у автомобілі, кричала та вибивала ногою замкнені двері. Він підійшов до автомобіля, відімкнув двері та почав розмовляти з нею, вона кричала, царапалась, тому у цей час ОСОБА_2 підійшов та надів їй наручники, пристебнувши однією рукою до ручки автомобіля. Як ОСОБА_5 сів до автомобілю він не побачив, однак бачив його, коли той вже був у наручниках. З ними він теж сів до автомобілю, підстав для їх затримання він не перевіряв. Він стояв на вулиці, коли доставлені зайшли до райвідділу для складання протоколів про адміністративне правопорушення і затримання. Чому вказані протоколи не складалися йому невідомо. Бланків протоколів не було у відділі, хто має право складати протоколи він не знає. Він не приділив цьому достатньої уваги, бо має малий стаж роботи (1 рік 6 місяців) і не знав що йому робити як відповідальному від керівництва. У лікарні йому стало відомо про те, що потерпілі відмовилися від медичного огляду. Він не бачив ОСОБА_5 після повернення з лікарні і тілесних ушкоджень у них теж не бачив.

Свідок ОСОБА_11 показав, що 19 липня 2015 року у складі СОГ як помічник чергового він пішов на допомогу працівникам міліції. Коли підійшли до двору ОСОБА_5, то бачив, що п'яна жінка вже знаходилася у автомобілі і намагалася вибити ногою двері, які були вже погнуті, кричала, ОСОБА_2 намагався її заспокоїти словами. У ОСОБА_2 був зірваний погон. ОСОБА_1 намагався заспокоїти чоловіка, однак він кричав, махав руками, тому він допоміг ОСОБА_1 посадити чоловіка до автомобіля. На одну руку жінки були одягнуті кимось наручники і вона ними пристебнута до ручки автомобіля. Коли він підійшов, то побачив, що ОСОБА_5 намагається вдарити ОСОБА_1 Тому вони намагалися вдіти наручники, однак ОСОБА_5 почав крутитися, вириватися, бо був п'яний, впав обличчям вниз, аж тоді вони наділи з ОСОБА_1 наручники. Заходи фізичної сили ніким з працівників міліції не застосувалися. Він допоміг ОСОБА_1 вдіти ОСОБА_5 наручники і посадити його до автомобілю. У його присутності пред'являли ОСОБА_5 наступні законні вимоги: сісти до автомобілю, поїхати до райвідділу міліції та розібратися. У автомобіль вони його завели за руки і посадили, там вже були його дружина і ОСОБА_2 ОСОБА_1 сів за кермо автомобіля і вони поїхали до райвідділу міліції, а він з ОСОБА_12 пішли пішки до райвідділу. У міліції потерпілі продовжували кричати і сперечатися, поки не прийшли їх родичі. Наручники з жінки зняли при виході з автомобілю, а чоловік у міліції був у наручниках. У ОСОБА_2 та ОСОБА_1 гумових кийків не було, а нього був.

Свідок ОСОБА_20 показав, що влітку після обіду близько 2 років назад він йшов з ОСОБА_21 по вул. Леніна та почули крики. Біля двору вони побачили потерпілих та обвинувачених. ОСОБА_5 кричали, а працівники міліції їх заспокоювали розмовою. Жінка кидалась до працівника міліції, щось у одного з них зірвала з одежі. Прибігло ще два працівника міліції, сіли та поїхали на автомобілі. Він не бачив, щоб працівники міліції наносили удари чи застосовували фізичну силу до потерпілих. У ОСОБА_1 та ОСОБА_2 гумових кийків не було, а у тих, що прибігли на допомогу - були.

Свідок ОСОБА_21 показав, що вони з ОСОБА_20 йшли по вулиці Леніна та почули крики. Біля двору ОСОБА_5 побачили автомобіль міліції, працівників міліції - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 Він бачив, що ОСОБА_5 кричав в сторону працівника міліції, товкнув його, а той відійшов в сторону. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали заломувати ОСОБА_5 руки за спину, чи застосовувалися наручники він не пам'ятає. Пам'ятає, що ОСОБА_5 стояв на колінах, а його жінка накинулась з-за цього на якогось міліціонера і намагалась його задушити шляхом висіння на шиї. Прибігло ще два міліціонера. Один з міліціонерів посадив її за руку в автомобіль, чи була вона в наручниках, він не пам'ятає. У автомобілі вона скандалила та кричала. Не пам'ятає чи ОСОБА_5 садили до автомобілю. Він не бачив, щоб працівники міліції наносили удари чи застосовували фізичну силу до потерпілих. У ОСОБА_1 гумового кийка не було, ОСОБА_5 він не бив.

Свідок ОСОБА_22 показав, що влітку понад 3 роки назад ввечері від 17 години до 19 години він повертався додому по вул. Леніна та побачив як біля будинку, де проживають ОСОБА_5, у ворота стукали працівники міліції та гукали господаря. ОСОБА_5 вийшов та відразу почав сваритися нецензурною лайкою до працівників міліції, які його заспокоювали словесно. Через хвилин 5 вийшла дружина ОСОБА_5, теж кричала на них. Її відвів у сторону працівник міліції, взявши за руку і про щось з нею розмовляв. У цей час ОСОБА_5 штовхнув ОСОБА_1 у груди руками, на що ОСОБА_1 відійшов. ОСОБА_2 продовжував заспокоювати дружину ОСОБА_5 словесно. Однак вона кинулася ОСОБА_2 на спину, ОСОБА_1 почав стягувати її з спини, а ОСОБА_5 став забирати ОСОБА_1 У цей час вийшли ще чоловік і жінка з двору та спостерігали за конфліктом. Прибігло ще двоє міліціонерів, які стали заспокоювати ОСОБА_5. Жінку посадили до автомобіля, вона била ногами по дверях і намагалася вийти, хто її посадив до автомобіля він не пам'ятає, на ОСОБА_5 одягли наручники і також посадили до автомобіля. Один з працівників міліції пішов пішки, а інші поїхали на автомобілі. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ніяких предметів не мали, два інші міліціонери мали гумові кийки. Він не бачив, щоб обвинувачені били ОСОБА_5, інші міліціонери теж їх не били.

Свідок ОСОБА_23 показала, що вона бачила як працівники міліції затримали чоловіка, який вийшов з двору ОСОБА_5 і жінку разом з дитиною. Його затримав ОСОБА_2, який був у формі з відірваним погоном.

Свідок ОСОБА_24 показала, що 19 липня 2015 року біля двору ОСОБА_5 вона чула крики, бачила там багато людей і працівників міліції.

Провина обвинувачених також підтверджується наданими стороною обвинувачення письмовими доказами:

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 10 вересня 2015 року, у ході якого ОСОБА_5 впізнала ОСОБА_2 як особу, яка нанесла їй та чоловіку тілесні ушкодження 19 липня 2015 року (том 2 а.с.78-82);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 10 вересня 2015 року, у ході якого ОСОБА_5 впізнав ОСОБА_2 як особу, яка нанесла йому тілесні ушкодження 19 липня 2015 року(том 2 а.с.83-87);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 10 вересня 2015 року, у ході якого ОСОБА_5 впізнала ОСОБА_1 як особу, яка нанесла її чоловіку тілесні ушкодження 19 липня 2015 року (том 2 а.с.93-97);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 10 вересня 2015 року, у ході якого ОСОБА_5 впізнав ОСОБА_1 як особу, яка нанесла йому тілесні ушкодження 19 липня 2015 року (том 2 а.с.93-97);

- витягом з Книги прийому та здачі чергування Арбузинського РВ УМВС, у відповідності до якого 19 липня 2015 року зареєстровано 11 заяв та повідомлень про злочини (том 2 а.с.101-102);

- витягом з Книги нарядів, відповідної до якої 19 липня 2015 року у складі наряду перебували наступні працівники міліції: Бараненко М.В., Зіменко С.М., Медвінський В.Д., ОСОБА_1, Яремко К.П., Македонець І.І., ОСОБА_2( том 2 а.с.106-107);

- витягом з Книги видачі та прийняття спеціальних засобів, засобів зв'язку, криміналістичної та спеціальної техніки Арбузинського РВ УМВС, у відповідності до якої ОСОБА_2 видано «ПР 75», «Кобру 1», шолом, бронежилет, наручники, ОСОБА_1 - шолом, бронежилет, «Кобру 1», БР -1, ПР-1 (том 2 а.с.108-110);

- актом медичного огляду на стан сп'яніння від 19 липня 2015 року, згідно якого ОСОБА_5 перебував в стані алкогольного сп'яніння (том 2 а.с.111).

Показання потерпілого ОСОБА_5 щодо обставин застосування насильства у виді нанесення ударів, застосування прийому рукопашного бою «загиб руки за спину», використання спецзасобу - наручників по відношенню до нього обвинуваченими суд приймає за основу, оскільки його показання є послідовними, логічними, узгоджуються з іншими доказами по справі, тому сумніву у їх достовірності у суду не викликають. Щодо кількості та місць нанесених ударів потерпілому, то суд вважає за необхідне їх встановити, виходячи з показань обвинуваченого, висновку експерта № 30 - к від 17 березня 2016 року в межах пред'явленого обвинувачення.

Вказані показання потерпілого ОСОБА_5 узгоджуються з протоколом проведення слідчого експерименту від 17 вересня 2015 року з його участю ( том 2 а.с.57-67).

Щодо нанесення ударів ОСОБА_2 ОСОБА_5 гумовим кийком по плечу суд вважає за необхідне зауважити, що самим потерпілим у судовому засіданні не підтверджено наявність у обвинувачених гумових кийків. Застосування гумового кийка ОСОБА_2 також не підтвердив жоден із свідків, допитаних у судовому засіданні. Також потерпіла ОСОБА_5, яка спочатку у судовому засіданні стверджувала про нанесення ОСОБА_2 ударів саме гумовим кийком, у подальшому заявила, що того, щоб ОСОБА_2 бив чоловіка гумовим кийком вона не бачила.

Суд не погоджується з твердженнями захисту про відсутність об'єктивного доказу нанесення ОСОБА_1 удару в область ребер зліва, поскільки свідки ОСОБА_22, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_9 цього не підтверджують у зв'язку з тим, що свідки ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_9 цього і не могли бачити так як не були присутні спочатку конфлікту. Показання свідка ОСОБА_22, який спостерігав за подією спочатку, про те, що він не бачив, щоб обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наносили тілесні пошкодження потерпілому ОСОБА_5 суд оцінює критично, оскільки показання цього свідка є позитивними щодо оцінки дій працівників міліції, враховуючи те, що свідок не зазначає про навіть про застосування ними насилля шляхом загибу руки за спину та опускання на коліна, що визнається обвинуваченими.

Показання свідка ОСОБА_12 про те, що у автомобілі потерпілим удари ніхто не наносив суд оцінює критично з урахуванням того, що свідок на час події був працівником міліції і працював разом з обвинуваченими.

Також суд відхиляє показання обвинувачених у тій частині, що вони заблокували руки потерпілого шляхом їх утримання лише після застосування ОСОБА_5 фізичного насильства: нанесення удару ОСОБА_1 рукою в груди, ОСОБА_2 - по нозі та намагання нанести удар кулаком в обличчя ОСОБА_2, оскільки їх показання спростовуються показаннями потерпілого, а також свідків ОСОБА_11, ОСОБА_21, ОСОБА_20, ОСОБА_22, які показали, що ОСОБА_5 штовхнув ОСОБА_1 у груди і намагався його вдарити.

Щодо застосування до потерпілого ОСОБА_5 наручників необхідно зауважити, що у судовому засіданні знайшло підтвердження їх застосування обвинуваченим ОСОБА_1 разом з свідком ОСОБА_11 з урахуванням показань обвинуваченого ОСОБА_1, який показав, що він намагався їх надіти потерпілому і не зміг, а потім їх одягнув з допомогою ОСОБА_11 та показань свідка ОСОБА_11, який показав, що він разом з ОСОБА_1 одяг наручники потерпілому. Тому суд вважає за необхідне виключити з пред'явленого обвинувачення вказівку про застосування ОСОБА_2 наручників по відношенню до потерпілого ОСОБА_5

Застосування обвинуваченим ОСОБА_2 до потерпілої ОСОБА_5 прийому рукопашного бою «загиб руки за спину» та використання спецзасобу - наручників, підтверджується показаннями потерпілої, обвинувачених, потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_21, а також показаннями свідка ОСОБА_18, якій потерпіла скаржилась на те, що їй заламував руку міліціонер.

Показання потерпілої ОСОБА_5 узгоджуються з протоколом слідчого експерименту від 17 вересня 2015 року (а.с.68-77 том 2), у ході якого вона розповіла про обставини події та показала як вони відбувалися. Щодо показань потерпілої про нанесення ударів обвинуваченими гумовими кийками суд вважає за необхідне зазначити, що потерпіла могла помилитися і в стресовій обстановці так сприйняти.

Також показання потерпілих щодо місць нанесення їм ударів обвинуваченими об'єктивно узгоджуються з протоколами освідування потерпілих та висновками експертів.

Відповідно до протоколу освідування особи від 21 липня 2015 року, проведеного прокурором Довбнею М.В. у присутності лікаря - хірурга ОСОБА_28 у ОСОБА_5 виявлено гематому волосяної ділянки голови та правої вушної ділянки, садину верхніх кінцівок на зап'ясті правої руки та ділянці ліктьового суглобу лівої руки, гематому в дільниці правого плечового суглобу, садину сідничної дільниці зліва; при пальпації болючість лівого колінного суглобу, при пальпації лівої половини грудної клітки визначається кісткова крипація в проекції сьомого та восьмого ребра ( том 2 а.с. 7-8).

Крім того, згідно протоколу освідування особи від 21 липня 2015 року, проведеного прокурором Довбнею М.В. присутності лікаря - хірурга ОСОБА_28 у ОСОБА_5 виявлено на лівій верхній кінцівці численні гематоми та на правій верхній кінцівці численні гематоми, пальпацією лівого променево - зап'ястного суглоба болюча, рухи в даному суглобі обмежені та болючі, припухлість правого гомілкового суглобу, пальпація в ділянці суглобу болюча.

Відповідно до ст. 241 КПК України слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу. Освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря. Освідування, яке супроводжується оголенням освідуваної особи, здійснюється особами тієї ж статі, за винятком його проведення лікарем і за згодою особи, яка освідується. Слідчий, прокурор не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, коли це пов'язано з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню. Перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред'являється постанова прокурора. Після цього особі пропонується добровільно пройти освідування, а в разі її відмови освідування проводиться примусово. При освідуванні не допускаються дії, які принижують честь і гідність особи або небезпечні для її здоров'я. За необхідності здійснюється фіксування наявності чи відсутності на тілі особи, яка підлягає освідуванню, слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет шляхом фотографування, відеозапису чи інших технічних засобів. Зображення, демонстрація яких може розглядатись як образлива для освідуваної особи, зберігаються в опечатаному вигляді і можуть надаватися лише суду під час судового розгляду. Про проведення освідування складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу.

Частиною 2 статті 242 КПК України передбачені випадки обов'язкового призначення експертизи, в тому числі і для встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень.

У відповідності до частин 1, 2 статті 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

3) порушення права особи на захист;

4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

5) порушення права на перехресний допит.

З урахуванням викладеного, а також того, що вказані освідування обох потерпілих проведені на підставі відповідних постанов прокурора Арбузинського району Миколаївської області Залуцького С.В. від 21 липня 2015 року з метою виявлення слідів кримінального правопорушення за участю лікаря, тобто з додержанням процедури, передбаченої ст. 241 КПК України, у подальшому для визначення характеру та ступеня тілесних ушкоджень щодо кожного з потерпілих призначалися судово-медичні експертизи, істотного порушення прав людини і основоположних свобод у вказаних діях прокурора судом не встановлено, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протоколів освідування потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_5 недопустимими доказами за клопотанням сторони захисту.

Показання потерпілого ОСОБА_5 щодо заподіяння йому тілесних ушкоджень підтверджуються також:

- висновком експерта № 524 - М від 31 серпня 2015 року, відповідно до якого у ОСОБА_5 виявлено перелом 7, 8 ребер зліва, закрита черепно-мозкова травма, яка проявилася струсом головного мозку, кровопідтік правого плечового суглобу, ушиб лівого колінного суглобу, дані тілесні ушкодження могли виникнути в указаний у постанові строк від дії тупих твердих предметів; перелом 7-8 ребер зліва відноситься до середнього ступеню тяжкості, закрита черепно-мозкова травма, яка проявилася струсом головного мозку, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, кровопідтік правого плечового суглобу і ушиб лівого колінного суглобу відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень(том 2 а.с.33-34);

- висновком експерта № 88 - М від 10 лютого 2016 року, згідно якого у ОСОБА_5 з урахуванням того, що критерієм давності виникнення переломів ребер є ознаки формування костної мозолі можливо зробити висновок, що дані переломи ребер виникли в строк за 10-14 днів до моменту проведення рентгенографії, в т.ч. можливо і в період після огляду лікаря нарколога. Кровопідтік правового плечового суглобу міг виникнути за 1-2 діб до моменту його появи в стаціонарі 21.07.2015 року, міг також виникнути і після огляду лікаря нарколога. Оцінити давність виникнення ушибу лівого колінного суглобу не надається можливим, так як будь-яких об'єктивних критеріїв, крім скарг на біль, які дозволяли оцінити давність спричинення у наданих медичних документах не описано, виникнення переломів 7, 8 ребер зліва можливо при падінні з положення стоячи на виступаючий тупий твердий предмет з обмеженою контактуючою поверхнею (том 2 а.с.39-40);

- висновком комісійної експертизи № 30 - к від 17 березня 2016 року, у відповідності до якого у ОСОБА_5 виявлені наступні тілесні ушкодження: переломи 7-го і 8-го ребер зліва; закрита черепно-мозкова травма (гематоми на волосяній ділянці голови та правої вушної ділянки з явищами струсу головного мозку); подряпини зап'ястя правої руки, в ділянці лівого ліктьового суглоба та в сідничній ділянці зліва; гематома в ділянці правого плечового суглобу; забій лівого колінного суглобу. Вказані тілесні ушкодження є наслідками ударних впливів на відповідні ділянки тіла тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею.

Переломи ребер відносяться до пошкоджень середнього ступеню тяжкості по кваліфікуючій ознаці тривалості розладу здоров"я (більш ніж 21 добу). Вказана вище закрита черепно-мозкова травма відноситься до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров"я (більше 6 діб, але менш ніж 21 добу). Садни та синці шкіри, забій колінного суглобу є тілесними ушкодженнями легкого ступеню тяжкості.

Оскільки тілесні ушкодження розташовані на різних поверхнях тіла, то можливість виникнення усіх їх при падінні тіла з положення стоячи на поверхню, або предмети, виключається. Можливість отримання окремих пошкоджень (садна ділянки ліктьового суглобу, забій колінного суглобу, садна сідниці) при падіннях не виключаються. Пошкодження виникли в короткий період часу. Можливості виключити термін їх виникнення у строк, вказаний в обставинах справи та потерпілим (19.07.2015 р.) немає. Походження переломів ребер в результаті падіння з положення стоячи на виступаючий тупий предмет малоймовірно, враховуючи наступні фактори: а) переломи розташовані по паховій лінії, б) при притиснутій до тулуба руці, остання прикриває ребра в цій проекції; в) при відведеній убік руці, вона служить природним амортизатором, мінімізуючи можливість травмування ребер.

Пошкодження на тілі ОСОБА_5 не містять групових і специфічних слідів, що дозволяють деталізувати характеристики травмуючих предметів, крім вказаних ознак (тупі тверді предмети з обмеженою контактуючою поверхнею), тому відповісти конкретно на питання неможливо. До групи названих предметів відносяться і руки, і ноги. Виходячи з апріорі, що кожне пошкодження могло виникнути від одного або більшого числа впливів (з енергією достатньої для виникнення ушкодження) тупого твердого предмета, можна зробити висновок, що потерпілому було нанесено не менше 5-ти ударів, що спричинили виникнення пошкоджень, у тому числі: більше двох ударів в область голови (волосяна частина і область правого вуха), не менше одного удару в область грудної клітини ліворуч, не менше одного удару в область правого плечового суглобу. При виникненні переломів ребер, напрямок дії сили був зліва направо відносно до тіла потерпілого, при виникненні синця правого плечового суглобу сила діяла у напрямку справа наліво, в область голови, діюча сила мала напрямок зверху вниз і справа наліво. Ті особи, які наносили зазначені ушкодження, розташовувалися по відношенню до потерпілого з боку дії сили.

Можливість активних дій потерпілого після виникнення зазначених вище тілесних ушкоджень не виключається, хоча їх активність і обсяг дещо обмежені через біль в області переломів ребер. При огляді переломи ребер можуть не діагностуватися, коли на рівні переломів відсутні ушкодження шкіряних покривів (як у даному разі). При пальпації лікарем відповідної області грудної клітини підозра на наявність переломів ребер (коли вони є) виникає, так як переломи завжди супроводжуються больовим синдромом, а іноді і крепітацією кісткових відламків. Достовірним підтвердженням наявності переломів є рентгенологічне дослідження (том 2 а.с.50-56).

Показання потерпілої ОСОБА_5 щодо заподіяння їй тілесних ушкоджень підтверджуються також:

- висновком експерта № 523 - М від 31 серпня 2015 року, згідно якого у ОСОБА_5 виявлено кровопідтіки верхніх кінцівок, ушиб правого голеностопного суглобу, дані тілесні ушкодження могли виникнути в указаний у постанові строк від дії тупих твердих предметів і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (том 2 а.с.35-36);

- висновком експерта № 87 - М від 10 лютого 2016 року, згідно якого у ОСОБА_5 оцінка давності виникнення кровопідтіків проводиться по зміні їх кольору. Враховуючи, що в наданих медичних документах є запис хірурга від 23 липня 2015 року, відповідно до якого кровопідтіки верхніх кінцівок знаходяться на зворотній стадії розвитку, відповідно вони виникнули за 4-7 днів до моменту огляду хірургом. Більш точно встановити давність цих кровопідтіків не надається можливим, відповідно судово-медичні дані не суперечать можливості їх виникнення в період після огляду лікаря нарколога, але слідує замітити, що у деяких випадках кровопідтіки можуть виникати тільки через добу після спричинення пошкоджень. Оцінити давність виникнення ушиба правого голеностопного сустава не надається можливим, так як будь-яких об'єктивних критеріїв, крім скарг на біль, які дозволяли оцінити давність спричинення у наданих медичних документах не описано (том 2 а.с.43).

Твердження, вказані у експертних висновках, підтвердили допитані у ході судового засідання експерти ОСОБА_35 і ОСОБА_36

Так, експерт ОСОБА_35 показав, що судово-медичні експертизи по обом потерпілим ним проводилися на підставі медичних документів. У описовій частині висновку № 524-М він зазначив про наявність переломів 7, 8 ребра і зазначив про підозру на перелом 6-го ребра. Висновок ним наданий на підставі опису рентгенологом по рентгенограмі. Висновок комплексної експертизи, в якому зазначені інші ушкодження (гематоми на волосянистій ділянці голови та правій ушній ділянці, подряпини на зап'ясті правої руки та сідничної ділянки зліва), які він не описав, міг прийматися на підставі додаткових медичних документів. Механізм виникнення переломів ребер - це дія тупого твердого предмету від ударної дії або за рахунок деформації згину. Може бути, що переломи зовні не видні на шкірі, коли крововиливи більше виникають у мишцях і з внутрішньої сторони ребра, внутрішня жирова клітчатка цю гематому покриває. Деформації згину - це перелом від здавлювання грудної клітки. Можливе отримання перелому ребер від того, що потерпілий стоїть на колінах, а два працівники міліції навалилися на нього. Тобто, можливо отримання перелому ребер потерпілим ОСОБА_5 від ударної дії або за рахунок деформації згину. Період формування кістяної мозолі, тобто зрощування ребер триває 42 дні.

Експерт ОСОБА_36 суду показав, що судово-медичні експертизи по обом потерпілим ним проводилися на підставі медичних документів. Щодо перелому ребер у потерпілого він консультувався з обласним рентгенологом ОСОБА_32 і визначився щодо підтвердження перелому 7, 8 ребер. Наявність таких тілесних ушкоджень у висновку № 30 як гематоми на волосянистій ділянці голови та правій ушній ділянці, подряпини на зап'ясті правої руки та сідничної ділянки зліва, які відсутні у висновку № 524-М, пояснюється тим, що експерт ОСОБА_35 при наданні висновку користувався тільки медичними документами, а вони для надання висновку використовували і матеріали кримінального провадження, в т.ч. і протокол освідування потерпілого. У висновку № 30 гематоми на волосянистій ділянці голови та правій ушній ділянці, подряпини на зап'ясті правої руки та сідничної ділянки зліва були включені тільки на підставі протоколу освідування особи. Не виключається перелом 7, 8 ребер при здавлюванні грудної клітки у напрямку з переду назад, не виключається отримання подряпини на лівій руці ОСОБА_5 від того, що він самостійно намагався звільнитися від кайданків. Забій лівого колінного суглобу та струс головного мозку як діагнози були виставлені на підставі скарг потерпілого. Наявність саден на виступаючих частинах тіла не виключає їх виникнення при падінні. Отримати кровопідтік ушної раковини при падінні практично неможливо. Внаслідок падіння з висоти власного росту потерпілий не міг отримати переломи ребер і гематоми тім'яної області голови. Людина в стані алкогольного сп'яніння може не відчувати біль.

Клопотання захисту про визнання недопустимими висновків експертів з тих підстав, що всі висновки експертів виконані за результатами вивчення медичних документів потерпілих, які витребувалися слідчим без ухвали слідчого судді і доказами по справі під час досудового розслідування визнані не були, сторони захисту не відкриті і не були надані в судовому засіданні не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 4.1 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року N 6 передбачено, що судово-медична експертиза з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться судово-медичним експертом шляхом медичного обстеження потерпілих. Проведення цієї експертизи тільки за медичними документами (історії хвороби, індивідуальній карті амбулаторного хворого тощо) допускається у виняткових випадках і лише за наявності справжніх повноцінних документів, що містять вичерпні дані про характер ушкоджень, їх клінічний перебіг та інші необхідні відомості.

Оскільки експертам надавалися для проведення дослідження: стаціонарна карта хворого, амбулаторні картки, рентгенограми, інші медичні документи, то суд не вбачає порушень закону у процедурі проведення експертизи, окрім того, висновки експертів повністю відповідає вимогам, передбаченим розділом 3 «Оформлення висновку судово-медичного експерта» Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.95 року N 6.

У частині 2 статті 40 КПК наведено перелік повноважень слідчого, але він не є вичерпним, оскільки в п. 9 цієї ж частини вказано, що слідчий здійснює інші повноваження, передбачені КПК. До них слід віднести, наприклад, право слідчого витребувати й отримати від перелічених у ч. 2 ст. 93 КПК державних органів, юридичних, службових і фізичних осіб речей, документів, відомостей тощо.

Таким чином, слідчий органу досудового розслідування, в даному випадку в порядку ч.2 ст.93 КПК України, мав право витребувати медичну документацію стосовно потерпілих з медичного закладу, де останні зверталися за медичною допомогою та лікуванням.

У випадку ненадання такої документації за запитом слідчого, останній мав би право на звернення з відповідним клопотанням до слідчого судді про тимчасовий доступ до цієї документації в порядку, передбаченому статтями 159, 160 КПК України.

Оскільки у відповідності із загальними нормами, передбаченими ст. 159 КПК тимчасовий доступ надає можливість слідчому ознайомитись з матеріалами, які перебувають у володінні певної особи і тимчасовий доступ зобов'язує таку особу надати матеріали слідчому, а за запитом особа може і відмовити у наданні вказаних матеріалів.

Тому суд вважає, що витребування слідчим медичної документації за запитом не є порушенням норм КПК України, які б стали безумовною підставою для визнання висновку судово-медичного експерта недопустимим доказом.

Відповідно до ч. 1 ст. 290 КПК України сторонам кримінального провадження при завершенні досудового розслідування надаються докази, які визнані достатніми для складання обвинувального акта. Карта стаціонарного хворого, амбулаторна медична картка, рентгенівський знімок не є матеріалами кримінального провадження і доказами, оскільки органом досудового розслідування не вилучались та не долучались до матеріалів в якості доказу, а є матеріалами, використаними експертом для надання судово-медичного висновку з приводу характеру та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілих.

Суд не погоджується з твердженнями сторони захисту про відсутність скарг у потерпілого на біль у боку у лікарні, що підтверджено показаннями свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_18, оскільки свідок ОСОБА_19 надала в судовому засіданні показання, про те, що вона не пам'ятає про це, а свідок ОСОБА_18 показала, що потерпілий скаржився на те, що працівники міліції його били по спині, однак не скаржився на біль у лікарні. Разом з тим, потерпілий надав показання, що лікар не звертала уваги на його скарги і повідомила, що спочатку огляне його на стан сп'яніння, а потім інше буде робить. Такі пояснення потерпілого суд сприймає як достовірні, а до показань лікаря ОСОБА_18 відноситься критично як намагання уникнути дисциплінарної відповідальності за невиявлений діагноз щодо перелому ребер.

Окрім того, висновок комісійної експертизи № 30 - к від 17 березня 2016 року містить вказівку на те, що не виключено, що при обстежені лікарем - наркологом 19.07.2015 року ОСОБА_5 тілесні ушкодження могли бути не виявлені з наступних причин: а) виявлення тілесних ушкоджень не є основною функцією лікаря-нарколога, який при обстеженні насамперед націлений на діагностику алкогольного або наркотичного сп'яніння; б) синці нерідко відразу після травми не видно, іноді вони "проявляються" на поверхні шкіри через 1-2-3 доби; в) потерпілий при огляді наркологом перебував у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується результатами його обстеження. Наявність алкогольного сп'яніння ускладнює діагностику травм, так як підвищує поріг больової чутливості потерпілого і змінює його суб'єктивні відчуття, критику і сприйняття.

Також суд не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_16 як доказ, який не узгоджується з іншими доказами по справі та викликає у суду сумнів щодо його достовірності про те, що у ніч з 19 на 20 липня 2015 року вона йшла з вул. Шевченко по вул. Леніна і, почувши крики, злякалась та заховалася в кущах, звідки бачила, що з двору вийшов ОСОБА_5, а за ним бігла ОСОБА_5 Він спіткнувся та впав, а вона двічі вдарила його дерев'яною палицею чи лопатою, від чого він закричав. Потім вона його підняла і вони разом пішли у двір. При цьому вони обоє були в стані алкогольного сп'яніння та сварилися.

Показання свідка ОСОБА_16, крім цього, спростовуються показаннями свідка ОСОБА_13, який показав, що о 23 годині він прийшов додому, батьки вже були вдома. Батько скаржився на те, що його болить в боку і голова, бо його побили працівники міліції. Далі він пішов гратись на комп'ютері до 2-3 ночі, а батьки полягали спати. Вночі він не чув скандалів і того, що батьки залишали кімнату. Коли він вранці проснувся, то батьків вже вдома не було.

Суд приймає до уваги та вважає достовірними показання малолітнього свідка ОСОБА_5, поскільки його показання є логічними, послідовними, узгоджуються з показаннями потерпілих та інших свідків по справі. Його показання щодо застосування працівниками міліції до потерпілого гумових кийків суд вважає помилковими так як з часу події до дня допиту його в суді пройшло біля двох років.

Підставою для виїзду слідчо-оперативної групи Арбузинського РВ УМВС України в Миколаївській області в складі обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 19 липня 2015 року близько 20 години 20 хвилин стало повідомлення, яке надійшло по лінії «102» від ОСОБА_6 про те, що невідома особа в смт. Арбузинка в магазині «Продукти» вчиняє сварку, зареєстроване в журналі Єдиного обліку № 52 том 7 заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події у Арбузинському РВ УМВС за № 1214 ( т. 2 а.с.99-100).

З метою встановлення обставин конфлікту, який відбувся між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 обвинувачені прибули за місцем проживання останньої. Вказані дії відбулися у відповідності до вимог закону, а саме: п.7 ч.1 ст.11 Закону України «Про міліцію», згідно якого міліції для виконання покладених для неї обов'язків надається право у випадках, передбачених законом, складати протоколи про адміністративні правопорушення, провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Тому вимогу працівника міліції ОСОБА_1 ОСОБА_5 покликати дружину ОСОБА_5 для надання пояснень щодо конфлікту слід вважати законною.

З пояснень обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що їх дії щодо застосування спецзасобів - наручників щодо потерпілих та примусове доставлення до приміщенням міліції були обумовлені необхідністю складення щодо них адміністративних протоколів за статтями 173 та 185 КпАП України.

Разом з тим, як вбачається з обставин, встановлених у судовому засіданні, дії ОСОБА_5, які виразилися у образливих вираженнях щодо продавця магазину з особистих мотивів, при тому що конфлікт тривав декілька хвилин, за умови відсутності умислу у ОСОБА_5 на порушення громадського порядку, не містять складу правопорушення, передбаченого ст. 173 КпАП України.

Також за результатами перевірки по цьому факту 19 липня 2015 року обвинуваченим ОСОБА_2 прийнято рішення про припинення перевірки (том 3 а.с.162, 163).

Відповідно до ст.185 КУпАП підставою для притягнення до адміністративної відповідальності повинна бути злісна непокора лише законному розпорядженню або вимозі працівника міліції. Отже, непокора розпорядженню або вимозі, що суперечать закону або не передбачені ним, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.

Крім того, статтею 11 Закону України "Про міліцію" встановлено право працівника міліції вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції і в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені цим Законом заходи примусу.

Разом з тим, оскільки у судовому засіданні достеменно встановлено, що за відмову потерпілого ОСОБА_5 обвинувачений ОСОБА_1 перший наніс йому удар в область ребер, намагався примусити його їхати до міліції, на що останній почав чинити опір, то суд приходить до висновку про відсутність у обвинувачених будь-яких підстав для застосування ст.185 КУпАП за відмову покликати дружину для дачі пояснень і щодо для явки в міліції, а відтак притягнення його до адміністративної відповідальності.

Також не можна вважати дії ОСОБА_5, яка побачивши, що працівники міліції тримають насильно її чоловіка на землі та наносять йому удари, почала відтягувати ОСОБА_2 від ОСОБА_5 і у подальшому відмовилася добровільно їхати до міліції злісною непокорою законному розпорядженню або вимозі працівника міліції.

У випадках відмови від дачі пояснень потерпілими працівниками міліції повинні бути використані адміністративно - забезпечувальні засоби, передбачені Законом України «Про міліцію».

Активний опір потерпілих при незаконних діях працівників міліції та заподіяння обвинуваченому ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень в виді садна правої надлопаткової області, лівої підключичної області, садна правої гомілки, визначених висновком експерта № 552-М від 8 жовтня 2018 року не виключає відповідальність обвинувачених за вчинення противоправних дій.

Про обставини, які мали місце 19 липня 2015 року обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повідомили в.о. начальника Арбузинського РВ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_34 шляхом написання рапортів (том 3 а.с. 164, 165), однак суд констатує, що будь-яких протоколів про затримання потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_5 чи вчинення ними адміністративного правопорушення працівниками міліції складено не було. Також жодного рішення про наявність в діях потерпілих ознак правопорушення уповноваженими на те державними органами не прийнято.

Наявність у органу досудового розслідування кримінального провадження № 12015150130000328, внесеного до ЄРДР 21 липня 2015 року з правовою кваліфікацією за ч.2 ст. 345 КК України про заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень від ОСОБА_5 та ОСОБА_5 не може свідчити про винність дій потерпілих (том 3 а.с.148).

Щодо незаконного тримання потерпілих в приміщенні чергової частини районного відділу міліції та доставлення до лікарні для проведення медичного освідування необхідно зазначити наступне.

Відповідно до витягу з Журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Арбузинського РВ УМВС (записи за № 873, 874 від 19 липня 2015 року) ОСОБА_5 та ОСОБА_5 з 21 годині 15 хвилин до 23 години перебували у Арбузинському РВ УМВС для проведення бесіди.

У відповідності до п. 1.4.5 Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від противоправних посягань, затвердженої наказом МВС № 181 від 28 квітня 2009 року (далі - Інструкції) обов'язок організації роботи з особами, доставленими до чергової частини забезпечення їх конституційних прав і свобод покладено на чергову частину.

Також п. 6.6.2 Інструкції покладає обов'язок на чергового у разі необґрунтованого доставлення негайно звільнити доставлену особу.

Пунктами 5.3.1 та 5.3.14 вказаної Інструкції передбачено право чергового віддавати необхідні й обов'язкові для виконання доручення підпорядкованим черговим частинам ОВС, контролювати своєчасність та повноту їх виконання, направляти до лікувально-профілактичних закладів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, разом з направленням для огляду на стан сп'яніння.

19 липня 2015 року обвинувані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали від чергового ОСОБА_8 направлення на медичне освідування на стан алкогольного сп'яніння потерпілих до Арбузинської ЦРЛ та вказівку на їх примусове доставлення, що підтверджується як показаннями обвинувачених так і свідка ОСОБА_8

Тобто, суд приходить до висновку про те, що обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виконували наказ чергового ОСОБА_8 при доставленні потерпілих до лікарні.

Відповідно до посадових інструкцій обвинувачених до їх обов'язків не входить вирішення питань щодо направлення осіб до медичних установ для проведення медичного освідування на стан алкогольного сп'яніння.

Також п.6.6.9 вказаної Інструкції передбачено, що у випадках доставлення до чергової частини осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені пунктом 1 частини другої статті 262 КУпАП, черговий проводить адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей, вилучення речей та документів.

Частиною 2 ст. 262 КпАП України визначено, що адміністративне затримання провадиться органами внутрішніх справ - при вчиненні дрібного хуліганства, вчиненні злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції.

З наведеного випливає, що оскільки потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_5 були доставлені до чергової частини для вирішення питання про притягнення їх до адміністративної відповідальності за вчинення дрібного хуліганства та злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції, то їх адміністративне затримання повинно було проводитись черговим ОСОБА_8, а не обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Статтею 255 КпАП України (в редакції, яка діяла станом на 19.07.2015 року) передбачено, що протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати уповноважені на те особи органів внутрішніх справ.

Разом з тим, згідно своїх посадових обов'язків (том 2 а.с. 161, 166) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не уповноважені складати протоколи про адміністративні правопорушення.

За такого, суд приходить до висновку, що провина обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у незаконному триманні потерпілих у приміщенні чергової частини райвідділу, безпідставному доставленні їх до Арбузинської центральної районної лікарні, повторному безпідставному доставленні до райвідділу, нескладанні жодних процесуальних документів, які б засвідчували необхідність доставлення та затримання, виставленні останніх з райвідділу не доведена стороною обвинувачення, тому вважає за необхідне виключити ці обставини з пред'явленого обвинувачення.

У зв'язку з чим надані стороною обвинувачення акт медичного огляду на стан сп'яніння від 19 липня 2015 року, згідно якого у ОСОБА_5 встановити діагноз неможливо, а також витяг з Журналу реєстрації медичних оглядів для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння, згідно якого ОСОБА_5 та ОСОБА_5 19 липня 2015 року відмовилися від проведення огляду на стан сп'яніння не мають доказового значення по справі.

Заяви про вчинення злочину ОСОБА_5 і ОСОБА_9 суд не вважає належними доказами по справі, оскільки показання потерпілих та свідків суд сприймає в судовому засіданні безпосередньо. Вказані заяви тільки слугувати підставою для реєстрації злочину в ЄРДР.

Частиною першою статті 365 КК України передбачено кримінальну відповідальність за перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.

Частиною другою цієї ж статті встановлено кримінальну відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.

У Постанові від 5 грудня 2018 року по справі № 301/2178/13 -к, провадження № 13-57кс18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що об'єктивна сторона злочину, передбаченого частиною другою статті 365 КК, вичерпується самим фактом вчинення дій, які явно виходять за межі наданих працівнику правоохоронного органу прав чи повноважень, і містять принаймні одну з ознак, визначених у частині другій статті 365 КК, - супроводжуються насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування. Заподіяння наслідків у вигляді істотної шкоди в розумінні пункту третього примітки статті 364 КК не є обов'язковою умовою для кваліфікації дій особи за частиною другою статті 365 КК.

Враховуючи викладені обставини, суд кваліфікує дії обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ч.2 ст. 365 КК України як перевищення своїх службових повноважень працівником правоохоронного органу, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадянинта супроводжувалось насильством та погрозами застосування насильства, застосуванням спеціальних засобів, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.

Норма ч. 2 ст. 50 КК України регламентує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, зокрема засудженими.

Відповідно до положення ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Отже, згідно з положеннями ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суд не вбачає.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує те, що він скоїв тяжкий злочин, займає посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Арбузинського відділення поліції Братського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області, позитивно характеризується за місцем роботи, раніше не судимий, задовільно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря -нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, одружений, має двох малолітніх дітей та вважає достатнім і доцільним для виправлення і перевиховання призначити покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі санкції, передбаченої ч.2 ст. 365 КК України з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки. Також на підставі ст. 54 КК України необхідно позбавити його спеціального звання «Старший лейтенант поліції».

При призначенні покарання обвинуваченомуОСОБА_1, суд враховує те, що він скоїв тяжкий злочин, позитивно характеризується за місцем колишньої роботи та проживання, раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має матір інваліда 3 групи, одружений та вважає достатнім і доцільним для виправлення і перевиховання призначити покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі санкції, передбаченої ч.2 ст. 365 КК України з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки. Також на підставі ст. 54 КК України необхідно позбавити його спеціального звання «Старший лейтенант поліції».

Підстави для обрання відносно обвинувачених до вступу вироку в законну силу запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою відсутні.

Частиною 3 статті 128 КПК України передбачено, що цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Згідно ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Частиною 3 ст.1206 ЦК України передбачено, що якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» №11 від 07.07.1995 року, питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993 (далі - Порядок).

Зокрема, як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Сума витрат, яка підлягає стягненню з обох обвинувачених на лікування підтверджується довідкою Арбузинської центральної районної лікарні від 18 вересня 2015 року за № 1385 та становить 1476 грн. 26 к. (12 ліжко-днів з 20 липня 2015 року по 07 серпня 2015 року).

За таких обставин, сума, визначена закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, підлягає стягненню з обох обвинувачених в рівних частинах.

Цивільні позови потерпілої ОСОБА_4 про стягнення з обвинувачених матеріальної шкоди у розмірі 500 грн. та моральної шкоди у розмірі 5000 грн. і потерпілого ОСОБА_5 про стягнення з обвинувачених матеріальної шкоди у розмірі 816 грн. 95 к. та моральної шкоди у розмірі 10000 грн. не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтею 1174 ЦК України.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування вказаної норми закону в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтею 1174 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичні особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Вказана позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 8 серпня 2018 року за № 646/7017/14-ц.

З урахуванням того, що позови про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної обвинуваченими як працівниками правоохоронних органів під час виконання службового обов'язку пред'явлені до обвинувачених, а не до держави в особі відповідних органів, тобто не тієї особи, яка має відповідати по ним, у задоволенні вказаних позовів має бути відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України і призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_1 спеціального звання «Старший лейтенант поліції».

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обчислювати з моменту затримання після набрання вироком законної сили.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України і призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_2 спеціального звання «Старший лейтенант поліції».

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обчислювати з моменту затримання після набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Арбузинської районної центральної лікарні (р/р 35413001750547 в ГУДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013 код 01998348) витрати стаціонарне лікування потерпілого від злочину у розмірі 738 ( сімсот тридцять вісім) грн. 13 к.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Арбузинської районної центральної лікарні (р/р 35413001750547 в ГУДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013 код 01998348) витрати стаціонарне лікування потерпілого від злочину у розмірі 738 ( сімсот тридцять вісім) грн. 13 к.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області.

Суддя Т.М.Кологрива