Постанова № 81002020, 27.03.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1600/19

3/308/928/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2019 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Тхір О.А, за участі секретаря судових засідань Віраг Е.М., прокурора Цар І.І., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, розглянувши матеріали справі про адміністративне правопорушення за протоколом № 4 від 02.01.2019 року, які надійшли від Департаменту захисту економіки управління захисту економіки в Закарпатській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, місце народження: АДРЕСА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, місце роботи (проходження служби): 30.03.2018 звільнений з посади начальника відділу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, РНОКПП - суду невідомий, якому роз'яснено процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП, за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2, який обіймав посаду начальника відділу матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області в період до 30.03.2018 та будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, як суб'єкт декларування, який припиняє діяльність, пов'язану виконанням функцій держави або місцевого самоврядування та . який є суб'єктом відповідальності за корупційне правопорушення згідно підпункту е) пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч.2 ст. 45 вказаного Закону, пункту 2 Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 № 2 «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.07.2016 № 958/29088 із змінами, внесеними згідно з Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №1 від 18.08.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.08.2016 № 1153/29283, несвоєчасно, без поважних причин, а саме 31.03.2018, опублікувала на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію перед звільненням як суб'єкт декларування, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Прокурор в судовому засіданні пред'явлене обвинувачення у вчиненні корупційного адміністративного правопорушення підтримав з підстав, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, просив застосувати щодо ОСОБА_2 стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст.172-6 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що дане порушення вчинив ненавмисно, не міг подати декларацію вчасно з технічних причин.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_2 обіймав посаду начальника відділу матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області в період до 30.03.2018. Будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, як суб'єкт декларування, який припиняє діяльність, пов'язану виконанням функцій держави або місцевого самоврядування та . який є суб'єктом відповідальності за корупційне правопорушення згідно підпункту е) пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч.2 ст. 45 вказаного Закону, пункту 2 Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 № 2 «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.07.2016 № 958/29088 із змінами, внесеними згідно з Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №1 від 18.08.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.08.2016 № 1153/29283, несвоєчасно, без поважних причин, а саме 31.03.2018, опублікувала на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію перед звільненням як суб'єкт декларування, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Судом досліджено усі докази, які були направлені до суду разом із матеріалами справи. При цьому, зважаючи на раніше викладені правові положення, суд вважає неможливим збирати докази у справі на користь будь-якої із сторін з власної ініціативи, а тому розглядає справу на підставі наданих доказів.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення. Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, має бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною згідно з протоколом про адміністративне правопорушення.

Положеннями ч. 1 ст.172-6 КУпАП визначено відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що і ОСОБА_2

Абзацом першим частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено обов'язок, згідно з яким особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Відповідно до підпункту 2 пункту 5 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №3 від 10 червня 2016 року, яке 15 липня 2016 року зареєстроване в Міністерстві юстиції України за № 959/29089 (далі за текстом Порядок), декларація субєкта декларування, визначеного в абзаці першому частини другої статті 45 Закону, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подається не пізніше дня такого припинення. Якщо припинення зазначених функцій відбулося з ініціативи роботодавця, декларація подається не пізніше двадцяти робочих днів з дня, коли суб'єкт декларування дізнався чи повинен був дізнатися про таке припинення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, як суб'єкт декларування, звільнившись із посади начальника відділу матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області 30.03.2018 року, діючи з метою та намірами на подання у цей же день декларації за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, здійснив всі дії, які він особисто вважав необхідними та достатніми для подачі декларації, але вона не була подана та опублікована у зв'язку з допущеними помилками, на які ОСОБА_2 фактично не звернув уваги та вважав, що належно подав відповідну декларацію. Після того як ОСОБА_2 дізнався про допущені помилки 31.03.2018 року, тобто наступного ж дня, ним невідкладно одразу цього ж дня вжито заходи щодо внесення відповідних змін та виправлень до декларації, після чого її було подано.

Наведене підтверджується як послідовними поясненнями ОСОБА_2 протягом провадження у справі, так і долученими копією наказу про звільнення, а також витягом НАЗК щодо послідовності дій користувача Реєстру ОСОБА_2 Так, згідно з витягом 30.03.2018 року, тобто у день звільнення, о 17:24:13 ОСОБА_2 натиснув кнопку «Подати документ».

Встановлені судом обставини та дії, вчинені ОСОБА_2, об'єктивно вказують на те, що останній вживав заходи, спрямовані на дотримання вимог фінансового контролю, не мав намірів порушувати положення ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», та не порушив безпосередньо його положення, оскільки у цьому Законі не передбачено строки подання відповідної декларації, передбаченої у цьому абзаці, проте допустив раніше вказані помилки, які призвели до порушення строків подання відповідної декларації, передбачені раніше зазначеним Порядком.

Главою 13-А КУпАП правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП, віднесено до правопорушень, пов'язаних із корупцією.

Відповідно до п.10 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Таким чином для кваліфікації діяння за ч.1 ст.172-6 КУпАП як адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, необхідним є встановлення несвоєчасності подання декларації поза строком, визначеним Законом України «Про запобігання корупції»(тобто діяння, що порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження). Відсутність законодавчо визначеного терміну подання декларації в разі припинення діяльності унеможливлює безумовну констатацію несвоєчасності такого подання.

Норма закону має бути сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість (за необхідності й за належної правової допомоги) передбачити наслідки, до яких може призвести певна подія (п.108 Рішення ЄСПЛ у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року).

У рішенні «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року Європейський суд з прав людини зазначив, що в разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків людини або контролюючих органів, рішення приймається на користь людини.

Відповідно до рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року відповідальність за порушення встановленого порядку не може наступати, якщо зазначений порядок не було достатньо чітко встановлено внутрішнім законодавством. У разі браку чітких та передбачуваних законів, що встановлюють певні правила, покарання осіб за порушення неіснуючого порядку, суперечить принципу «ніякого покарання без закону», що закріплений у ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із основоположних аспектів права особи на справедливий судовий розгляд, закріплений в ст. 6 Конвенції, є принцип правової визначеності, основу якого утворює концепція передбачуваності. Згідно з нею люди повинні мати змогу планувати свої дії із впевненістю, що знають про їх правові наслідки.

Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Із врахуванням загального визначення поняття адміністративного правопорушення обов'язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).

Отже, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, на переконання суду є вина суб'єкта правопорушення, який має свідомо порушувати відповідні вимоги фінансового контролю. Таке тлумачення узгоджується із сталою судовою практикою та твердженнями, наведеними у інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією» № 223-943/0/4-17 від 22 травня 2017 року.

Раніше вказані досліджені безпосередньо у суді докази та з'ясовані обставини ставлять під обґрунтований та розумний сумнів наявність вини ОСОБА_2 у вчиненні вказаного правопорушення у формі прямого чи непрямого умислу, намірів та свідомого порушення вимог абзацу першого ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», яким чітко не визначено строки подання декларації суб'єктом декларування, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування. Навпаки, докази вказують про вчинення ОСОБА_2 дій, спрямованих на своєчасне виконання вимог фінансового контролю.

Відтак, встановлені судом факти вказують на відсутність в діях ОСОБА_2 умислу та фактичне порушення вимог абзацу першого ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», а також недоведення перед судом достатніми та допустимими доказами поза розумним сумнівом ознак суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та форми вини ОСОБА_2 у його вчиненні в будь-якій формі.

За викладених встановлених судом обставин, враховуючи відповідні визначення Закону України «Про запобігання корупції», принцип законності, витлумачивши усі сумніви на користь особи, яка притягається до відповідальності, суд вважає вину ОСОБА_2 не доведеною достатніми та беззаперечними доказами, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.1 ст.247, п.3 ч.1 та ч.2 ст.284 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 172-6 ч.1, 247 п.1, 283, 284, 285 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області О.А. Тхір