Ухвала суду № 81001362, 02.04.2019, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/837/19

Провадження № 1-кс/234/2547/19

УХВАЛА

іменем України

02 квітня 2019 року

Краматорський міський суд Донецької області

в складі – головуючого - слідчого судді Переверзевої Л.І.,

секретаря – Ситник О.В.,

прокурора – Цяпа Ю.О.,

захисника – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно,

ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, дітей не маючого, раніше не судимого, військовослужбовця, сержанта, військової служби за контрактом, командира мотопіхотного відділення, мотопіхотного взводу мотопіхотної роти, мотопіхотного батальйону, військової частини А0693, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

- підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 410, ч. 1 ст. 263 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Краматорського міського суду Донецької області надійшло клопотання слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_2 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями ч. 3 ст. 410, ч. 1 ст. 263 КК України.

Згідно клопотання слідчим зазначено наступне.

В провадженні слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську перебувають матеріали кримінального провадження № 42018051120000246 від 10.12.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 410, ч. 1 ст. 263 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами військової прокуратури Донецького гарнізону.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 05.08.2015 між сержантом ОСОБА_3 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини - польова пошта В4756 укладено «Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» терміном до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

В подальшому відповідно до наказу командира військової частини польова пошта В2970 № 19 від 28.01.2017 сержанта ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу та призначено на посаду начальника складу відділення вказаної військової частини та поставлено на всі види забезпечення.

02.08.2018 року наказом командира військової частини А0693 № 142 сержанта ОСОБА_3 призначено на посаду командира мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону вказаної військової частини.

Під час проходження військової служби на вказаній посаді ОСОБА_3 познайомився із прапорщиком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5, з яким проходив службу у вказаній військовій частині.

На підставі Указів Президента України «Про часткову мобілізацію» № 303/2014 від 17 березня 2014 року, № 454/2014 від 06 травня 2014 року, № 607/2014 від 21 липня 2014 року, № 15/2015 від 14 січня 2015 року в Україні розпочато процес мобілізації та оголошено особливий період, тобто період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно із ст.ст. 1, 3, 4, 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», військове майно – це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.

Відповідно до Додатку № 1 п. 1 Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 N 2471-XII, встановлено, що до майна яке не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України належить: зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку N 2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси.

Згідно п. 2 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 576 від 12.10.1992 визначено, що до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, холодена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя, (арбалети, мисливські ножі тощо) та інш.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу, спорядженими гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 визначено, що здійснюючи дозвільну систему, органи внутрішніх справ відповідно до законодавства України видають громадянам – дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної мисливської зброї, холодної, охолощеної, пневматичної зброї, пристроїв.

Під час проходження військової служби на посадах у військовій частини А0693 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 49, 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України були зобов’язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрими, ініціативними і дисциплінованими, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу», військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків згідно із законодавством.

В період проходження військової служби, сержант ОСОБА_3, будучи командиром мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону, а ОСОБА_4 начальником взводу забезпечення групи матеріального забезпечення військової частини А0693, крім загальних обов’язків військовослужбовців, відповідали за організацію обліку, зберігання та видачу стрілецької зброї та боєприпасів у військовій частині А0693, отже являлись військовими службовими особами, наділеними організаторсько-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов’язками.

Відповідно до пункту 1.3, 1.4, 1.7, 2.4, 2.11, 2.16 Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 № 359 (далі Інструкція), забезпечення обліку і надійного зберігання зброї та боєприпасів є обов’язком відповідальних осіб. Відповідальні службові особи зобов'язані забезпечити належний порядок охорони, обліку, зберігання і використання зброї, який би унеможливлював її втрати та крадіжки.

В період часу з 28.01.2017 по 15.11.2018 (точна дата та час в ході досудового розслідування не встановлено), сержант ОСОБА_3 та прапорщик ОСОБА_4, будучи військовими службовими особами, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, зловживаючи службовим становищем в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, з корисливих мотивів, для подальшого спільного збуту привласнили вогнепальну зброю, яка обліковується як безповоротно втрачена під час проведення Антитерористичної операції, а саме - снайперську гвинтівку Драгунова («СВД»), калібру 7,62х54 мм, серія/номер Н 262 (на ствольній коробці), промислового виробництва.

Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на збут привласненої за викладених вище обставин зброї, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зберігали снайперську гвинтівку Драгунова без передбаченого законом дозволу в спеціально обладнаному для цього місці, яке на цей час досудовим розслідуванням не встановлено.

В подальшому, у грудні 2018 року, діючи з єдиним умислом спрямованим на збут вогнепальної зброї та за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4, ОСОБА_3 запропонував придбати вказану вогнепальну зброю військовослужбовцю ОСОБА_5, який повідомив про вказаний факт в правоохоронні органи та добровільно надав свою згоду на участь в документуванні злочинних дій ОСОБА_3

Так, 17.01.2019, близько 11 год. 20 хв., ОСОБА_3 знаходячись в м. Бахмут Донецької області по вул. Чайковського біля будинку № 8, без передбаченого Положенням про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12 жовтня 1992 року, та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженого наказом МВС України №622 від 21 серпня 1998 року, дозволу, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4 отримали від ОСОБА_5 20 000 (двадцять тисяч) грн. за збут вогнепальної зброї – снайперської гвинтівки Драгунова («СВД»), якою вони заволоділи під час проходження військової служби, та зберігали без передбаченого законом дозволу.

В той же день, тобто 17.01.2019, близько 19 год. 30 хв., застосовуючи заходи конспірації, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, діючи умисно та за попередньою змовою групою осіб, передали ОСОБА_5 на кладовищі, розташованому по вул. Силікатній м. Бахмут, вогнепальну зброю - снайперську гвинтівку Драгунова («СВД»), калібру 7,62х54 мм, серія/номер Н 262 (на ствольній коробці), промислового виробництва, придатну до стрільби, чим здійснили збут вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

За викладених обставин ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 410 та ч. 1 ст. 263 КК України, тобто в привласненні військовослужбовцем зброї, яке вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, а також у зберіганні та збуті вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Окрім того, 07.02.2019 близько 20:00 годин, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб, з метою особистого збагачення, за грошову винагороду у розмірі 30 тисяч гривень, здійснили збут ОСОБА_5 раніше привласненої (попередньо) зброї, а саме кулемету системи «РПК 74» кал. 5х45 мм. серія/номер ТХ 1444 1991 та автомату системи «АКС» калібру 7,62х39 мм. серія/номер ГС 3924 1969.

В це же день, тобто 07.02.2019 близько 20:30 годин, під час відкритого документування злочинної діяльності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 працівниками правоохоронних органів, в останніх було вилучену частину заздалегідь ідентифікованих грошових коштів, а у заявника ОСОБА_5 було вилучену придбану ним у вказаних осіб зброю – «РПК 74» та «АКС».

07.02.2019 ОСОБА_3 затримано в порядку ст. 208 КПК України, а 08.02.2019 останньому повідомлено про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень та вручено відповідне письмове повідомлення про підозру.

09.02.2019 Краматорським міським судом Донецької області відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням суми застави в розмірі 277 950 гривень, та визначенням відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України виконання обов’язків підозрюваного, у випадку внесення застави. Строк обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 визначено по 14:00 годин 07.04.2019.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_3, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 410 та ч. 1 ст. 263 КК Українипідтверджується зібраними у кримінальному провадженнями доказами у їх сукупності, зокрема:

- заявою ОСОБА_5 від 29.12.2018, в якій останній просить притягнути до відповідальності військовослужбовця ОСОБА_3, який намагається на території Донецької області здійснити збут вогнепальної зброї;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 29.12.2018, згідно якого свідок пояснив, що проходить службу в Збройних силах України. В нього є знайомий ОСОБА_3, який є військовослужбовцем військової частини А0693. В ході однієї із зустрічей ОСОБА_3 запропонував йому придбати три одиниці нарізної зброї: «РПК», «СВД» та «АКС». ОСОБА_6, усвідомлюючи протиправний характер дій ОСОБА_3, з метою викриття останнього в незаконних діях, погодився придбати дану зброю;

- протоколами додаткових допитів свідка ОСОБА_5 від 17.01.2019, в ході яких свідок пояснив, що діючи під контролем працівників правоохоронних органів, використовуючи заздалегідь ідентифіковані грошові кошти в сумі 20 тисяч гривень, придбав у ОСОБА_3 одну одиницю вогнепальної зброї, а саме «СВД», яку одразу добровільно видав працівникам правоохоронних органів;

- протоколом огляду від 17.01.2019, відповідно до якого було оглянуто та вручено заявнику ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 20 тисяч гривень;

- протоколом огляду від 17.01.2019, відповідно до якого було оглянуто добровільно видану ОСОБА_5 зброю «СВД» серія/номер «Н 262 1967», яку останній придбав у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за вручені йому заздалегідь ідентифіковані грошові кошти в сумі 20 тисяч гривень;

- висновком експерта № 2/2-19 від 25.01.2019 (судово-балістична експертиза), відповідно якого, придбаний ОСОБА_5 у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 предмет, зовні схожий на «СВД» є снайперською гвинтівкою Драгунова («СВД») промислового виробництва серія/номер «н 262» 1967 року випуску, яка придатна для здійснення пострілів та є нарізною вогнепальною зброєю калібру 7,62х54 мм;

- протоколом огляду від 07.02.2019, відповідно якого ОСОБА_5 було вручено заздалегідь ідентифіковані грошові кошти в сумі 32 тисячі гривень;

- протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_5 від 07.02.2019, в ході якого свідок пояснив, що отримав від слідчого заздалегідь ідентифіковані грошові кошти в сумі 32 тис. грн., після чого зустрівся з ОСОБА_3 та домовився ним про придбання двох одиниць зброї «РПК» та «АКС», та передав останньому у якості оплати за зброю 30 тисяч гривень. Після чого 2 тисячі гривень видав для огляду та вилучення слідчому;

- протоколом огляду від 07.02.2019, відповідно до якого оглянуто та вилучено грошові кошти в сумі 2 тисячі гривень, добровільно видані ОСОБА_5;

- протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_5 від 08.02.2019, в ході якого свідок пояснив, що 07.02.2019, діючи під контролем працівників правоохоронних органів, придбав у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дві одиниці вогнепальної зброї «РПК» та «АКС»;

- протоколом обшуку від 07.02.2019, в ході якого під час обшуку автомобіля «Opel Zafira» з державним номерним знаком військового зразка 4354 Б4, у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вилучено грошові кошти – заздалегідь ідентифіковані та вручені заявнику ОСОБА_5;

- протоколом огляду від 07.02.2019, в ході якого заявник ОСОБА_5 добровільно видав для огляду та вилучення слідчому придбану у ОСОБА_3 та ОСОБА_7 вогнепальну зброю – «РПК» та «АКС»;

- висновком експерта № 2/2-69 від 14.03.2019 (судово-балістична експертиза), відповідно до якої придбані ОСОБА_5 у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дві одиниці зброї є: кулеметом конструкції Калашникова («РПК-74») кал. 5,45 мм. та автоматом Калашникова «АКМС» кал. 7,62 мм., які є нарізною вогнепальною зброєю та придатні для здійснення пострілів;

- протоколом обшуку від 07-08.02.2019 проведеного за місцем проживання ОСОБА_7, в ході якого вилучено чотири предмети, схожі на автомати Калашникова;

- висновком експерта № 2/2-70 від 15.03.2019 (судово-балістична експертиза), відповідно до якої вилучені за місцем проживання ОСОБА_4 4 предмети, схожі на автомати Калашникова є: модернізованими автоматами Калашникова «АКМС» калібру 7,62 мм., які є нарізною вогнепальною зброєю та придатні для здійснення пострілів;

- інформаційним листом з військової частини А0693 від 12.03.2019, відповідно до якого уся перелічена вище вогнепальна зброя (три одиниці зброї, яка була збута заявнику ОСОБА_5 та 4 одиниці зброї, яка була вилучена за місцем проживання ОСОБА_4М.) обліковувалася на балансі військової частини А 2457 (В 0676) та обліковується як втрачена під час проведення бойових дій в м. Дебальцеве Донецької області;

- матеріалами НСРД, які легалізовані та долучені до матеріалів кримінального провадження в установленому законом порядку, та на яких зафіксовані зустрічі заявника ОСОБА_5 з ОСОБА_3, а також зафіксовано події 17.01.2019, а саме факт збуту ОСОБА_3 та ОСОБА_4 снайперської гвинтівки Драгунова («СВД») заявнику ОСОБА_5;

- іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Таким чином, під час досудового розслідування, були встановлені обставини, які прямо вказують на вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, за якими останньому повідомлено про підозру.

Строк дії ухвали Краматорського міського суду Донецької області про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням суми застави спливає о 14:00 годин 07.04.2019.

Проте, досудове розслідування у кримінальному провадженні завершити у встановлений строк, на який ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід, тобто до 14:00 годин 07.04.2019 не видається можливим.

Так, для досягнення мети та завдань кримінального провадження необхідно провести ряд процесуальних дій, що також потребує додаткового часу, зокрема:

-із врахуванням розсекречених матеріалів, отриманих за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій додатково допитати у якості підозрюваних ОСОБА_3 та ОСОБА_4;

-слідчим шляхом перевірити дані щодо можливої причетності до вчинення вказаних злочинів інших осіб, у тому числі військовослужбовців військової частини А0693 та військової частини А2457;

-слідчим шляхом встановити обставини списання військовослужбовцями вилученої вогнепальної зброї на предмет законності такого списання;

-з урахуванням результатів проведених та завершених слідчих та процесуальних дій вирішити питання про повідомлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про зміну раніше повідомленої підозри, додатково допитати останніх у якості підозрюваних, виконати вимоги ст. 290 КПК України, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.

Усі перелічені слідчі та процесуальні дії, які необхідно провести до закінчення досудового розслідування, мають доказове значення у кримінальному провадженні.

Так, дослідивши матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, сторона обвинувачення отримає об’єктивну можливість підтвердити чи спростувати причетність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до вчинення злочинів, у вчиненні яких останнім повідомлено про підозру, що є безумовним забезпеченням права підозрюваних на захист, а також надати об’єктивну правову оцінку діям підозрюваних.

У двомісячний строк завершити досудове розслідування неможливо внаслідок складності вказаного кримінального провадження, оскільки для досягнення його завдань необхідно виконати перелічені слідчі дії, які матимуть важливе значення для судового розгляду, ухвалення законного та вмотивованого рішення.

Обставинами, що перешкоджали здійснити вказані вище слідчі та процесуальні дії раніше, є тривала процедура розсекречення матеріалів, за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Результати слідчих та процесуальних дій, проведення та завершення яких потребує додаткового часу, мають значення доказів у кримінальному провадженні для судового розгляду, оскільки підтвердять або спростують причетність підозрюваних до вчинення кримінальних правопорушень за обставинами кримінального провадження.

Проведення усіх вищевказаних процесуальних дій для розслідування має вирішальний характер, у зв’язку з тим, що їх виконання, є обов'язковим для повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, а також забезпечення прав підозрюваних.

Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у продовженні строку тримання ОСОБА_3 під вартою.

Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися за час проведення досудового розслідування.

Так, в обґрунтування продовження строку застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_3, покладається необхідність запобігання спробам:

Переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що підтверджується тим, що ОСОБА_3 являючись військовослужбовцем буде зобов'язаний повернутися до місця розташування військової частини, яка наразі дислокується на території Донецької області, неподалік лінії розмежування ЗСУ та НЗФ, де тривають бойові дії; військова частина, в якій він проходить військову службу в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область тощо.

Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується, тим що ОСОБА_3 може повернутися до військової частини де проходить службу та матиме доступ до службових документів, отже матиме змогу знищити, спотворити чи сховати службову документацію стосовно зброї, яку він за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4 збув ОСОБА_5 тощо.

Незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_3, може надавати вказівки третім особам на здійснення такого впливу або особисто здійснювати такий протиправний плив.

Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що ОСОБА_3, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, як військовослужбовець, який наразі проходить військову службу у військовій частині А0693, користуючись своїми повноваженнями як військова службова особа, може здійснити вплив на свідків, як благаючі або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали або будуть надавати під час досудового розслідування та в суді. Також, ОСОБА_3, перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування та судового слідства.

Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, підтверджується тим, що ОСОБА_3 перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби за контрактом, може вчинити інший злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби за ст. 407 ч. 4 КК України, або дезертирство за ст. 408 ч. 3 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, у вчиненні яких останньому повідомлено про підозру.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_3, у вигляді особистого зобов’язання пов’язана з тим, що особисте зобов’язання є найбільш м’яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов’язання є те що підозрюваний зобов’язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов’язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку ОСОБА_3 являючись військовослужбовцем буде зобов'язаний повернутися до місця розташування військової частини, особовий склад якої на теперішній час виконує завдання за призначенням в районі проведення операції об’єднаних сил на території Луганської та Донецької областей, де також отримає можливість незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з числа військовослужбовців однієї з ним військової частини.

Зазначений ризик підтверджується тим, що всі військовослужбовці військової частини А0693, які перебувають в районі проведення ООС озброєні штатною та груповою зброєю і боєприпасами, що сприяє безперешкодному доступу до них з боку ОСОБА_3, який на теперішній час, серед іншого, обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, та може її використати з метою перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином або скоїти новий злочин із застосуванням зброї.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_3, у вигляді домашнього арешту пов’язана з тим, що обрання відносно нього іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, створить передумови для переховування ОСОБА_3 від органів досудового розслідування або суду. Більше того, за таких обставин ОСОБА_3 отримає можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Також відповідно до пункту «е» частини 8 закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ОСОБА_3 може бути звільнений командуванням з військової служби через службову не відповідність у разі невиконання службових обов'язків, у зв'язку з чим може убути в будь-якому напрямку, що в свою чергу є наявним ризиком, що підозрюваний буде переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Слід також зазначити, що практика застосування цілодобового домашнього арешту із носінням електронних засобів контролю є досить не ефективною, у зв'язку із відсутністю в підрозділах ГУ НП достатньої кількості електронних засобів контролю, їх несправністю, а забезпечення контролю за поведінкою підозрюваних без таких засобів контролю є малоефективним (службова завантаженість поліції, відсутність можливості цілодобового нагляду за особами).

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_3, у вигляді особистої поруки пов’язана з тим, що до органу досудового розслідування не було звернення із письмовим зобов’язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов’язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу вимогу.

Також прошсили врахувати, що відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави має бути не менший ніж 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Менший розмір застави буде неефективним та не зможе забезпечити виконання ОСОБА_3, передбачених КПК України обов'язків, з огляду на викладені вище обставини та наявність реальних ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Зазначені ризики та неможливість застосування більш м’яких запобіжних заходів підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5, матеріалами, отриманими за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій та іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

За таких обставин застосування більш м’яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.

З метою запобігання переховування ОСОБА_3 від органів досудового розслідування та суду незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні, необхідно продовжити останньому строки тримання під вартою.

З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено вищевказаними матеріалами існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що підозрюваний ОСОБА_3 має можливість переховуватися від органів досудового розслідування або суду, може знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може здійснити вплив на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, схильний продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, його вік, репутацію, стан здоров’я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_3 для запобігання вказаним ризикам об'єктивно необхідним є продовження строку обрання щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.

Враховуючи обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що санкція статті за інкриміноване кримінальне правопорушення, передбачає покарання до 12 років, також ті обставини, що ОСОБА_3 раніше не судимий, може здійснити вплив на свідків, вважаю не можливо застосувати більш м’який запобіжний.

Обґрунтованість підозри у відповідності до рішень Європейського суду з прав людини вказує на те, що узагальнююче визначення поняття «обґрунтованість підозри» у вчиненні особою кримінального правопорушення сформульовано у правових позиціях ЄСПЛ. Зокрема, у рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04. 2011 ЄСПЛ зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Від сукупності обставин справи залежить, що саме можна вважати обґрунтованою підозрою. При цьому така підозра не може ґрунтуватися лише на тому, що особа вчинила в минулому правопорушення, навіть аналогічне. Таким чином, підозра буде вважатися обґрунтованою лише у випадку, коли вона ґрунтується на відомостях, що об'єктивно пов'язують підозрюваного із вчиненим кримінальним правопорушенням. Це означає, що у слідчого мають бути докази, які вказують на причетність особи до вчинення кримінального правопорушення (показання свідків, потерпілих, речові докази, протоколи слідчих дій тощо).

Дане визначення склалося за загальною практикою європейського суду з прав людини, з рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти сполученого королівства» (fox, campbellandhartley v. Theunitedkingdom) від 30 серпня 1990 року, п. 32.

У рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 ЄСПЛ вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. Розглядаючи скаргу у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, ЄСПЛ підкреслив також, що при визначенні «ступеня підозри» підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту може бути «більш низький поріг обґрунтованості підозри» при вчиненні особливої категорії злочинів». У справі «Мироненко і ОСОБА_6 проти України» від 10.12.2009 ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання, та законність мети цього затримання й подальшого тримання під вартою.

Власну думку щодо визначення початкового моменту кримінального переслідування висловив Конституційний Суд України. У Рішенні від 27 жовтня 1999 р. у справі № 1-15/99 він дійшов висновку, що притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального переслідування починається з моменту висунення особі обвинувачення. Обґрунтовуючи твердження про те, що поняття «притягнення до кримінальної відповідальності» (кримінальне переслідування) включає пред'явлення особі постанови про притягнення її як обвинуваченої, Суд спирається на існування в Кримінальному кодексі України (далі - КК України)статті, яка передбачає кримінальну відповідальність за притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності.

У плані здійснення прокурором у досудовому розслідуванні функції підготовки державного обвинувачення є важливим розгляд позиції Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ) щодо визначення початкового моменту офіційного висунення особі «кримінального обвинувачення» й порівняння її з позицією українських вищих органів законодавчої та судової влади

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_3, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування, знищити та сховати будь-які речі та документи, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується вищезазначеними матеріалами досудового розслідування, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів.

Враховуючи викладені обставини, просили продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_8, військовослужбовця військової служби за контрактом, командира мотопіхотного відділення, мотопіхотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини А0693, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, сержанта.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання, просив продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3

Захисник підозрюваного заперечував проти задоволення клопотання, просив обрати більш м’який запобіжний захід- домашній арешт або заставу.

Підозрюваний ОСОБА_3 підтримав захисника.

Заслухавши прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

В провадженні слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську перебувають матеріали кримінального провадження № 42018051120000246 від 10.12.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 410, ч. 1 ст. 263 КК України.

08 лютого 2019 року по вказаному кримінальному провадженню ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених статтями 263 ч.1, 410 ч.3 КК України.

09 лютого 2019 року ухвалою Краматорського міського суду Донецької області до підозрюваного ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 7 квітня 2019 року.

На теперішній час продовжено строк досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням до 7 травня 2019 року.

Длязавершення досудового розслідування слідчому необхідно провадження необхідно провести ряд процесуальних дій, що також потребує додаткового часу, зокрема:

-із врахуванням розсекречених матеріалів, отриманих за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій додатково допитати у якості підозрюваних ОСОБА_3 та ОСОБА_4;

- слідчим шляхом перевірити дані щодо можливої причетності до вчинення вказаних злочинів інших осіб, у тому числі військовослужбовців військової частини А0693 та військової частини А2457;

- слідчим шляхом встановити обставини списання військовослужбовцями вилученої вогнепальної зброї на предмет законності такого списання;

- з урахуванням результатів проведених та завершених слідчих та процесуальних дій вирішити питання про повідомлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про зміну раніше повідомленої підозри, додатково допитати останніх у якості підозрюваних, виконати вимоги ст. 290 КПК України, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 були визначені ризики , передбачені ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного ОСОБА_3 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Суд вважає, що на даний час заявлені ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися а саме те що, ОСОБА_3 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання і продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що слідчого про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3, пдозщрюваного у вчинені злочинів, передбачених статтями 263 ч.1, 410 ч.3 КК України- підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до вимог статті 183 КПК України, суд вважає необхідним визнгачити розмір застави, який має складати 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У разі внесення застави суд вважає необхідним покласти на ОСОБА_3 передбачені статтею 194 ч.5 КПК України обовязки.

Керуючись статтями 177,178,183,194, 199 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_2 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 410, ч. 1 ст. 263 КК України - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 263 ч.1, 410 ч.3 КК України до 7 травня 2019 року, з утриманням в Арештному домі Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань № 6» Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

Одночасно визначити ОСОБА_3 заставу у розмірі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить суму 229440 гривень, яка може бути внесена як обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА у Донецькій області: р/р 37311047011792 в ГУ ДКСУ в м. Києві, код банку 820172, код ЄДРПОУ 26288796, отримувач - ТУ ДСА України в Донецькій області. В призначені платежу платіжного документу необхідно зазначати інформацію про ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, та прізвище, ім'я, по-батькові обвинуваченого.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, у разі внесення застави наступні обов'язки:

-прибувати до слідчого Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області на його виклик.

-не відлучатися із с. Новогригорівка, Криворізького району, Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими, іншими можливими учасниками кримінального провадження;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити до 7 травня 2019 року.

Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА у Донецькій області має бути наданий уповноваженій особі державної установи «Бахмутська установа виконання покарань №6».

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченим з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на |нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_3, що якщо в разі внесення застави та невиконання таких обов'язків до нього може бути застосовано більш жорстокий запобіжний захід та на нього може бути накладено грошове стягнення.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню.

Ухвала, може бути оскаржена в апеляційному порядку через Краматорський міський суд Донецької області протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Л.І. Переверзева