Рішення № 81001178, 08.04.2019, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4582/18

РІШЕННЯ

іменем України

"08" квітня 2019 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Старжинської О.Є., при секретарі судового засідання - Ніколаєнко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ Науково-технологічний центр «ЛАН» про визнання недійсним договору про внесення змін до договору оренди земельних ділянок

ВСТАНОВИВ:

21.11.2018 року представник позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2 - звернувся в суд з позовом до ТОВ Науково-технологічний центр «ЛАН» (далі відповідач) про визнання недійсним договору про внесення змін від 07.10.2015 року до договору оренди земельних ділянок укладеного ОСОБА_3 та відповідачем.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначав, що 07.10.2011року між ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідачем був укладений договір оренди земельних ділянок загальною площею 4,04 га (кадастровий номер НОМЕР_1 - 0,10 га, кадастровий номер НОМЕР_2 - 1,67 га, кадастровий номер НОМЕР_3 - 0,12 га, кадастровий номер НОМЕР_4 - 2,15 га) наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованих в межах території Щербанівської сільської ради Вознесенського району строком на 5 років, з правом пролонгації, який був зареєстрований у відділі Держкомзему у Вознесенському районі за номерами 482200004001506, 482200004001505, 482200004001504, 482200004001503.

Посилаючись на те, що договір про внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 07.10.2015 року є оспорюваним, оскільки сторони не досягли волевиявлення (згоди) щодо істотних умов договору оренди земельних ділянок: строку оренди та розміру орендної плати і він суперечить основному договору оренди в частині предмету оренди: за основним договором це були 4 земельні ділянки, по договору про внесення змін - 2 земельні ділянки і про припинення права користування двома іншими земельними ділянками не зазначено, представник позивача просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 22.11.2018року провадження за цивільною справою №473/4582/18 було відкрито,справа була призначена до судового розгляду на 10.12.2018 року.

Ухвалою суду від 10.12.2018 року було витребувано відомості з Другої Вознесенської державної нотаріальної контори про коло спадкоємців після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, та про наявність заповіту спадкодавця.

11.12.2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від ТОВ НТЦ «ЛАН», де позов не визнається та зазначається, що нормами цивільного законодавства (ст.ст.651-654 ЦК України) передбачено можливість внесення змін до договору за згодою його сторін, яке відбувається в такій саме формі, що і договір, і ці зміни можуть стосуватися предмета, місця, строків виконання тощо. При укладенні сторонами 07.10.2015 року договору про внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 07.10.2011 року вони дійшли до згоди щодо усіх істотних його умов станом на момент укладання і вказаних у ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» в редакції закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12.02.2015 року (набув чинності з 05.04.2015 року) і яка вимагала зазначення таких істотних умов у договорі оренди землі: - об'єкт оренди; - строк дії договору оренди; - орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Твердження про не досягнення домовленості сторонами відносно строку дії договору про внесення змін та розміру орендної плати відповідач відхиляє, вказуючи, що строк дії договору чітко визначено - договір укладено на десять років та цей строк внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно при реєстрації права оренди стосовно обох земельних ділянок, також по розміру орендної плати є відомості у цьому Державному реєстрі.

Представник відповідача відмічає також про те, що в позові не зазначено яке цивільне право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, було порушено, та в чому полягає таке порушення, так як відсутні докази порушення права орендодавця та позивача як його правонаступника (а.с.40-45).

Ухвалою суду від 01.03.2019 року залучено третьою особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 - другого спадкоємця за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засідання позов не визнав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, судова повістка повернулась з відміткою про невручення за закінченням терміну зберігання.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного із доказів, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає із наступних підстав.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом та роз'яснює у випадку необхідності їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Крім того, згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, що визначено п.1 ч. 1 ст.11 ЦК України.

За змістом ст.792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року № 161- ХІV (далі Закон № 161- ХІV) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в поряду, передбачених ЗК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч.1 ст. 6 Закону № 161- ХІV).

Статтею 93 ЗК України та ст. 1 Закону № 161- ХІV визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 13 Закону № 161- ХІV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 21 Закону № 161- ХІV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Отже, розмір та умови оплати, указані в договорі, не можуть суперечити чинному на час укладення законодавству.

У статті 15 Закону № 161- ХІV визначено ті умови, які є істотними для договору оренди землі і серед них це - об'єкт оренди, строк дії договору, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4 належать з часу відкриття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 в рівних частках земельні ділянки загальною площею 4,04 га (кадастровий номер НОМЕР_1 - 0,10 га, кадастровий номер НОМЕР_2 - 1,67 га, кадастровий номер НОМЕР_3 - 0,12 га, кадастровий номер НОМЕР_4 - 2,15 га) наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованих в межах території Щербанівської сільської ради Вознесенського району.

07.10.2011 року між ОСОБА_3 та відповідачем в письмовій формі було укладено договір оренди земельних ділянок загальною площею 4,04 га (кадастровий номер НОМЕР_1 - 0,10 га, кадастровий номер НОМЕР_2 - 1,67 га, кадастровий номер НОМЕР_3 - 0,12 га, кадастровий номер НОМЕР_4 - 2,15 га) наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованих в межах території Щербанівської сільської ради Вознесенського району за якими ОСОБА_3 передав належні йому ділянки в строкове платне користування ТОВ НТЦ «Лан» строком на 5 років, цей договір було зареєстровано у відділі Держкомзему у Вознесенському районі за номерами 482200004001506, 482200004001505, 482200004001504, 482200004001503 (а.с. 7-9).

Згідно умов укладеного договору орендар набув право на особисте використання об'єкта оренди для сільськогосподарських потреб та зобов'язався сплачувати орендну плату в розмірі та строки, що визначено умовами договору, в договорі узгоджені й інші умови (врахування індексу інфляції, розміру пені при порушенні зобов'язання).

07.10.2015 року було укладено договір (а.с.10-15) ОСОБА_3 та ТОВ НТЦ «Лан» про внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 07.10.2011 року, зміни стосувалися об'єкту оренди: за основним договором це були 4 земельні ділянки, по договору про внесення змін - 2 земельні ділянки; строку оренди: зазначено, що він укладений на 10 років; розміру орендної плати: орендна плата встановлювалась у розмірі 3% за кожен рік користування протягом строку дії договору (10 років).

Право вносити зміни до договору передбачено ч.1 ст. 651 ЦК України, така зміна допускається лише за згодою сторін, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ч.1 ст. 653 ЦК України), зміна договору вчиняється в такій саме формі, що і договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 654 ЦК України).

Орендодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5). Позивач ОСОБА_1 та третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3(а.с.57-58).

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Частиною 4 ст. 32 Закону № 161- ХІV (в редакції, яка була чинною на час укладання Договору) передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

За такого, набувши в порядку спадкування за законом, право власності на передані в оренду відповідачу за договором земельні ділянки, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 набули, відповідно, і усі права та обов'язки орендодавця за цим договором.

На підставі ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України,

Прийнявши в установленому законом порядку спадщину позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_4 з часу її відкриття набули речові права на успадковані земельні ділянки - право володіння та право користування ним і, відповідно, право на захист цих прав.

Такий висновок міститься в постанові Верховного суду України від 23.01.2013 року у справі №6-164цс12.

Загальні положення про правочин визначені главою 16 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Належних та допустимих доказів відсутності волевиявлення учасника правочину від 07.10.2015 року орендодавця ОСОБА_3 на його укладення взагалі, а не встановлення істотних умов правочину, представником позивача суду не надано. В судовому засіданні не встановлено будь-яких факторів, щоб могли викривити уяву ОСОБА_3 про зміст правочину (омана, обман) або створити бачення наявності його внутрішньої волі за її відсутності (погроза, насилля). У разі, якщо встановити справжню волю сторін, що вчинили правочин не має можливості, його зміст може бути розтлумачений стороною (сторонами) або за вимогою сторони (сторін) судом.

Щодо заявлених підстав визнання правочину недійсним з посиланням на ч.2 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», то цим Законом визначалася така можливість у разі відсутності у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а не недосягнення згоди щодо цих істотних умов. Але на час укладання договору про внесення змін від 07.10.2015 року така редакція Закону втратила чинність.

Таким чином, укладений сторонами договір внесення змін до договору оренди земельних ділянок, спрямований на досягнення цивільно-правових результатів, а саме: передачі земельних ділянок в оренду, а позивачем отримання орендної плати, він не містить умов, спрямованих на використання всупереч закону приватної власності або умов, спрямованих на незаконне заволодіння майном позивача.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Під час судового розгляду представником позивача вказано, що оспорюваним правочином порушено право ОСОБА_1 на визначеність його прав як орендодавця земельних ділянок за спірним договором про внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 07.10.2015 року щодо предмету, строку дії договору, розміру орендної плати, але вказане може бути підставою для тлумачення сторонами або судом змісту договору та уточнення спірних умов.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Науково-технологічний центр «ЛАН» про визнання недійсним договору про внесення змін до договору оренди земельних ділянок - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Миколаївський апеляційний суд через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів .

Суддя: О.Є. Старжинська