Рішення № 80999358, 19.03.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/15544/16-ц

Провадження № 2/761/146/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Вольда М.А.

представника позивача, відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в приміщенні суду у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» про визнання пункту договору про надання послуг мобільного зв»язку недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Приватне акціонерне товариство «МТС Україна» (далі - позивач) звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач), в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за надані телекомунікаційні послуги у розмірі 61 297,58 грн., а також витрати зі сплати судового збору у сумі 1378,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ПрАТ «МТС Україна» та ОСОБА_3 був укладений Договір № 5162465 від 20.08.2010 на номер телефону НОМЕР_1 про надання послуг мобільного зв'язку. З метою нарахування тривалості і тарифікації розмов та здійснення розрахунків за послуги зв'язку відповідачу було надано особовий рахунок № НОМЕР_5. Своїм підписом відповідач підтвердив отримання Тарифів та «Правил користування мережами мобільного зв'язку», ознайомлений з цінами і тарифами, умовами Договору, Умовами користування і зобов'язується їх виконувати. Позивач здійснив фактичні дії щодо виконання Договору в повному обсязі. У свою чергу, відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати такі Послуги на умовах визначених Договором (п. 2.4.2.), а також сплачувати авансові внески до моменту фактичного використання попереднього внеску (п. 2.4.3. Договору). Проте, відповідач не оплатив отримані ним послуги зв'язку ані особисто, ані на підставах надісланих позивачем на його адресу рахунків за період з 01.03.2014 по 31.03.2014. На підставі цього та відповідно до умов Договору відповідач був відключений від мережі зв'язку ПрАТ «МТС Україна». На адресу відповідача позивачем була надіслана претензія № НОМЕР_5/07, з проханням терміново сплатити суму заборгованості. Проте, відповідач залишив її без відповіді та без задоволення. Таким чином, позивачач вимушений звернутись до суду із даним позовом.

У запереченнях на позовну заяву відповідач зазначає, що проти позову заперечує повністю та вважає, що позивачу має бути відмовлено у задоволені позовних вимог. Фактично позивач не надав відповідачу Тарифи та «Правила користування мережами мобільного зв'язку», відповідач їх не підписував. Посилання у Позові на указані документи є безпідставними та до уваги братися не можуть. Не підписані відповідачем додатки до Договору не можуть бути достатнім доказ покладення будь-яких зобов'язань на нього. У зв'язку із необхідністю відключення послуги «BlackBary Internet», відповідач подав до представника позивача заяву про деактивацію та активацію послуги «Інтернет за копійку». Інших змін чи доповнень до Договору сторони не вносили. Під час перебування за кордоном, 24 березня 2014 року, відповідачем через комп'ютер, за допомогою інтернет-помічника було виявлено наявність заборгованості розмірі біля 65 000,00 грн. Після повернення на територію України, 01.04.2014 року відповідач звернувся усно до позивача з проханням роз'яснити причини виникнення заборгованості. Позивач надав письмову довідкову інформацію про надані за Договором де значна частина боргу нарахована у зв'язку із використанням сервісу «GSM-GPRS базовий сервіс» у роумінгу. Після чого, відповідач подав письмове звернення до позивача з проханням повідомити про причини нарахування такої суми. У відповідь позивач надіслав лист №СС1912.03.04 від 03.04.2014 року, яким запропоновано сплатити суму боргу поетапно впродовж 6 місяців. Як свідчить переліг замовлених послуг, що міститься на першій сторінці Договору, такої послуги як «Роумінг» та «GSM-GPRS базовий сервіс» у роумінгу, відповідач не замовляв. Будь-яких змін до Договору, окрім вказаних у зазначених вище заявах, сторони не вносили, а тому мають право на відмову від оплати послуги, яку не замовляли.

10.08.2016 року ОСОБА_3 (далі - позивач за зустрічним позовом) було подано зустрічну позовну заяву до Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» (далі - відповідач за зустрічним позовом), в якому просив суд визнати недійним положення п. 2.4.2. договору № 5162465/НОМЕР_5 про надання послуг мобільного зв'язку від 20.08.2010 р., а саме речення: «Фактичне використання Абонентом тієї чи іншої послуги означає, що така послуга була замовлена Абонентом».

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що п. 2.4.2. Договору містить умови, котрі у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» обмежують право позивача і є несправедливими, а саме: «Фактичне використання Абонентом тієї чи іншої послуги означає, що така послуга була замовлена Абонентом». Зазначене застереження встановлює жорсткий обов'язок позивача за зустрічним позовом прийняти на себе зобов'язання та оплати послуг навіть тоді, коли позивач за зустрічним позовом не має намір замовляти послугу. Разом з тим, відповідач за зустрічним позовом, керуючись указаним положенням, має можливість на власний розсуд надати доступ позивачу за зустрічним позовом до тієї чи іншої послуги, без його заяви та відома унаслідок чого ОСОБА_3 не свідомо поза власною волею фактично скориставшись послугою зобов'язується відшкодувати її вартість у розмірі та у порядку які позивачу за зустрічним позовом не відомі. Отже, несправедливі положення п. 2.4.2. Договору, надає ПрАТ «МТС Україна» права в односторонньому порядку змінювати характеристики послуги, що є предметом Договору, що прямо суперечить ч. 3 ст. 203 ЦК України. Окрім неправдивості, указаних положення п. 2.4.2. Договору, він суперечить вимозі законодавства щодо форми правочинну. Зокрема, надання послуг здійснюється на замовлення на підставі укладеного письмового договору.

У запереченнях на зустрічну позовну заяву представник ПрАТ «МТС Україна» вказала, що підписання ОСОБА_3 Договору свідчить про те, що він погодився з усіма умовами Договору, зобов'язується виконувати всі пункти взаємовідносин, що обумовлені в ньому та Умовах користування. До моменту звернення ПрАТ «МТС Україна» до суду з позовом про стягнення заборгованості, у ОСОБА_3 договір не викликав сумнів щодо його дійсності, останній не звертався з відмовою від послуг та не бажав його розірвати, натомість користувався послугами та своєчасно сплачував рахунку. Мобільний номер НОМЕР_1 обслуговувався за умовами тарифного плану «Супер МТС Олімпійський». По даному номеру телефону 13.07.2011 року за вимогою ОСОБА_3 було активовано послугу «Міжнародний роумінг». У березні 2014 року зафіксовано користування послугою «Мобільний GPRS -Інтернет» в роумінгу вартістю 61 297,58 грн. У ПрАТ «МТС Україна» відсутня можливість контролювати кількість використаного трафіку та заздалегідь попереджати про остаточну вартість використання Інтернет-доступу. Вона залежить від різних факторів, які знаходяться поза сферою контролю ПрАТ «МТС Україна»: типу програми, виробника (постачальника), інтенсивності використання, необхідності додаткового оновлення в процесі користування і т.п. Наявність коштів не впливає на особливість тарифікації послуг міжнародного зв'язку, зокрема, роумінгу. Припинення надання послуг у роумінгу при відсутності коштів на рахунку технічно неможливе. Крім факту користування послугою міжнародного роумінгу в березні 2014 року, ОСОБА_3 користувався послугою міжнародного роумінгу в період з 05.06.2013 року по 09.06.2013 року та з 29.07.2013 року по 30.07.2013 року. Плата за вказані послуги ОСОБА_3 була здійснена у встановлений Договором строк. Таким чином, просила відмовити у задоволенні зустрічного позову.

У відповіді на відзив позивач за зустрічним позовом вказав, що ПрАТ «МТС України» не було надано додаток з тарифами надання послуг, відповідно, ОСОБА_3 не підписував його та зобов'язань сплатити кошти на себе не брав. Докази, які б підтверджували факт замовлення послуги «GSM-GPRS базовий сервіс» у роумінгу матеріали справи не містять. Щодо тверджень, що ОСОБА_3 здійснювалася плата за вказані послуги у роумінгу, вказав, що оплата здійснювалася за фактично спожиті послуги без прив'язки до будь-яких рахунків.

У судовому засіданні представник позивача вимоги первісного позову підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову просила відмовити з огляду на його необґрунтованість.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення первісних позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях, а також просив задовольнити вимоги зустрічної позовної заяви.

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні (ч. 1 ст. 211 ЦК України).

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Малинникова О.Ф. від 12.06.2016 року відкрито провадження у справі.

Протокольною ухвалою суду від 20.02.2017 року долучено до матеріалів справи заперечення, прийнято до розгляду разом з первісним позовом зустрічну позовну заяву.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Відповідно до ч. 2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Протокольною ухвалою суду від 27.03.2018 року змінено назву позивача з Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» на Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна».

Ухвалою суду від 27.03.2018 року ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

На підставі розпорядження щодо повторного автоматичного розподілу справи № 01-08-839 від 22.06.2018 року, протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані на розгляд судді Рибаку М.А. у зв'язку із довготривалим перебуванням на лікарняному судді Малинникова О.Ф.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Рибака М.А. від 25.06.2018 року справу прийнято до провадження та призначено підготовчу судове засідання.

Відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи за позовом Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» про визнання недійсними частини договору № 5162465/НОМЕР_5 про надання послуг мобільного зв'язку від 20.08.2010 року.

22.10.2018 року вказану цивільну справу було передано до провадження судді Шевченківського районного суду м. Києва Осаулова А.А., а ухвалою судді від 23.10.2018 року в порядку загального позовного провадження призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 14.01.2019 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вимоги первісного позову підлягають задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно ч. ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 20.08.2010 року між ПрАТ «МТС Україна» (оператор) та ОСОБА_3 (абонент) було укладено Договір № 5162465/НОМЕР_5 про надання послуг мобільного зв`язку, номер особового рахунку - НОМЕР_5 (далі - Договір), відповідно до умов якого, оператор згідно з Договором надає абоненту послуги мобільного зв`язку в межах України згідно з ліцензією серії АА № 720189 від 29.12.2004. Міжнародний телефонний зв`язок здійснюється з країнами, що визначаються за вибором оператора (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 1.2 Договору, загальні умови надання послуг у повному обсязі визначаються Умовами користування мережами мобільного зв`язку оператора, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору, надання послуг за цим договором починається після внесення абонентом на підставі відповідного рахунку оператора повної суми первинного авансу та його зарахування на особовий рахунок абонента.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що нарахування за надані послуги здійснюється згідно з тарифами оператора, які є невід`ємною частиною цього договору. Розрахунковий період становить один календарний місяць. Кожному абоненту надається один особовий рахунок, на підставі чого здійснюються розрахунки за надані послуги за всіма наявними у абонента номерами телефонів.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 25.07.2014 року, рег. № С НОМЕР_5/07, позивач звертався до відповідача з претензією на суму 61297,58 грн., у якій зазначено, що ПрАТ «МТС Україна» уклало з ОСОБА_3 угоди про надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку / безпроводного доступу до мережі Інтернет: № 5162465 від 20.08.2010 на номер телефону № НОМЕР_3, дія якого припинена з 29.06.2014 року, відповідачу був наданий особистий рахунок НОМЕР_5. Згідно з умовами договорів та Умовами користування мережами рухомого (мобільного) телефонного зв'язку / Умовами користування послугою безпроводового доступу до мережі Інтернет ПрАТ «МТС Україна», як невід'ємною частиною договорів, згоду з якими відповідач підтвердив власноручним підписом, відповідач зобов'язався сплатити вартість наданих послуг до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. Проте вартість наданих ПрАТ «МТС Україна» послуг до 25.07.2014 відповідачем не сплачена. Заборгованість відповідача згідно розрахунку на 25.07.2014 складає 61297,58 грн. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 611, 622 Цивільного кодексу України, просив позивач терміново погасити прострочену заборгованість, а у випадку несплати, стягнення заборгованості ОСОБА_3 здійснюватиметься у судовому порядку.

Проте, судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання за Договором, не виконав та заборгованість не сплатив.

Відповідно до п. 2.4.1 Договору, обов`язок абонента користуватися послугами у повній відповідності до умов цього договору та Умов користування мережами мобільного зв`язку оператора.

Пунктом 2.4.2 договору, передбачено, що обов`язок абонента своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за збереження номеру при тимчасовому відключенні в мережі мобільного зв`язку оператора по всіх телефонах, зареєстрованих на його особистому рахунку (збереження номеру при тимчасовому відключенні в мережі сплачується і в тому випадку, коли надання послуг призупинено за несплату попередніх рахунків або за заявою абонента). Фактичне використання абонентом тієї чи іншої послуги означає, що така послуга була замовлена абонентом.

Згідно п. 2.4.3 договору, обов`язок абонента сплачувати авансові внески до моменту фактичного використання раніше внесеного авансу.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору згідно із законодавством України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_3 за період з 01.03.2014 по 31.03.2014, сума заборгованості станом на 31.03.2014 року становить 61 297,58 грн. (а.с. 90-94).

Згідно ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Враховуючи те, що відповідачем не виконано умови Договору та не сплачено заборгованість, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги первісного позову підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, твердження відповідача про те, що він не замовляв послугу «GSM-GPRS базовий сервіс» у роумінгу не гуртуються на фактичних обставинах справи, адже як свідчить довідкова інформація про звернення абонента, таке замовлення було 22.02.2013 року та, відповідно, послугу активовано. Також у матеріалах справи міститься довідкова інформація про надані послуги, згідно якої відповідачу надаватися послуги «GSM-GPRS базовий сервіс» у період березень 2014 року (а.с. 138).

Розглядаючи позовні вимоги за зустрічним позовом, слід зазначити наступне.

Згідно положень ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Положеннями ч.1, 2, 3, 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд ( ч.3 ст.6 ЦК України ).

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається із Договору, між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, про що свідчать підписи обох сторін у договорі.

Даним договором чітко визначені зобов'язання сторін, а також і в частині того, що фактичне використання абонентом тієї чи іншої послуги означає, що така послуга замовлена абонентом.

Підпис ОСОБА_5 під договором свідчить про його ознайомлення з усіма його умовами, правами та обов'язками, іншою інформацією, надання якої передбачено чинним законодавством України.

Так, п. 7.1 Договору передбачено, що підпис абонента в Договорі свідчить про те, що він ознайомлений з цінами і тарифами, умовами Договору, умовами Користування і зобов'язується їх виконувати. Підпис в Договорі підтверджує, що інформація та документи, надані абонентом, є достовірними і відповідають чинному законодавству України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

За змістом ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

При вирішенні спору про визнання договору недійсним, судом враховувалися вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема вимоги статей 203, 215 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів». Судом також враховувалися вимоги ст. 638 ЦК України з приводу того, чи було досягнуто між сторонами договору згоди щодо усіх істотних умов договору.

Будь-яких належним та допустимих доказів того, що п. 2.4.2 Договору в частині того, що фактичне використання абонентом тієї чи іншої послуги означає, що така послуга була замовлена абонентом є несправедливим, матеріали справи не містять.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами ч.ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також, враховуючи свободу договору, ОСОБА_3 мав можливість його не підписувати, або в подальшому звернутись з відмовою від послуг, натомість користувався послугами та сплачував рахунки.

Таким чином, розглядаючи справу на підставі наявних у справі матеріалів, суд приходить до висновку, що вимоги первісного позову підлягають задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6, 203, 215, 525, 526, 527, 536, 610, 638, 901 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 128, 211, 223, 263, 265, 273 п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про телекомунікації», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» заборгованість за надані телекомунікаційні послуги за договором №5162465 від 20.08.2010 року у розмірі - 61 297 грн. 58 коп. та судовий збір в сумі - 1378 грн. 00 коп.

Відмовити в повному обсязі в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання пункту 2.4.2 договору про надання послуг мобільного зв»язку №5162465 від 20.08.2010 року, що був укладений між Приватним акціонерним товариством «МТС Україна» та ОСОБА_3.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «МТС Україна», код ЄДРПОУ 14333937, адреса знаходження: м.Київ, вул.Лейпцизька,15.

Відповідач: ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов

Повний текст рішення виготовлено 29.03.2019 року