Ухвала суду № 8099885, 02.02.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" лютого 2010 р. Справа № 3/17

За позовом Приватний підприємець ОСОБА_2

до відповідача Відкрите акціонерне товариство "Сарнинафтопродукт"

про визнання права власності

Суддя

Представники:

від позивача : представник ОСОБА_4 (довіреність №63 від 19.01.2010 року);

від відповідача : представник Курашова К.В. (довіреність №1 від19.01.2010 року)

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України розяснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81' ГПК України.

В судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач Приватний підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Сарнинафтопродукт», в якому просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - приміщення колективного підприємства громадського харчування кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: Рівненська область, АДРЕСА_1, який був виконаний сторонами повністю; крім того, позивач просить визнати за ним право власності на вищезазначене майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.11.2003 року між Підприємцем ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Сарнинафтопродукт»було підписано договір купівлі-продажу б/н, згідно якого ВАТ «Сарнинафтопродукт»продало, а ПП ОСОБА_2 придбав приміщення колективного підприємства громадського харчування кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1, що розташоване за адресою: Рівненська область, АДРЕСА_1. Договір виконаний повністю обома сторонами: 05.11.2003 року майно передано покупцю по акту, 05.11.2003 року проведені розрахунки за майно - сплачено 80000,00 грн. Однак позивач не має можливості зареєструвати право власності на придбане приміщення в КП «Рівненське ОБТІ», тому що Договір купівлі-продажу спірного майна укладений у простій письмовій формі. Представник позивача у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні позовні вимоги визнав.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

05.11.2003 року між Підприємцем ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Сарнинафтопродукт»було підписано договір купівлі-продажу б/н, відповідно до пункту 1.1 розділу І якого ВАТ «Сарнинафтопродукт»продало, а ПП ОСОБА_2 придбав приміщення колективного підприємства громадського харчування кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1, що знаходиться за адресою: Рівненська область, АДРЕСА_1.

Згідно з Довідкою №02/19-325 від 22.04.2008 року виданою Виконавчим комітетом Сарненської міської ради 18.04.2008 року рішенням №251 виконавчого комітету Сарненської міської ради приміщенню кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1»АДРЕСА_1, в АДРЕСА_2 в м.Сарни.

Вказане приміщення належало ВАТ «Сарнинафтопродукт»на праві власності на підставі Свідоцтва про власність від 06.09.1996 року, реєстраційний №30 виданого Представництвом ФДМ України в Сарненському районі.

05.11.2003 року приміщення було передано позивачу по акту приймання-передачі.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи квитанції до прибуткового касового ордеру №25 від 05.11.2003 року позивачем, на виконання умов пунктів 3.1, 3.2 розділу ІІІ договору купівлі-продажу, було сплачено відповідачеві 80000,00 грн. за вказане майно. Отже 05.11.2003 року договір був виконаний повністю обома сторонами.

Пунктом 4.1 розділу ІV договору передбачено, що право власності на приміщення перейшло до покупця з моменту передачі приміщення по акту. Таким чином з 05.11.2003 року ПП ОСОБА_2 є власником та фактичним володільцем спірного приміщення. Однак позивач не зареєстрував своє право власності на придбаний обєкт нерухомості в КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації»одразу після виконання договору, тобто 05.11.2003 року.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV, який набув чинності з 01 січня 2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки правовідносини з переходу права власності на спірне приміщення виникли в листопаді 2003 року, тобто до набуття чинності Цивільним кодексом України №435-IV, то нормативно-правовим актом, який підлягає до застосування для регулювання даних правовідносин є Цивільний кодекс УРСР.

Право власності на майно відповідно до статті 128 Цивільного кодексу УРСР виникає у набувача майна за договором у момент передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже умови пункту 4.1. розділу ІV договору купівлі-продажу б/н від 05.11.2003 року відповідають положенням зазначеної норми права, що підтверджує правомірність набуття права власності на майно ПП ОСОБА_2 в момент його отримання по акту 05.11.2003 року.

В силу пункту 1 частини 1 статті 44 ЦК УРСР у письмовій формі повинні укладатись: 1) угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Частиною 1 статті 227 ЦК УРСР встановлено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Оскільки предметом договору купівлі-продажу б/н від 05.11.2003 року було нежитлове приміщення, а не житловий будинок, то сторони досягли згоди щодо простої письмової форми угоди й, у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.44 ЦК УРСР, підписали вказаний договір купівлі-продажу в простій письмовій формі.

На даний час та на час виникнення спірних правовідносин - у 2003 році, в Україні право власності на нерухоме майно підлягало реєстрації в комунальних підприємствах бюро технічної інвентаризації. Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні встановлено Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за №157/6445.

Згідно пункту 1.5 вказаного Тимчасового положення №7/5 обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном. Реєстрація прав власності на нерухоме майно, як визначено пунктом 1.4. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно №7/5, - це внесення запису до реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів, коштом особи, що звернулася до БТІ. До таких документів, згідно Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно №7/5, у редакції чинній у 2003 році, належали, зокрема договори купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, угоди про розподіл спадкового майна, про розподіл спільного майна подружжя, посвідчені державними та приватними нотаріусами.

Згідно діючого законодавства України реєстрація права власності на нерухоме майно в Україні є обовязковою.

Зокрема, відповідно до положень ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01 липня 2004 року №1952-IV (набрав чинності 03.08.2004 року), зокрема статтею 3 встановлено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. В Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна.

Відповідно до вимог зазначеного Закону №1952-IV реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна. Правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Згідно з Додатком 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно №7/5, в редакції чинній на даний час, до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, належать серед іншого, договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, а також рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності, тощо. Одночасно статтею 657 Цивільного кодексу України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

З аналізу наведених норм чинного законодавства та обставин справи вбачається, що позивач позбавлений можливості зареєструвати своє право власності на нерухоме майно набуте у 2003 році на підставі Договору купівлі-продажу від 05.11.2003 року укладеного у простій письмовій формі. Що, в свою чергу, відповідно до вимог чинного законодавства обмежує його права щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном.

Як передбачено частиною 2 статті 48 ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Згідно 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання договору дійсним та визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Визнати дійсним договір купівлі-продажу б/н від 05.11.2003 року нерухомого майна між Приватним підприємцем ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Сарнинафтопродукт».

3. Визнати за Приватним підприємцем ОСОБА_2 (ідентифікаційний №НОМЕР_1) право власності на приміщення колективного підприємства громадського харчування кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1, яке знаходиться, за адресою: АДРЕСА_2

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сарнинафтопродукт»(34500, Рівненська область, м.Сарни, вул.Данила Галицького, 8, р/р № 26002219926001 в КБ «ПриватБанк», МФО 333391, код в ЄДРПОУ 22558903) на користь Приватного підприємця ОСОБА_2 (34500, АДРЕСА_3, ідентифікаційний №НОМЕР_1) державне мито у розмірі 885,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

СуддяМамченко Ю.А. Повний текст рішення суддею підписаний "05" лютого 2010 року