Ухвала суду № 80998499, 01.02.2019, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2607/1339/12

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2019 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Гребенюк В.В., за участю секретаря судового засідання Луценко К.І., розглянувши цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: головний державний виконавець Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дубас А.М., стягувач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2018 р. представник боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернулася до суду зі заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Заява мотивована тим, що на підставі виконавчого листа № 2607/1339/12 виданого 07.08.2014 р. Подільським районним судом м. Києва на виконання рішення цього ж суду про стягнення на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості в розмірі 504807, 26 грн., яку ОСОБА_1 сплатив в повному обсязі, у звязку з чим, 08.11.2018 року головним державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дубасом А.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 45288624.

В судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки суду не повідомили. Про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Дослідивши матеріали заяви та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1, про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва в справі № 2607/1339/12 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість в сумі 504807, 26 грн.

За поданням державного виконавця Подільського РВДАС м. Києва Малько Ж.С. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 07.10.2016 р. тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України боржника, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), за виконавчим листом № 2607/1339/12, виданим 07.08.2014 р. Подільським районним судом м Києва на виконання рішення цього ж суду про стягнення з нього на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості в розмірі 504807, 26 грн., до повного виконання боргових зобов'язань, без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно наданих документів встановлено, що на теперішній час виконавче провадження №45288624 закінчено постановою головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дубас А.М. від 08.11.2018 р., при цьому, згідно такої постанови встановлено, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору та постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виділяються в окреме провадження.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку встановленому ст. 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця, 2) авансового внеску стягувача, 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження це витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кошти виконавчого провадження складаються з авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій, стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та інших надходжень, що не суперечать законодавству.

Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 N 2830/5 "Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження" визначено види та розміри витрат виконавчого провадження, до яких належать, виготовлення документів виконавчого провадження, пересилання документів виконавчого провадження, послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій, послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум, проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини, послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці, банківські послуги при операціях з іноземною валютою, сплата судового збору, плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України N 1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження, інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.

Стягнення витрат є саме тим заходом, який застосовується державним виконавцем у випадку невиконання боржником рішення суду в строк, що ним встановлений.

Як вбачається із матеріалів справи, 05.11.2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа N 2607/1339/12, виданого 07.08.2014 р. Подільським районним судом м. Києва та встановлено строк виконання до 12.11.2014 року включно.

06.11.2018 р. головним державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дубасом А.М. винесена постанова про заміну сторони виконавчого провадження.

А відтак, рішення суду у встановлені строки боржником, добровільно виконано не було, в порядку примусового стягнення заборгованості боржником сплачено кошти стягувачеві, у зв'язку з чим, головним державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дубас А.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, з виділенням в окреме провадження витрат виконавчого провадження.

Згідно із пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. N 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Верховний суд України в своїй Постанові від 28.01.2015 року вказав, що положеннями ч. 3 ст. 27 зазначеного закону передбачено, що в разі отримання документального підтвердження повного виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору та витрат з боржника. Виконавчий збір та витрати стягуються на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в розглядуваному випадку не вчинялися.

Положеннями статті 6 Закону "Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України" встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Згідно з ч. 1, 3, 5 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв'язання спорів у цій сфері регулює Закон України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України».

У відповідності до ст.6 цього Закону (в редакції змін, внесених Законом №1474-УІІІ від 14.07.2016 року), право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

У відповідності до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи чи керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Частиною п'ятою статті 19 цього Закону визначено, що боржник зобов'язаний: утримуватись від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати у встановленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідних обставин; своєчасно з'являтись на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до ч.1 ст.441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення (ч.3 ст.441 ЦПК).

Питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України розглядається судом за поданням державного (приватного) виконавця і вирішується негайно без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця (ч.4 ст.441 ЦПК).

Судом також встановлено, що боржником неодноразово оскаржувались до суду дії державного виконавця, що призводило до затягування виконавчого провадження.

Наведене свідчить про те, що боржник своїми діями не мав наміру своєчасно та в повному обсязі повертати стягувачу грошові кошти за виконавчим листом, відтак, він свідомо ухилявся від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

Посилання заявника на повне погашення заборгованості за виконавчим листом не спростовує факту ухилення його від виконання судового рішення на момент звернення державного виконавця із поданням про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, оскільки боржником на той час не було сплачено боргу, а на сьогодні по виконавчому провадженню існують витрати виконавчого провадження.

Таким чином, доводи заяви не спростовують висновків державного виконавця по суті вирішення питання закінчення виконавчого провадження з одночасним виділенням в окреме провадження питання стягнення витрат виконавчого провадження.

Враховуючи наведені обставини в сукупності, суд вважає, що заявником не виконувалось рішення суду самостійно, в межах наданого строку, більш того, виконання рішення суду тривало більше 2-х років, а отже, у державного виконавця були підстави для примусового виконання вказаного судового рішення, і, як наслідок, стягнення витрат виконавчого провадження.

На підставі вищевикладеного та керуючись ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 260, 353, 354, 355, 441 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1, заінтересовані особи: головний державний виконавець Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дубас А.М., стягувач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України - відмовити;

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (враховуючи положення п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України). У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали;

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний тест ухвали буде виготовлено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної її частини.

Суддя В.В. Гребенюк