Рішення № 8099730, 11.02.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.10                                                                                 Справа № 4/9

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання ”, м. Луганськ

до Приватного підприємства “Інтермет ”, м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 7 505 грн. 99 коп.

Суддя          : Батюк Г.М.

Секретар судового засідання: Чорна І.М.

в присутності представників сторін:

від позивача - Павлюченко І.В., довіреність № 9 від 01.01.10.

від відповідача –не прибув.

Суть спору: позивачем подано позов про стягнення з відповідача, відповідно до договору оренди від 18.08.2008 року № У-640-08, заборгованості з орендної плати в розмірі 5921 грн. 25 коп., пені в розмірі 516 грн. 74 коп., 3 % річних в розмірі 204 грн. 08 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 863 грн. 92 коп.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців належна назва відповідача Приватне підприємство «Інтермет».

На підставі викладеного, відповідачем у справі слід вважати: Приватне підприємство «Інтермет».

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому направлення кореспонденції на адресу другого відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд –

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами по справі 18.08.2008 року укладено договір оренди № У-640-08 (надалі-Договір), відповідно до якого позивач (орендодавець) передає, а відповідач (орендар) приймає у строкове, платне користування майно, визначене Додатком № 1 до Договору, для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до Додатку № 1 Майно, що передається в оренду це: шкаф КТП (с КТП - 2147) інвентарний №15094000, трансформатор ТМ-50/10 заводський № 9778, інвентарний № 8216001 (надалі -Майно).

Згідно до п. 2.2 Договору, передача майна сторонами здійснюється по акту приймання-передачі (Додаток №2 до Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, Майно вважається переданим відповідачу з моменту підписання акту приймання-передачі Майна.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що розмір орендної плати визначається протоколом узгодження договірної ціни (Додаток № 3), та складає 1973 грн. 75 коп.

Згідно п. 4.2 Договору орендна плата за поточний місяць сплачується у строк до 20 числа цього місяця шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Сторони пунктом 4.3 Договору передбачили, що у разі якщо відповідач користувався Майном не повний місяць, то розмір орендної плати за такий місяць розраховується пропорційно кількості днів, коли здійснювалось використання Майна.

Відповідно до п. 6.1.2 Договору відповідач зобов’язаний своєчасно здійснювати орендні платежі.

Позивачем на виконання умов договору передано відповідачу Майно, про що складено акт приймання-передачі майна від 19.08.2008 року.

На підтвердження використання відповідачем Майна переданого позивачем за Договором, сторонами щомісячно складались акти виконання Договору, копії цих актів залучені до матеріалів справи.

Відповідач допустив порушення договірного зобов’язання стосовно своєчасної та повної сплати орендної плати.

Так, орендну плату за серпень 2008 року у сумі 827 грн. 74 коп. відповідач сплатив 29.08.2008 року, а за жовтень 2008 року у сумі 1973 грн. 75 коп. –01.12.2008 року, тобто з простроченням встановленого Договором строку сплати.

За період з 01.09.2008 року по 30.09.2008 року, з 01.11.2008 року по 30.11.2008 року, з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року, відповідач орендну плату не сплатив, у зв’язку з цим за ним станом на 25.12.2009 року перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 5921 грн. 25 коп. (розрахунок суми заборгованості (а.с. 34).

Згідно п. 8.2 Договору, у разі порушення відповідачем, передбачених п. 4.2 Договору строків оплати орендних платежів, відповідачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що дії в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивачем до господарського суду Луганської області подано позов про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 5921 грн. 25 коп. Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача нараховані, відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України, 3% річних в розмірі 204 грн. 08 коп., інфляційні нарахування в розмірі 863 грн. 92 коп., та нараховану відповідно до п. 8.2 Договору пеню в розмірі 516 грн. 74 коп.

Відповідач заперечень проти позову та доказів сплати заборгованості не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Судом встановлений факт порушення відповідачем договірного зобов’язання стосовно своєчасної та повної сплати орендної плати у сумі 5921 грн. 25 коп. за період з 01.09.2008 року по 30.09.2008 року по 31.12.2008 року.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 зазначеного кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на наведене вище, вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, поданими розрахунками, відповідають фактичним обставинам, тому підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 11.02.2010 року за згодою представника позивача були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення.           

Відповідно до ст. ст.44,49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Інтермет”, м. Рубіжне Луганської області, вул. Інтернаціональна, буд. 11, ідентифікаційний код 32804016, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання”, м. Луганськ, кв. Гайового, 35А, ідентифікаційний код 31443937, заборгованість у сумі 5921 грн. 25 коп., пеню у сумі 516 грн. 74 коп., 3% річних у сумі 204 грн. 08 коп., інфляційні нарахування у сумі 863 грн. 92 коп., державне мито у сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн., наказ видати позивачу.

          Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення –15.02.2010 року

Суддя                                                                                           Г.М.Батюк

Пом. судді Ю.А.Зайцева